Telegram statistics channel - @yb_ua

От просто уявіть собі. Ви народжуєтесь в Аргентині і думаєте, що ваш тато аргентинець з Намібії, а мати мексиканка. В родині ви спілкуєтесь виключно іспанською. В 2017 році ваші батьки побоюючись криміногенної ситуації в Аргентині переїжджають у Словенію. Ви продовжуєте спілкуватись іспанською в побуті з батьками, і вчите англійську. В 2022 році вам всього десять, а вашому брату вісім. Ваші батьки кудись зникають, а вас передають у якусь невідому вам родину на виховання. Якісь спеціально навчені люди, здається психологи, намагаються пояснити вам ситуацію, але зрозуміліше не стає. Здавалося б це максимальний стрес.Але через два роки, ви дізнаєтесь, що ви росіянин, ваші батьки росіяни, і більш того російські шпигуни, а у трапа літака в росії їх зустрічає пітун. І жити далі вам доведеться в росії. І єдиний варіант поїхати з росії, самому стати шпигуном.Уявляю собі цей рівень офігівання. Не зараз звісно, зараз діти раді, що побачать батьків. А ось коли вони виростуть.Ось таке воно життя агентури глибокого залягання.

Дізнався про нове вбивство копом жінки в Америці. Ситуація: Ілінойс, молода жінка чує щось в себе в саду та викликає копів, бо боїться, що там якісь злодії.Копи приїжджають, обстежують двір та будинок, нікого не знаходять. Заходять в дім на кухню, кажуть - ну, ви дайте документи, ми оформимо виклик і все. Вона шукає документи, і один з копів каже - вимкніть, будь ласка, газ під кастрюлею на плиті, не треба вогню, поки ми тут (типу правила безпеки).Жінка йде, виключає газ та намагається вилити воду в раковину. Поліцейській робить крок назад. Далі діалог, до останньої фрази дружньо-жартівливий:- А чого ви задкуєте?- Не хочу, щоб ви на мене окропом плеснули.- I rebuke you in a name of Jesus.- А?- I rebuke you in a name of Jesus.- Ти, краще, бля, не намагайся, бля, бо пристрелю нахуй, бля! (витягає пістолета)- Вибачте!Тут жінка відкидає кастрюлю та ховається за шкафом, а він стріляє в неї. Потрапляє в голову, насмерть, кричить напарнику "Ну я не хотів отримати окропом в обличчя!". Шухер (додамо, що жінка чорношкіра, а він прям дуже білий), національний скандал, дійшло аж до Білого дому.А тут тупе непорозуміння, судячи з усього. Фраза "I rebuke you in a name of Jesus" (дослівно "Відторгаю тебе в ім'я Ісуса") у виконанні американських п'ятидесятників може використовуватися в діапазону від "Ізиді!" до простого "Та Бог з вами!". Себто, на фразу полісмена "Я не хочу, щоб ви мене окропом облили", жінка відповіла "Боже збав!".Коп, в свою чергу, тупо не розуміє фразеологізму, і вважає, що його зараз вбивати будуть методом екзорцизму окропом в пику. І реагує, як будь-який бик в ситуації непорозуміння - агресією.Це приблизно як в анекдоті "- Славімо його! - Хрен они меня словят!", тільки в реальному житті. Фантастична за ідіотизмом ситуація, що може мати далекі наслідки.

🇺🇦🇨🇳 Очільники МЗС України і Китаю понад три години вели перемовини.Представник української делегації повідомив Reuters, що переговори Дмитра Кулеби та Вана Ї тривали довше, ніж планувалося, а розмова була глибока й конкретна. Головною темою була агресія Росії проти України та можлива участь Китаю у врегулюванні війни.Перед перемовинами Кулеба заявив, що Україна прагне відновити справедливий мир і це відповідає стратегічним інтересам Китаю, оскільки спровокована РФ війна вдарила по розвитку торгівлі між КНР та Європою. Міністр додав, що Україна буде в ЄС, тому пропонував Вану Ї обговорювати відносини через призму майбутнього членства України та відносин з ЄС.💬 На сайті МЗС Китаю сказано, що країни повинні розвивати відносини у довгостроковій перспективі та зміцнювати взаємну довіру. Війну Ван Ї назвав «кризою». Китай бачить «ризики ескалації» і виступає за «політичне врегулювання». Ван Ї знову згадав про китайсько-бразильский «мирний план» з шести пунктів. Наприкінці китайське МЗС заявило, що «Україна бажає і готова до діалогу та переговорів з Росією». 💬 МЗС України заявило, що Китаю довели наступну позицію: Україна готова на переговори з Росією на певному етапі, якщо РФ буде готова вести їх доброчесно. Наразі Москва цього не показує. ❗️Українська сторона доносила Китаю, як глобальній силі, його важливу роль у вирішенні війни. Кулеба поінформував Вана Ї про результати Саміту миру в Швейцарії та розʼяснив логіку впровадження Української формули миру як шляху до справедливого завершення війни.Фото: МЗС Китаю@babel

‼️У результаті проведених Координаційним штабом за дорученням Президента України заходів вдалося звільнити з ворожого полону ще 95 українських військовослужбовців.➡️ Серед них 49 воїнів ЗСУ (в тому числі учасник «повітряного мосту», який добровільно зголосився на гвинтокрилі летіти на «Азовсталь», щоби допомогти заблокованим там підрозділам, та двоє з Повітряних сил), 21 нацгвардієць, 10 військових моряків, семеро з Сил територіальної оборони, п’ятеро прикордонників, двоє з Державної спеціальної служби транспорту і один оборонець із добровольчого формування територіальної громади.Усі звільнені цього разу – чоловіки: 88 рядових та сержантів, семеро офіцерів. Серед наших хлопців, які отримали нарешті свободу, 23 людини боронили Маріуполь (з них тринадцятеро – оборонці «Азовсталі»), 41 воював на донецькому напрямку, по дев’ятеро – на луганському та запорізькому, по троє – на херсонському та харківському. Один зі звільнених моряків на момент початку вторгнення перебував у Київській області та одразу приєднався до оборони свого селища від окупантів у складі Макарівської ТрО. Під час надання гуманітарної допомоги мешканцям місцевої громади потрапив у полон до російських військовослужбовців-бурятів.Чимало українських бійців, які повертаються, потерпають від наслідків поранень та мають хронічні захворювання, які потребують тривалого лікування. Більшість з них знаходилася в полоні країни-агресорки з 2022 року. Також серед звільнених є оборонець, який вважався зниклим безвісти.Україна вдячна Об’єднаним Арабським Еміратам за сприяння та посередництво в підготовці обміну.Від початку повномасштабного вторгнення це вже 54-й обмін полоненими. Загалом з ворожої неволі Координаційному штабу вдалося повернути 3405 людей. ☝️Ми продовжуємо наполегливо працювати над тим, щоби всі українці: як військовослужбовці, так і цивільні – якнайшвидше повернулися додому, а російська федерація припинила негуманне поводження і тортури над нашими поневоленими людьми.

Про соціологію і суспільство за мотивами резонансного опитування.Суперечливість у відповідях - це взагалі соціологічна норма. Те, що люди часто хочуть і думають суперечливо - норма і для мене, і для вас, і для всіх людей. Навпаки, треба докладати зусиль і мати відповідний рівень рефлексії, щоб мінімізувати суперечливості власного мислення. Тому часто в рамках одного опитування на питання про суспільне і особисте люди схильні в першому випадку давати суспільно прийнятну відповідь (наприклад, “Корупція - зло”), а в другому залишати вигідну собі позицію (“Хочу щоб кум міг порішати). Так, соціально прийнятна відповідь - біч соціологічних досліджень. Що кількісних, що якісних. Саме тому у якісних опитуваннях завжди зашито перевірочні тест-питання.  Те, що значна частина хоче перемовин, але при цьому хоче перемовин на умовах України - абсолютна норма. Просто тому, що війна завжди закінчується перемовинами - навіть якщо це перемовини про капітуляцію однієї зі сторін. Але бажаючи перемовин все ж хочуть перемовин про поразку Росії. В залежності від динаміки в тилу, на фронті, в міжнародці настрої будуть змінюватися в той чи інший бік. Тут не треба абсолютизувати роль і значення пропаганди. Люди в принципі складно формують уявлення про реальність. І слова їх товариша, який служить впливають не менше, ніж зрада чи перемога з новин. Або особисті відчуття людини, хоча вони не менш суб’єктивні, ніж оцінка їх товариша.“Втома від війни”, яка формується з часому тій чи іншій формі у частини суспільства - це природний стан речей для будь-якої війни у будь-які часи. Особливо коли війна перестала бути просто повсякденною формою існування людських спільнот. Найбільш масштабна в новітній історії “втома”, викликана абсолютно звірячою формою війни - це Перша світова, звісно. У Франції, Німеччині, Британії 1917 року це проявилося найяскравіше: люди почали масово війну саботувати, одночасно з цим механізми державного примусу вийшли на новий рівень (ми ще навіть на 5% до того не дійшли), а на вершині цього був страх, що війна триватиме ще 30-40 років, настільки невимовний жах формувала нескінчення окопна війна і суворі (а не як у нас) обмеження в тилу. Ви чи я можемо скільки завгодно апелювати до раціонального (наприклад, пояснювати, що побутові страждання українців зараз навіть смішно порівнювати зі стражданнями французів Першої світової чи тим більше корейців Корейської), але люди не часто порівнюють обʼєктивні показники. Частіше вони оцінюють субʼєктивні відчуття. Така наша природа. Тому невдоволення буде каналізуватися або у вимогу “припините це усе”, або у опозиційність, або у внутрішню еміграцію, або просто у роздратування. Це неминуче. Просто у кожного свій поріг терплячості і своя форма адаптації. Для країни, яка зустріла війну з переважно несформованими інституціями (як державними, так і суспільними), слабкою економікою і купою внутрішніх суспільних суперечностей і конфліктів, ми добре тримаємося. І соціологія це теж підтверджує. Я не впевнений, що інші країни, з набагато кращим базовим станом витримали б краще. Підписатися на Богданова