Книжкова жаба

ГЕНІЙ Навчаючись у гімназії виявляв феноменальні розумові здібності: міг дослівно цитувати годинну лекцію вчителя, знав напам’ять усього "Кобзаря", займався перекладами творів античних авторів, зокрема Гомера, Софокла та Евріпіда. Тоді ж почав комплектувати власну бібліотеку, яка налічувала майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Усього його бібліотека налічувала 12.000 примірників.Використовував близько 100 псевдонімів і криптонімів: Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та інші. Найвідоміший з них – Мирон. Першим у списку був Джеджалик. Саме Джеджалик, а не Франко, здобув першу славу серед галицької освіченої молоді.Іван Франко – автор близько 6.000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, збірка з 50 поем, 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3.000 публіцистичних статей. Кожного року друкувалося 5-6 його книжок.Знав (вільно володів) аж 14 мов, а перекладав українською з 48 мов, у тому числі зі східних. Писав свої твори українською, польською, німецькою, та іншими. Сучасники називали його «академія в одній особі». Франко переклав українською мовою твори близько 200 авторів.Фотографія Івана Труша. Львів, 1900-ті роки. (с) Мішель Іщенко.

А.П.ЧЕХОВ - УКРАЇНЕЦЬ.Антон Павлович завжди вважав себе українцем за походженням, письменником українського роду в російській літературі, людиною, в жилах якої текла українська кров. В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: «національність — малоросіянин».29 січня 1860 р. в Катеринославській губернії народився Антон Чехов, письменник українського походження. Батько письменника - Павло Єгорович Чехов, українець, народжений у селі Вільховатка Полтавської губернії, жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Бабуся А. Чехова - Єфросинія Шемко, в якої писменник часто гостював, розмовляла українською мовою, тому у творах А.Чехова так багато українізмів. Українізми в нього з’являються підсвідомо, під впливом походження. Чехов дуже часто думав українською. Тому й писав: «А чому б і не приїхати? Поблукали б і побалакали… Хай охороняють Вас українські Феї… Будьте здоровенькі. Ваш Чехов» (Лист Чехова до Смагіна, 30.І.1892).Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п’єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою (!), яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної.Цитати:"Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко", — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.“Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий,” — А. Чехов. (с) Мішель Іщенко.

KyivBookFest повертається: зустрінемося 5–8 вересня 2024!На другому професійному форумі книжкової галузі на всіх гостей чекатимуть: книжковий ярмарок з більш ніж 130 учасниками, понад 200 подій, серед яких галузеві лекції, літературні зустрічі, презентації, автограф-сесії, поетичні читання, дитяча програма, а також музичні виступи від резидентів Культурного Десанту Orchestra 59 і Remez, «Братів Гадюкіних» і етно-рок гурт «Вій».Мета KBF 2024 — зібрати 1 500 000 грн на оновлення бібліотечних фондів військових навчальних закладів сучасною літературою. Отримайте запрошення на події KyivBookFest 2024 за донейт.*Безкоштовний вхід на події для курсантів військових ВНЗ, військовослужбовців, ветеранів, учасників АТО та членів сімей загиблих захисників чи захисниць, а також для дітей віком до 15 років (за наявності відповідного документу).Вхід на книжковий ярмарок безкоштовний для всіх.Дякуємо Збройним Силам України за захист, адже саме завдяки роботі наших військових ми маємо змогу проводити культурні події та продовжувати працювати над розвитком української книжки. Бо книга — це зброя!До зустрічі! https://kbf.org.ua/Підписатися на книжкову жабу

Лагідна літературна українізація вуличного спілкування! ))«Бачила в тік-тоці жваве обговорення теми, як буде українською "потєряйся". Варіанти різні, збережу на память. Серцем чую - знадобиться). Попередження для чутливих:"Посідайте на диван, я буду співатиХто не любить матюків - вийдіть нафіг з хати)"Отже, українською "потєряйся" буде так:- Бачиш двері? Мацай клямку- Щічки дуєм і пиздуєм- Чухай ногу об дорогу- На раз зібрався, на два - з'їбався- Шапка - двері - калідор- Бери печенько і йди потихеньку- Береш паличку маленьку і пиздуєш потихеньку- Труси надів і полетів- Спердалай! (пишуть - це польською. Але ж красиво!)- Бери сандалі, пиздуй подалі.- Сапай вазони, нюхай дуст- Валькуй городами- Цілуйте тата в коліщата- Пилуй, поки трамваї ходять- Греби загомінками- Там ваша шляпа, а отам - наші двері- Піну сдуй і пиздуй- Вйо, бо дощ- Забіжи у кукурудзу та накрийся лопухом- Шапку знайшов і нахуй пішов- Вишманделюйся!- Топай з пляжу без панамки- Хто із торбой, хто з мішком - всі пиздуєте пішком.- Черевик на патик - і на вихід.- Крути ноги - роби вітер.Хто шо знає - додавайте.😁» (с) Тетяна ЖужаПідписатися на книжкову жабу

Викладаю ще одну главу з книги, яка незабаром буде дописана. Текст у двох дописах Це друга частина. Перша у попередньому дописі.Спогади про слова співробітниці ОВІРу, що ми "контра" та думки моїх друзів про те, що нами займеться КДБ, не додали мені оптимізму. Я пив газовану воду з пляшки з написом "Фієста", дожував шашлик і розмірковував про те, що те майбутнє, яке вимальовується, мені не подобається. Зовсім. В мене були геть інші плани на майбутнє і вязниці з КДБ в цих планах не було. Той день я провів із друзями лише тілом, а подумки прораховував варіанти можливого майбутнього. Вже пізно увечері, повернувшись додому, я слухав про що говорять батьки та сусіди, що зайшли до нас. А вони говорили про те, що це путч. Ні, не такий уявний путч, який жив у 2019 році у запаленій свідомості Лізи Богуцької, а справжній путч, який намагаються здійснити група комуняків, не маючи при цьому жодної підтримки населення. І батьки, і сусіди були певні, що путч провалиться. Я тоді поцікавився, чому вони у цьому впевнені. - Це не впевненість, а надія на те, що жити, як раніше, до "Перебудови", ніхто вже не захоче, - почув я у відповідь. Така думка мене підбадьорила, і я пішов спати. Добре пам'ятаю, як перед сном подумав про те, що якщо за нами все ж таки прийде КДБ, то я їм просто так не здамся, а буду жорстко відбиватимуся своїми ебонітовими нунчаками, які лежали у мене в столі і з якими постійно тренувався. А ще чомусь подумав, що буду битимуся проти них, як Павка Корчагін. Чому він, а не якийсь Джек Чан чи Ван Дамм, на яких ми постійно ходили у відеосалрн? Гадки не маю, це були якійсьінри розуму. Але моя юнацька підсвідомість підкинула саме цей образ. Він мене заспокоїв. І я заснув. А за кілька днів путч провалився. Та сама співробітниця ОВІРу, яка обіцяла нам перспективи "контри", чемно побажала нам успіху на новому місці та повідомила, що ми можемо виїхати 31 серпня 1991 року, що ми і зробили виїхавши потягом через Чоп до Бухаресту. 2 вересня, того ж року, ми прилетіли рейсом Бухарест – Тель-Авів до аеропорту Бен-Гуріон. А через 1 рік та 10 місяців я на два тижні прилетів у гості до бабусі та друзів до України, зустрів дівчину, в яку закохався і яка стала моєю дружиною та матір'ю моїх дітей, і залишився в Україні назавжди. Але це вже зовсім інша історія. А сьогодні я згадав, що було 33 роки тому і порадувався, що здохла держава, в якій владою були комуняки та КДБ, у якій права та свободи були лише на папері, а право на виїзд, хоч кудись, треба було отримувати у тому самому КДБ. І я щиро радий, що СРСР більше нема, а та в'язниця народів розвалилася. А ще пригадав що і чому мене дратує в сьогоднішних схемах, які запроваджують ментальні нащадки комуняк та кадебистів і інші представники "партії регіонів". Але так буде не завжди. Фіналом СРСР доведено. Підписатися на Книжкову жабу

На Заході готуються до виходу гучної новинки. Американське видавництво Knopf та британське Penguin опублікують мемуари російського політика Олексія Навального, якого вбив режим Путіна у в'язниці 16 лютого 2024 року.  Книжка під назвою "Патріот" вийде 22 жовтня. Лише у США тираж становитиме півмільйона екземплярів. Про це повідомляється на сайтах видавництва Книга вийде 11 мовами, включаючи російську. Але книга не буде доступна на Росії, влада якої не лише вбила Навального, а і оголосила створений Навальним рух поза законом. По багатьом причинам маю сумнів, що книга вийде в Україні. На Заході цю книгу сприймають, як потенційний бестселлер, якій буде цікавий масовому читачу.В анонсі книги так описують про що вона: - Навальний почав писати "Патріот" незабаром після отруєння у 2020 році. Це повна історія його життя: його молодість, його заклик до активізму, його шлюб і сім'я, його відданість справі російської демократії та свободи перед світовою супердержавою, яка рішуче замовчить його. Це висловлює повну переконаність Навального, що змінам неможливо протистояти і вони відбудуться, - сказано в анонсі.За словами американського видавця, більшість мемуарів Навальний написав у Німеччині. Він працював над книгою і в ув'язненні. У книгу також увійшло листування Навального з колонії, яке раніше не публікувалося. Над редагуванням рукопису разом із видавцем працювала дружина вбитого політика Юлія Навальна.Цікаво, чи виправдаються сподівання видавців?Підписатися на Книжкову Жабу

З початком війни попит на історичну літературу радикально збільшився, продажі зрослі у 10 разів!Представники книжкового бізнесу, великих онлайн і офлайн книгомереж: Yakaboo, Книгарня Є, Книголенд, КСД надали список книг, які в ТОПах продажів останні 3 роки:1️⃣«Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності», Сергій Плохій2️⃣«Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну», Володимир Вʼятрович 3️⃣«Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття», Ярослав Грицак4️⃣«Подолати минуле. Глобальна історія України», Ярослав Грицак 5️⃣«Бунт проти імперії: українські шістдесятники», Радомир Мокрик6️⃣«Історія Європи. Український погляд», Брати Капранови 7️⃣«Російсько-українська війна: повернення історії», Сергій Плохій8️⃣«Перемога або смерть. Український визвольний рух у 1939-1960 роках», Іван Патриляк9️⃣«Україна. Історія з грифом «Секретно», Володимир В’ятрович1️⃣0️⃣«Sapiens: Людина розумна. Коротка історія людства», Ювал Ной ХараріУкраїнці  шукають  відповіді  в  минулому,  щоб  краще  зрозуміти  справжнє  і  сформувати  свій  погляд  на  майбутнє. Прочитати статтю повністю, джерело ForbesПідписатися на Книжкову Жабу

Оголошено лонг-лист Букерівської премії 2024 року! Відбір суддів був зроблений з 156 книг, опублікованих з 1 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року. Букерівська премія відкрита для творів довгої художньої літератури письменників будь-якої національності, написаних англійською мовою та опублікованих у Великобританії та/або Ірландії.Призначення головного переможця Букерівської премії відбудеться 12 лістопада 2024 року.Автор-переможець отримає 50 000 фунтів стерлінгів і може очікувати міжнародного визнання та значного зростання світових продажів. Також 16 вересня 2024 року буде сформован шорт-лист з шести книг і кожен автор, що ввійшов до шорт-листа, отримає 25 000 фунтів.📚📚📚Про Букерівську премію: офіційна назва The Booker Prize — одна із найпрестижніших літературних нагород, що з 1969 року.щорічно вручається у Великій Британії.За 40 років Букерівська премія стала провідною в галузі літератури.Керує премією Дорадчий комітет, який оновлюється щороку і до якого входять два видавці та по одному представнику від письменників, літературних агентів, книгопродавців, бібліотек і Фонду Букерівської премії, голова Ради директорів «Вооker» і ще одна посадова особа, що представляє цю компанію.Комітет затверджує журі з п’яти осіб — відомі літературні критики і письменники, вчені й громадські діячі.Посилання на статтю тутПідписатися на Книжкову жабу

Хтось колись напише трактат: «як демократіям виграти у тіньових війнах із диктатурами»А поки це найкраща праця, яка мені траплялася із роздумами на тему, як змінилася війна після 1945 року, як застосувати мистецтво обману в умовах сучасного інструментарію, які можливості та загрози несуть приватні військові компанії (повертаємося у до світ до Вестфальського миру 1648) та які виклики для демократій створює війна нового типуСеред інших прикладів, Шон описує війну в Україні до початку повномасштабного вторгнення, називаючи її не гібридною, а тіньовою. Зараз поєдналися методи війни високої інтенсивності із методами війни нового типу, тому частину висновків можна модифікувати, але більшість тез залишаються актуальними:«Людство успішно вивчає воєнні дії протягом тисяч років: від Сунь-цзи в Стародавньому Китаї до Карла Клаузевіца в Європі XIX століття… То чому Захід продовжує програвати війни, навіть проти неспівмірно слабших ворогів? Проблема не у військах чи ресурсах – у Заходу вони найкращі, а в тому, як ми мислимо. Проблема в нашій стратегії. Ми програємо через власну стратегічну некомпетентність»«Війна – це не тільки бойові дії, а бойові дії – не тільки вбивство. Розуміння цього є ключем до перемог»«Джерелами війни нового покоління були моральна та когнітивна сфери, де навіть фізично сильні особи були вразливими перед шоком, дезорієнтацією, втратою впевненості та зібраності. У четвертому поколінні напади буде спрямовано на джерела соціальної єдності, включно зі спільними нормами та цінностями, економічні структури та інституційні каркаси[воїни четвертого покоління] мають мало або взагалі не мають важливих об’єктів, які були б вразливі до конвенційних атак… Вони рідко носять уніформу, і їх важко відрізнити від цивільного населення. Вони також набагато менше обмежені конвенціями та більш схильні до пошуку новаторських методів для досягнення цілей»«На відміну від Клаузевіца, Сунь-Цзи вважає, що сила є способом ведення війни дурнів, а перемога на полі бою є ознакою бездарного полководця. Найвищим проявом майстерності буде хитро завдати ворогові поразки ще до того, як він вступить в бій»Класичні демократії намагаються жити по правилах війни, яких вже давно не дотримуються їхні опоненти, тому це нагадує шахову партію між гросмейстером та голубами… Єдиний спосіб не програти – зрозуміти, що старі правила більше не актуальні. 1. Хочеться, щоб якомога більше думаючих людей ознайомилися із цією працею2. Треба, розуміючи поточні виклики, працювати над оптимальним планом дійКонвенції втратили свій термін придатності. «Якщо не можеш помітити бовдура за столом, тоді цей бовдур - ти». Якщо проти нас давно воюють неконвенційно і при цьому апелюють до конвенцій та ще й змушують виключно захищатися, це означає, що росіяни читали Сунь-Цзи і, ймовірно, Шона Макфейта. (с) Володимир Стецик

Зустрічайте надзвичайно цікаву нову книжку Вадима Скуратівського, створену на підставі його усних розповідей, - вона знайомить читача з найбільш значущими аспектами культуротворчих процесів, які супроводжують історію України. Скуратівського звільнили із часопису «Всесвіт» в 1978 році за йогостаттю, в якій автор «перебільшив значення Шевченка». Але ж з «культурного всесвіту його і тоді прибрати було неможливо», - влучно зазначив в передмові до нової книги Андрій Пучков. І нагадав: «Саме Скуратівський на початку 1970-х запровадив термін 'культурологіяʼ. Західних вчених таке джерело зацікавить. Вадим Скуратівський висловив лейтмотив покоління в тексті про Шевченка: «Один із найбільших парадоксів в історії культури полягає в тому, що навіть у тих украй рідкісних випадках, коли після міріад перешкод вчорашній раб усе ж таки здобував право літературного голосу (завдяки своїй унікальній обдарованості, "щедротам" меценатів і т.д.), його голос був усього-на-всього слабким відлунням елітар ної культури <...> Саме Шевченко вперше в історії (і не літератури, а людства) порушив цю тисячолітню німоту, саме через нього вперше прохопилася словом, а не лише криком, сама зазвучала, як казали середньовічні теологи, "субстанція пекла", його моторошна, наскрізь пропечена стражданням "речовина". Тут не Орфей спустився в пекло - тут раптово заспівало, затужило в повний голос усе його каміння, усі його стіни й склепіння».Енциклопедичне бачення світу Скуратівський окреслює в своїх портретах сучасників, знакових постатей культури в різних царинах творчого прояву, серед яких С. Аверинцев, А. Білецький, М. Петровський, Ю. Шевельов, І. Дзюба, М. Попович, Л. Кисельов, Г. Снєгірьов, Б. Жолдак, Г. Кочур, Л. Фінберг та інші.Подякуємо всім причетним до публікації книги «От із такого ми світу: Спомини і розмисли» / Підготувала тексти Світлана Симакова ; Передмова, наук. ред. та прим. А. Пучков. – Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2024. – 440 сПідписатися на Книжкову Жабу