Сьогодні представники різних видів спорту в Італії один поперед одного реагують на нічну репліку Ґабріеле Ґравіни про «аматорів» та висловлюють гордість за те, що вони цими «аматорами» є. Дехто називає аматором самого Ґравіну і наводить приклад тенісу — «державного» виду спорту, який від держави отримує удвічі менше фінансування, ніж «недержавний» футбол.А свій фірмовий емоційний вердикт виніс культовий коментатор Фабіо Каресса:«Вчорашня пресконференція була сюрреалістична. Науково-фантастична! Ми чули нечуване.Ґаттузо винний найменше. Я думаю, що і Ґаттузо, і Буффон розглядали можливість відставки та розмовляли з Ґравіною перед пресконференцією, але президент попросив їх почекати до червня, інакше йому теж довелось би піти. Потім я почув, як порівнюють «професійні» та «аматорські» види спорту. Гадаю, він зокрема мав на увазі наших успішних олімпійців. Най би він розказав тим, хто тренуються 4 роки, що вони аматори... Мотоспорт, автоспорт, теніс, де італійці також доводять свою силу. Це аматори? Теніс — найпрофесійніший вид спорту в історії! Чи волейбол — це аматорський вид спорту? Що ти верзеш?Я поважаю Ґравіну як людину. Я також знаю, що він намагався робити реформи. Але він їх не зробив. У нього нема впроваджених реформ. Лідер колективу бере на себе відповідальність за те, що відбувається, бо він є лідером номінально і фактично. Однак коли він каже, що рішення про його відставку має ухвалювати федеральна рада, то майже створює враження, що володіє футболом.Потрібна людина, яка діятиме вже. Ми або змінимось негайно, або всі потонемо: команди, ліги, судді, тіфозі, коментатори. Також повинна втрутитися влада, адже футбол — це важливий промисловий сектор.І більше не змушуйте мене слухати пресконференції, подібні до вчорашньої. Я не хочу чути ці слова про героїзм, що вони були єдиним колективом. А що, зі Спаллетті вони не були єдиним колективом? «Колектив зростав і був у злагоді»... Що це? Шкільна екскурсія? А інші колективи не були в злагоді?Я навіть не впевнений, що ми досягли дна. Бо ми думали, що досягли його ще під час першого невиходу на ЧС, потім — під час другого, і так далі. Ми опускаємось дедалі нижче. Той, кого оберуть, повинен мати програму глибоких реформ, які необхідно впровадити негайно».***Після Паски мала б зібратися рада, котра, як сором'язливо проанонсував сам Ґравіна, вирішить його майбутнє. Проте шанси втриматись на посаді тануть із кожною годиною. За відставку вже відкрито висловився міністр спорту Андреа Абоді. У медіа називають коло конкретних (переважно ноунеймних для нашого ока) кандидатів на заміну. Серед них виділяється (але не дуже чітко, на другому плані) Джузеппе Маротта, давно визнаний багатьма як найкращий управлінець кальчо, а відданими недругами Інтера — як головне зло кальчо.А шо? Федерація Маротти. Звучить!❤FootballDyvan
Там у Дмитра Джулая вийшов короткий текст. «Анестезія» називається. Ось уривок:«...Тож, коли три роки тому знайома вела свого сина на перший у його житті матч (Англія - Україна), і малий щиро поцікавився чи є “шанси” на перемогу, довелося чесно відповісти: “Жодного”. Навіть дітям, а, може, особливо дітям, брехати у такій ситуації не варто. Вони, звісно, так чи інакше мають накопичити власний досвід розчарувань і можуть не повірити, коли ділишся своїм. І це нормально. Рано чи пізно вони назбирають достатньо. Адже кожне нове покоління гравців збірної дбає про те, щоб ланцюг не обірвався. Два винятки, із чвертьфіналами ЧС та ЧЄ, є занадто малою компенсацією за довжелезний список, що відкрився матчем проти Литви у 1994-му й поповнився у Валенсії. “Анестезія” справді допомогла витримати це осоружне видовище».Цей фрагмент навіяв спогади й про мою власну «анестезію». Мені її вкололи у вересні 2007-го. У свої майже 11 я вже мав який-не-який стаж. Навіть устиг побачити Україну на чемпіонаті світу. І як майбутні чемпіони цього світу від України моментами відскакували, ніби голова Буффона від штанги після удару Гусіна...Тоді, перед новою зустріччю з Італією, у відборі на Євро, тато, констатуючи мій наївний ентузіазм, спробував його погасити: «Я б хотів, шоб вони виграли, але вони не виграють». Вони не виграли. А я вивчив прізвище Ді Натале.Поразки — це завжди слабка причина, аби перестати вболівати. На це завше накладаються позафутбольні чинники. Сентименти щодо збірної України (як і щодо Динамо) в мені згасали поступово, проте останніх із них я позбувся років зо шість тому. І перестав дивитись матчі (якщо не змушували робота чи нудьга). Стало просто нецікаво.Нині, після всім відомих подій у Валенсії, із заздрістю спостерігаю за сердитою рефлексією публіки (подекуди набагато старшої за мене). Із заздрістю — бо вони щось досі відчувають. Навіть ті, хто кокетливо скаржаться на апатію.Нині моє головне переживання — Дімарко та Вікаріо, котрі на вірусному відео, самогубно розповсюдженому їхніми безмозглими земляками, тішаться, що полетять до Зеніци, а не до Кардіффа.Моя анестезія подіяла занадто сильно.❤FootballDyvan
У твіттер-мислителів – свіжа мода: скиглити, що новий формат єврокубків прикінчив Лігу Європи.Доказом для такого вироку в них слугує іконічний список чвертьфіналістів сезону-2023/24. Точніше – його порівняння з чвертьфіналістами нинішніми.Мовляли, через те, що тепер уже нема вильоту команд з ЛЧ до ЛЄ, ми змушені дивитися на сельти, браги, болоньї та фрайбурги...Якби хтось із цих добрих людей дізнався про існування інтернету за межами соцмереж або володів мозком з оперативкою, об'ємнішою за пів року, то хутко б з'ясував/згадав, що 6 із 8 учасників чвертьфіналу ЛЄ сезону-2023/24 розпочали груповий етап саме в ЛЄ. Так, і Аталанта, і Марсель, і «непереможний» Баєр, і навіть Ліверпуль (за Рому з Вест Гемом і пояснювати не варто). Із ЛЧ додались тільки Мілан і Бенфіка. Себто вплив зміни формату – мінімальний. Особливо якщо пригадати минулорічну 1/4 фіналу (дуже імениту: МЮ, Тоттнем, Лаціо, Будо/Ґлімт, Атлетік, Айнтрахт, Рейнджерс, Ліон), котра була вже за оновленої структури.Листів із психлікарні, подібних до зображеного на скріні, стрічка пропонує чимало. Але зупинитись хочеться на конкретному.Його автор — творець «найкращого міжнародного подкасту-2025». На шпалерах — спільне фото з Давідом Трезеґе. Начебто респектабельний блогер-уболівальник Ювентуса. Ба більше (якщо вірити опису профіля) — офіційний партнер клубу. На нього підписаний один з акціонерів клубу (так, той самий Паоло Ардоїно), а також оригінальний акаунт Серії А, Фабріціо Романо та кілька поважних журналістів/видань.Найсумніше й найсимптоматичніше — у коментарях/цитатах (їх на ту мить було коло 80) знайшлась лише одна душа, яка вказала пацієнтові на очевидну логічну хибу.❤FootballDyvan
За минулі два дні, вивчаючи коментарі експертів різного рівня претензійності й національності, дізнався кілька цікавих речей.1. Англійські клуби перестали домінувати в Європі. Ще тиждень тому домінували, а тепер перестали.2. Англійські клуби грають у неправильний футбол. От гляньте на решту Європи — там грають у правильний. Не вистачає технічних гравців. Ставка на фізику й інтенсивність — ахіллесова п'ята англійських клубів. Ще тиждень тому це була перевага, тепер — недолік. А європейські судді замало дозволяють боротись.3. Англійські клуби виснажені, й тому не здатні конкурувати в Європі. Надто щільний календар: 38 турів, унікальна історія! В Англії кожен може обіграти кожного, в інших чемпіонатах подібне уявити не можна. Ще й бісів Кубок Інфантіно завадив — англійські клуби там занадто втомилися влітку (усі 6!), а клуби з інших країн не втомилися.4. Англійським клубам не вистачає глибини складу. Жорстока несправедливість, але об'єктивна реальність. Та й Прем'єр-ліга просто вже занадто сильна, тому на єврокубки не стає снаги. 5. Прем'єр-ліга — насправді не найкраща у світі. Це було іпсо.***Зловилося тяжке дежавю з тим, що зазвичай відбувається в інтернетах після невдалих вечорів для клубів італійських. Минулі два дні, авжеж, не могли скоригувати тужливої обставини, що АПЛ — найкраща ліга світу, але показали, що вболівальники й «аналітики» всюди однакові. Цифрова амнезія всюди однакова.Фактів не існує. Вчора й позавчора не існує. Є тільки сьогодні.❤FootballDyvan
Позаяк цими вихідними природа відпочивала від АПЛ, відомий аналітик Майкл Кокс, надихнувшись міланським дербі, написав для The Athletic статтю про Серію А. Автор, очевидно, «глибоко» в темі (хвалить позитивні зрушення в італійському суддівстві), втім, оцінка збоку завше цікава. У тексті — чимало порівнянь з Англією. Основну думку, як це часто буває, можна виявити в заголовку: «Італійський футбол болісно повільний, але на диво приємний».Зневажлива, на перший погляд, характеристика зустріла відгомін у численних коментарях читачів (вони втішно вразили, не було жодного зверхнього відгуку про кальчо) під статтею у твіттері та на сайті.Ось найґрунтовніші рецензії:
▪️«Кумедно, як цей телепень Кокс зовсім не згадав, що в першому таймі був один із найкращих футболів 2026 року від початку до кінця, де Модріч диктував гру, а такі бігуни, як Леау та Пулішіч, а також Фофана відкривали простір і боролися із захисниками в атакувальній третині. Порівняйте цей заповзятий футбол із реслінгом кутових між Арсеналом і Челсі минулого тижня. І я пишу як людина, що не є фанатом Серії А. Ця дрочильня в Прем'єр-лізі виходить з-під контролю. Краще вже подивлюся свою команду в Чемпіоншипі, ніж на більшість цих протистоянь «Великої шістки». ▪️«Лечче-Кремонезе був чудовим матчем від початку до кінця. Інтер-Ювентус (4:4) — блискуча атакувальна гра. Міланське дербі було матчем, який Мілан не міг програти, відстаючи від Інтера на 10 очок, і тому був налаштований не програвати. І щойно Модріч отримував м'яч, вони стрімко йшли вперед. Контекст гри задавав її темп. Поговорімо про Прем'єр-лігу. Скільки матчів «великої шістки» за останні 10 років були захопливими? Дуже, дуже мало». ▪️«Щодо тез про Томорі та Келлі. Відсутність Томорі у збірній Англії говорить більше про Саутґейта і Тухеля, ніж про Кальчо. Я більше довіряю думці Паоло Мальдіні про нього, ніж їхній. Присутність Ллойда Келлі в Юве говорить більше про те, наскільки вбого керований Юве, ніж про Серію А, бо він був посереднім, зрідка показуючи хороші ігри. Я також додав би, що хоча Серії А бракує якості Прем'єр-ліги, її приємніше дивитися, і ти відчуваєш ностальгію за ерою футболу, якої більше немає на англійських берегах».
Кокс у відповідь чемно вточнив, що матч Мілан-Інтер йому сподобався неіронічно. І погодився з генеральним зауваженням читачів, що первинний — не темп (бо в Англії він був вищим плюс-мінус завжди), а гроші.❤FootballDyvan
Вирішив сформувати пари 1/8 ЛЧ, які хотілось би побачити.Жереб буде не сліпий, тому вибирати легко — для кожної команди є два конкретні варіанти. Вибирав максимально невпереджено, ясна річ.Отже:Аталанта – АрсеналХто його там знає, у якім зара стані Баварія (може вийти дербі господарів Бундесліги!), але кожен знає, що Арсенал у стані відважної втечі від МанСіті (буде ще й фінал Кубку Ліги проти Сіті). Не всі їхні сили та думки будуть віддані ЛЧ. Ще один фактор – досвід минулого сезону: тоді Аталанта зіграла з Арсеналом рівний матч у Берґамо (0:0) з незабитим пенальті Ретеґі.Атлетіко – ЛіверпульПроти Галатасарая прохід Ліверпулю буде майже гарантований, а проти Атлетіко (найпривабливішої з топових команд сучасності) шанси практично рівні. Тут логіка проста: що менше англійських команд пройде далі, то ліпше.Галатасарай – ТоттнемПроти Ліверпуля прохід Галатасарая буде майже нереальним, а проти Тоттнема шанси непогані. Тут логіка проста: що менше англійських команд пройде далі, то ліпше.Сіті – РеалПроти Будо/Ґлімт прохід Сіті буде майже гарантований, а проти Реала шанси практично рівні. Логіку ви вже, певно, зрозуміли.Челсі – НьюкаслЩоб одна англійська команда точно вилетіла (краще б це був Челсі). Але є й мінус: одна точно пройде далі. ПСЖ – БарселонаДві команди, що викликають найменше симпатій. І одна точно вилетить уже в 1/8 фіналу. Але є й мінус: одна точно пройде далі.❤FootballDyvan
Безглузде масове донкіхотство після того, що відбулося в Дербі Італії, авжеж, не дивує. Втім, долучатись до нього бажання нема, бо відбулось те, що відбувається щотуру (часом — по кілька разів за тур). І зважаючи на те, який клуб став жертвою цього разу, кортить ще й припустити, що відбулась карма. У минулому десятилітті навіть у найсміливіших мріях не міг уявити, що колись із подібним запалом на суддівство бідкатимуться саме ювентіні. Це приблизно як Реал Мадрид, котрий перед фіналом Кубку Короля знімає кіно про зловісну всеіспанську змову проти себе...А за мотивами Інтер-Юве резонну післямову видав головред Sportitalia Мікеле Крішітьєлло:▪️Про арбітра Ла Пенну«Нема сенсу звинувачувати Ла Пенну. Він завжди був поганим, він міг би судити щонайбільше в Серії Б, і ми вже пояснювали в розслідуванні, чому Ла Пенна завжди отримує високі оцінки. Не змушуйте повторюватись. Ла Пенна ніколи не повинен був судити Інтер-Ювентус. Хіба що Спеція-Фрозіноне. А це вже забагато для людини з його здібностями».▪️Про начальника суддів Джанлуку Роккі«Щотижня ми повторюємо те саме, але нічого не змінюється. Роккі потрібно негайно звільнити. Що ще має зробити ця людина, щоб назавжди заборонити їй займатися футболом? Божевільний, який призначив на такий матч Ла Пенну. І він ще скаржиться на симуляції... Футболісти правильно роблять, що падають, адже знають, що є простаки, які свистять усе. Напівпенальті та напівконтакти. Тож Роккі, перш ніж говорити про Бастоні, має запитати себе, чому всі це роблять. Тут також лише його вина. А протокол VAR – це жарт. Вони пхають камери у вуха суддям, але не можуть запобігти кричущій помилці».▪️Про поведінку Бастоні«Читати моралі Бастоні — марно. Якщо суддя поганий і недобачає, це його проблеми; він повинен змінити роботу. Бастоні помиляється лише в одному: святкує. Треба ж мати клепку, аби не святкувати перед обличчями суперників оманливі вилучення чи автоголи». ▪️Про виставу від керівників Юве«Поведінка керівництва Ювентуса — аматорська. Сутички з арбітрами та офіційними особами відбуваються не на полі чи в тунелі, а у відповідних місцях. Цьому клубу бракує базових принципів. К'єлліні — новачок, Комоллі не знає, як усе працює в Італії, а Елканн живе у своєму позолоченому світі. Хтось має вибачитися перед Спаллетті та вболівальниками Юве. Це була незаслужена поразка, і якби в Спаллетті була пристойна «дев'ятка», він би виграв навіть удесятьох».❤FootballDyvan
Ні, це не фотоспогад про ковідні часи з їхніми обмеженнями на заповнення трибун.Це — Стадіо Олімпіко сьогодні. Близько 2000 (двох тисяч!) глядачів на матчі Лаціо — Дженоа.Організовані тіфозі господарів бойкотували гру. Причина класична — президент Лотіто. Нічого нового. Але цього разу до страйку радикально приєдналися ще й «кузьмичі». Втім, у гостьовому секторі було не краще. Місцева влада, побоюючись заворушень, зробила те, що робить у будь-якій незрозумілій ситуації: заборонила продаж виїзних квитків жителям конкретного регіону. Такі спонтанні табу трапляються в Італії чи не щотуру (а для фанів Лаціо і Наполі вони тепер діють до кінця сезону). Бо заборонити всім і все — легше, ніж намагатися розв'язати проблему. Позаторік нобелівську премію з ідіотизму здобула влада Ґенуї, просто взявши й ЗАКРИВШИ ВЕСЬ СТАДІОН ЗА ДЕНЬ ДО МАТЧУ (Дженоа-Ювентус, зіграли за абсолютно порожніх трибун). Тому що може.***Тож критикуючи Серію А, слід повсякчас пам'ятати, в якому середовищі вона існує. Тут великі популярні клуби (в міжнародному масштабі) десятиліттями випрошують у власного ж міста дозволу на побудову стадіону. Покійний Рокко Комміссо якось у прямому ефірі демонстрував камінь, що впав на нього на території Артеміо Франкі, докоряючи чиновникам, котрі не давали йому відремонтувати споруду...Проте навіть за таких переважно спартанських умов показники відвідуваності чемпіонату постійно зростають і нині є найкращими за 30 років. Навіть за таких умов багато іноземних гравців досі продовжують мріяти про мілани-інтери-ювентуси, іноді віддаючи їм перевагу перед англійськими бройлерами. Навіть за таких умов мінімум один італійський клуб або збірна вже 6 років поспіль грає у фіналі євротурніру.А таблиця коефіцієнтів навіть за таких умов свідчить, що Серія А є другою лігою світу. При цьому єдиною з топчемпіонатів не маючи жодного клубу-мішка.Не стане найбурхливішої фантазії, аби уявити, якою б ця Серія А була, якби ще й жила та розвивалась не всупереч, а завдяки. Із планом і баченням.Як АПЛ. Як, скажімо, вилизана Бундесліга, працелюбні й до чортиків правильні німці котрої навіть зі своїм командно-адміністративним управлінням і псевдопрогресивним фастфудним футболом не змогли висунути її за межі власної локальності. Ці задроти продовжують дивитись на Італію знизу догори, навіть живучи «завдяки».Огульно сварячи Серію А, про це слід негайно пам'ятати. І мовчки захопитись її величчю. Адже вона продовжує бути монументальною, навіть живучи «всупереч».❤FootballDyvan
На жаль, відбулась чергова інновація.Когось у керівництві каналу «Суспільне» провідала (саме провідала, а не навідала) видатна ідея. Під час трансляцій біатлонних гонок, коли на вогневий рубіж приходить представник України, екран завжди ділять на дві частини (навіть на чотири, якщо врахувати оті «шпалери»): на одній показують загальний план і графіку стрільби, на іншій — окремо стрільбу українця/українки.Такий поділ — зрозумілий і логічний хід для всіх трансляторів, коли в основну міжнародну картинку не потрапляє стрільба місцевого спортсмена (бо він запізно прийшов на стрільбище) і загальна увага вже сконцентрована на події на трасі. Але коли цю альтернативу безальтернативно пхають в очі тільки тому, що можуть, воно перетворюється на химеру. Тобі в лайві паралельно показують той самий епізод, просто роблячи його крупним планом і ще й не даючи змоги нормально стежити за перебігом стрільби конкурентів. Уявіть, що під час виконання пенальті/штрафного/кутового у футболі вам одночасно демонструють його з двох ракурсів, але в одному з них акцентують винятково на тому, хто завдає удару, не показуючи ворота...Подібне роздвоєння маємо щастя спостерігати весь сезон. Тож доводиться дивитись біатлон на Євроспорті.А шкода. Бо обидва Андрії (Столярчук і Сухецький), хоч їм і далеко до Сергія Ружицького чи покійного Олександра Мащенка, загалом коментують непогано.❤FootballDyvan
У жовтні, дізнавшись про прийдешню неминучість матчу Серії А в Австралії, дозволив собі нейтрально-позитивний допис на цю тему.Згодом навіть заімпонувало, як Луїджі Де Сьєрво (один із ватажків Ліги Кальчо) пащекувато попустив обуреного новиною Адріана Рабйо.Та потім стався оранжевий м'яч, який поділив усе на «до» та «після». І не залишив сумнівів: ці люди направду слабі.Тепер ще й раптом з'ясувалося, що вилазка на Зелений континент передбачатиме відмову від італійських (і загалом європейських) суддів та — ймовірно — заборону на використання назви чемпіонату на афішах та квитках.Будуть популяризувати бренд «Серія А» без використання назви «Серія А»...Резюмую цитатою зі свіжої статті на Rivista Contrasti:«Побачене підтверджує, що Еціо Сімонеллі та Луїджі Де Сьєрво організували матч у Перті, не обговоривши умови з Азійською конфедерацією футболу та Футбольною асоціацією Австралії. Це трохи схоже на групу підлітків, які організовують матч 5 на 5, а коли всі прибувають на майданчик, виявляють, що поле зайняте, бо Ецієтто та Джіджіно забули його забронювати... Зазвичай тоді їх обох висміюють, і відтак забороняють їм організовувати навіть онлайн-турнір у FIFA, але президенту й генеральному директору Lega Serie A точно нічого не загрожує. Насправді тепер, коли, здається, вже накладено латку (гіршу за дірку), вони, можливо, навіть насолодяться результатом».❤FootballDyvan
TGLIST.COM.UA
