Telegram statistics channel - @volodymyrboyko

Політично стурбовані громадяни – з числа тих, хто 11 років тому ходив по центру Києва з каструлями на голові – бідкаються, що в російських далекобійних дронах, які щодня атакують Україну, знаходять SIM-картки українських мобільних операторів. Ці картки противник використовує для зв’язку з дронами й уточнення їхніх траєкторій.Не бачу причин для хвилювання. Більш того, вважаю, що цим фактом треба пишатись, оскільки він свідчить, що Україна є свободолюбивою демократичною державою. В усьому світі, який ще не досяг українських стандартів дотримання прав людини, SIM-картки продаються виключно по паспортах. Але в Україні політично стурбовані громадяни – з числа тих, хто 11 років тому ходив по центру Києва з каструлями на голові – давно дійшли висновку, що така вимога є диктаторським законом, написаним Портновим, і неприпустима в по-справжньому демократичній країні. Тому, насправді, треба не хвилюватись через наявність у «Шахедах» українських SIM-карток, а висунути ультиматум Європарламенту: мовляв, Україна не буде входити до Євросоюзу, доки в Європі не відмовляться від диктаторського закону Портнова-Януковича про продаж SIM-карток по паспортах.

Друзі, прошу юридичної консультації. Як я вже розповідав, з 5 березня 2022 року й до 10 травня 2025 року я захищав Батьківщину, був звільнений з військової служби у відставку в зв’язку з досягненням граничного віку й виходом на пенсію як ветеран Збройних Сил України. А коли я повернувся з фронту до Києва, то узнав, що за два місяці до мого звільнення, коли я ще перебував у військовій частині в районі м.Торецьк, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець та заступник керівника Офісу Президент Паліса внесли в РНБОУ подання про накладання на мене санкцій за те, що в листопаді 2024 року опублікував статтю про корупційні витівки Лубінця, за матеріалами якої в НАБУ зареєстроване кримінальне провадження. Ось ця стаття:https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/Як запевняють Лубінець і Паліса, я допомагаю Росії тим, що викрив Лубінця в розкраданні міжнародної допомоги, відкритті фіктивної фірми та крадіжці понад 20 млн. грн з державного бюджету шляхом оформлення на роботу в Секретаріаті уповноваженого «мертвих душ». Бо, мовляв, поширення інформації про злочинну діяльність Лубінця підриває авторитет військово-політичного керівництва України, компрометує Лубінця як учасника переговорів про обмін полоненими та грає на руку країні-агресору.У зв’язку з цим виникає три запитання:- чи буду я тепер позбавлений військової пенсії? - чи буде мені перерахований пенсійний стаж з розрахунку місяць за три за кожний місяць участі в бойових діях?- чи будуть мені скасовані пільги, зокрема право на безплатний проїзд у столичному метро, встановлені для учасників бойових дій?Довідку ф.6 про безпосередню участь у бойових діях докладаю.

Продовження. Початок отутРаніше, під час служби, у мене не було часу розповідати, що чудили Мікац і Паліса (обидва вони – колишні командири 93 окремої механізованої бригади і тому Паліса взявся допомагати Мікацу виконати завдання Лубінця): наприклад, як Мікац вимагав від командира моєї військової частини заборонити мені звертатись у НАБУ, а коли узнав, що я в госпіталі, то вимагав відкликати мене з госпіталю після операції та направити штурмувати ворожі позиції в Торецьку. Або про те, як Паліса в березні 2025 року, коли я повернувся в частину після лікування й подав рапорт про звільнення з військової служби в зв’язку з досягненням 60 років, домагався переведення мене в іншу військову частину – в Курську область. Щоправда, ця геніальна ідея не була реалізована через те, що в мене ніколи не було висновку ВЛК про придатність до військової служби: у лютому-березні 2022 року було не до ВЛК, а коли мене направили на ВЛК в січні 2025 року після госпіталю, то замість висновку про придатність/непридатність я отримав відпустку на 30 днів для лікування з наступним проходженням ВЛК, яку так і не прийшов, бо потрібно було нове направлення.Але тепер час у мене є і я опублікую не тільки подробиці того, як Офіс Президента знущається з військовослужбовців, які добровільно пішли на фронт у перші дні війни, не тільки докладно розповім, як Лубінець за допомогою Мікаца та Паліси розкрадає державний бюджет та іноземну допомогу, але й опублікую документи, якими Лубінець обґрунтовує необхідність накласти на мене санкції. Як стверджує Лубінець у своїх писульках у РНБОУ, оприлюднення мною інформації про виплату грошей «мертвим душам», фіктивно оформленим на роботу в Секретаріат уповноваженого, та привласнення автомобілів, які благодійники передають Секретаріату, а, головне, реєстрація в НАБУ 5 лютого і 24 лютого 2025 року двох кримінальних проваджень щодо Лубінця та Якименка за моєю заявою підриває авторитет військово-політичного керівництва України та грає на руку країні агресору. Отакої.На фото – довідка про безпосередню участь у бойових діях людини, на яку Лубінець і Паліса вимагають від РНБОУ накласти санкції, та витяг з ЄРДР по одному з епізодів злочинної діяльності Лубінця, зареєстрований за моєю заявою.

Підбиваємо підсумки голосування, у якому взяли участь читачі мого телеграм-каналу, на тему «Завдяки чому головний редактор видання «Главком» Микола Підвезяний уникнув мобілізації?»Треба зазначити, що Підвезяний є видатним патріотом і на гроші російського бізнесмена з українським паспортом Максима Кріппи (саме Кріппа за вказівкою Офісу Президента фінансує «Главком», фактичним власником якого лихі язики називають Олега Татарова) розповідає, як треба захищати Батьківщину. От тільки сам Підвезяний чомусь не хоче показати це на власному прикладі й усіляко уникає мобілізації. Ба більш того: Підвезяний не тільки бере щомісяця «у конверті» гроші від Кріппи, він ще й підробляє на стороні, розміщуючи в «Главкомі» брудні наклепи на українських військовослужбовців. Зокрема, у лютому 2024 року, коли я перебував на Кураховському напрямку, Підвезяний, який знає мене багато років і який раніше нормально зі мною спілкувався, поширив брехню про те, що мене, військовослужбовця Збройних Сил України, фінансують російські спецслужби і я входжу в якусь «кремлівську мережу», створену ФСБ для того, щоби на своєму Телеграм-каналі дискредитувати Шабуніна на інших «професійних громадських активістів». Я запропонував Підвезяному вибачитись й прибрати цю брехню з «Главкому» – але він відмовився, оскільки не захотів повертати гроші, отримані за розміщення наклепу від такої собі Федорів Ірини Павлівни, яка працює в піар-команді київського мера Кличка. Зараз моя військова служба завершилась, я повернувся до Києва, звідкіля пішов на фронт 5 березня 2022 року, і тепер предметно займусь Підвезяним та іншими покидьками, які заробляють на «чорному піарі» й поширюють наклепи на українських військовослужбовців.Але повернімось до голосування на тему «Завдяки чому головний редактор видання «Главком» Микола Підвезяний уникнув мобілізації?»Опитування переглянули 11 тисяч читачів, з них проголосували 1314. Голоси розподілились наступним чином:4% вважають, що Підвезяний не потрапив до армії у зв’язку з наявністю в нього трьох і більше неповнолітніх дітей;3% вважають, що Підвезяний є інвалідом;3% вважають, що Підвезяний доглядає за інвалідом;9% припускають, що Підвезяний, маючи гроші від поширення «чорного піару», відкупився від ТЦК;22% дійшли висновку, що Підвезяний уникнув мобілізації завдяки тому, що своїм ротом обслуговує корупційні схеми Міноборони;20% вважають, що Підвезяний отримав бронь як поширювач брехні;17% – що Підвезяний отримав бронь як професійний громадський активіст;і, нарешті, 43% тих, хто взяв участь, у голосуванні, вважають, що головний редактор «Главкому» Підвезяний уникнув мобілізації завдяки тому, що він є лицемірним покидьком.

Друзі, нагадайте, будь ласка, Віце-прем'єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністру юстиції України Ользі Стефанішиній, що 15 травня 2025 року о 15:00 у Вищому антикорупційному суді відбудеться наступне засідання в кримінальному провадженні по обвинуваченню Стефанішиної в розкраданні коштів державного бюджету шляхом зловживання службовим становищем. Згідно з фабулою справи, Стефанішина за часи президента Януковича, працюючи в Міністерстві юстиції України під орудою Олени Лукаш, була причетна до організації тендеру на проведення трьох порівняльних «досліджень» українського законодавства з європейським. Вартість однієї сторінки «дослідження» коштувала від 1400 до 4500 грн (у цінах 2010 року), а якість була приблизно такою ж, як дисертація нинішнього міністра освіти Лісового. У зв’язку з цим Ользі Стефанішиній ще в 2019 році було повідомлено про підозру, у 2023 році справа направлена до суду.З огляду на зайнятість Ольги Віталіївни вона може випадково пропустити це судове засідання і тоді САП, не приведи господи, порушить перед судом питання про зміну запобіжного заходу. А з камери слідчого ізолятора проводити потужні реформи не дуже зручно. Тож сподіваюсь, що пані Стефанішина знайде в своєму напруженому трудовому графіку час для відвідування судового засідання.Але, принаймні, тепер зрозуміло, чому Стефанішина заявила про необхідність терміново побудувати в Україні нові в'язниці.

9 травня – це свято, яке в народу України не зможе забрати ніякий В’ятрович. Саме в цей день у 2019 році президент Порошенко присвоїв звання Герой України легендарному голові Служби безпеки України Василю Сергійовичу Грицаку, більше відомому під оперативним псевдонімом «Вася-їбанько».Подвиги, скоєні Василем Сергійовичем, є загальновідомими. Впродовж року, з 7 липня 2014 року по 18 червня 2015 року, він командував АТО, забезпечивши безперешкодний прохід банд Гіркіна зі Слов’янська в Донецьк, створення ДНР і ЛНР, Іловайський та Дебальцевський котли, а також загибель тисяч мирних мешканців Сходу України. Очоливши СБУ, Вася-їбанько 31 серпня 2015 року влаштував масові заворушення та кидання гранати під Верховною Радою України, внаслідок чого загинули 4 особи. Цю, так би мовити, спецоперацію Грицак вчинив з метою припинити акції протесту проти внесення в Конституцію України положення про «особливий статус Донбасу» та визнання ДНР і ЛНР як автономних утворень у складі нашої держави. Було у Васі й чимало інших звитяг – знешкодження спроби Путіна вбити колишнього російського журналіста (а нині – актора при СБУ) Аркадія Бабченка разом з півсотнею його українських колег, попередження двох замахів на Арсена Авакова та одного – на Антона Геращенка, розкриття спроби державного заколоту Надією Савченко, яка хотіла обстріляти Верховну Раду з гранатомета й поплисти Дніпром у бік Туреччини на водному велосипеді…Поздоровляючи волелюбний український народ з шостою річницею присвоєння Васі-їбаньку звання Герой України, пропоную перейменувати День Перемоги на День Перемоги Над Здоровим Глуздом. А також заснувати відомчу нагороду СБУ – медаль «Їбанько ІІІ ступеня», «Їбанько ІІ ступеня» та «Їбанько І ступеня». Повного кавалера відомчої відзнаки пропоную нагороджувати почесним званням «Вася Малюк».

6 травня святкується День піхоти. Щоправда, є нюанс – в Україні вже немає піхоти. Свято є, а піхоти немає. Кажу це як людина, яка з 5 березня 2022 року й по сьогоднішній день (точніше, по сьогоднішній і ще наступні три дні) служить у піхоті. Якщо фронт досі не обвалився – то лише завдяки дронщикам, які якось відбивають атаки противника. Але територію тримають не дронщики. І не артилерія. І навіть не Військова служба правопорядку. Територію тримає піхота, яка частково знищена, частково розбіглась.Ось свіжа статистика. З початку повномасштабного вторгнення станом на 1 травня 2025 року в Україні зареєстровано 193 тисячі 766 випадків дезертирства (ст. ст. 407, 408 КК України). Можна не сумніватись, що розбігаються не шабуніни, кіпіані та жадани з вакарчуками, а, передусім, піхотинці. Тільки за 4 місяці 2025 року розпочато досудове розслідування в 70 тисячах 634 кримінальних провадженнях за ст. ст. 407, 408 КК України. Ось дані щодо кількості повідомлень за цими статтями, внесеними в ЄРДР, з розбивкою по місяцях:січень 2025 року – 18145 лютий 2025 року – 17809березень 2025 року – 16349квітень 2025 року – 18331При цьому, дезертирів ніхто не розшукує і вони, попри брехливі розповіді керівництва ДБР, на службу не повертаються. Так, за перші чотири місяці 2025 року про підозру в самовільному залишенні військових частин було повідомлено лише в 1924 випадках (переважно – шляхом направлення відповідного повідомлення на останню відому поштову адресу дезертира) – при тому, що зареєстровано 70634 нових кримінальних проваджень за ст. ст. 407, 408 КК України. За цей же час на військову службу повернулись тільки 854 дезертири – саме стільки клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності було направлено до суду. Причина воєнної катастрофи, яка насувається на Україну, очевидна: демонстративне ухилення від мобілізації придворних баснописців на кшталт Стерненка, Лещенка чи Бігуса, масовий шабунінг – коли десятки тисяч шабуніних, вакарчуків, кіпіані та інших жаданів фіктивно рахуються на військовій службі, але службових обов’язків не виконують, і відсутність правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях, спричинена ліквідацією у 2019 році військової прокуратури. Нормальна армія тримається на двох складових – на мотивації служити, з одного боку, та системі примусу, яка карає порушників, – з іншого. Про мотивацію можна забути: на фронті ніхто не збирається помирати заради того, щоби капітан ЗСУ Вакарчук їздив по закордонах з концертами, сержант НГУ Жадан виступав на корпоративах чи відкритті XXVII Конгресу Української асоціації футболу, військовозобов’язаний солдат запасу Стерненко купляв елітну нерухомість, а військовозобов’язаний Лещенко розважався в ролі діджея в нічних клубах. А система примусу, себто військова юстиція, в Україні ліквідована. Тому не дивно, що, за моїми підрахунками, реально на лінії боєзіткнення з українського боку перебуває від 30 до 50 тисяч військовослужбовців. Наслідки цього спрогнозувати нескладно.

Командир відділення польового механізованого хлібозаводу продовольчого складу 218 об'єднаного центру забезпечення сил логістики ЗСУ в м.Харків (військова частина А1361) гвардії сержант Шабунін публічно пообіцяв «хлібало розвалити» колишньому заступнику міністра оборони Дейнезі. Причиною погроз з боку військовослужбовця, призваного за мобілізацією, Шабуніна стала та обставина, що Дейнега не висловив належної пошани до сумновідомої Дар’ї Каленюк, яка заробляє з того, що разом з Шабуніним «бореться з корупцією». Звісно, битва цих двох титанів, один з яких ухиляється від військової служби, а інший – від мобілізації, доставила б неабияке задоволення волелюбному українському народові. Але є нюанс: військовослужбовець Шабунін ще не відсидів за попередній мордобій – його зараз судять у Дніпровському райсуді Києва за побиття мармизи «блогера та журналіста» Філімоненка (справа №755/1329/18, наступне засідання призначено на 29.05.2025). І тому дописи з погрозами є підставою для зміни обвинуваченому Шабуніну запобіжного заходу – з особистого зобов’язання на тримання під вартою. Сподіваюсь, у Офісі генерального прокурора не забули, що внесення такого клопотання – то є обов’язок прокурора, який підтримує обвинувачення.І друге запитання – куди дивиться Військова служба правопорядку ЗСУ? З яких це пір військовослужбовцям, та ще й під час виконання обов’язків військової служби, дозволяється публічно поширювати погрози, обіцяти комусь «хлібало розвалити» тощо? Для кого написаний Статут внутрішньої служби ЗСУ, де в абзаці першому статті 49 сказано: «Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов’язані завжди пам’ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому»? Цікаво, командир військової частини А1361 здійснює бодай якийсь нагляд за своїми підлеглими, чи це не командир, а порожнє місце? І чому Харківський зональний відділ ВСП досі не склав на цього командира, який не здатний навчити сержанта Шабуніна пристойній поведінці, адмінпротокол за недбале ставлення до військової служби?

Під рубрикою «Катрусин кінозал».Рекомендую переглянути інтерв’ю «військовослужбовця Збройних Сил України» Дениса Бігуса. У якій військовій частині служить Денис Станіславович, на якій посаді і в якому військовому званні він не повідомляє (мабуть, це військова таємниця). Натомість на початку інтерв’ю розповідає, як він штурмував села й ходив у авангарді «на зачистки», вибиваючи ворога з хат.Але найбільше мені сподобалась розповідь о 17:31 про те, як Денис Станіславович мобілізувався до ЗСУ. Виявляється, він прийшов зі своєю зброєю, а йому намагались дати АК-74. Однак з АК Бігус не зміг впоратись і тому в наступному воював своєю зброєю. Дуже хотілося б дізнатися, що це за «своя зброя» – це мисливська рушниця? Чи Бігус позичив у Стерненка ніж? Втім, головна тема інтерв’ю – про те, як СБУ переслідує військовослужбовця Бігуса. https://youtu.be/AP_zNJtYS0o?si=esLseIPgSPJ0QFF3Хоча, як на мене, якби Бігус не працював на Арахамію й не брав би гроші в Офісі Президента, то йому просто принесли б повістку з РТЦК і на тому всі його розповіді про «військову службу» завершилися б і почалася би військова служба.

За найскромнішими оцінками, за останні 10 років американські дипломати та чиновники, пов’язані з Демократичною партією, вкрали кілька сотень мільйонів доларів, що виділялись Сполученими Штатами для «підтримки громадянського суспільства», «боротьбу з корупцією» та всілякі «реформи» в Україні. Але навіть на тлі тотального розкрадання іноземних грантів історія про те, як у 2015 році заступник голови Місії США в Україні Джордж Кент за допомогою заступника генерального прокурора України Давида Сакварелідзе та професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна й Дар’ї Каленюк вкрав 2,5 млн. доларів, що були виділені Урядом США для реформування кримінальної юстиції в Україні, виглядає кричущою.5 років тому екс-перший заступник генерального прокурора України Юрій Севрук, адвокат Ростислав Кравець і автор цих правдивих рядків зустрілись «У тітоньки Феміди», щоби попити чаю та обговорити подробиці того, як Шабуніну, Каленюк і Сакварелідзе вдалось уникнути кримінальної відповідальності за крадіжку грошей американських платників податків. https://www.youtube.com/watch?v=wb_0qrz70ZkДумаю, що ця зухвала афера найближчим часом все ж таки почне розслідуватись – якщо не в Україні, то, принаймні, у Сполучених Штатах.