- Як щодо нової гри? - Аксель кладе лікоть на плече Кілліана, коли їхні погляди стають хижими. - В хованки? - Моя улюблена. - Кілліан з полегшенням зітхає і починає обережно закочувати рукави. - Нагадаєш мені правила? - Моя посмішка розтягується в нервовому очікуванні, а розум зосереджується лише на брудних намірах, про які мені кричать їхні очі. - Ми з Кілліаном зазвичай змагались, хто першим знайде подарунки, які наш батько ховав на Різдво. Це була весела традиція, яка тримала нас у тонусі. - Аксель хрустить шиєю з боку в бік, його м’язи, здається, ростуть, коли він готує своє тіло до гри. - А якщо ти переможеш брата? - Я роблю крок назад до коридору, нервові клітини пропікають мою шкіру, я готова тікати. - Тоді він перший пограється зі своїм даром, а інший буде чекати і спостерігати. - Аксель знизує плечима, коли вони обидва роблять крок ближче до мене. - Зазвичай я вигравав, тож коли я знайду тебе... я насолоджуватимусь твоїм солодким, блядь, смаком, а йому просто доведеться знову спостерігати.Кілліан тихо зітхає, відкидаючи голову назад: - Ти не знайдеш її першим, брате. У нас ніколи не було такого подарунка, як вона. - Він випрямляє комір, ігноруючи те, як Аксель повільно переводить на нього погляд, і загроза в його очах ще більше прискорює моє серцебиття. "Виклик" Шелбі Мануель