Після ранкового відпрацювання 155-м калібром по позиціях ворога артилеристи 93-ї переводять дух у бліндажі. Хтось п’є каву, хтось навприсядки курить біля входу. Один з гармашів вийшов з укриття і зняв мокру футболку — через важку фізичну роботу його худорляве тіло аж парує на ранковому повітрі. Піт артилерії сьогодні зберіг кров піхоти. Завʼязується бесіда — про цивільну роботу, ремонт “Паладінів”, вплив арти. “Повний залп РСЗВ накриває 4 гектари! Подавлєніє арти полягає не тільки в тому, що вона всіх вбиває. Вогневий вал, ізвєні мєня, такий, що той подумає: та нє, я штурмувати не хочу!”Наймолодший на вигляд, “Пушистий” згадує:“Коли у піхоті був, попав у госпіталь з обмороженієм двох ніг. Лєва нога — 2% обмороження, права — 3. Врач заходить, каже: ну тут ампутація. А я кажу, яка ампутація?! Мені 24-ри год! Через крапельниці виходили. Але вже в берцях довго не походиш”.“Коли з пехоти сюди перейшов в перший раз, думаю, нічого собі! Оце бліндаж! Курорт”. 7 ранку на Донеччині, почався новий бойовий день.