Сьогодні в рубриці #графікроботиОльга Пантелеймонова — генеральна директорка кінопродюсерського центру UPHub. Її компанія займається продюсуванням стрічок, серед яких: «Я, “Побєда” і Берлін»,«Потяг», «Перший раз», «Будинок з химерами», «Ігри небесної канцелярії», а також дистрибуцією «Ми були рекрутами», «Хрещатик / 482» тощо. Ці стрічки демонструють високі показники залученості як серед української аудиторії, так і на міжнародному рівні.Отож, як проводить свій день і де черпає натхнення Ольга ПантелеймоноваКіно є справою мого життя.Це більше, ніж просто робота. Я залучена в процес настільки глибоко, що часто навіть сама не помічаю, коли працюю. Це вже є природною, невіддільною частиною мене. Мені подобається бути в потоці: вдома, в офісі, у дорозі чи навіть на святі, бо коли любиш свою справу, вона всюди з тобою. Водночас в кіноіндустрії не буває однакових днів, задач та ефектів. Тому, слово «рутина» мені тут не імпонує, адже воно йому не близьке. Але є правило, якого я дотримуюсь: не люблю ранкових повідомлень. До 10-ї ранку — мій особистий час. Це мій маленький щоденний ритуал, щоб налаштуватись на день. До речі, багато друзів з креативної сфери також це практикують, тому буде цікаво дізнатися, як із цим у вас. Діліться, обміняймося досвідом.Натхнення? Не з книжок і не з фільмів. Мене надихають речі, які не одразу асоціюєш із творчістю: політика, глибокі розмови з людьми, які вміють перевернути твоє уявлення про “очевидне”.А ще, з цим дуже класно справляється моя 16-річна донька і її друзі. Вони зовсім інші. Щирі, відкриті, чесні. Це дуже мотивує і показує досі невидиме, не досліджене.А в саме поняття “натхнення” я не дуже вірю, на жаль. Працюєш, думаєш, слухаєш. І раптом приходить щось справжнє та сміливе. Те, що потім реалізовується в нові проєкти, які бачить українці та весь світ.〰️ Муза&Селінджер