Думки Диванного Експерта

Видно, всім неймовірно сподобався вчорашній пост про Інтер (три реакції – гарний показник), тож треба терміново щось про оранжевий м'яч. Давно не було.Як на замовлення, з контентом допоміг Ultimo Uomo. Там вийшла (нарешті) стаття під назвою «Серія А грає м'ячем, який не бачать люди з дальтонізмом».Тезово:▪️«До минулого сезону зимовий м'яч завжди був жовтим, однак цього року Ліга змінила курс, перейшовши на помаранчевий. Дивно, адже ми живемо у світі, де снігу стає дедалі менше, а Серія А вирішила обрати колір м'яча, призначений суто для засніжених полів. Це спровокувало критику з боку значної частини італійського населення — людей із дальтонізмом».▪️«Згідно з даними Humanitas, в Італії налічується близько 2,5 мільйонів дальтоніків. Кожен 30-й італієць має змінене сприйняття кольорів. У Європі дальтонізм є у 8% чоловічого населення та 1% жіночого».▪️Цитують коментатора Стефано Чеккі: «Це не полеміка, це відчайдушний крик про допомогу. Я дальтонік. У суботу я вмикаю телевізор і не бачу м’яча. Той новий оранжевий м’яч, поки летить повільно, я його бачу; коли він прискорюється і починається боротьба, я його більше не бачу, я його втрачаю».▪️Цитують президента Італійської асоціації дальтоніків Стефано Де П'єтро: «Ми, дальтоніки, не бачимо зеленого; ми сприймаємо його як охру (речовина жовтого, жовто-коричневого або червоно-брунатного кольору). На стадіоні ми якось можемо з цим впоратися, але по телевізору тривимірність відсутня. Ми не можемо відрізнити м'яч від поля».▪️«Коли м'яч був жовтим, проблема вже існувала, але вона була більш обмеженою. А помаранчевий колір робить практично неможливим розрізнення сфери в русі».▪️Розповідають про документ, опублікований Футбольною асоціацією (очевидно, Англії) у 2018 році та спрямований на інклюзивність. У ньому перелічені основні комбінації барвів футболок двох команд, які можуть спричинити проблеми. Серед них – поєднання червоного та зеленого.▪️Цитують ексгравця збірної Ірландії Метта Голланда: «Найгіршими кольорами завжди були помаранчевий та зелений, бо вони виглядали майже однаково».▪️«Як і в інших випадках у минулому, Серія А здається просто байдужою. Є велика група вболівальників, які пропустили гол Мандраґори у ворота Ювентуса чи дубль Джеймі Варді проти Болоньї»...***❤️ — якщо вважаєш Серію А прогресивною лігою з видатними інноваційними ідеями, котрі житимуть вічно😁 — якщо «PIRACY KILLS FOOTBALL»❤FootballDyvan

Інтер програв ушосте в сезоні. Уп'яте — від «прямого конкурента». Після кожної з попередніх поразок (Юве, Наполі, Мілан, Атлетіко) говорили про несправедливість. Інтер завше достатньо створював і, всупереч результату, переважно здобував народний титул найкращої команди на полі.Якщо все-таки мислити ідеалістичними категоріями «футбольної справедливості», то й поразку від Ліверпуля можна трактувати як несправедливу.Несправедливість, утім, цього разу була дещо специфічна. Несправедливо було те, що в такому матчі взагалі хтось переміг. Несправедливо було, що обидві не програли.Програв тільки Інтер. Тенденція (закономірність?) залишилась та сама.Що робити? Ще після Атлетіко рецепт виписав Беппе Берґомі:«Цій команді вже роками потрібен швидкісний захисник, фізично потужний півзахисник та нападник, який обігрує один в один. Це дозволить витрачати менше сил та не тримати постійно вісім гравців попереду для створення моментів. Одного шансу достатньо, щоб виграти матч; Мілану потрібен був один. Інтеру ж доводиться грати в дуже вимогливу гру».Тоді ж схожу думку, тільки більш розлого, висловив Джанлуїджі Лонґарі зі Sportitalia:«Ідеї Ківу — сучасні, сміливі, навіть захопливі в теорії. Але вони живуть на межі парадоксу. Інтер контролює гру, не маючи змоги контролювати матчі; він тримає м'яч, але не тримає гру. Він багато створює, але сам теж вразливий. І коли ставки зростають, цей хиткий баланс стає величезною проблемою.Тому січневе трансферне вікно може бути визначальним. Перше рішення є невідкладним: нарешті взяти опорника в стилі Ману Коне, якого хотіли влітку. Динамічного гравця, сильного в єдиноборствах і здатного підстрахувати в скрутну мить.Також потрібен гравець «а-ля Лукман» — індивідуаліст, спроможний вертикалізувати гру, з чим в Інтера проблеми проти великих команд.Підказкою були слова Ківу після поразки від Атлетіко. Він акцентував не так на обороні, як на тій фатальній помилці при переході в атаку. Деталь, яка видає точне бачення: проблема для нього не позаду, а в конструкції.Інтер опинився на роздоріжжі. Продовжувати як є означає сподіватися, що система витримає, не усуваючи її прогалини. Натомість дія означає розвиток. А в сучасному футболі нема ризикованішого шляху, ніж відсутність дій.«Нерадзуррі» повинні визначитися з технічним, тактичним і стратегічним напрямком, перш ніж поле виставить значно більший рахунок. І тоді, на відміну від контратак суперника, цього не можна буде уникнути».❤FootballDyvan

Комусь у вчорашньому дописі могло привидітись незграбне художнє перебільшення, але, на жаль, мудра Серія А дійсно зробила так, аби її футбол стало дивитися ще важче.Найповніше поки висловився головред Sportitalia, Мікеле Крішітьєлло — навіть не потерпів до ранку, щоб вилити свій здоровий реакціонізм у колонці «Приберіть цей оранжевий м'яч»:«Я розумію, що ви хочете почитати про те, як Юве не виграв у Флоренції; про те, як Франкі годину співав Влаховічу «ти циган!»; про те, як кризовий Наполі тричі забив Аталанті; або про міланське дербі.Але якщо я писатиму про все це, нічого не зміниться. Я спробую піти з козирів, звернувшись до своїх приятелів з Ліги Кальчо та до всіх спонсорів, що крутяться навколо Серії А. Ви вже напхали нас жахливими футболками кольорів, невідомих навіть уболівальникам...Коли ми дивимося гру, то вже не й не відразу розуміємо, яка команда на полі. Мілан у зеленому, Інтер у жовтому, Наполі у гелловінському і так далі. Утім, повторюю, хоча б залиште нам нормальний м'яч. Ця гидота, що була вихідними, має зникнути негайно. Якби воно було зумовлене снігом — добре. Але ж снігу не було.Притримайте це, будь ласка, для матчу Серії А в Осло.Зблизька, крупним планом, воно терпимо, але оскільки на екрані м'яч виглядає як цятка, залиште його білим абощо. Бо так ми нічого не можемо зрозуміти, і, передусім, наше око не звикло протягом 95 хвилин бачити цю помаранчеву сферу, що снує туди-сюди.Режисер матчу Фіорентина-Ювентус, певно, взагалі збожеволів — в одному з таймів він 2-3 рази наплутав із повторами. Футбол — проста річ, і нам подобається ця простота.На щастя, бодай Серія D все ще в безпеці. Там немає VAR чи VAR на вимогу. Нема помаранчевих м'ячів чи форми, яка не відображає історію клубу. Нам потрібно зробити не один, а тисячу кроків назад. Це не значить, що ми старі чи динозаври. Ми просто не хочемо змін на гірше тільки для того, аби довести, що ми круті.Нам нецікаво дивитися гру очима судді чи його вухами. Це нічого не додає. Я підкреслюю — нічого. Це просто схоже на крихітну VHS-камеру серед вісімнадцяти 4K-камер. Нам байдуже, чи почуємо ми від рефері пояснення якогось очевидного рішення. Ми втрачаємо через це більше часу, бо йому доводиться тлумачити свій вердикт усьому стадіону, коли його можна зрозуміти простим жестом. Не кажучи вже про те, що у 8 випадках із 10 ви нічого не збагнете ні по телевізору, ні на трибунах. А в інших двох випадках арбітр не здатний говорити чи пояснювати. Досить! Ми благаємо вас, будь ласка. Нам подобається футбол таким, яким він завжди був, і нам не потрібні всі ці новинки».❤FootballDyvan

Навіть після плутаного недільного позорища видовища на Сан-Сіро (1:4 від Норвегії) навряд чи можна було наробити нових глобальних висновків, але в Італії — не маючи альтернативи — спробували.У розмаїтті традиційних для таких випадків саморефлексії та самоприниження думки деяких журналістів вийшли подібними до гри (два абсолютно різні тайми). За табір любителів незграбно-перебільшено приплести силу збірної до рівня внутрішнього чемпіонату найяскравіше виступив Луїджі Ґарландо (La Gazzetta):«Цей черговий удар можна використати, щоб остаточно усвідомити, ким ми є. Щоб не бути в плей-оф зарозумілими, якими, можливо, ми були в попередніх двох. Ми отакі. Ми програємо Норвегії в три голи в обох матчах, але продовжуємо говорити про випадковості. Ні, це не випадковості. Ми отакі... Ах, ми дивуємося, що вони не знають Піо! Нечувано: богохульний Голанд не знає нашого Піо!.. І вважаємо себе центром світу. Але на ділі ми маленька збірна — донька маленької ліги, де мало забивають, мало грають, і де майже ніхто не закуповується. Ми отакі. Призначення Ґаттузо — це правильно, бо в нас нема талантів і нема часу мудрувати з грою, як це робив Спаллетті. Було правильно найняти тренера, який може витиснути з футболістів усі залишки. Та коли після матчу він каже, що ми розвалилися після пропущеного... В матчі, який нічого не вирішує! А що ж тоді буде в імовірному матчі проти Шотландії в бісовому Ґлазґо?..»Натомість Стефано Аґресті (теж La Gazzetta — дербі, виходить!) пригостив порцією свіжого копіуму:«Насправді ми не такі паршиві, якими постали в Осло та Мілані. Норвегія — чудова команда, у них найкращий центрфорвард світу, оточений іншими хорошими гравцями. Але називати її збірною чемпіонів — занадто. Сьорлоту майже тридцять, і він ніколи не був зіркою, Нуса — великий талант на підйомі, а решта — добрі професіонали, які тиняються між Сассуоло та Будо. Крім Голанда, вони не феноменальні: це ми зробили їх такими. Чи є тренер, який віддав би перевагу Берґу чи Торстведту над Бареллою? Нюланду — над Доннаруммою? Аєру — над Бастоні?.. І в нас є причина для впевненості: Піо Еспозіто. Йому двадцять років, він забив тричі в п'яти міжнародних матчах і має неймовірний характер. Голанд його не знав, але вчора пізнав віч-на-віч. Піо сильний і безстрашний. Йому було дев'ять, коли Італія востаннє грала на ЧС: надіємось, він допоможе нам туди повернутись».***Будь ласка, виберіть свого покемона в реакціях:❤️ — Ґарландо («Все погано!»)😁 — Аґресті («Погано, але не все!»)❤FootballDyvan

Днями Ювентус підвищив Дам'єна Комоллі до посади генерального директора.Учора він виступив на конференції в Лондоні, присвяченій використанню даних у футболі.І, здається, краще б не виступав:▪️«Кожен тренер на співбесіді з клубом робить презентацію та каже, що все добре. Потім, коли починають працювати, вони кажуть, що все йде погано. Однак зараз я вставляю слова тренерів у контракт, аби нагадати їм, що вони говорили. На співбесіді я кажу: «Ось як ми працюємо, ось наші процеси, дані керують вибором гравців, стандартними положеннями, запобіганням травмам та багатьом іншим. Якщо вас це влаштовує, то все; інакше ми тиснемо один одному руки та прощаємося». Тренер повинен дотримуватися цієї філософії».▪️«30% свого часу я розмірковую про культуру клубу, бо вважаю, що без культури неможливо досягти результатів. Я запитав, зокрема, Матюїді та Трезеґе, яка ДНК Ювентуса. Вони відповідали однаково: «Перемога». Культура — це дещо інше; вона будується знизу вгору. Сьогодні вранці у нас була велика зустріч, щоб зрозуміти нашу культуру. Я сказав усім: «Ви вирішуєте, хто ми. Я можу дати деякі вказівки, але культура визначається знизу вгору». Культура — це цінності клубу».▪️«У Тулузі ми щодня вимірювали психічний стан усіх співробітників, щоб побачити, чи вони перебувають у стресі, чи хочуть виходити на роботу. Це було неймовірно корисно. Ми вирішили не наймати нікого, хто не має мотивації. До речі про поле, у Тулузі ми заборонили навіси та дальні удари».▪️«У Тулузі ми шукали гравців-особистостей. Характер гравця можна зрозуміти з даних. Наприклад, ті, хто багато торкається м'яча, є особистостями».▪️«Коли хтось спостерігає, як ви йдете від парковки до офісу, він розуміє, що ви відчуваєте. Я знаю, що якщо я зайду до офісу з поганим настроєм, поганий настрій пошириться. Те саме стосується й доброго. Я хочу, щоб мене оточували люди, які мене виправляють. У Тулузі я сказав тим, хто працював зі мною: «Якщо я відхиляюся від культури клубу, ви повинні сказати мені; якщо я куплю гравця, який її зраджує, ви повинні сказати мені».▪️«Я ніколи не читаю про футбол, це нудно. Я читаю наукові статті про дані, наприклад якщо вони говорять про методології чи відновлення після травм. Я читаю книги про те, як керувати людьми, як вести переговори». ▪️«Я намагаюся вчитися в інших видів спорту, не з футболу. Коли в мене зустріч, я хочу бути найменш розумним у кімнаті. Якщо в мене хороші ідеї, щось не так. Я не люблю зарозумілих людей. Я бачив багатьох, хто зазнавав невдачі, тому що вони були талановитими, а не скромними».▪️«У 18 років я мріяв тренувати молодіжку Монако. Подивіться, де я зараз».▪️«Мене наймали люди в Японії, Англії, Франції та Італії. Якщо вони просять мене очолити їхню організацію, то це тому, що вони хочуть, щоб моя культура була їхньою. Якщо ви робите те саме, що вони робили до цього, значить, щось не так. Я дуже поважаю культуру, але, наприклад, у Туреччині не було можливості її змінити: забагато політики. Я зрозумів, що нікуди не рухаюся».▪️«У футболі історично набирають гравців, народжених у першій половині року, але дані показують, що ті, хто досягає успіху, часто народжуються в другій частині року. Це така дурість. У Тулузі ми навмисно залучили багато молодих гравців, народжених після серпня».А завершити хочеться цитатою журналіста (давнього ювефоба) Паоло Дзіліані. Його теж вразила доповідь Комоллі:«Одне з двох: або ми маємо справу з найвидатнішим, найінноваційнішим, найдалекогляднішим і, можливо, найбільш недооціненим керівником в історії світового футболу, керівником, який зробить Ювентус Реалом наступних двох десятиліть, або ми зіткнулися з карикатурою на менеджера, клоуном, пародією. Я вже ухвалив рішення, але справедливо, щоб кожен ухвалив своє».❤FootballDyvan

Хотів сотий раз захистити Юріча, але тут натрапив на ранкову колонку його тезки — маестро-діретторе Дзадзароні — під назвою «Серія А, перерваний футбол».Люди знову скаржаться на цинічний Комо (втретє зіграв 0:0 за чотири матчі)! Хоча насправді не на нього.Мушу поділитись:«У суботу я дивився матч Комо-Кальярі, переконаний, що вкотре отримаю задоволення: команда Фабреґаса — найвидовищніша в чемпіонаті, а команда Пізакане просто близька моєму серцю.Через пів години, як глядач і завзятий уболівальник, я став неабияк роздратованим. І в перші кілька хвилин другого тайму із задоволенням би вимкнув телевізор. Утім, я цього не зробив, бо — як сказав би Тото (італійський комік і актор ХХ ст.) — мені дуже хотілося побачити, чим це закінчиться. Найдовший проміжок гри тривав сім чи вісім секунд. Зрештою, Пеццуто подув у свисток 36 разів, що призвело до ефекту перерваного коїтусу: шоу так і не відбулося.Фоли, тактичні фоли, кілька додаткових грубостей з боку Міни (він, за власним зізнанням, так само повівся б на полі й зі своєю матір'ю, сестрою та донькою) і безперервне, надмірне деренчання: стійке відчуття, що відбувається щось по-футбольному нестерпне.Тридцять шість stop and go — це на третину більше, ніж у середньому за сезон.Я пишу про цю гру, але міг би додати сюди багато інших матчів Серії А. Я розумію тиск результату та особисті вимоги тренерів (виправдовую Фабреґаса: він завжди намагається грати), проте, вважаю, після 11-го туру нам слід подумати про зміни на благо виду спорту, який в Італії загинається.Парадокс у тому, що, попри зниження якості видовища, спостерігається зростання відвідуваності стадіонів, але — увага — також різке падіння ТБ-переглядів. Футбол гайлайтів має сьогодення, але не майбутнє.Навіщо я взагалі це пишу після вихідних, коли Юве та Мілан утратили очки, Наполі нищівно програв, а Рома без атаки злетіла на вершину? Бо кожен має право на хвилинку бунту, коли стикається з украденою грою».❤FootballDyvan

Продовжуємо дізнаватись, яка Серія А нездала.La Gazzetta розповіла про чистий ігровий час (у середньому за поточний сезон):56 хв 22 с — Бундесліга56 хв 12 с — Ліга 155 хв 29 с — Прімера55 хв 11 с — АПЛ53 хв 10 с — Серія АСередня кількість зупинок гри арбітрами:26,8 — Серія А25,1 — Прімера24,9 — Ліга 123,2 — Бундесліга21,7 — АПЛЯкщо поглянути суто на італійські команди, то найменше пауз-затримок у матчах Аталанти (чиста гра триває в середньому 57 хв 50 с), Мілана (57 хв 6 с) і — сюрприз! — Наполі (55 хв 6 с). «Найбруднішими» є зустрічі Фіорентини (49 хв 31 с), Дженоа (49 хв 51 с) і Болоньї (50 хв 22 с). Повна таблиця — в першому коментарі.Треба визнати, шокувала інформація про недавній матч Фіорентина — Болонья. Вважаю його одним із найкращих і найдинамічніших із тих, що були в Кальчо цього року. Проте виявилося, що там м'яч перебував у грі всього 41 хвилину 21 секунду... Це знов про різницю між візуальним сприйняттям і статистикою. А головне – на прикріпленому скріні. За останні п'ять сезонів середній показник ігрового часу в Італії знизився на 4 хвилини (станом на 10-й тур нинішньої кампанії), але показник ковідного 2020/21 зараз був би найкращим у топчемпіонатах.❤FootballDyvan

Аталанта в кінцівці драматично дотиснула Марсель на Велодромі. А перед тим сталося оце, що на гіфці.Іван Юріч — після матчу: «Такі речі трапляються приблизно щонеділі, як-от інцидент між Конте і Де Брюйне в Наполі. Таке буває в запалі моменту, коли гравцю не подобається заміна, це потім вирішується в роздягальні».Коментувати інциденти з Лукманом тренеру доводиться не вперше. Два місяці тому – коли Адемола, ображений після непродажу в Інтер, страйкував – Юріч казав: «Бл*, ми ж Аталанта! Мені не потрібно когось благати грати».У певну мить зірочка ображатись припинила (видно, з надією вдало продатися в січні), а згодом почала виходити в старті — 7 разів за 8 матчів. І продовжила свій мітинг на полі — 1 гол і 0 асистів. Цього разу забила, але м'яч скасували. Після фінального свистка, поки партнери святкували, кажуть, пішла в підтрибунку по-англійськи.Берґамаски виграли вперше за понад місяць, перервавши 6-матчеву серію без перемог (щоправда, поразка за цей час була лише одна). І знову виграли саме в ЛЧ — попередня звитяга в чемпіонаті датована ще 21 вересня.Проте ті, хто їх дивиться, знають, що перемог мало бути більше. «Поганий період? Як на мене, крім Удіне, ми завжди грали добре. Коли результати не приходять, це створює негативну атмосферу, але команда завжди зосереджена на тому, що вона має робити», — додає Юріч.Днями писали, що саме ігри з Марселем і Сассуоло (вона якраз у неділю) можуть вирішити долю хорвата. А щоб у неділю не повторилося якихось інцидентів, можна дозволити зірочці знов пострайкувати. Хай навіть плакат принесе.На лавці повинно виглядати гарно.❤FootballDyvan

Раймон Доменек, знаний фахівець із поразок від збірної Італії в різних вікових категоріях, минулого тижня дав ресентиментарне інтерв'ю La Gazzetta.Поряд із цілком слушними тезами («Проти Ізраїлю вас врятував Доннарумма, ви погано грали») є, наприклад, така: «Не кажіть мені, що Сіннер — італієць, він австрієць!» Звісно, в дужках уточнили — «сміється», але просто цікаво (друг питає), чи зміг би цей хоробрий жартівник щось подібне відмочити про свою Францію?***Щодо Сіннера, то зараз демагогій про його істинну національність значно побільшає. Днями він відмовився їхати до збірної — якраз після того, як побував на виставковому турнірі в пустелі, де заробив (знову) рекордні для тенісу призові (6 млн доларів).В Італії, певна річ, істерика.Луїджі Ґарландо теж не мовчить: «Янніку, ніхто не називає тебе дезертиром, ніхто не заперечує твого священного права розпоряджатися кар'єрою та здоров'ям так, як вважаєш за потрібне. З твоєю командою, як ти кажеш. Ми й надалі любитимемо тебе, але дозволь нам трохи розчаруватися. «Сквадра адзурра», яку ти привів до вершини світу, також є «твоєю командою» і чекає на твоє повернення. «Я вже двічі вигравав Кубок Девіса», — кажеш ти. Навіть золоту ракетку. Тож ти не повернешся до Ер-Ріяду за новими 6 мільйонами доларів? Якщо ти виграєш ще один Вімблдон, ти більше не приїдеш до Лондона? Паста, кава... кожні п'ять хвилин ти рекламуєш італійський продукт, зроби те саме з тенісом. Ті, хто тебе любить, чекають. Який сенс мільйонів, якщо не в тому, щоб дозволити тобі робити вибір серцем? Ще є час передумати».***Ґілмор асистує Сімеоне, який переграє Мілінковіча-Савіча.Минулого сезону це був би опис забитого м'яча Наполі у ворота Торіно, проте нині все навпаки.***Іґор Тудор перед матчем заявив, що насправді Комо – фальшиво маленька команда. Утім, це ніби й так давно було ясно.А після матчу ще й остаточно стало ясно, що Ювентус – фальшиво велика команда.***Тур в Італії вийшов достеменно нездалим.Більшість команд — узявши приклад з іспанців, котрі цими вихідними показово стояли перші 20 секунд матчів на знак протесту проти поїздки Вільярреала й Барси до США, — і собі вирішили пострайкувати проти австралійського вояжу Мілана й Комо. Щоправда, стояли не 20 секунд, а всі 90 хвилин...12 команд не змогли забити, а 4 матчі взагалі завершились 0:0. Усього 11 голів — антирекорд Серії А у форматі з 20 клубами. Коментатор-шоумен Фабіо Каресса не перший рік агітує за скорочення кількості учасників. Авжеж, не втримався й тут: «Це має змусити замислитись. Зараз чемпіонат розділений: є дуже великий пласт борців за єврокубкові місця; є ті, хто більш-менш спокійно зберігають прописку; а решта боряться за виживання. Але проблема в тому, що в цій боротьбі внизу кілька очок, навіть нічия, стають надто важливими. Воно лише погіршує якість матчів».Дійсно, 3 з 4 сухих нічиїх відбулися саме між номінальними представниками «нижньої десятки», однак навряд чи причина саме в засиллі андердогів. Краще перечитайте останні два речення попереднього допису.❤FootballDyvan

Перерва на збірні не лише дозволяє насолодитися масовим психозом українських уболівальників щодо Сергія Реброва, а й викривлює сприйняття часу. Матч Ювентус – Мілан зіграли, тепер здається, так давно, що можна було встигнути про нього забути (і правильно зробити).Але я запам'ятав. До того ж він був не таким жахливим, яким автоматично заведено вважати майже будь-який матч, у котрому забили менш ніж 5 голів.Недоумкувате уявлення, що висока результативність прямо пропорційна якості, нині дедалі популярніше. І спроби його взаконення виринають із дедалі несподіваніших напрямків. Один із напрямків називається «Фабіо Капелло». Автор і повний тезка цієї течії не проґавив можливості вкотре постановити, що італійський футбол деградує.0:0 зіграли ж! Пожалівся, що йому було «неймовірно нудно», а обидва суперники «не мали сміливості ризикувати».Не те що в ситі преміальні часи, коли сам Капелло ще тренував і його команди в кожній зустрічі тішили незбагненною кількістю моментів, сповідувавши щирий, барвистий кальчо (той самий кальчо, який «із бек», про що навесні 2023-го бадьоро повідомляв той самий Капелло)...Тож так, після Юве-Мілан звідусіль активно бідкались і розводили руками. Проте знайшлися й ті, хто спробував резюмувати цей матч глибше, цікавіше.Клаудіо Савеллі з Libero пише:«Ми вступили в нову еру для тренерів. Гра, на глобальному плато після років тактичних революцій, знову відкрила цінність прагматизму.Найдогматичніші тренери — навіть умільці персонального пресингу, такі як Юріч і Ґасперіні, — згладжують свої кути, адаптуючись до наявних складів. Час фундаменталістів минув. Тому не випадково, що майстер менеджменту Аллеґрі раптово повернувся в моду, або що молодий Ківу змінює Інтер поступово, без будь-яких драматичних перетворень. Це тріумф управлінського інтелекту над ідеологічним шаленством».Його думку продовжує і завершує Даніеле Манузія з UltimoUomo:«Те, що колись вважалося авангардом оборони, — персоналка, високий пресинг, гегенпресинг — тепер вважається ризикованим, амбітним інструментом для ідеалістів. Якщо навіть Ґвардіола дозволив своїй команді зберегти лише 30% володіння м'ячем проти Арсенала, то, можливо, правильний шлях, навіть для європейської еліти, — це саме той, яким прямує Серія А.[...] Словом, одне з двох — або ми скаржимося, що матчі типу Юве-Мілан виходять «заблокованими», або ми ставимо під сумнів власний погляд на футбол:• зайву увагу, яку ми приділяємо помилкам у захисті, починаючи з помилок воротарів, які, на думку громадськості, завжди могли б зіграти краще; • зневагу до тренерів, які, на думку соцмереж і газет, є надмірно амбітними; • роздратування, з яким коментуються матчі з великими рахунками; • ідею про те, що гол має залишатися винятковою подією, пов'язаною з надзвичайними якостями окремого гравця, а не з командними потугами.Просто для нас, італійців, забивати голи — це не суть цієї гри. Краще нудьгувати, ніж старатися».❤FootballDyvan