МАРШАЛОК

Уряд оновив макропрогноз на 2027-2029 роки. Основна логіка документа: економіка поступово відновлюватиметься, але темпи цього відновлення суттєво залежать від безпекової ситуації, енергетики, міграції та зовнішнього фінансування.За базовим сценарієм реальний ВВП має зрости на 4,5% у 2027 році, 5,3% у 2028 році та 6,7% у 2029 році. У середньому це 5,5% на рік.За альтернативним сценарієм динаміка слабша: 1,3% у 2027 році, 4,1% у 2028 році та 5,0% у 2029 році. Це означає, що різниця між сценаріями насамперед пов’язана з припущеннями щодо тривалості війни, стану енергосистеми, повернення мігрантів і темпів відновлення виробництва.Інфляція поступово знижуватиметься, але залишатиметься відчутною для домогосподарств.За базовим сценарієм споживча інфляція становитиме 8,9% у 2027 році, 6,9% у 2028 році та 5,1% у 2029 році. За альтернативним сценарієм - 8,0%, 8,2% і 5,9% відповідно.Зарплати зростатимуть швидше за інфляцію, але без різкого покращення рівня життя.У 2026 році середньомісячна зарплата прогнозується на рівні 30 088 грн, а її реальне зростання - 7,4%. У 2027-2029 роках реальна зарплата, за базовим сценарієм, зростатиме в середньому на 5,6% щороку, за альтернативним - на 4,6%.Висновок: прогноз передбачає поступове економічне відновлення, помірне зниження інфляції та зростання реальних зарплат. Але ключове питання - не лише темпи ВВП, а якість цього зростання: чи трансформується воно у вищу купівельну спроможність, адекватні соціальні стандарти та стійкі доходи домогосподарств.

Міграція і хейт - чому тут щось не так з індусами? Дискусія про ймовірне залучення трудових мігрантів, зокрема індусів, в Україну раптом викликала якийсь абсолютно непропорційний шквал емоцій, хейту й відверто дивних реакцій. І якщо чесно - це виглядає дуже показово.Бо ще кілька років тому нікого особливо не турбували тисячі іноземних студентів з Індії, Африки чи Близького Сходу, які навчалися в наших університетах. Навпаки - тоді всі чудово розуміли економічну логіку:вони привозили валюту,платили за навчання,орендували житло,споживали товари й послуги,підтримували економіку міст і університетів.І тоді це чомусь було абсолютно “нормально”.Сьогодні ж Україна входить у фазу дуже серйозної структурної трудової кризи. І це вже не теоретична проблема “десь на майбутнє”. Це вже реальність.Мільйони людей виїхали.Частина не повернеться.Економіка поступово відновлюватиметься.Бізнесу потрібні будуть руки.Державі - платники податків.Підприємствам - працівники.А системі - люди, які створюють додану вартість.І тут важливо зрозуміти базову річ:трудовий мігрант - це не лише “робоча сила”.Це:виробництво,споживання,податки,попит на житло,розвиток сервісів,обіг грошей в економіці,підтримка пенсійної та бюджетної системи.Це базові правила функціонування економіки.Особливо для країни, яка одночасно:веде війну,має демографічну кризу,стикається з дефіцитом кадрів,і хоче рости економічно після війни.Бо правда в тому, що після війни ми будемо конкурувати за людей. І не лише за своїх громадян, а й за глобальний трудовий ресурс. Так працює сучасний світ.Але замість спокійної економічної дискусії ми раптом бачимо хвилю дуже агресивного інформаційного шуму, емоцій і страшилок. Причому часто без жодного аналізу цифр, потреб ринку праці чи демографії.І от тут виникає дуже неприємне відчуття.Бо це все надто схоже на класичне рашистське ІПСО:посіяти страх,розігнати тему “заміщення населення”,поляризувати суспільство,зірвати будь-яку раціональну дискусію,і головне - бити по майбутньому економічному відновленню України.Бо сильна економіка після війни - це те, чого рашисти бояться не менше за нашу армію.І найіронічніше в цій історії те, що багато країн, які сьогодні є економічно потужними, проходили через великі міграційні хвилі: США, Канада, Німеччина, Польща, Велика Британія.Бо економіка дуже прагматична штука.Якщо є дефіцит праці - ринок шукає людей.Якщо країна хоче рости - їй потрібен людський капітал.Звісно, тут потрібна нормальна державна політика:контроль,правила,інтеграція,безпекові механізми,регулювання ринку праці,пріоритет для українців.Але заперечувати саму проблему дефіциту людей - це просто заперечувати реальність.І найгірше, що ми можемо зробити зараз - це дозволити емоціям та інформаційним маніпуляціям зруйнувати тверезу економічну логіку.Бо після війни Україні потрібна буде не лише зброя.Україні потрібні будуть люди, економіка і розвиток.

А що там за поребріком? Або на кацапії чергова «стабільність».Зокрема, дефіцит федерального бюджету за січень-квітень уже становить близько 5,9 трлн рублів. Для розуміння - річний плановий дефіцит - 3,8 трлн рублів.Тобто річний план по дефіциту росія виконала достроково. Ще до травня.Весело також і в регіонах. Мінфін рф уже припускає, що дефіцит бюджетів суб’єктів федерації за підсумками року може сягнути 1,9 трлн рублів. Тобто проблеми не лише в центрі, а й на місцях.Також варто нагадати про їхній Фонд національного добробуту. Ту саму «подушку безпеки», якою вони роками лякали світ. Ліквідна частина фонду вже майже вичерпана, тому простору для латання дірок стає дедалі менше.Ще один показовий момент - податкові надходження. Єдиний великий податок, який дає приріст, - це ПДВ. Усе інше йде слабше плану.А це означає не економічне зростання, а радше інфляційне роздування цін і проблеми з реальною економічною активністю. Коли ПДВ росте, а інші податки просідають - це не про сильну економіку. Це про споживача, який платить більше, тоді, коли бізнес почувається гірше.Теоретично ситуація ще може трохи виправитися, якщо в наступні місяці бюджет рф почне показувати профіцити. Але для цього потрібні або різко вищі доходи, або суттєве скорочення видатків.І ось тут і є головна проблема: ресурсу для цього, схоже, вже немає.Нагадую, що війна - це дорого, а така безглузда - це взагалі... Особливо коли її веде країна, яка одночасно втрачає резерви, нарощує дефіцит і намагається переконати всіх, що #всьо_ідьот_по_плану. Якийсь глухий кут проглядається… там у них.

Спостерігаю, що починають розганяти зраду вже й навколо теми військового збору після війни.Хочу коротко відрефлексувати на цю дискусію.1. Підвищення військового збору - це загалом консенсусне і виправдане рішення.І це видно не лише теоретично, а й по факту надходжень: • ФОПів менше не стало; • зарплати продовжують зростати; • надходження від цього інструменту є суттєвими.Тобто аргумент про те, що підвищення автоматично «вб’є економічну активність», емпірично поки не підтверджується.2. Під час війни підвищення податків на доходи виглядає логічніше, ніж підвищення податків на споживання.На споживання і так уже припадає значна частина податкового навантаження. Тому зміщення акценту на доходи - цілком раціональний крок.До того ж зростали й акцизи - тютюн наприклад. І це теж правильно.3. Є й простий суспільний аргумент.Не воюєш - отже працюєш і своєю працею підтримуєш тих, хто воює.У воєнній економіці це нормальна логіка солідарності.4. Аргумент у стилі «ці кошти йдуть у загальний фонд» виглядає доволі дивно.Серйозно: хіба сьогодні фактично не 100% усіх податкових надходжень так чи інакше працюють на забезпечення оборони?Чи в когось є ілюзія, що в умовах війни ці ресурси лишаються на щось ще, тоді нашо міжнародна допомога?Через що саме по собі підвищення військового збору є ймовірно виправданим рішенням.І його збереження на період післявоєнної відбудови також не виглядає чимось неприродним чи неприйнятним.5. Окремо про маніпуляцію з “45% навантаження на працю”.Некоректно подавати це саме так.Бо якщо говорити про навантаження на доходи працівника, то це:18% ПДФО + 5% військового збору.А 22% ЄСВ, які часто механічно додають до цієї цифри, - це все ж платіж роботодавця.Ба більше, роботодавець включає його у витрати, а отже частково через це мінімізує об’єкт оподаткування податком на прибуток.Тобто просто складати все в одну велику цифру і лякати суспільство «45%» - це щонайменше методологічно спірно.Але в нас, як завжди, простіше показати велику цифру, ніж чесно пояснити її природу.Загалом - це думка автора, яка може не співпадати з вашою, але якщо ви хоч трішки задумаєтеся - то це вже перемога 😎.

Так ось, якщо говорити про так званий «big beautiful bill», то окремо ніби й нічого:- Оподаткування доходів від цифрових платформ - складно, але в умовах війни чому б і ні. Ну і на 2 тис. євро на рік торгуй собі, раді Бога.- Скасування пільг на посилки - також не найгірша історія, враховуючи те, що ми йдемо до Європи. Я це розумію так: занадто комфортно в Україні себе почувають китайські маркетплейси і ділки, які дроблять посилки - все по €150.- ПДВ для ФОП - нам таки вдалося: ліміт у 4 млн грн - це таки гарний консенсус, хоча роботи ще багато, і реформувати доведеться і саму спрощенку. Але це вже завтра. Також є відчуття, що саме ПДВ для ФОП буде не завтра і навіть не з 01.01.2027, а пізніше. Побачимо.- Військовий збір - так, я вважаю, що в умовах війни, і особливо після неї, коли ми потребуватимемо значних ресурсів для відновлення через її наслідки, такий платіж, як військовий збір, має бути для всіх, хто отримує дохід.Проте, якщо подивитися на цей законопроєкт через комплексну оцінку, то є деякі суперечності. Наприклад, який сенс особі, яка торгує на платформах (ОЛХ наприклад), реєструватися ФОПом, якщо держава їй дозволяє торгувати на суму понад 7 млн на рік і платити 10% (5% - ПДФО + 5% - військовий збір), тоді як третя група - це і більше геморою і оборот трохи більше 10 млн грн? Або як узгоджується сукупний оборот (понад 7 млн грн) для цифрових платформ без реєстрації ФОП із запропонованим ПДВ-лімітом у 4 млн грн? (Доречі, на ці проблеми звернула увагу моя колега Ольга Конюченко).У підсумку, проблема цього законопроєкту не стільки в окремих новаціях, скільки в неузгодженості між ними. Окремі рішення можуть бути прийнятними, але в комплексі частина норм створює суперечливі стимули для платників. Тому ключове тут - або чітко пояснити цю логіку, або узгодити її в правках.Усі думки в цьому дописі - це мої особисті думки ну і трішки Олі, з якими ви можете не погоджуватися. Це ваше право. 😎

Нафто-газові хвилі Ормузької протокиСвіт реально непокоїть ситуація з нафтою і газом, що склалася внаслідок операції в Ірані. Ормузька протока - це вузьке горло, і щойно там піднялася хвиля, її відлуння швидко розійшлося по всьому світу й дійшло до Європи у вигляді зростання цін на нафтопродукти та газ. А далі - інфляція, погіршення економічного клімату і, зрештою, ймовірно, політичні рішення.Дуже не хотілося б, щоб у демократичному світі і Європі зокрема, дали слабину й не почали шукати “шлях назад” до рашистського. Бо в такі моменти енергоринок стає не лише про економіку, а про спокусу “купити стабільність” будь-якою ціною - навіть якщо ця ціна політично токсична.Насправді 2026 рік міг стати для росії дуже поганим у бюджетному сенсі: низька ціна на нафту + обмеження по газу = слабкі нафтогазові доходи федерального бюджету, а далі - ще більший дефіцит і обмежені ресурси для фінансування видатків, у тому числі військових і остаточне занурення в рецесію.Але нині ризик інший - через ескалацію на Близькому Сході рашисти можуть отримати тимчасовий “ціновий бонус”. Не тому, що вони раптом стали сильнішими, а тому, що ринок у кризі переплачує за “фізичну наявність” нафти і за безпечну логістику. І що погано - така премія за ризик у ціні з’являється миттєво, а зникає повільно.З іншого боку, тут не все так прямолінійно. Навіть коли світова ціна росте, у рашистів є:• дисконти й дорожча логістика/страхування,• санкційні обмеження,• і головне - стратегічний тренд:Європа все одно, ймовірно, не дасть задню і остаточно закриє «газове вікно» для руських. Але це все ж процес, який триватиме ще якийсь час.Окреме питання - це Китай. Чи буде йому потрібна “дорога” нафта довго? Скоріше він спробує перекласти ризики на продавця: вибивати знижки, грати обсягами, торгуватися жорсткіше. Тобто навіть у “дорогому” сценарії росія може отримати не стільки, як їй би хотілося.Що ж у підсумку? Якщо операція затягнеться, ризики глобальних економічних потрясінь зростуть аж до, ймовірно, кризи. І як би не хотілося це визнавати, але в такій конфігурації можливий тимчасовий виграш для росії. Це не остаточна “перемога”, а швидше як коротке тимчасове додаткове фінансове дихання. Але і цього нам не треба.Ну і що найважливіше - довга війна на Близькому Сході створює ризики недоотримати необхідне обладнання для нашого захисту.Отже!Швидка операція (хоча, схоже, це вже менш імовірно) - це ок: тиранії треба зупиняти швидко, без затягування й розгойдування світу. І звісно, такі операції - це крутий сигнал для решти подібних.Затяжна операція - це ризик великої турбулентності, у тому числі політичної і економічної. А найбільше не хотілося б, щоб ця турбулентність почала розмивати єдність демократичного світу та давати рашистам “повітря” саме через нафто-газові хвилі Ормузької протоки.

МВФ затвердив нову програму для України на $8,1 млрд на 2026-2029 роки.Перші $1,5 млрд мають надійти вже найближчим часом.І це ок.Важливо розуміти: МВФ - це своєрідний індикатор для решти партнерів. Є програма від Фонду - з великою ймовірністю будуть і рішення від інших.Але навіть на цьому етапі, коли здається, що все «вже вирішено», ризики для фінансування за програмою нікуди не зникають. По суті, їх два: 1. наша здатність виконувати умови програми; 2. готовність партнерів підтримувати Україну протягом усього чутливого періоду, тобто поки триває війна.Про перший ризикСеред умов надання коштів (які завжди супроводжують такі програми) знову бачимо знайомий набір: підвищення ефективності адміністрування податків, детінізація, справедливий розподіл податкового навантаження. Все як завжди…Ну і ПДВ для ФОП тут теж є - але вже в зовсім іншій, «веселішій» формі (як і казав: ліміти будуть кратно вищі). Ймовірно, буде реформована спрощена система оподаткування, щоб мінімізувати ризики прихованої зайнятості (про це ми також не раз говорили - і, відверто, це ок).Також важливо: якщо з доходами буде ну дуже-дуже не ок, тоді уряд має бути готовий підвищити ставку ПДВ.Про другий ризикЦе пакет у розмірі €90 млрд від ЄС. І тут якраз можуть ховатися ризики поки Орбан піниться. Але ніби є запевнення від ЄС, що допомога буде - і вже з квітня почне надходити в Україну.Тому є сподівання, що за таких умов програма таки працюватиме, а Україна залишатиметься стійкою - і як мінімум буде такою протягом двох років: поточного і наступного.P.S. Умови і особливості - тут.

Усі зараз живуть у відлунні Мюнхена, заяв, переговорів (чи їх імітації) і нескінченного інформаційного шуму. Все ніби кудись несеться - але ніхто не знає, куди саме і з якими наслідками.Якщо дивитися тверезо, завершення війни на горизонті поки не видно. рашиси до миру не дозріли. Вони не шукає виходу - вони вірять у війну на виснаження.Ймовірно що ця війна триватиме доти, доки одна зі сторін не дійде до межі фізичної неможливості продовжувати.Є кілька важливих позитивних речей.Перше. Україні вдалося сформувати певний запас фінансової міцності щонайменше на найближчий рік - завдяки підтримці ЄС - €90 млрд і військово-технічній допомозі партнерів - на суму не менше $38 млрд .Друге. Економіка країни-терориста вже у фазі структурного виснаження. Запас стійкості там тане швидше, ніж здається. Про це говорять, наприклад, такі показники як: дефіцит - у січні поточного року сягнув $22 млрд, що на $3,3 млрд більше ніж у минулому році; чи нафтогазові доходи, які скоротилися на 50% - до $5,1 млрд. І це хороші новини.Але є й інша сторона.Навіть попри деградацію, рашистська військова машина продовжує працювати. Їхній потенціал інерційний і масштабний. Вони мають більше людського ресурсу - і поки здатні купувати його залишками грошей, що залишилися. Але і тут спостерігаються добрі сигнали для нас.Водночас Україна залишається критично залежною від зовнішньої підтримки. Власне виробництво зброї зростає, створюються нові класні вітчизняні її зразки - і це прорив — але цього все ще недостатньо для стратегічного перелому. А те, що могло б радикально змінити хід війни, партнери поки не дають взагалі, або ж дуже дозованому вигляді.І що найважливіше - людський потенціал у нас обмежений, інфраструктура, особливо енергетична, через терористичні атаки ворога - на межі. Це фактично ті дві структурні проблеми, що мають вплив на рівень соціально-економічного навантаження і стійкість. Отже - це війна не лише фронту - це війна на витривалість Держави.Але ключовий прорахунок путіна полягає в іншому.Больовий поріг Українців виявився значно вищим, ніж розраховували у кремлі. Так, ця війна, ймовірно, триватиме ще довго. Але стратегічно путін і його терористична росія вже програли - бо не змогли зробити головного: зламати Український Народ.

Про державний борг - факти і цифри, мінімум аналітики. Попри неминуче зростання боргу під час війни, Україна одночасно покращує його якість. Станом на 31 грудня 2025 року державний та гарантований державою борг становив 9 042,7 млрд грн ($213,3 млрд) - це на 29,5% більше, ніж роком раніше. Приріст у 2025 році (+2,061 трлн грн) був сформований насамперед за рахунок довгострокового пільгового фінансування міжнародних партнерів.Головні джерела — кредити ERA від країн G7 у обсязі $37,9 млрд та фінансування ЄС (Ukraine Facility) на $12,1 млрд. Заборгованість за пільговими кредитами ЄС за рік зросла на 1,654 трлн грн. При цьому Ukraine Facility має пільговий період 11–12 років, а обслуговування кредитів ERA здійснюватиметься за рахунок доходів від заморожених російських активів, без додаткового навантаження на державний бюджет.Структурно борг України на кінець 2025 року залишається переважно зовнішнім: близько 75% всього боргу - зовнішні зобов’язання, понад половину яких формує Європейський Союз (близько 40% усього державного боргу). Частка комерційного зовнішнього боргу скорочена до менш ніж 10%. Внутрішній борг становить близько 22%, ще 3% - гарантований державою борг, який продовжує зменшуватись.У розрізі кредиторів 66% боргу - це пільгові позики від МФО та урядів іноземних держав, 22% - цінні папери внутрішнього ринку, 10% - зовнішні папери та позики комерційних установ. Валютна структура: євро - 45%, долар США - 23%, гривня - 21%, СПЗ - 8%.Ключова зміна 2021-2025 років - суттєве подовження строків і здешевлення боргу. Середньозважений строк до погашення зріс з 6,3 року до 13,4 роки, а зовнішнього боргу - до майже 15,8 року, що знижує ризики рефінансування. Середньозважена вартість боргу скоротилась з 7,2% до майже 4,6%, а зовнішнього - з 4,5% до 1,9% завдяки зростанню частки пільгового фінансування.Додатково у грудні 2025 року Україна реструктуризувала ВВП-варанти шляхом обміну на новий випуск єврооблігацій, повністю усунувши інструмент, який міг створювати суттєві ризики для стійкості державних фінансів.

Дуже лаконічно про доходи держбюджету у 2025 році.Загалом до загального фонду ДБ у 2025 році акумульовано 2,1 трлн грн податків і прирівняних до них платежів. Очікування уряду, зокрема після липневих змін, були надто завищеними, передусім щодо податкових надходжень. Невиконання плану за податками становить 79,3 млрд грн (це багато - 3,6%).Недовиконання також є і по внутрішніх запозиченнях. Причина та сама - після змін у плані, очікування були сильно завищені. Зокрема, на фінансування дефіциту спрямовано близько 550 млрд грн при очікуваних 764 млрд грн. Існує також інша проблема - зі всієї залученої суми, безпосередньо на фінансування видатків бюджету спрямовано лише приблизно 11%, решту - витрачено на погашення попередньо сформованого внутрішнього боргу. На щастя, як і завжди, суттєво допомогли партнери. Зокрема грантами - цього року їх надійшло близько 530 млрд грн ($12,6 млрд). Дякуємо Байдену (і тут я не помилився).Загалом у 2025 році до держбюджету надійшло рекордних $52,4 млрд зовнішньої допомоги у вигляді позик та грантів. Вирішальними стали кошти, забезпечені замороженими російськими активами (ERA) - $37,9 млрд в еквіваленті. Найбільшим донором знову був ЄС, який надав більше €28 млрд (приблизно $33 млрд в еквіваленті) різної бюджетної допомоги.У підсумку рік видався досить рівним, без серйозних проблем із залученням необхідного фінансового ресурсу.Очікуємо що і 2026 буде не гіршим.Цифри - попередні оперативні річні дані Мінфіну…