Єрусалиме, о Єрусалиме, Скільки разів хотів Я вас зібратьТак, як дітей Своїх, під Свої крила,Щоб піклуватися за вас і захищать.Та ви відкинули, та ви не захотіли.Тепер ваш дім залишиться пустим...Ви у Мені не бачили Месію.Тепер іду страждать в Єрусалим.Не лишиться тут каменя на камені.Усе зруйноване навкруг лише буде.І відтепер Мене ви не побачите,Аж скажете: "Благословен, хто у Ім'я Господнє йде"Отак казав Господь перед стражданням.Та все одно не вірили Йому.А незадовго вже кричали всі: "Осанна! "А після слави - на Голгофі розіпнуть...Не прийняли...як світ цей не приймаєЙого і зараз, лиш коли біда,До Господа кричать, Його шукають.А Він приходив, щоб життя всім дать.А Він прийшов, найперше, до народу,Який один Господнім лише був.Відкинули...і дарував свободуУсім, хто Його слово лиш почув.Помер у муках і пішов у небо.Та на землі лишив Своїх дітей,Які відкриють правду всім про небо.Як із небес Месія знов прийде.Прийде, тоді земля уся заплаче,За Тим, Кого вони не прийняли.Бо прийде Він уже, щоб не страждати.Прийде до Себе взять дітей Своїх.Тепер говорить нам: "Єрусалиме,Ідіть усі під крила ви Мої.Ніхто у світі цьому не загине,В кого на тілі рани є Мої.Ті, що обмиті кровію Моєю,Ввійдуть у Мій новий Єрусалим.І їх веду рукою Я СвоєюВесь час обходжу поглядом Своїм. Л. Шпак