Правові позиції Верховного Суду (ПП-ВС)

Щодо дій, які свідчать про здійснення огляду та вилучення добровільно виданих речей і грошових купюр, а не обшукуУ кримінальному провадженні перед початком огляду місця події було виявлено автомобіль, який фігурував у заяві про вчинення кримінального правопорушення, і в цьому транспортному засобі перебував засуджений. Після роз`яснення останньому прав, передбачених ст. 42 КПК, він у присутності понятих добровільно повідомив, що зберігає в автомобілі та житлі викрадене в потерпілого майно, добровільно передав слідчому ноутбук і зарядний пристрій зі свого автомобіля, а також указав місце свого проживання і, перебуваючи в квартирі, передав викрадені у потерпілого грошові кошти, що зафіксовано в протоколах огляду та додатках до них у вигляді фотознімків і відеозаписів. Добровільність згоди на огляд автомобіля і житла зафіксована в його письмових заявах, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Зазначені дії проведено в обсязі, необхідному для досягнення мети огляду, визначеної положеннями ч. 1 ст. 237 КПК, натомість дії, які були би характерні для обшуку, не вчинялися, оскільки фактично проведено лише огляд та вилучення добровільно виданих речей і грошових купюр, а вторгнення у сферу особистих прав та інтересів громадян, як і відшукування майна та його примусового вилучення, під час цих слідчих дій не здійснювалося.📄 Касаційний кримінальний судПравові позиції ВС:📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо перевірки наявності фактичних підстав для проведення обшукуПеревірка наявності фактичних підстав для проведення обшуку передбачає з`ясування декількох обов`язкових складових, визначених законодавцем у ч. 5 ст. 234 КПК. Зокрема, відповідно до вказаної норми (в редакції, чинній на момент проведення слідчої дії) слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.Крім того, ст. 233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком з цього правила є невідкладні випадки, під якими необхідно розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та через терміновість унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді.На момент проведення обшуку домоволодіння існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку в той же день, коли засуджені намагалися вчинити крадіжку з магазину та були помічені при її вчиненні, могло призвести як до їх втечі, так і до втрати важливих доказів у справі.Враховуючи, що власниця домоволодіння ні під час проведення обшуку, чи його завершення, ні під час судових розглядів не скаржилася на порушення її права недоторканості житла, а також слідчий надалі отримав дозвіл на проведення обшуку у слідчого судді, що є самостійною законною підставою для його проведення, а тому, за цих обставин, факт наявності чи відсутності добровільної згоди власника на проникнення в її житло немає значення.📄 Постанова, 05/04/2023, 683/1200/18, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний судПравові позиції ВС:📲 на iPhone | 📲 на Android

Про визначення реального розміру страхового відшкодування під час стягнення майнової шкоди з огляду на фізичне знищення транспортного засобу. Про критерії розрахунку страхової виплати за шкоду, пов’язану зі смертю особи, що настала внаслідок ДТПУ справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкодуСтрахова виплата за шкоду, пов’язану зі смертю особи, що настала внаслідок ДТП, здійснюється особам, які мають право на таке страхове відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV. Якщо особи, визнані потерпілими у кримінальному провадженні, мають право на таке страхове відшкодування і до участі у кримінальному провадженні залучено страховика, то суд визначає його розмір для кожної такої особи в порядку, передбаченому вказаним Законом, з урахуванням страхової суми, зазначеної у страховому полісі, стосовно одного померлого, а не щодо кожної особи, яка має право на страхове відшкодування📄 Касаційний кримінальний суд

Щодо кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 152 КК. Про відсутність порушення права сторони захисту на перехресний допит малолітньої потерпілоїЯкщо станом на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК, (влітку 2011 року) встановлено, що потерпілій було 10 років, то конкретизація дати та часу скоєного злочину не має значення для кваліфікації дій засудженого, так як його діїі кваліфіковані, зокрема, за ознакою вчинення злочину стосовно малолітньої, а малолітня особа - це фізична особа, яка не досягла 14 роківВраховуючи, що стороні захисту судом першої інстанції надавалось право на перехресний допит потерпілої, також вона брала участь у слідчому експерименті, в ході якого надавала відомості, які мають значення для даного провадження, а також, враховуючи характер вчиненого злочину і що остання стала жертвою злочину сексуальної спрямованості, суд дійшов висновку про відсутність необхідності багаторазового допиту малолітньої потерпілої.Відповідно до міжнародних норм, стандартів та принципів правосуддя, дружнього до дитини, в яких поміж іншого закріплено, що кількість опитувань дитини-жертви повинна бути максимально обмеженою та з урахуванням найкращих інтересів і добробуту дітей, повинна існувати можливість для судді мати можливість обмежувати таку кількість опитувань📄 Касаційний кримінальний суд

Про перекваліфікацію дій особи зі ст. 128, ч. 3 ст. 135 КК на ч. 1 ст. 119 ККСудами неодноразово констатувалося, що настання смерті після спричинення особі тілесних ушкоджень, ударів тощо, внаслідок яких потерпілий впав й вдарився головою об тверду поверхню слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК. У цьому кримінальному провадженні наслідок у вигляді смерті враховано як особливо кваліфікуючу ознаку складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК. Проте колегія суддів вважає, що кваліфікація заподіяння особі тілесних ушкоджень, внаслідок яких потерпілий впав і від удару об тверду поверхню помер, як складу залишення в небезпеці, тобто ст. 135 КК, є неправильною.Оскільки у цьому провадженні наслідок у вигляді смерті, спричиненої з необережності, було інкриміновано засудженому, а склад ч. 1 ст. 119 КК охоплюється ч. 3 ст. 135 КК, то суд вважає правильним перекваліфікувати дії засудженого з ст. 128, ч. 3 ст. 135 КК на ч. 1 ст. 119 КК. Фактично йдеться про зменшення обсягу висунутого особі обвинувачення, і така перекваліфікація не погіршує становище винного.📄 Касаційний кримінальний суд

Відступлення права вимоги за основним зобов`язанням та права вимоги за іпотечним зобов`язанням на користь різних осібВідступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. Права вимоги за основним зобов`язанням та права вимоги за іпотечним зобов`язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть бути одночасно відступлені кредитором на користь різних осіб.Приписи частини першої статті 24 Закону України "Про іпотеку" щодо відступлення права вимоги за договором іпотеки за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов`язанням спрямовані на уникнення ситуації, за якої відступлення права вимоги за іпотечним договором передує відступленню права вимоги за основним зобов`язанням. Тому договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором може укладатися як у той самий день, що й договір про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, так і через певний проміжок часу після такого відступлення, але не раніше.📄 Велика Палата Верховного Суду