Можу вже вводити нову рубрику на каналі "пости, які я написала на емоціях, відклала та так вони й лежать". Тому, щоб зайвий раз не думати, публікую та тікаю 🙈

Останнім часом для мене дуже болюче питання основної роботи. Саме через те, що я не можу приділяти весь час на книжку. Задач різко побільшало, нервів теж, і все це займає величезну частину того ресурсу, який зараз хочеться і треба виділяти на письменництво. Страшно уявляти, наскільки швидше б "Дея" рухалась до свого втілення на поличках, якби я могла з ранку до вечора сидіти за текстом (а потім нормально відпочивати від нього і більше часу присвячувати сімʼї та книжкам 🥲). Та іронія в тому, що я дійсно люблю свою основну роботу, команду, компанію, попри і всупереч складнощам (та і де їх нема). Дуже мене підтримує приклад колег, які і книжечки випускають, і купу роботи/проектів тягнуть. Нагадую собі, що не я перша і не я остання на цьому тернистому шляху. На все свій час, та все ж хочеться простого людського "щоб цей час прийшов пошвидше" 😅