- Ти руйнуєш все, до чого торкаєшся, - звинуватив я. Відчай, хіть і біль, що прозвучали в моєму голосі, самі по собі були сповіддю. - Кожну частину мого життя ти затьмарюєш своєю присутністю. Залиш мене в спокої! Ронан хихикнув, і цей темний, глибокий звук пройшов крізь нього й вдарив просто мені в яйця. «Бляха, Mon Pur. Вже не такий чистий, чи не так? Ти благаєш про мій дотик. Молишся про власне прокляття». Я знову похитав головою, і лише тоді відчув пекучий біль у руці — з порізу на долоні по плитці стікала кров. «Підкорись мені, Еліасе». Він стиснув рукою свій потужний член. Відвернувшись, я боровся із бажанням втупитися, як він гладить м’яку шкіру від кінчика до основи. Я... хотів спробувати його на смак. Тепло розквітло в моєму животі, і цей вогонь охопив мене з голови до п’ят. Моє тіло взяло верх, насолода пронизувала мене знову і знову. - Ні... ні. Я не хочу цього! Я не хочу тебе, - промовив я, відчайдушно відступаючи від примарного образа Ронана та його променистої посмішки. «Занадто пізно, Mon Pur.» Я з жахом простежив за його поглядом. Стіна душової кабіни була пофарбована спермою, біла субстанція стікала з головки мого члена, немов сльози, що падали в сток. Неважливо, чи змив я це. Гріх таврував мене так само сильно, як і жар, що пропікав мене наскрізь. Я... не був чистим. Вже ні. Можливо, і ніколи не був. "Під його сутаною" С.К.Прінц