Writer's blade ··· Валерії Вести

Хто тут з Одеси, або в Одесі, або може швидко приїхати в Одесу? ) На цих вихідних у вас буде книжковий фестиваль з вільним входом - PORT! Програму дивіться ось тут в каруселі. Це перший подібний фестиваль (але сподіваюся, що стане періодичним). Організований, щоб переосмислити минуле й дати голос новим сенсам Півдня України. І ще ось така є благородна ідея цієї події: Одеса, яка десятиліттями жила в імперському культурному тумані, сьогодні потребує оновлення — чесної, живої розмови про себе, про мову, літературу, памʼять і майбутнє. Фестиваль PORT — це внесок у цей процес, спроба побачити Одесу в українському, чорноморському, а не пострадянському контексті. 🔥🔥🔥Серед хедлайнерів:Макс КідрукКатерина КалиткоКатерина СамойленкоВалерій ПузікГанна УлюраВолодимир ЄрмоленкоСвітлана ТараторінаМайя Тульчинськата багато інших знайомих вам імен ) А ще виступатимуть гурти «Крихітка», «Чумацький шлях», Околиця та «Колір». Буде дві основні локації: Одеська національна наукова бібліотека та Одеський академічний театр ляльок. Протягом двох днів там пройдуть презентації, публічні дискусії, перформанси, майстер-класи та записи подкастів. Книжковий ярмарок також буде! А ще Валентин Кузан та Дмитро Козацький робитимуть фото за донейт. Детальніше - в Інсті фестивалю. Найближчі вихідні, 30-31 серпня. Приходьте! пост #направахреклами

Після зустрічі з психотерапевткою в котрий раз усвідомлюю, що надто серйозно ставлюсь до цього блогу.Сама в телеграм-каналах люблю легкість, спонтанні думки, мемчики, розмови. Але якщо задумуюсь про свій — одразу повинна бути серйозною, писати про щось корисне й готуватись до кожної публікації.Намагаюсь зламати цей патерн. Принесла вам дві класні цитати про фентезі від Брендона Сандерсона, які я винесла з трьох годин його старих лекцій і за які сама неймовірно люблю цей жанр.«Fantasy is the genre of whatever you want it to be.»«It's the genre where you can do everything, plus you can have dragons. So why not?»Переклад (мій, приблизний):«Фентезі — це жанр, який може бути усім, чим ти захочеш.»«Це жанр, де ти можеш реалізувати все, плюс там можуть бути дракони. То чому б ні?» Наближається осінь — наближається час уповільнення й навчання. Я потроху штудую усі курси й лекції, які понакупляла за літо й відкладала.А поки я шукаю нові мемчики, поділіться зі мною, будь ласка — який контент у телеграм-каналах ви найбільше всього любите?

Знаю, у нас тут про книжки. Але неможливо буде читати книжки, якщо не донатити ЗСУ чи не відстоювати свої права (і незалежність своєї країни)Тому:📍Київ — площа Франка, 20:00📍Харків — метро Університет, 18:00📍Дніпро — готель Україна, 20:00 (також, є інформація про Європейську площу на 20:00)📍Ужгород — театральна площа, 20:00📍Запоріжжя — бульвар Шевченка, 18:00 📍Львів — пам’ятник Шевченка, 20:00📍Чернівці — центральна площа, 18:00📍Одеса — навпроти міського саду, 19:00📍Вінниця — Майдан Небесної Сотні, поблизу вул. Театральної, 20:30📍Кривий Ріг — флагшток, 18:00📍Черкаси — на Соборній площі біля обласної ради, 20:00📍Івано-Франківськ — біля білого дому, 20:00📍Кропівницький — площа Героїв Майдану, 20:00📍Чернігів — біля ова, 18:00📍Тернопіль — під ОДА, 17:00📍Кременчук — Сквер ім. Бабаєва, збираємось біля пам'ятника, 17:30 / Алея прапорів, вул. ім. О. Халаменюка, 19:15📍Полтава — театр імені Гоголя, 19:00📍Хмельницький— біля дитячого світу, 19:00📍Миколаїв — проспект Центральний, перетин з Соборною (10:00 а також 20:00!)До зустрічі!(Інформація взята з твітеру, дякую УкрРайт, що зібрали там в одному місці)

Потроху відходжу від сильної акліматизації, джетлагу та супутньої їм хвороби, потроху повзу до вас. 🙌Вирішила спробувати актуальні зараз підсумки прочитаного за півріччя, тільки з суперкороткими враженнями. Поїхали:«Служниця» Freida McFadden ✨4/5Приємна начитка, сюжет тримав мене в напрузі (але я мало читаю трилерів), трошки моторошних подробиць та боді-хоррору. «The Last Night of the World» Ray BradburyЦікаво, коротко, але такі речі забуваю дуже швидко.«Повідомлення 1: Завантаження» Cristin Wendt Брала колись на розпродажі по дуже класній ціні, це перший том з 5-х, здається, і бажання читати далі немає.«Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіон Павлюк ✨5/5Глибоко, цікаво, незвично. Мабуть, кількість алюзій та пластів трактування сподобалась більше, ніж сюжет. Враження чудові, для книжкового клубу — те, що треба.«Лайтларк» Alex Aster ✨2/5Для книжкового клубу — те, що треба. Разом дуже цікаво й смішно крінжувати та обговорювати всі сюжетні рішення авторки.«Кайдашева сім’я проти зомбі» Oleksiy Dekan ✨3/5Наче й цікавий мешап вийшов на рівні ідеї, але мені трошки не зайшло втілення.«Убивство на сходах. Останні роки Степана Бандери» Віра Курико, Влада КасьяненкоМабуть, формат історичних мальописів не для мене. Не можу сказати про нього нічого поганого, але й гарного вже не згадаю.«Двері у Літо» Robert A. Heinlein ✨3/5Були цікаві деталі й повороти сюжету, але в загальному підсумку — багато мішанини. Зате добре запам'ятала крінжову лінію кохання, що викликає безліч питань до письменника, особливо в наші дні.«Колір магії» Terry Pratchett ✨4/5Класний багатогранний світ, цікаві живі персонажі. Дуже хотіла полюбити цю книжку, але було заскладно розбиратися в такій великій кількості всього.«Наречена» Ali Hazelwood ✨5/5Я прям кайфанула! Дуже легке, комфортне, цікаве, трошки гаряче. Багато грін флегів, улюблений тип персонажок, хімія, фізика, все добре.«Шовк» Alessandro Baricco ✨4/5Цікавий сюжет, що інтригує, незрозуміла зімʼята кінцівка. Написано гарно, але бісили дослівні повтори у такому малому об'ємі.До кінця року по челенджу внутрішньому та на Гудрідз тре прочитати вдвічі більше. А чи стягну це я — дізнаємося вже зовсім скоро. 😅

Якщо вам здається, що я трохи притихла, то вам не здається 😅Дуже хочеться приходити до вас з силою та натхненням, але реальність трошки інша.Правду кажучи, такої фрустрації, як зараз у письменництві, я не переживала у жодній іншій діяльності. Мабуть, це чіпляє так глибоко, бо і важливо настільки ж сильно. Відсутність результатів помножена на аж одну відмову й за дужками помножена на нескінченний успіх інших зробили з мене гіпертривожну авторку, яка вже кілька місяців час від часу ставить собі питання: "А чи дійсно я готова продожувати лупати ту скалу?"Дуже хочеться поринути з головою в нову історію, яка все більше й більше полонить мої думки. Я живу цією ідеєю вже 14 років, і нарешті готова хоча б спробувати втілити її в життя.Але знову у скрутний та відповідальний момент їду у довгу відпустку (тут ділитися не буду, тільки в інстаграмі), та беру з собою ноут, щоб редагувати, складати листи видавцям та, маю надію, розсилати перші вісточки.Най цього разу результат буде кращий, ніж тоді після курсу 🤞

Нещодавно пройшла гру Split Fiction й пришла ділитися захватом.Ідея поєднання науково-фантастичного та фентезійного світів мені неймовірно подобається — це ніби круасан з найулюбленішими начинками. Візуальні деталі — обʼємні та гарні, відсилок не багато, але вдосталь, щоб задоволено посміхатися.Сюжет — не найсильніша сторона цієї гри, але й не найслабша. Персонажки якоюсь мірою клішовані, але все одно цікаво та щемко спостерігати за їхнім розкриттям.Найбільше мені сподобалися ігрові механіки. Так цікаво я ще не взаємодіяла з оточенням і грою як такою. Пищала від захвату в процесі й хочу ще раз перепройти кілька рівнів.А ще ця гра стала дуже сильним натхненням для продумування сюжетів наукової фантастики. Відчуття схожі з тими, коли відкриваєш пінтерест-дошку — одразу народжуються ідеї, зʼявляються персонажі, виринають круті деталі світобудови.Тепер відчуваю щось схоже, от навіть ще одна маленька ідея для НФ зʼявилась. Покладу її дбайливо у скриньку до інших. ✨п.с. А ще це гра про письменниць 🥰

Тато пише: "Привіт, дитино. Зможете на приціл зібрати?"Відповідаю: "Та зберемо. Ти головне характеристики дай". Бо інших варіантів, крім як зібрати, не бачу. Шахеди під Запоріжжям влаштовують пекло. Татів розрахунок збив десяток завдяки теплаку і планшету, які ми з вами торік купили. Але ворог адаптується і пере/вигадує тактику терору. Тепер шахеди літають дуже високо, а потім швидко «падають» на ціль. Без додаткового тепловізійного прицілу батькова стара шведська гармата малоефективна — на координацію навідника і стрільця є лише декілька секунд. Тож я знову прошу вас задонатити на користь запорізького ППО, де ночами полює на довбаних іранських пташок мій тато.Для кого: взвод ППО під ЗапоріжжямНа що: тепловізійний прицілНа коли: до 30.04Скільки: 185 000 грнРеквізити збору:Банка: https://send.monobank.ua/jar/5LiEcSuNdhКартка Моно: 4441111122093358Конверт Приват: https://www.privat24.ua/send/giq3lPayPal: [email protected]Всі донати і репости – важливі. Ви це вже неодноразово довели.

Перша прочитана (а точніше прослухана) книжка 2025 року — "Служниця" Фріди Мак-Фадден.Вже кілька днів як вона закінчена, вчора коротенько написала свої висновки на гудрідз, сьогодні хотіла настрочити сюди розлогий та більш "письменницький" відгук, але сиджу тут трошки у ступорі, не знаю навіть що такого цікавого про неї написати.Хочу зазначити, що книжка загалом мені сподобалась. Я не поціновувачка трилерів, читаю їх не те щоб багато. Про головний твіст я трошки здогадувалась, хоча розкрився він для мене незвично й було цікаво читати подробиці.Написано легко й динамічно, наскільки це взагалі можна оцінити через аудіоформат. Начитка теж була супер, розділ летів за розділом, дуже сподобалось, що вони були не дуже великі й було легко зупинитися в логічному для цього місці.В цілому, персонажі вийшли досить обʼємні та живі, за ними було цікаво спостерігати, а їхнім історіям хотілося співчувати. Не в останню чергу й через те, що оповідь велася від першої особи (і аж від двох персонажок), а в купі з умовно-нашим-світом-та-часом було не складно не тільки уявити подібний сценарій, а й себе на місці якоїсь з героїнь. А може то просто я така емпатична.Такі легкі книжки мені в більшості подобаються, адже з ними класно відпочивати й вони не дарують нечитун. Але от чи пригадаю я її сюжет за пів року — дуже цікаве питання. Хай час покаже.

Письменницькі новиниПісля першої (і поки що єдиної) відмови видавця моя впевненість у собі перечепилася сама через себе й стрімко впала. Я одразу почала думати, що всі схвальні відгуки — то просто люди мене люблять і не хочуть робити боляче правдою про те, що я написала лайно. Та-та, навіть чудова, але дуже об'єктивна кураторка Богдана Романцова.Тому я вирішила пошукати відгуків ще в якомусь джерелі, яке б могло сказати мені "отут точно в вас якась лажа, тре переписувати". Мій погляд впав на літературну агенцію ОВО. Я про неї постійно чула то тут, то там, бачила, що колежанки беруть в них рецензії й вирішила йти по таку саму для себе.Написала їм 10 грудня, домовились на рецензію на середину січня. Я не поспішала, дала собі час і відпочити, і похворіти. Сумлінно чекала більше як місяць, і навіть ще трошки, але відповіді від них не було. І от я нагадую про себе, а мені у відповідь вибачаються-не встигають-переносять дедлайн ще на місяць. Зрештою ми припинили співпрацю, бо чекати ще (і надіятись, що дедлайни знов не порушаться) мені не хочеться.Але тепер треба терміново сідати за всі задачі, вичитувати рукопис, довносити правки. Бо в мене таке відчуття, що відкладати надсилання книжки можна ще дуже й дуже довго.І цей час не зробить рукопис якимось суттєво кращим.

Вчора дещо допомогло мені витягнути себе з жахливого стану прокрастинації, тож хочу поділитись позитивним сценарієм.Буду рада, якщо це комусь допоможе. 🤗Часто буває, що задачі, які ми перед собою ставимо, стосуються дуже важливих для нас речей. І нерідко ці задачі повинні вести нас до грандіозного й омріяного результату. Ця величина може давити та фруструвати настільки, що навіть найдрібніші задачі будуть здаватися непідйомними.Наведу свій приклад. Для мене ця задача — видати свою книгу, і надважлива її частина тепер — відсилати рукопис у видавництва. Щоб це зробити, я розбила останні задачі на маленькі (поредагувати те-то, зібрати інфу там-осьо), але навіть за них не можу сісти. Ця величина і потенційна можливість її не отримати (досить травмуюча для справи мого життя) нависає і погрозливо тисне.Тому вихід з такої ситуації — знімати важливість з маленьких задач і "повертати їм їхній розмір". Або ж "знецінювати" їх.Це всього лиш одна маленька задача.Якщо я це зроблю, нічого важливого ще не станеться.Для мене це не складно.Я впораюсь з цим за 10 хвилин.І постійно нагадувати собі про це. Бо врешті решт саме такими маленькими кроками ми частіше за все і рухаємось до цілі.Після десятого-двадцятого "це маленька задача на 10 хвилин" можна буде зрозуміти, що в таку задачу перетворилось надсилання рукопису видавництвам.Ох, можливо це для когось буде очевидною істиною, але як же в мене іноді відкриваються очі на цей світ після сесій з психотерапевткою. Знати й розуміти свій мозок (та і в цілому самого себе) — це істинна магія. ✨