Едуард Юрченко

КИЇВО-РУСЬКИЙ ОБРАЗ БЛАГОВІЩЄННЯВ Святій Софії Київській, на східних стовпах поміщений надзвичайно виразний образ Благовіщення, який несе в собі цікавий символізм.Ангел в урочистій ході благословляє Богоматір, зображену на правому стовпі. Пресвята одягнена в синій мафорій із золотою облямівкою, в лівій піднятій руці вона тримає моток пурпурової пряжі, нитка якої опускається через ліву руку вниз, до веретену. Акцентується саме на моменті прядіння, бо це в церковному тлумаченні зіставляється з зародженням в утробі Діви плоті Сина Божого. Загалом, прядіння як символ зачаття та вагітності фігурує і в Старому Заповіті, зокрема в Псалтирі.Скільки ж мудрості в цьому образі. Адже прядіння – процес непростий і довгий, так само як і розвиток людини від зачаття до народження. Водночас чіткий момент, коли процес розпочинається і завершується, теж можна виділити. Це відносться не тільки до тієї єдиної події в історії світу, коли «Слово стало плоттю», але й до персональної історії просто кожного з нас.Згаданий образ датується ХІ сторіччям. Біля тисячі років пройшло, а сакральні образи передають нам Істину і відображають її як на рівні, що перевищує велич загальнокосмічного, так і на рівні, який є частинкою життя будь-якої людини.Зі святом всіх! І тих хто святкує за традиційним календарем, і хто вже відсвяткував за новоюліанським. Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГОГОЛЯ "Українця з мене зробили Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко" визнавав великий вчитель українського націоналізму Дмитро Донцов. Гоголь різко виділяється серед "хлопоманської" та "народницької", отруєної духом хворобливого лівацтва вітчизняної літератури 19 століття. Серед цього безперервного скиглення, його аристократична творчість постає як могутня скеля серед болота.Він оспівує силу козацької аристократії, а не плаче над слабкістю "нещасних і пригноблених". Його витончений етнографізм є цілком автентичним, на відміну від хлопоманського "підділування під мужицьку розмову" (за визначенням В. Липинського). Він лишається українцем по духу й ментальності в незалежності від мови якою пише, на відміну від формально україномовних безбатченків-ліваків.Корумповану бюрократію він не стільки ненавидить, скільки гидує нею, дивиться зверхньо,по панські.Суто козацька аристократична ментальність.Тому Гоголь наш, це факт природний,так само як належність до України Дніпра та Карпат.

СЛОВО КОМАНДИРА ДО ДНЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ.Завдяки ефективним та самовідданим діям особового складу і командирів на всіх ланках, Національна гвардія України за 12 років свого існування стала невід'ємною частиною Сил оборони України. Бійці Національної гвардії на найважчих ділянках фронту виконують завдання та стримують противника на рівних із нашими побратимами зі Збройних сил. Нове покоління офіцерів, яке сьогодні займає керівні посади в НГУ, прийшло на свої місця з окопів, прекрасно розуміючи, що потребує солдат, і робить все для того, аби структура розвивалась в правильному напрямку: коли ввірений їм особовий склад є головною цінністю, бажання нарощувати спроможності своїх підрозділів виникає з глибокого розуміння реалій сучасної війни, а відповідальність сприймається як честь, а не тягар.Вітаю кожного військовослужбовця 1-го корпусу НГУ «Азов» та всіх інших підрозділів з Днем Національної гвардії України! Тримаємо стрій!Знищуємо окупантів!© Герой України, Бригадний генерал Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України.

СЛОВО СПІВЧУТТЯ ГРУЗИНСЬКОМУ НАРОДОВІ ТА ЦЕРКВІ ВІД ЙОГО БЛАЖЕНСТВА МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ.Із сумом та співчуттям сприйняв звістку про відхід у вічність Католікоса-Патріарха Грузинського Ілії IІ, Предстоятеля Грузинської Православної Церкви, духовного лідера, життя якого було присвячене служінню Богові, Церкві та грузинському народові.Протягом багатьох десятиліть його патріаршого служіння він залишався духовним орієнтиром для численних вірян, докладаючи зусиль для зміцнення віри, збереження християнських традицій та духовного відновлення суспільства після років державного атеїзму. Для нас памʼятним є і те, що він висловив підтримку України, яка переживає повномасштабне вторгнення з боку Росії.Постать Патріарха Ілії II мала особливе значення не лише для Грузії, а й для всього православного світу. Його служіння надихало багатьох людей, допомагало долати випробування та зберігати надію навіть у найскладніші часи, особливо під час спровокованих російськими загарбниками воєн.Висловлюю сердечні співчуття єпископату, духовенству та всім вірним Грузинської Православної Церкви, які втратили свого Предстоятеля, а також грузинському народові, для якого він був не лише Патріархом, а й справжнім духовним батьком.Молимося, щоби Отець наш прийняв Свого служителя у Небесні оселі. Нехай Господь упокоїть душу новопреставленого Католікоса-Патріарха Ілії II у Своєму Царстві, а всім, хто сумує через цю втрату, подасть утіху, мир і духовну силу. Вічна та світла йому пам’ять!

ГЕРОЇЗМ ТА МУЧЕНИЦТВО КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ.15 березня 1939 року, в умовах угорського вторгнення, було проголошено незалежність Карпатської України. Від самого початку це було актом самопожертви заради відродження Великої України. Українське Закарпаття не мало шансів в протистоянні з угорськими та польськими агресорами але воно було проявом соборної  волі до національної реставрації українства. Цілий край приніс себе в жертву заради того щоб нагадати світові про боротьбу та існування  Нації.Біля 3000 воїнів "Карпатської січі протистояли 40 000 тисячній мадярській орді. Вони протрималися декілька днів та нанесли ворогу суттєві втрати, власною кров'ю підтвердивши, що Україна живе і воює за свою свободу.Глибоко символічно, що начальником генштабу "Карпатської січі" був   військовий стратег та геополітик, один з провідних ідеологів української великодержавності Михайло Колодзинський. "В словнику українського націоналіста немає слова "капітулювати" - коротко констатував він йдучи на неминучу загибель.

СЬОГОДНІ РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ЖОЗЕФА ДЕ МЕСТРА. 205 років тому, пішов в Вічність один з історично (і не тільки) перших правих філософів, джерело ідей та натхнення Мораса, Донцова, Еволи та багатьох інших своїх духовних нащадків....До цього дня декілька цитат "вчителя правої думки" (за влучним висловом Юліуса Еволи)«Варварське невігластво, без сумніву, управляло чималим числом політичних установ; але вчене варварство, систематична жорстокість, обдумана розбещеність і особливо невіра ніколи нічого не створювали. Молодість веде до зрілості; розкладання не веде ні до чого.»«Щоб зробити французьку Революцію, потрібно було повалити релігію, принизити мораль, порушити всі права власності і піти на всілякі злочини; до цього диявольського підприємства треба було залучити таку силу-силенну порочних людей, що навряд чи коли-небудь стільки пороків з'єднувалися для будь-якого спільного злодіяння.»«Однак справжні плоди людської натури - мистецтва, науки, великі підприємства, високі задуми, мужні чесноти - залежать особливо від стану війни. Відомо, що ніколи нації так не піднімаються до досяжних для себе вершин своєї величі, як після тривалих і кривавих воєн.»«На кожну націю, як і на кожного індивіда, покладена місія, яка підлягає виконанню.»«Не знаю, яке життя негідника, я ніколи ним не був; але життя порядної людини - огидне.»«Ніхто з тих, у кого немає сина, не знає, що таке війна.»«Перед воїнами, цими знаряддями війни, завжди схиляються, як перед виконавцями великого вищого порядку міроправленія, що вимагає очисної жертви.»«Людина, полишена сама на себе, занадто порочна, щоб бути вільною.»«Уміння чекати - великий секрет успіху.»«Немає більшого невдахи, ніж той, хто ніколи не страждав.»

СЛОВО КОМАНДИРА КОРПУСУ ДО 4-РІЧЧЯ ПОЧАТКУ КРУПНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ.Впродовж усіх чотирьох років повномасштабної війни українські солдати, сержанти та офіцери щодня демонструють, що попри нестачу особового складу, зброї та ресурсів, чинити ефективний опір переважаючим силам противника можливо, якщо правильно визначати пріоритети. Це і має стати головним висновком та уроком останніх чотирьох років — ключовим фактором, який визначає результат цієї війни, є не залізо, гроші чи технології, а люди. Люди, які в надскладних умовах під цілодобовими обстрілами відбивають штурми противника, контратакують, поповнюють обмінний фонд. Люди, які під вогнем прямо на полі бою рятують життя поранених побратимів. Люди, які працюють в тилу на десятках різних посад заради того, аби бійцям в окопах було хоча б трохи легше. Люди, які докладають усіх зусиль на всіх можливих рівнях, аби наші полонені повернулись додому. Кожен із них міг втекти, сховатись, не брати на себе цю відповідальність, відмовитись ризикувати життям та здоров’ям. Але вже п’ятий рік сотні тисяч людей вперто стоять на своєму. Завдяки цим людям, їхнім рішенням та самовідданості Україна має можливість продовжувати жити та боротись. І саме тому Україна має щодня пам’ятати, хто є її найбільшою цінністю, і ставитись до цих людей належним чином.Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінністю. Всебічний розвиток особового складу, постійне навчання, побудова зрозумілих процесів всередині підрозділу, які мають полегшувати роботу військовослужбовців, а не створювати додаткове навантаження — усьому цьому в «Азові» завжди приділялася максимальна увага. Успіхи «Азову» на полі бою підтверджують, що напрямок було обрано правильний.Лише той підрозділ, в якому командири на кожній ланці бачать у своїх підлеглих не ресурс для реалізації своїх кар’єрних амбіцій, а людей, за яких вони несуть відповідальність, яких вони мають навчити, підтримати та забезпечити всім необхідним, може бути ефективним на полі бою, може розвиватись та бути прикладом для інших. Таким «Азов» був перед початком повномасштабного вторгнення, і таким він залишається і сьогодні. Я пишаюсь тим, що офіцери всіх бригад 1-го корпусу НГУ «Азов» поділяють це бачення. Усі ми сьогодні маємо об’єднатись довкола спільної справи, постійно навчатись один у одного та бути достатньо гнучкими, аби мати можливість швидко адаптовуватись до нових умов війни. Інакше — України не буде. Ворог розуміє, що розбрат серед українців — це єдиний шанс для нього реалізувати свої плани та окупувати нашу державу, і робить все, аби розділити нас. Не допустити це розділення та продовжувати сумлінно виконувати свою роботу, пам’ятаючи про наші цінності і наші пріоритети — те, на чому ми маємо сконцентруватись сьогодні.© Полковник Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов".

РІЧНИЦЯ ВБИВСТВА ДАНИЛА СКОРОПАДСЬКОГО23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто. Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).Не буває таких смертей просто так...Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.@EdYurchenko🎓

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ (Минулорічний текст, що зберіг актуальність)Сьогодні весь православний світ відзначає прощену неділю та спомин про вигнання Адама з Едема. Я вирішив проілюструвати текст давнім православним символом – Адамовою головою.Я прошу пробачення у всіх, кого образив чи іншим чином засмутив. А всіх, хто вважає, що міг образити мене, запевняю, що не тримаю на них образи.Крім того згадуючи страшну трагедію вигнання прабатьків з Раю, не забуваймо, що спомином про неї розпочинається Великий піст, що веде нас до радості Воскресіння в свято Великодня. Саме тому Адамова голова — це не символ смерті, а нагадування про те, що по той бік життя нас чекає Життя справжнє. Це дуже корисно згадувати саме зараз, коли ніхто з нас не може бути впевненим в тому, що буде жив принаймні завтра.В прощену неділю, постає питання, а як нам ставитись до наших ворогів? Чи можемо ми прощати тих, хто вбиває не тільки наших воїнів, але й мирних людей, включно з маленькими дітьми і священниками?Я не є представником кліру, тому просто озвучу, без власних трактувань, давно сформульовану в православній традиції позицію: «прощати ворогів особистих, воювати проти ворогів Вітчизни, ненавидіти ворогів Божих». Варто додати, що знищення ворогів на війні може й не супроводжуватись ненавистю, більш того, її відсутність є позитивною. Але ця жорстока необхідність ніколи не відкидалась в традиційному християнстві, а пацифізм є проблемою «толстовців» й інших єретиків.Давайте прощати один одного і боронити Україну в міру даних кожному сил.З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, – бо з нами Бог!Почуйте всі аж до краю землі, – бо з нами Бог!Могутні, покоряйтеся, – бо з нами Бог!Задумуйте задуми, та вони не вдадуться, – бо з нами Бог!Давайте накази, та вони не здійсняться, – бо з нами Бог!Господа сил – його шануйте як святого, – бо з нами Бог!Його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти, – бо з нами Бог!Він – камінь спотикання і скеля падіння, – бо з нами Бог!Надіятися буду на Господа, і він спасе мене, – бо з нами Бог!Ось сам я і діти, що їх дав мені Господь, – бо з нами Бог!Народ, що в пітьмі ходить, побачив світло велике, – бо з нами Бог!Над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло, – бо з нами Бог!@EdYurchenko 🎓

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ КУБАНІСьогодні виповнюється 108 років від проголошення Самостійної  Кубанської Народної Республіки, третього (враховуючи ЗУНР) українського державного утворення доби Перших національно-визвольних змагань. Розпочавши процес злуки з Українською Державою, вона так його і не завершила, але це не скасовує загальноукраїнського значення цих історичних подій.Кубань була, є і буде українською землею, так само як будь-який інший наш регіон, від Галичини до Слобожанщини й від Полтавщини до Тавриди. Крім того, про необхідність її визволення владно каже не тільки поклик національної справедливості, але й елементарний геополітичний розрахунок. Без української Кубані ми залишимось з росіянами на Чорному морі та без виходу на Кавказ. Якщо без Криму Україна - це «тіло без ніг», як вірно сформулював Його Світлість Ясновельможний Пан Гетьман Павло Скоропадський. То без Кубані Україна це дорогий автомобіль з відкритими дверима і вставленим ключем. Пряме запрошення для небажаних гостей.Нехай цей день стане нам постійним нагадуванням про справжні цілі нашого протистояння з необільшовицькою московщиною.@EdYurchenko 🎓