От просто уявіть собі. Ви народжуєтесь в Аргентині і думаєте, що ваш тато аргентинець з Намібії, а мати мексиканка. В родині ви спілкуєтесь виключно іспанською. В 2017 році ваші батьки побоюючись криміногенної ситуації в Аргентині переїжджають у Словенію. Ви продовжуєте спілкуватись іспанською в побуті з батьками, і вчите англійську. В 2022 році вам всього десять, а вашому брату вісім. Ваші батьки кудись зникають, а вас передають у якусь невідому вам родину на виховання. Якісь спеціально навчені люди, здається психологи, намагаються пояснити вам ситуацію, але зрозуміліше не стає. Здавалося б це максимальний стрес.Але через два роки, ви дізнаєтесь, що ви росіянин, ваші батьки росіяни, і більш того російські шпигуни, а у трапа літака в росії їх зустрічає пітун. І жити далі вам доведеться в росії. І єдиний варіант поїхати з росії, самому стати шпигуном.Уявляю собі цей рівень офігівання. Не зараз звісно, зараз діти раді, що побачать батьків. А ось коли вони виростуть.Ось таке воно життя агентури глибокого залягання.