Для когось із них усе це вперше, а хтось відточує давно здобуті та відпрацьовані під час бойових виходів навички знову і знову. Підготовка бійців Алькатрасу, батальйону колишніх ув’язнених, проходить в умовах, максимально наближених до бойових – з урахуванням ландшафту, імітацією штурмових дій та протидії різним типам озброєння противника, у тому числі FPV-дронам. Піхотинці уважно прислуховуються до всього, чого навчають інструктори. Новачки – бо мають ідеально засвоїти базу, перш ніж потрапити на свій перший бойовий вихід, а ті, хто вже з досвідом, знають, що ситуація на полі бою вкрай мінлива, і важливо бути на крок попереду противника, як у стрілецькій справі, так і в додаткових навичках, що забезпечують виживання: медицина, інженерно-саперна справа, знання ворожих типів озброєння. Батальйон вже проявив себе на найважчих ділянках фронту, суттєво стримавши просування росіян. Саме дисципліна та регулярні тренування дозволяють зберегти бойовий дух та здатність нищити ворога у надскладних умовах.
Після ранкового відпрацювання 155-м калібром по позиціях ворога артилеристи 93-ї переводять дух у бліндажі. Хтось п’є каву, хтось навприсядки курить біля входу. Один з гармашів вийшов з укриття і зняв мокру футболку — через важку фізичну роботу його худорляве тіло аж парує на ранковому повітрі. Піт артилерії сьогодні зберіг кров піхоти. Завʼязується бесіда — про цивільну роботу, ремонт “Паладінів”, вплив арти. “Повний залп РСЗВ накриває 4 гектари! Подавлєніє арти полягає не тільки в тому, що вона всіх вбиває. Вогневий вал, ізвєні мєня, такий, що той подумає: та нє, я штурмувати не хочу!”Наймолодший на вигляд, “Пушистий” згадує:“Коли у піхоті був, попав у госпіталь з обмороженієм двох ніг. Лєва нога — 2% обмороження, права — 3. Врач заходить, каже: ну тут ампутація. А я кажу, яка ампутація?! Мені 24-ри год! Через крапельниці виходили. Але вже в берцях довго не походиш”.“Коли з пехоти сюди перейшов в перший раз, думаю, нічого собі! Оце бліндаж! Курорт”. 7 ранку на Донеччині, почався новий бойовий день.
Сьогодні ми святкуємо День танкових військ! На цю дату припадає ще одна важлива подія. Рівно два роки тому, 14-го вересня, під час Харківського контрнаступу над звільненим Ізюмом підняли синьо-жовтий прапор. Навряд чи б його вдалося підняти, якби не шалений супротив росіянам 93-ї бригади Холодний Яр на Ізюмському напрямку з квітня по серпень 22-го року. Одними з тих, хто зіграв ключову роль в обороні напрямку і відкинув ворога з селищ навколо Ізюма були наші танкісти, які боляче били по окупанту й спільно з іншими підрозділами бригади не дали росіянам просунутися і оточити Харків. І сьогодні наші залізні воїни проривають ворожі порядки, підтримують піхоту та стримують навалу противника. Завдяки їхній ударній міці вдалося стабілізувати лінію фронту поблизу Добропілля і зачистити села від ворога. Щиро вітаємо сталевих воїнів-танкістів, що хоробро боронять нашу землю! Низький уклін вам і велика подяка за службу! Нехай ваші постріли завжди будуть у ціль, а броня — непробивною. Залізо зовні — залізо всередині!
7 вересня — День воєнної розвідки України!Ми дякуємо за службу всім розвідникам — тим воїнам, які перші ступають на нерозвідані території, прокладаючи шлях піхоті. Сміливцям, які перші дивляться в очі ворогу і ризикують впіймати від нього кулю.Нещодавно ми бачили, як швидко, впевнено і ефективно розвідка 93-ї зачистила від ворога села біля Добропілля, допомогла зупинити прорив російських окупантів у наші тили і стабілізувати лінію фронту. Нині ж можемо тільки здогадуватися, які ще операції планують наші розвідники. Та впевнені: противнику буде важко, гірко та боляче. Ми вдячні розвідникам за мужність, за роботу, яка вимагає не лише героїзму та сили волі, а й ґрунтовних знань, обережності, уважності, нестандартного мислення й зосередженості.Вічна памʼять розвідникам, які поклали життя за волю України. Помстимося окупантам за кожну краплю пролитої крові. Нехай удача завжди супроводжує українську розвідку у найскладніших місіях, а попутний вітер наповнює вітрила! Слава воєнній розвідці! Слава Україні!
Найризикованіші дії мінометного розрахунку 93-ї бригади Холодний Яр — переміщення і підвезення БК.Переносити міни в укриття бійці починають лише згодом, уникаючи зайвої метушні на місцевості. Спочатку вслухаються в небо і переконуються, що там нічого не дзижчить. А це буває часто. Командир позиції на псевдо “Студент” наказує споряджати міни. Він з побратимом прямують у найвіддаленіший куток позиції, розпаковують міни, готують їх до бойової роботи. На чергуванні біля планшету залишається “Потап”. У нього сьогодні бойове хрещення. Він має вперше закинути міну у міномет. Команда “До бою” – бійці біжать розмасковувати міномет, “Студент” залишається керувати. “Потап” дістає з ящика свою першу міну. “Постріл!”. Небо розриває гучний вибух. Після корегування “Потап” вже більш впевнено і швидко закидає у ствол ще дві міни. А після отримання нових цілей — ще чотири. “Ніби все в грудях здригається”, - ділиться боєць в укритті першими враженнями від стрільби. Сьогодні він випустив по окупанту свої перші сім мін.
Заміна піхоти на позиціях в умовах сучасної війни — одна з найскладніших і ризикованих операцій у бойових підрозділах.На відео — піхотинці 93-ї бригади Холодний Яр щойно вийшли з позицій, де тримали оборону багато місяців. Боєць спеціального батальйону “Алькатрас” “Калина” разом із побратимом зі стрілецького батальйону “Сільвою” тримали оборону протягом 140 днів. Вони зайшли на позиції 16-го березня, а вийшли у серпні. Сам вихід тривав більше 3-х діб, адже воїни були знесилені і йшли дуже повільно, а також на шляху в тил доводилося постійно переховуватися в укриттях через обстріли росіян. Інший воїн “Алькатрасу” “Гера” пробув на позиціях 3 місяці. З них місяць він тримав оборону наодинці. Його товариш отримав поранення і був евакуйований. Так “Гера” залишився сам. Аж поки на його позицію не вийшов інший побратим — “Умка”. Позицію “Умки” розбили, і він повзком протягом 40-ка годин переміщувався по посадці, шукаючи прихисток. Він стверджує, що вижив завдяки підготовці, яку отримав в батальйоні “Алькатрас”.
Батальйон колишніх увʼязнених “Алькатрас” у складі 93-ї бригади Холодний Яр продовжує тренуватися й готуватися до війни. Бійці відпрацьовують “урбан" – контактні бої у забудові. Тренуються у місцевості, що дуже схожа на ту, в якій незабаром доведеться воювати бійцям підрозділу. Тому її і використовують, як полігон. Після кожного етапу командири проводять after action review. І знову, з урахуванням помилок, заходять на “позиції”.“Перевага нашого батальйону в тому, що у нас служать тільки ті, хто прийшов сюди добровільно. У нас воюють люди з місць позбавлення волі й вони привчені до дисципліни. У нас немає такого, що “я не хочу” або “маю з цього приводу іншу думку”. Вони розуміють, що таке наказ. З іншого боку, це люди, які багато років сиділи і не знають, що таке армія. Ніколи не тримали зброї в руках. Тому ми багато тренуємося. У подальшому, коли військовослужбовці вже мають за плечима бойові виходи, різниця між ними і звичайними військовими стирається”, – пояснює командир батальйону із позивним “Вал”.
“Зараз, поки хмарно, його не видно. А як сонце з’явиться, всі дерева та стовпи навколо будуть блистіти”, – так розповідають про оптоволокно військові 93-ї бригади Холодний Яр, що входять у вогневу групу зі збиття ворожих дронів. Вони чергують у Костянтинівці поблизу шляхів, якими їздять військові. За їхніми автівками полюють дрони росіян, якими ворог керує за допомогою оптоволоконних дротів. Ніякого захисту від таких дронів немає, тому їх намагаються просто збивати за допомогою автоматів та дробовиків. Робота у стрільців ризикована, адже через вибух у небі і великий розліт уламків їхні побратими вже кілька разів отримували уламкові поранення. Костянтинівка на сьогодні – одна з цілей російського наступу. При цьому противник намагається обійти місто по флангам: на півдні – по трасі від Покровська, а на півночі – з боку Часового Яру. Холодноярці спільно із побратимами з інших підрозділів Сил Оборони захищають місто, стримуючи штурмові атаки на суходолі, а також ведуть антидронну боротьбу.
«Моя Донеччина. Мій дім. Моя фортеця»: випускники Краматорських училищ долучилися до військово-профорієнтаційних заходівУ межах проєкту «Моя Донеччина. Мій дім. Моя фортеця», започаткованого з ініціативи Донецької військової адміністрації, відбулися виїзні заходи для молоді, яка завершує здобуття професійної освіти в умовах релокації.У день вручення дипломів, святковий і водночас визначальний для випускників, молодь Краматорського ВПУ в місті Кам’янське та Краматорського центру професійно-технічної освіти в місті Дніпро мала нагоду долучитися до практичних локацій, організованих 93-ю бригадою Холодний Яр.Наземні безпілотні системи, симулятори FPV-дронів, демонстрація зразків ударних дронів, тактична медицина – усе це стало частиною живого діалогу молоді з військовими.Родзинкою заходів став виступ військового оркестру бригади.Ці зустрічі стали важливою частиною національно-патріотичного виховання, спрямованого на формування відповідального громадянина, який розуміє виклики часу та готовий їх приймати.
Раніше ці хлопці збивали ворожі гелікоптери і безпілотники “Іглами” та “Стінгерами”. Інші їздили на мотолизі із зенітною установкою й намагалися влучати у ворожі БПЛА із неї. Зараз їхня робота стала не такою видовищною. Але вона менш помітна для ворога та набагато ефективніша. Бійці зенітного дивізіону перекваліфікувалися на дронарів і нині збивають повітряні цілі противника прямо в небі! Їхня головна зброя – це дрони, які можуть влучати не тільки у БПЛА-розвідники, та дрони-камікадзе, а й у баражуючі боєприпаси, як-от “Ланцет”.Коли радар виявляє ворожий обʼєкт у небі – дрон вилітає, щоб візуально його знайти. Далі наздоганяє і підриваються безпосередньо впритул до цілі. Таким чином ворожих “очей” в українському небі меншає. “Зали” і “Суперками” стають більш технологічними й намагаються протистояти українським дронам-полювальникам. Деякі оснащені камерами позаду, щоб бачити, коли підлітає дрон. Або намагаються давити частоту зенітного FPV. Наступним етапом для зенітників-дронарів мають стати “Шахеди”.
TGLIST.COM.UA
