НА ПРЕОБРАЖЕННЯВони ішли з Христом на гору,Петро і Яків та Іван.Вони не думали про втому,Про біль від подорожніх ран.Іти на гору - це нелегко.Нема східців,нема перил.Лежить каміння одиноко,Будяччя взира з-під брил.Іти на гору - вітер в очіШпурляє пил тривог,спокус.Але вони ідуть охоче,Бо з ними вірний їх Ісус.Чого ідуть - того не знають.Вони за Господом ідуть.Ось в здивуванні завмирають,Як перед ними постаютьІлля й Мойсей. А їх УчительПереобразившись,сяє весь."Нам добре тут. Наш Повелитель,Дозволь явити Тобі честь.Давай поставимо для Тебе,Іллі й Мойсея по шатру.Ми зробимо усе,що треба..."Та в мить хвилюючу такуЇх хмара раптом заслонилаІ голос з хмари пролунав...Коли тремтіння проминуло,Вже Сам один Ісус стояв.Дивись на учнів. І з любов'юВертатися він їм велівШляхом,покритим потом,кров'юВ долину до людських домів.Вертатися до бідних,хворих,Нести їм світло в тьмі ночей.І серед буднів злих,суворих,Мовчать про випадок оцей.І нас також не раз СпасительВеде на гору у житті,Де хоче люблячий УчительДати утомленій душіПереображення від злого,Суєтного того життя.Щоб були схожими на Нього,Щоб були учнями Христа.Іти не хочеться на гору,Спинатись,падати,брести,Переживати біль і втомуІ тягарі свої нести.Але коли Ісус торкнетьсяДо серця,розуму,душі,То радістю усе озветься,То ллється пісня у тиші.То мить тоді благословенна,Коли в єднанні Ти і Бог,Коли радієш,що спасенна,Коли стихає біль тривог.Та коли Бог шліфує душу,Преображає від гріха,Наповнить миром серця тишу,І радість у душі сповна,Тоді велить з гори в долинуСпускатись до людських проблем,Щоби комусь в важку хвилинуТи облегшив душевний щем.Щоб сироті вділив любові,Голодних хлібом накормив,Перев'язав десь рани в крові,За когось щоб сльозу пролив.Тому коли без сил на гору,Не розуміючи, ідеш,Молитва по одному слову,І тягарі ледве несеш,І думаєш: уже нізащоВ долину я не повернусь.То пам'ятай - багато більшеПро тебе знає Твій Ісус.Він знає час твого підйомуІ час сердечних перемін.Він знає і про біль,й про втомуІ про потребу твоїх змін.Тому будемо довірятисьТому,Хто нам дає життя.Із Ним будем преображатись,Щоби ввійти у небеса!Оксана Гудзь
Не ображайте тих,хто з вами поруч,Не раньте їх ні ділом,ні словами...Не ображайте їх..заради Бога...Комусь від ваших слів погано стане...Повірте друзі,що дрібниць НЕМАЄ...Що вас не ранить,ранить сильно інших...Ви скажете:" проблем не помічаю,Я міг тобі сказати значно гірше..."А хтось від слова буде задихатись,Поранившись ним в сАму середину...А ти із нього будеш насміхатисьСказавши,що він сам у тому виненЩо винен в тому,що він так сприймає...О ні,мій друже...хоч й таке буває,Але ти знай,що кожен рани має,Які глибоко у душі ховає...Й ти ніби не сказав чогось страшного,Та сльози із очей вже покотились...І ти смієшся з тої або з того,Сказавши кОмусь: "Глянь ,як зачепило!"Так ,зачепило...рану її серця...Так ,зачепило...глИбоко і точно...Так,зачепило...та не всі відвертоПро це тобі уже сказати хочуть...Тому,прошу,не раньте своїх ближніх...І своїм словом їх не ображайте...Бо сльози із очей,це ні,не смішно...Це "ЗАЧЕПИЛИ"...ЗАЧЕПИЛИ....знайте...І ЗАЧЕПИЛИ рану,а не гордість...А ви зі сліз тих просто посміялись...Завдавши цим ще більше в серці болю...І зрозуміти це не намагались...Не ображайте. Бо за всі ці сльозиВ день суду Бог вас точно запитає...Не ображайте...чуєте? Ніколи...А особливо,грубими словами...Амінь.Артемук Мирослава
ВИБІРСкажи, за що ведеш свій бій?За ідеал вічної правди,Чи вабить злий потік брехніЗа фантиком отрути гарним?За що ти борешся в цей час,Коли пробив годинник північ?Господь дає останній шанс,Щоб ти знайшов у Нього поміч.За що ж ти друже в боротьбі?За перворідство може все це, –Щоб раптом його не згубитьІ засіяло б віри сонце?Щоб не лишитись враз пустим,І на вазі не бути легким;Холодним, злиденним й сліпим,.Пройти в борінні земні версти.Поглянь тепер крізь тьму віків :Як Яків молиться в борінніВін любить Господа свого. Схиляє перед Ним коліна.Ну, а тепер сюди поглянь:Душі знайома ця картина?Стікає Кров, а не водаЗ чола Улюбленого Сина...За тебе Він є у вогні,Долає всю ворожу силу,Щоб порятунок дать тобі, –Щоб тебе витягти з могили!За що ти борешся, скажи:За власне "я" ? Це так огидно...А ти боровся до кровіПроти гріха? Тобі не стидно?Під руку Божу ти мерщійДушею, серцем всім змирися;На тебе виллє Він єлей,Щоб став ти як закваска прісна.Благословінням дорожи,Іди вперед по стежці вузькій.Нехай твоя душа завжди!Буде із Господом в союзі.За Божу святість ти борись,Щоб серце залишалось чисте.Зови , кричи, волай, молись!В житті нема нічого ліпшеЯк бути в єдності з Христом І Його силою сповнятись.Та у Небесний Отчий Дім На крилах віри підійматись.🌺Автор російського оригіналу Н.Забровська Переклад на українську Чернишової Ольги🌺
Ось знову чую шепіт: "Поклонись,Лише вклонись, зоставлю у спокої.Як не поклонишся, тримайся вже тоді!В піч будеш вкинута тоді уже ти мною"Шепоче та лякає сатана.Й, до крові, вже приходиться боротись.Та головне, щоб встояти змогла.А головне, щоб вірною зостатись.А не вклонився і уже в печі.З середини, більша температура.А серце лиш до Господа кричить:"Прийди Господь, хай голос Твій почую!"І ось вже прохолодний вітерець,Там у вогні одежі колихає.А там, всередині, зі мною Бог,Любов'ю мою душу обіймає.Ти кликала? Почув тебе ось Я.Прийшов до тебе, зараз буть з тобою.Тебе не спас від страшного вогню,Щоби навчилася проходити зі Мною.Щоб вірність всю побачити твою.Я бережу завжди в Своїх обіймах.Одежі білими там у вогні стають.Там бережу тебе Я, будь спокійна.І знову Бог виводить із вогня.Від одягу не чути навіть диму.Вона ще більше стала лиш сіятьУ вірі і любові, і надії.Як ворог знов погрожувать почнеПечею вогненою, вже я не злякаюсь.Там у печі, мене Спаситель жде,Щоб знову зберегти, це твердо знаю.Покличеш ти Мене і Я прийду.Як навіть тихо - все одно почую.Своїх дітей Я завжди бережу.Я їх доми вночі і вдень вартую. Л. Шпак
ГОСПОДЬ - ОХОРОНАГосподь – охорона для Свого народу,Вірного народу, що живе в добрі,Любить і навчає, і дає усе намТе, що нам потрібно всім тут, на землі.Він є щит для вірних дітей від лихого,Він Своїх хоронить від гріха і зла,Він є наша скеля, де можна сховатись,Коли затрясеться небо і земля.Бог наш Всемогутній милує нас нині,Ще благає людство: «Ти опам’ятайсь».Ще сьогодні маєш час, щоби спастися,Ще сьогодні каже Бог усім: «Покайсь».Бо часи останні на землі живемоІ ніхто не знає, коли прийде час,Як зійде Син Божий, щоб Своїх забратиУ Свої оселі, що придбав для нас.Тож усі пильнуймо щиро, у молитві,Не спім, не дрімаймо, але всі просім,Щоби Бог усім нам помагав щоденноЯвляти Ісуса в світі людям всім.О діти Господні, не спіть, а пильнуйте,Старайтесь набути характер Христа,Бо який Христос є, то такі й Христові,Так нам каже Слово – Істина Свята.Тож пильнуймо нині добре свою душу,Добре перевірмо, чиї ми тепер,Чи ми є Христові, чи ми – діти Божі,Щоб ніхто з нас, друзі, у гріхах не вмер.Дає ще сьогодні Бог нам покаяння,Дає час, щоб діти Його всі спаслись,Тож пильнуймо Слова і живім по Ньому,Щоб не опинились в пеклі ми колись.Ще сьогодні просить Бог усіх: «Покайся».Усіх нас благає: «Люде, зупинись!»Бо ідеш в погибель ти шляхом широким,На вузеньку стежку нині навернись.Вернися до Слова, вернись до Ісуса,Дивись на Голгофу, дивись на Христа,Бо вмирав Син Божий за всіх нас у муках,За мене й за тебе, лилась Кров Свята.Не дивись на брата, не дивись на когось,З усієї сили ти себе пильнуй,Щоб по Слову жив ти, щоби міг спастися,Як прийде Спаситель по Церкву Свою.Автор: Марія
Життя це що ?Життя…це що? і що його складає?Секунди? Миті?, та ні - напевно це не час,Це люди… ті, яких ми зустрічаєм,І змінюється все, - вони міняють нас.Хтось думає що можна час назад вернути,Прожити ще раз незабутнє у житті,Мелодію моментів тих, - ще раз почути,Щоб було все насправді, а не просто в сні.Але ми грішні…часто забуваєм,Не в часі справа, але саме в нас,У тому чи людей, чи їх ми пам`ятаєм?Так це ж вони, - вони спиняли час.Не миті…не вони нам дарять радість,І не вони тримають нашу руку у біді,А близькі люди, - і в молодість і в старість,Крокують поряд з нами у житті.Тому, не час потрібно нам винити,І не роки, що швидко пролітали,А лиш себе, як ми старались жити,І як своїх, так часто забували.Бог дав нам друзів, близьких, і рідню,Він дав життя, і час щоб в мирі жити,Він дав нам Слово, - Біблію Святу,Щоб кожен, як себе, - навчився всіх любити.Настане день, ми зможем зрозуміти,Назад нікого, вже не повернути,Життя не дане нам для того щоб жаліти,Тому цінуйте тих, хто хоче біля вас ще бути.Автор: Ярослав Стащак
Так часто тебе зрозуміти не вміють Так часто тебе зрозуміти не вміють,Й від цього тобі дуже сильно болить.Він слів звинувачень твоє серце ниє,Й від болю гіркого душа так щемить...Шукаєш людину...шукаєш такого,Хто б міг обійняти без мови і слів,Хто б міг доторкнутись до серденька твого,І без звинувачень від болю зцілив.Та пошуки ці на нівець життя зводить...Шукаєш,шукаєш,й ніяк не знайдеш.А десь там далеко,те серденько ходить,В якому ти те,що шукаєш знайдеш.І плаче душа у гіркому безсиллі...І знову до Бога в хвилини ті йдеш.Й стає тобі легше...бо зломане серцеНа Божий вівтар ти тоді покладеш.Як часто,людині,потрібна ЛЮДИНА.ЛЮДИНА ЛЮДИНІ потрібна ЗАВЖДИ.Повір,о душе,ти така не єдина,Багато самотніми є в наші дні.Так ,Бог розуміє,і Бог потішає,Та хочеться нам,від людини тепла...Людини,яка нас за руку тримає,Людини,яка підняла б два крила.Отож,коли рідні,прийнять не зуміють,І не зрозуміють серденько твоє,То знай,що у світі,або й у країніЄ той,хто чекає...і для кого ти Є...Амінь.Артемук Мирослава
О, МІЙ ГОСПОДЬ...А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був...(Ісаї 53:5)О, мій Господь, так хочеться збагнутиВсю глибину Твоєї за нас жертви,Як зміг в той час таким покірним бути,Щоб все стерпіти й на хресті померти?Як у саду, де Ти порушив тишу,Коли молитва до небес злітала,Коли вже знав - сюди не прийдеш більше,І краплі поту, наче кров, стікали -Ти нас любив. Ти думав не про Себе,Хоч ось вогні і поцілунок Юди,І з палками, мечами - всі до Тебе,І жалю від людей уже не буде...Розбіглись учні. І вони лишили.А потім суд в Каяфи і лжесвідки.Тоді плювали у лице, сміялись, били.Скажи, прощення сила в ту ніч звідки?Перед Пилатом крики і докори -Тобі, знеможеному від знущання.А Ти ж зціляв когось із них ще вчора!Сьогодні ж замість вдячності - страждання,І відпустити не Тебе - Варавву,І крики "Розіпни!" - уже до Тебе!І воїни знущаються криваво...А Ти усе ще прихиляєш небо.Про що Ти думав, коли йшов крізь натовп?Тобі ж боліло дуже усе тіло.І зранений, мусив хреста тримати,І щоб іти, мусив шукати сили.Голгофа. Хрест. Великі римські цвяхи.Біль пронизав наскрізь пекучим жалом.Господь, це ж мала бути наша плаха!Але вона в той день Твоєю стала...Ти помирав. А натовп ще й глумився.Ніхто не міг такого зрозуміти:Син Божий в руках грішників скорився,Щоб смертю їх від смерті відкупити.О мій Господь, так хочеться збагнутиОті останні на хресті хвилини,Твоє "Завершилось!" серцем щоб почути,І вдячний погляд щоб до неба злинувЗа Твої рани, за Твої стражданняІ кров святу за нас усіх пролиту.За те, що смерть прийняв без нарікання,Щоб грішникам спасіння шлях відкрити.Допоможи сьогодні пригадати,Якою ми відкуплені ціною,Достойно участь у причасті взяти.Допоможи з'єднатися з Тобою. Юлія Тонего
ВИБІР За що ти борешся, скажи?За ідеал вічної правди,Чи ваблять все ж потоки лжиЯскравим фантиком отрути?За що ти борешся у данний час,Коли годинник пробив північ?Господь дає останній шанс,Щоб віднайшов Його ти поміч.За що ж борешся, мій друг?Можливо б'єшся ти за первородство, - Його щоб раптом не згубитьІ засіяло б віри сонце?Не залишитись щоб пустим І на вазі не дуже легким;Холодним, вбогим і сліпим,Пройшов в земнім борінні версти.Поглянь тепер крізь тьму віків:Яків молиться в борінні...Що движе їм? Його любов!Перед Творцем схиляє він коліна.Ну, а тепер поглянь сюди: Душі знайомая картина?Стікає Кров, а не водаЗ чола Улюбленого Сина...За тебе зараз Він в борні,Здолать щоб люту вражу силу,Щоби спасіння дать тобі, -Витягти з рову, із могили!За що ти борешся, скажи:За своє "Я"? що так досадно.А ти змагався до кровіПроти гріха?! Невже не стидно?!Під руку Божую скорійСмирись душею, серцем лагідним;І виллє Свій Господь єлей,Щоби закваска стала прісною.Благословіням дорожа,Прямуй стежинкою вузькою.Й нехай завжди твоя душа Буде із Господом в союзі!За святість Божую борись,Щоб зберігати серце чистим.Зови, кричи, волай, молись!Нема прекрасніше ніщо в житті Бути в єднанні із Христом І наповнятись Його силою!Парить в небесний Отчий дімНа білосніжних крилах вірою...Н. ЗабровськаПереклад Ольги Н.
ЦЕ ТВОРИМО В СПОМИН ПРО ТЕБЕ Кімната. Затишно і тепло.Навіть невідомість не лякає.Де Господь, там добре так на серці.Кожен з учнів про це знає.Вічним тут здається спілкування.Звідси йти немає геть бажання.Слухають Христа. Про що Він каже?Як все пов'язать з Його стражданням?Він взяв хліб, його благословив,Розломив, подав їм роздаючи.Це - тіло Моє, о цяя мить!Господи, а що ж із нами буде?В серці мав питання кожен з них,Й відповідь отримував миттєво.Може хтось не стримав вже і сліз.Слухали Ісуса із натхненням.Згадуючи день цей, це робітьІ творіть все, згадуючи Мене.Віддається плоть Моя за всіх.Ви як спомин звершуйте все.Також чашу взяв, благословив.Це є Кров Нового Заповіту.Це була та неповторна митьУ кімнаті тій просторій тихій.І стукали тіні злобних сил,Звершуючи план своїх амбіцій.Нібито та тінь - був Юди вид.І в душі лунало: тридцять, тридцять...Зрадник тут. Він зараз серед вас.Та він є призначений для того.Горе тій людині, яка зрадить.Та скоріше час злітав до всього.І Голгофи час вже підійшов.Бичування...нагайка... приниження...Господи, за що, за що, за що?За мене страждає Агнець мирно.Знівечений понад усіх людейІ вінок терновий із колючок.І юрба кричить: Христа розпни!Як безжалісні усі до Тебе люди.І сьогодні ми прийшли сюди.У світлині затишно і тепло.Чаша на столі - то Кров Христа,Що з хреста текла за нас на землю..Хліб - то тіло, що ламалося за вас.Згадуючи про те, завжди робіть ви.Сповіщаючи світові смерть Христа.І по слову Нового Заповіту.Ті відчуття пройти і нам дано.Поруч з нами кращий Друг, Наставник.Кімната. Затишно й тепло.Це робимо, Господь, у Твою згадку.АМІНЬ!СЛАВА БОГУ!!!Автор невідомий. Переклад Л. Шпак
