Telegram statistics channel - @virhuk

А тих, хто впав, Ісусе, підіймаєш.Хто впав так низько, нижче всіх низин.І втомлених Ти силою сповняєш.Тих, хто втомився у гріхах тут жить.Повз них Ти теж спокійно не проходиш.З них кожен є для Тебе дорогим.Для кожного із них Ти час знаходиш,Щоб дать життя й підтримати завжди.Щоб дать надію, подарить спасіння,Полагодить життя, піднять на висоту.На висоту духовного прозріння,Щоб славу за життя давать Христу.Твоя любов знаходить їх в підвалах.На вулицях, лежачими в багні...Твоя любов їм руку подавалаІ врачувала, знов життя даючи їм.І зараз Ти приходиш, як раніше,До безталанних і замучених гріхом.І до живучих без любові і надії.Призренних усіма у світі цім.Вони для Тебе всього найдорожче.За них, колись, на хрест вмирати йшов.І не один, в житті їх, перехожийПризренно, гордо мимо них пройшов.А про любов кричать на перехрестяхІ закликають ближнього любить.А ближніх - вибирають собі просто - Кого любить, кого і не любить.Брудних, покинутих любить Господь лиш може.Його любов нікого не мине.Нема дорожчого під небом цим нічого,Ніж серце любляче Спасителя святе. Л. Шпак

А я чомусь сьогодні не така,Моя молитва без змісту і така слабка..Я раптом перестала Тебе Боже відчувать,Я раптом перестала Тобі Боже довірять.А я чомусь дивитися у небо перестала..Густа імла закрила світло для моїх очей,І вмить моє життя порожнім стало,А дні були темніші від усіх ночей.Та не про це я друже хочу розказати,І не про сум життя моя розмова -Сьогодні хочу тебе запитати:Може стан оцей тобі відомий?А я чомусь молитись перестала..І все було неначе б то і добре,Але душа в мені моя кричала:« де твоє серце? Куди ведуть його дороги?!!»Де твоє серце, коли гріх - це вже дрібниця?Невже воно тебе тоді не судить?Де ти, коли сумне твоє обличчя?Ні, не від співчуття, а через гріх, що мучить.Де твоє серце, коли в тишу й спокій ночіВідоме почуття тебе молитись кличе?Невже не зможеш ти відкрити очі?Невже із уст твоїх молитва не полине?Де твоє серце в час випробування?Коли здається, Бог давно чекає покаяння,Але чому із уст твоїх лише зітхання,Докори Богу і невпинні нарікання?Я враз задумалась…і мені прикро стало.. Я знаю Боже, я сьогодні не така.На запитання ці я відповідь не знала,Із болем в серці я лиш на коліна впала.Я знала - моє серце не було гарячим,Я знала, що хвала моя була не справжня,Що гріх мій став уже надважким,А моя щирість - це лиш обман і маска.Настав момент як у мені відкрились очі:Хіба ж я можу так продовжувати жити?Настав момент коли у тиші ночіЯ почала у Бога прощення просити.Моя розмова не про гріх, не про печаль,Не про холодне серце хочу розказати,Я вдруге друже хочу тебе запитати:«Невже ще Богу не віддавсь? Як жаль..» А я уже сьогодні не така, І моє серце не таке вже як колись,Бо відбилила його Кров Христа,Бо Він змінив мене у покаяння мить.Я знаю, що говорить Бог не просто так,Бо ж не дарма Він за тебе вмирав,Тому я знову хочу запитати втетій раз:« Сьогодні друже своє серце ти Йому віддав?»Ліда Мельник09. 02. 2026

Навчи мене молитися, Христос.Молитися, щоб серце відкривалось.Щоб зайвого нічого не зосталось.Щоб, з Твоїм духом лиш воно злилось.Щоб біль ніяка не могла здолать,Від вдячності Тобі, щоб відлучити.Щоби від Тебе якось відділити,Аби молитва не могла лунать.Навчи мене молитися, як ТиКолись молився до Отця ночами.Бо ті молитви сили додавалиСпасіння вістку до людей нести.Навчи мене молитися за тих,Що у гріхах знесилені блукають.Вони, Тебе воскреслого, не знають.Навчи молитись так, щоб спас їх Ти.Стою й стою, щоденно, в молитвах.Здається, ось я говорю з Тобою.Бо моє серце Ти вже заспокоїшЛиш дотиком Своїм, не у словах.У спокій Твій ввійти допоможи,Зостатись в нім до зустрічі з Тобою.Щоб ворог в серці злого не накоїв –Зневіри не насіяв у душі.«Пройти не можу» - часто так кажу.На Тебе покладаю я надію,Лиш Ти у небо довести зумієш.Нічим спасіння я не заслужу.Навчи мене молитися, Господь.Молитись так, щоби почуло небо.В житті нічого більшого не треба.Молитвою спасу я душу й плоть.Навчи мене молитися, Господь. Л. Шпак

Молись, дитино…Господи, молюсь…Молюся за дітей, за Україну.За воїнів усіх, нехай не гинуть.Молю Тебе: помилуй їх Ісус!Я знаю, зараз моляться вони,Щоб вижити у цій війні пекельній.Щоб дому рідного їм знов відкрити двері,А на порозі – доньки та сини…І мама, що молилась ніч та деньБлагаючи за доньку, чи за сина,Щоб повернув додому Ти дитину.Мій Господи, помилуй нас людей.У воїнів не вистачає сил.Тримає їх одна незламна віра,Що Ти почуєш ті молитви щиріІ перемогу в боротьбі даси.Пошли їм Ангелів у поміч, Боже сил.У Тебе їх, аж цілі легіони.Пошли, хай наше небо нам хоронятьЩоб ті ракети смерті не несли.Бо перемога тільки у Тобі.Ти Україні дай одне велике серце.У ньому хай хвала Тобі несетьсяІ переможемо в нерівній боротьбі.Передивитись дай усе життя -Де Твої заповіді, Боже, не сповняли.За розумом своїм лиш проживали.Прийми Господь, Ти щире каяття.Не втратити щоб віру поможи,У те, що чуєш і відповідаєш.Що допоможеш і допомагаєш.Що Україна не помре, а буде жить.Що буде славить Бога кожен дім.Бо явить Бог велику Свою милість.Аби молитви тільки не спинилисьІ слава Господу лунала звідусіль.Нерівна боротьба навкруг іде.А Ти один у світі є Могутній.Всебачачий, Всесильний, ВсеприсутнійХто встоїть проти Тебе із людей?Смиренному ти сили подаєш.В смиренні тільки вставши на коліна,Отримаємо поміч неодмінно.Про що, Господь так молимо Тебе. Л. Шпак

"Відваліть каменя..."- Господь сказав там."Уже смердить"- сказала Марфа."Відваліть камінь..."- Він їм повторив.І відвалили...бо так Господь проговорив.А воскресити Лазара і так міг Він,Та запах Він не рахував принизливим.Він бачив Лазара в печері там всередині.Бачив живого: "вийди геть!"- сказав для всіх І повернувши до життя, прославив тим Отця,Щоби явити славу до кінця.Щоб показати, що і тліючу вже плотьДо життя вернути може наш Господь.Для Бога неможливого нема.Про те просить не стали Його там."Чотири дні він там, уже смердить..."Такого неможливо воскресить...Якби раніше...коли хворим був...Та Бог і тліючеє тіло воскресив.В житті буває також і у нас -Ми дуже низько падаєм не раз.Та Він схилитись над тобою готовий,Щоб помогти, явити щоб любов.Сморід гниючої душі в грисі,Не може Господа Великого смутить.І милосердя не відніме Він Своє,До життя нового Він воскресить тебе.І глибина падіння твойого,Повіки не смутить уже Його.Від враженого зір не відведе,Як прокаженого до Себе Він призве.Хай іноді вповільнить Свій прихід,Але все зробить, щоби воскресить.Ціну душі твоєї знає Він,Кров'ю Своєю Він її купив.Вийди із гробу ти невір'я лиш свого -Так скаже Він, почуй лише Його.Скінь похоронні покривала ти з душі,І до життя нового поспіши.Камінь гріха відвалений Христом,Вийди для радості, живи ти вже для Нього. Л. Шпак

Піски...пустеля...море перед нами...Не раз, то є життя наша дорога.Армія сатани іде позаду,Чекає все ту мить, як знищить зможе.Щоб вкрасти віру, в нарікання щоб ввести.Щоб в своє рабство забрати в Єгипет."Попереду море із сліз - дивись.У нім потонеш, із нього не вийдеш..."Так сатана кричить з сміхом тобі.Позаду він, а Ангели між нами.І не дають так близько підійти,Щоб ворог не наніс тяжкиї рани.Назад в Єгипет я не повернусь!Не буду знову там стогнать душою.А біля моря тихо я діждусь,Море розступить Бог переді мною.Я по сухому з радістю пройду.Бо далі Сам Він поведе за руку.І з Ним увпевнено, спокійно я підуТуди, де видалить Господь всі мої муки.Де луги зелені і спокійний дух.Де Добрий Пастир життя приготував мені.Для Нього де трудитися я зможу.Він не залишив, Він завжди зі мною.За мене Він так дорого сплатив.Своєю кров'ю, чи ж є що ще дорожче?Чекає сатана, що виб'юся із сил,Та у мене в руках є посох Божий.Впираючись на нього я дійду.То - Слово Боже, Його обітниці.І через море сліз посуху я дійду,Він виконає обітниці - вірю! Л. Шпак

І сьогодні Господь, як раніше, На площі базарній життя все стоїть.Шукає все робітників для служіння,І у Свій виноградник зібрати спішить.Для нещасних - священників, пророків - для світу.Сестер милосердя - для хворих усіх.Самарян милостивих - життям що побитий,Із сумом видивлюється весь цей світ.І більше їх є, можна ніж уявити,Тих прагнучих - коли хто від Бога прийде,Щоб їм послужить, від скорботи звільнити.Чекають усе, може Бог їм когось і пішле.Хто більше, ніж шум юрби світу, чує,Ті жалісний подих, у цій юрбі, розрізнять.То - зітхання, про спасіння Боже, вирує.Про звільнення душі люди кричать.Коли до себе́ клич Господній почуєм,Хай відповідь не буде: іншого пошли.Якщо любов'ю ми Господньою існуєм,В нас відізветься уся біль землі.Чим голосніше стук у нашу душу:"Кого послати Нам? Готовий хто піти?"Тим більш читкіша відповідь хай буде:"Ось я піду, мене, Господь, пошли"Яке б Господь не дав нам тут служіння -Велике, чи ж маленьке маєш ти,Воно звершить те Боже опреділення -Тим душам, що кричать, світло нести. Л. Шпак

Простягнув Свою руку, витягнув мене з вод.І поставив мене, щоби твердо стояла.Вилив Духа Святого багатий поток,Щоби далі я йшла, на дорозі не впала.Я за рідную руку так міцно держусь,Бо так часто в путі бурі та урагани.Та я знаю, що поруч завжди є Ісус,Він мене проведе крізь життя всі тумани.Він посвітить в дорозі словом вірним Своїм,А воно, крізь віки, стоїть так незмінно.Я за нього тримаюсь, підкріпляюся ним:" Що попросите ви, те пошлю неодмінно"Лиш в Мені перебудьте, і Я буду у вас.Поможу вам пройти Я земную дорогу.Але тяжко в житті вам ще буде не раз,Хай ваш хрест і важкий, та лишилось ще трохи.А лишилося трохи ще лиш почекать.Бо уже Я прийшов і стою на порозі.Я від домішок вас так спішу очищать,І тому, інколи, Я буваю суворим.Та Я вас так люблю, потішаю вас Я.І надію усе в ваше серце вкладаю.Я прийду за тобою, не залишу тебе -Ти іще потерпи, Я тебе так благаю.І всім серцем я слухаю Божі слова.Я - в надійних руках, Бог мене не зоставить.Навіть знову якщо захлисне ураган,Він з води витягне і на камінь поставить. Л. Шпак

Бувши в борні, старанніше молився -Про Господа так слово нам говорить.А коли тут в боротьбі є ми всі,Які молитви з наших вуст виходять?Чи видно у молитвах ту старанність,Зусилля те, щоб відповідь отримати?Чи проявляється так часто неуважність -Ось я прошу...а скільки ще просити?..Господь казав: там, де Я буду,Зі Мною також будете і ви.І думаєм - на небесах ми будем!Але слова Христа є не такі...Він був залишеним, в скитаннях,У праці був, в молитвах на землі.Часто у холоді, в недосипаннях,Ночами у молитвах на горі.Зненаведженим був, збитим, опльованим,В спокусах часто був від сатани.Ну, а ми з вами це прийнять готові?І Йому вірними лишаємося ми?Як Він Отцеві вірним був до смерті,Померти Він обіцянку давав.Щоби спасать людей ішов на землю,А через смерть у небо повертавсь.Щоби з Ним вічно жити там у небі,Потрібно путь земну Його пройти.Бути старанними в труді для Нього повсякденно,Наругу на собі Його нести.Спокуси всі пройти, усі скорботи.Не однією лише - багатьмаНаше життя земне має наповнитись,Допоки не прийти додому нам.Тоді і сповниться наше бажання -"Де Я є, там будете і ви"А поки прикладаючи старання,Ідем Його дорогою за Ним. Л. Шпак

Жінка...що Творець вкладав у тебе,Як для Адама Він тебе творив?Усе найкраще, що було у небі,Він в жінку із любов'ю вложив.Красу і ніжність, кротість і смирення,Щоб помічницею Адамові була.В роботі дав і мудрість, і уміння,Щоб дім у затишку й порядку берегла.Щоб чоловікові у всім допомагала -Підтримуючи ласкою в важкі його часи.Поради щоб, з любов'ю, подавала,Якщо Бог мудрістю Своєю наділив.Бог дав їй любляче, дав співчутливе серце.До гробу Божого жінки перші прийшли.Найперше жінці Ісус воскреслийЗ'явивсь по воскресінні вже Своїм.Та й з нею гріх зробив свою роботу -Змія послухала по простоті своїй.Тому й несе тепер усі турботиНа своїх плечах на оцій землі.І кориться Адамові й боїться...Та все одно так любить Бог її.Так і лишилась вона помічниця...Та чи Адами всі цінять її?Найбільше в церкві молиться хто? - жінка.Несе так слізні свої молитви.За діток молиться вона, за чоловіка,Щоб Бог їх у житті благословив.Бог вислуховує, Бог їм відповідає,Якщо слухняні Богові вони.Своїми доньками їх називає,Їх підкріпляє у часи важкі.Сестрички любі, рук не опускайте,Як труднощі приходять у житті.Молитвами Адамів поливайте,Щоб слухалися Господа у всім.Щоб вас вони, як і себе, любили.Щоб цінували, що у них ви є.Молитви ваші щоб, за них, цінилиБез них вони теж немічними є. Л. Шпак