STALKERUA

Фронтові будні#ISTR 19Istr 1/2Ми переїхали на нову базу під Маріуполь. Кормили нас галімо. На початках було таке, що за день видавали на двох лише одну банку каші з мʼясом 225 г, 0.5 л питної і 0.5 л технічної (солоної) води. І це в серпні. З часом, звісно, стало краще, братчики налагодили постачання, бо якби ми були лише на «шахтарських» харчах, то довго б не провоювали. Між боями купались на морі, трохи тренувались, але загалом відпочивали. Кордон (худий високий чоловік незрозумілого віку, у панамці, схожий на Капітана Прайса) придумав для молодняка «забаву». Вони весь час між боями будували якийсь навіс, типу тенту, робили його капітальним. Я цього не розумів і приділяв час відпочинку та тренуванням.Одного дня до нас приїхав Богдан Ходаковський, сьогодні він очолює тактичну групу «Реванш» у ГУР МО, а тоді був схожий на звичайнісінького хіпстера у мартінсах, клітчатій сорочці і з ПМом у кишені. Кордон його дуже сильно не взлюбив. Бодя ж приїхав як журналіст зробити про нас матеріал.Я знав Богдана вже кілька років і кажу йому: слухай, щоб не торчати тут і не слухати різну хуйню, про те що бронік вдягати не треба, а краще саперну лопатку за спину, типу легша і від осколка може прикрити, давай скажемо, що будемо вночі «чергувати» на даху маленької будівлі, у якій ми жили. Бодя погодився, ми взяли свої пожитки і полізли наверх. Першим із моїм зарядженим РПГ ліз Богдан, знизу стояв Професор теж із зарядженим РПГ, я був біля Професора. Чому зарядили РПГ, не ясно, наче якийсь кіпіш був. І в один момент Богдан зірвався вниз з висоти метрів три разом із моїм РПГ, фактично пролетів на нього. Ми всі залишилися цілі і живі, лише Бодя трохи голову забив.Потім були бойові, зазвичай поліцейські операції із зачистки НП після звільнення міст та сіл. Я не буду розповідати безліч інших речей у цій частині, адже ще рано, хоч там є і цікаві епізоди про веселих молочників інші, тому я розповім лише про кілька епізодів.Під час зачистки Докучаєвська ми піймали сєпара. Його здала рідна мати, яка нас поплутала з ДНРівцями, благо деякі обличчя бійців Шахтарська це дозволяли🤣 Під час зачистки вирішили перевірити якогось зека. Каже: «мой синочєк в ополченіі бил, отпустітє его, ми самі на ріфірєндум ходілі», ну типу поїхав у невідомому напрямку. Продовжуючи зачистку, з вікна висунувся якийсь зек, який молов щось про бандеровців, фашистів й іншу маячню. Хлопці зробили кілька пострілів угору, на що той почав матюкатись і далі на нас дивився. Я не витримав, не став стріляти у нього, а дав пару одиночних між вікном, у яке той виглядав, і його балконом. Кулі вдарили по цеглі і пропита днрівська харя в ту ж мить зникла.Якось ми заїхали чи то у Новий Світ, чи то в Амвросіївку для затримання ворожого коригувальника, але це виявилось марним, адже він встиг змінити явку.Під час поїздок південно-східною частиною області в одному із сільських магазинів ми зупинились скупитись. Продавчиня була здивована нашою ввічливістю і радісно нас приймала, чого не скажеш про місцевого ханигу, який приїхав на Ланосі. Він почав щось молоти, щоб ми забирались геть і що «русскіє зайдут і нам щось там буде». Коли ми вийшли, ми вистрелили йому у капот автівки, з якого полилась якась рідина, на цьому нашу суперечку було вирішено.Після була Марʼїнка. Усю найважливішу операцію зі звільнення НП провели військові ЗСУ спільно з Азовом. Наш Пазік перегрівався на спеці і ми, поки їхали, були змушені заливати всередину воду з власних фляжок. Дорогою на Марʼїнку ледь не заїхали на сєпарський блокпост, десь за кілометр від нього повернули назад. Приїхавши на околиці міста, побачили фуру з морозивом, хлопці, які добралися раніше, уже його поїли, а нам залишилась лише жирна вода у пачках, адже воно повністю розтануло.Там ми дізнались, що у Азова був загиблий від підриву фугаса і ЗСУ втратили офіцера, який власноруч стріляв із ЗУшки по сєпарах і його зняв снайпер. Провели зачистку міста, повсюди були хвостовики від 80-х мін, застромлені в асфальт. Під час зачистки нас кілька разів обстріляли зі стрілковки, один раз був дружній вогонь, але всі уціліли.Продовження нижче

Все ж людству, і в тому числі українцям, ще доведеться провести остаточну ревізію певних історичних подій. Особливу роль необхідно буде приділити Другій світовій війні.Хто був агресором у цій війні. Моя думка тут доволі специфічна, адже я не розділяю світові війни як два окремі конфлікти і вважаю їх одним протистоянням за майбутнє влаштування світу й основні принципи побудови європейського суспільства й загалом цивілізації. Як приклад можна навести безліч інших конфліктів, наприклад Столітню війну, яка мала найдовшу паузу майже 26 років проти паузи між Першою і Другою світовими війнами у понад 20 років, а загалом у роки Столітньої війни всі паузи становили 42 роки.Так само я не згоден із тим, що вона розпочалась у 1939-му з нападу на Польщу. Адже і до цього було безліч подій: громадянська війна в Іспанії, сутички між СРСР і Японією, війна в Китаї з 1937 року та безліч інших конфліктів.Але давайте глянемо все ж на другий етап світової війни ХХ ст. З країнами Осі все і так зрозуміло, після війни були Нюрнберзький і Токійський процеси, які засудили їх. Проте варто зазначити, що Британія і Франція у цій війні теж були агресорами, адже саме вони першими оголосили війну Німеччині та перейшли до активних бойових дій. З Британією разом у війну вступила вся Співдружність, а саме Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Канада. Країни, яким нічого не загрожувало, відправили свої війська на фронти.Потім долучились і Мексика та Бразилія, яка, між іншим, воювала у Європі. Тому регіональний конфлікт між Німеччиною, Польщею і СРСР переріс у світову війну. Саме Франція і особливо Британія максимально посприяли цьому. І не треба тут розповідати про «жахливий німецький режим», адже антисемітизм, расизм і безліч інших речей успішно практикувались і в країнах союзників. Для Британії й Франції це була війна за продовження світового домінування й недопущення зростання конкурента, принципи якого загрожували правлячим елітам цих країн, як і фінансовим елітам США зрештою. Що, зрештою, не допомогло британцям і французам зберегти свій вплив, який вони дуже швидко втратили.Британія разом із комуністами окупували Іран. Незалежну країну. Окупували б вони і Данію з Норвегією, щоб завадити постачанню шведської руди, якби німці їх не випередили.Також не треба говорити про «захист союзника», адже у 1939 році вони не оголосили війну СРСР після нападу на Польщу й Фінляндію, потім у 1940 після окупації балтійських країн, а після війни віддали на поталу комуністам половину Європи, у чому в першу чергу заслуга Рузвельта й американських еліт.Тож якщо ми говоримо про те, хто був агресором у цій війні, то можна скласти список:Німеччина 1914/1939/1941 (проти США)Японія 1914/1937/1941Австро-Угорщина (1914)Угорщина (1941 проти США)Британія 1914 та 1939 — в обох випадках першою оголосила війну, до 1941 року відхилила всі спроби німців розпочати мирні перемовини. У 1940 розпочала бойові дії проти Франції у колоніях, яка вийшла з війни. У 1941 окупувала Ірак та Іран.США 1917 — першими оголосили війну НімеччиніІталія 1915–1940 — першою оголошувала війниРІ/СРСР 1914 — її дії спровокували війну, і саме вступ РІ у війну у 1914 перетворив локальний балканський конфлікт на світову війнуСРСР: 1939 (Польща, Фінляндія), 1940 (Балтійські країни, Румунія), 1941 Іран, 1945 ЯпоніяА ще: ПАР, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія й безліч інших країн.Тож уся історія написана переможцями, хоча насправді було дещо інакше.Якщо говорити про те, хто був злом у тій війні згідно з військовими злочинами, то читайте у публікації нижче.

Піски Попередні шукайте за тегом#ISTR 18Istr 1/1Штурм пісків був епічним. Спочатку виїхав наш БТР-80 і обстріляв посадку. Далі ми рушили колоною у напрямку Донецька. Нас підтримувала артилерія та кілька танків й БМП. Колона була великою, проте йти 5 км до пісків було трохи напряжно. На 5 труб до РПГ, нам видали лиш 3 заряди. Хоч і в наказовому порядку сказали брати усі труби, хоч і для такої кількості вистачило б і однієї. Це до слова про організацію батальйону. Пройшовши Водяне ми зайшли у піски. Там були перші хати праворуч і нам надали наказ їх зачистити. Я пішов на зачистку. Біля хати стояла однокімнатна літня кухня з двома паралельними вікнами, а поруч був прибудований сарай. Я зняв нижню доку у тому сараї і глянув через отвір, що всередині. Там нікого не було, став я повертатися назад і тут почув постріли. Скло посипалось мені на руки і голову. Дуже близько просвистіли кулі.Жора ж у цей час обійшов ту літню кухню і побачивши через занавіску у вікні мене в Балаклаві почав стріляти. Подумавши, що це хтось у Балаклаві всередині тої літньої кухні. На щастя він не влучив, кулі пройшли буквально у кількох см від моєї голови. Через, що він мені був винен кока-колу. Ми ще жартували, що наше життя вартує пляшці кока-коли. Спереді почулись вибухи. Двох наших було тяжко поранено Вогом. Один із цих поранених став автором бренду ножів Blade Brothers. Ми продовжили зачистку у багатоповерховій забудові. Колись, можливо, на основі цих нотаток я напишу мемуари, проте станом на зараз обмежусь короткими і пустими фразами. Ми дійшли до школи, де знайшли ящики з боєприпасів. Далі з якоїсь недобудови нас обстріляли свої, потім ми вийшли на дамбу. Повз нас проїхало на велосипедах двоє місцевих. На той час я від спеки зняв балаклаву і жіночка яка проїжджала повз глянула на мене і мовила «геть діти», це потім не завадило їй з чоловіком за менше ніж годину викликати на нас вогонь ворожої артилерії. Перейшовши дамбу ми отримали вказівку залишитись на вулиці, у той час одна з наших груп за підтримки танків пішла штурмувати ворожий опорник на вʼїзді в Донецьк. Ми ж були у резерві для розвитку успіху. Я ліг у канаві на траві і заснув. Прокинувся я від того, що мене хтось будив, як виявилось по нас прострілювалася ворожа Нона. Я скочив і почав копати собі окоп. Як виявилось копав прямо посеред мурашника. Обстріл затих, я пішов у сільський туалет в одній з хат і тільки я добре всівся обстріл відновився. попадання міни в туалет, то сама безславна смерть з усіх можливих я скочив і побіг у підвал. Міни вже щільно лягали у нашому дворі. У підвалі я випив вишневого компоту, передав його одному з бійців, який надпив його і у той момент поруч вибухнула міна, нам заклало вуха від вибухові хвилі, а банка з компотом у цей час тріснула і залила йому його нові модні камуфляжні штани. Я ще ніколи до цього не чув такої лайки. Обстріл затих і ми почули команду грузитись у якусь вантажівку та відходити. До слова вантажівку кинули бійці регулярної армії і потікали. Ми погрузили ь і поїхали, я останнім застрибнув у кузов. Коли проїжджали дамбу, то почули кілька автоматних черг у наш бік, декілька куль просвистіло над головою і я молився, щоб якщо куля і попаде, то у задню плиту бронежилету, а не в голову, коліна чи таз. Доїхали до кінця села, машина повернулась за іншими, і ми рушили назад. Поруч кілька разів вибухнули міни, два рази десь просвистіла куля, адже їхні секрети навколо селища ніхто не зачищав. Повернувшись назад ми ввечері поїхали на базу. Втрати у батальйоні того дня склали 5 3001 випадково вистрелив у ногу1 ліг на травичці і йому наш УАЗ переїхав ноги2 отримали поранення з ВОГу, але досі не ясно то був ворог, чи дружній вогонь. Ще 1 отримав поранення з ВОГу у горлову під час штурму опорника, вог вибухнув у скроні дерева і йому прилетіло. Останні 3 втрати, то наші. Братчиків. Нових втрат у нас не було до самого Іловайську. Дещо безславно, але для мене то був перший досвід артобстрілу.PS: Буду закидувати у коментарі посилання на музику яку слухав тоді, та яка мені найбільш зайшла й відповідає тому періоду.

Втрати РФ за березень оцінюють у понад 35 тис. безповоротних, а ще є легкі/середні поранені + дезертири + якась кількість необлікованих втрат + небойові втрати.Але навіть при найменшому підрахунку, нехай буде 35 тис.Тепер для порівняння втрати німецької армії на всіх фронтах у деяких місяцях 1942–1943. А це, окрім боїв з більшовиками, і втрати в Африці, і втрати, понесені у боях з партизанами, втрати під час боїв у повітрі та на Атлантиці + небойові втрати. Оскільки тут не враховані тяжко поранені, як і не внесені небойові й необліковані втрати РФ — для дуже «умовного» балансу.Отже, німці втрачали:1942квітень — 24 066червень — 34 033жовтень — ~30 0001943квітень — 21 066травень — 31 099червень — 21 066Середнє статистичне за місяць виходить:1941 — 45 тис.1942 — 47 тис.1943 — 67 тис.Пройшло понад 80 років. Покращилась польова медицина, індивідуальні засоби захисту тощо. Але РФ несе втрати, майже співрозмірні з втратами Німеччини у Другій світовій.Звісно, варто усвідомлювати, що путінську орду коректніше і правильніше порівнювати з більшовиками у 1941–1945, проте там масштаби на порядки більші.

Пам'ятаєте, як на початку повномасштабної серед цивільних була популярна фраза: «Повернуться ветерани – наведуть порядок! Покажуть казнокрадам та депутатам!».А що виходить на практиці? Ось приклад:Ветерана в формі побила зграя тітуханів на очах у преси, поліцейських, чиновників та іншого мирного населення столиці!Поранений на війні, з титановою пластиною в руці, списаний, ветеран Олександр Громов повернувся до мирного життя. Він повернувся до своєї професії – журналіста (з десятилітнім досвідом). Отримав акредитацію на офіційний захід «Публічний звіт голови «Держлісагенства» Віктора Смаля» у модному столичному UNIT.City, а далі виявилося, що Громова просто вирішили не пускати. Без жодних пояснень. Олександр припускає, що через те, що він міг поставити незручні питання чиновнику.Рекомендую далі передивитися відео, щоб правильно сприймати текст. Скажу точно, що у Громова після війни лишилися сталеві нерви і точно відсутній хронічний ПТСР. Інший би точно якогось з тітуханів там і лишив стікати червоною рідиною. Продовжу. Акредитований журналіст та ветеран не зміг відвідати відкритий захід, бо його побила приватна охорона державного діяча, пошкодивши поранену руку ветерана та публічно його принизивши. На відео видного, як за цим спостерігають відвідувачі, фільмують побиття, але жодна мирна істота не заступилася за ветерана! Жодна!Бородатими молодиками на відео виявилися професійні бійці ММА, які заброньовані від війни в чернівецькій охоронній фірма «Тигр». Найбільш агресивним «тигром» був такий собі Руслан Кінах – він навіть намагався виступати на професійному рівні, але його швидко присадили на п'яту точку. Тому цей невдаха і опинився в охороні з рацією у вусі та дешевому костюму. На війну «тигри» бояться йти, але чомусь, поки, ще не бояться бити покалічених ветеранів-журналістів.Олександр Громов вже вийшов з лікарні і минулого тижня був учасником пресконференції в УНІАН, де озвучив обставини та причини нападу та таки задав публічно питання Віктору Смалю. Поки йде слідство, але вже можна озвучити, що нападників ідентифіковано, а охоронна фірма взагалі невідомо, яким чином і кого охороняла. Одне відомо точно, що жодним чином перешкоджати журналістській діяльності, перекривати вхід на публічний захід та калічити ветерана – вони права не мали і будуть за це відповідати. Окремо, ще будуть питання до самого голови «Держлісагенства» Смаля, який не міг не бачити це «дійство» і не бути дотичним.Від себе зазначу, що це небезпечний прецедент і тест для ветеранської спільноти на єдність. Буду слідкувати за слідством і повідомляти про його хід. «Тигри-тітушки» мають бути покарані, як і ті, хто нацькував цих тварин на ветерана.

Підписуючи крайні(останні?) рапорти у війську, я десь на добрі хвилин 40 зловив лютий флешбек.Згадав, як проходив повз пошматованих тіл наших воїнів, ще кілька хвилин тому вони йшли на штурм, а ось вже лежать у неприродних позах, розкидані на бруствері окопу в посадці. Чийсь батько, син, чоловік. Згадав і тих, з ким був особисто знайомий, тих, з ким дружив, тих, хто назавжди вкарбувався у спогади.Згадав незнайомого мені чоловіка, років 40. Під час відкату після невдалого штурму у 2022, у нас валив танк, я відчув німіння в правій частині тіла та перестав відчувати праву руку, спробував правою рукою дістати турнікет, а вона не слухалась, лівою натягнув його, хоч і не докрутив до кінця, за долю секунди. Ще не бачив розбитий осколками автомат, перебиті пальці, кров з вуха, я озирнувся назад. Він сидів на розбитій колоді, його ноги були розірвані на шмаття прямо біля паху, їх майже повністю відірвало оперенням снаряда, було видно м’язи. Рука теж була вся розірвана. Він глянув на всіх і протяжно крикнув і вимовив «допоможіть». Не встигли вивезти, витік. Згадав тіло Хоми і Аксьона в Іловайську, закривавлені білі простирадла, якими їх накрили у дворі хати на східних околицях міста, згадав Фіна, його блакитні блискучі очі, коли його виносили з околиць Іловайську і як він при смерті важко й глибоко дихав. Куля відрикошетила від краю пластини і буквально пройшла все тіло.Згадав усіх і згадав те тваринне відчуття, коли з тебе витікає життя разом з кров’ю.Згадав, як лежав поранений з гранатою біля грудей, з готовністю підірватись, чуючи голоси сєпарів, які в кількох десятках метрів добивали наших.У такі миті на рівні підсвідомості мозок шукає усі можливості вижити.Те бажання вижити, хто б що не казав, але абсолютна більшість людей у подібних ситуаціях думає про виживання, і лиш одиниці можуть, не дивлячись на те, що сталось, відкинути усі ці думки з голови, подумки пишаюсь і заздрю усім їм, хоч і сам після першої кулі в ногу, ще кульгаючи, не зважав на неї й далі робив все, що мусив.Я це усе пишу вам не для того, щоб задизморалити вас чи для того, щоб описати те, що бачив, адже десятки, якщо не сотні тисяч захисників з нашого боку бачили більше, ніж я, пережили ще складніші ситуації, ніж ті, у яких опинявся я, й внесли непомірно більший внесок, ніж я.Пишу я це для того, щоб ви кожну мить усвідомлювали, що поки ви читаєте цей пост, зараз стікає кров’ю солдат, будучи сам на позиції, десь мати плаче, бо отримала звістку про загибель сина, а десь дружина не знає, що відповісти малолітній донечці про батька, бо та постійно питає, коли він повернеться.Ніколи не забувайте і не знецінюйте ціну тих життів і тої крові, яку Нація пролила за волю України.Вона священна й безцінна, як і Україна.

УРЯД СВИРИДЕНКО ПРОСУВАЄ ОДНОСТАТЕВІ ПАРТНЕРСТВА: АНАЛІЗ ЛИСТА МІН’ЮСТУ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИЛист Міністерства юстиції до Верховної Ради щодо проєкту нового Цивільного кодексу (законопроєкт №14394) фактично фіксує політичний вектор нинішнього уряду Юлії Свириденко: впровадження правового визнання одностатевих партнерств. Як відомо, це є останнім кроком перед легалізацією так званих «одностатевих шлюбів» з правом на всиновлення дітей. При цьому, як випливає з аналізу пунктів 266 та 324 листа, йдеться не лише про «вдосконалення» законодавства, а про концептуальний перегляд самої концепції шлюбу і сім’ї в українському правовому полі. Урядовий лист на адресу парламенту підписала в.о. міністра юстиції Людмила Сугак. Уряд пропонує парламенту не просто вдосконалити проєкт Цивільного кодексу, а закласти в нього нову модель сімейного права, яка прямо суперечить Конституції, Сімейному кодексу і моральним засадам суспільства.Як вже було неодноразово наголошено профільними експертами, це складає загрозу національній безпеці, особливо в умовах катастрофічної демографічної ситуації, радикальної депопуляції і зовнішньої військової загрози.Детальний аналіз листа читайте на сайті.Підтримай нас — долучайся або зроби донат! Будемо вдячні за заряди для нашого каналу.Всі разом! – Підписатися

50% громадян, згідно з опитуванням Разумкова, впевнені, що заброньовані за різними схемами блогери, активісти та інші ухилянти не мають жодного права голосувати й обиратися на перших повоєнних виборах.Разом із громадським рухом «Чесна мобілізація» ми підтримуємо позицію співгромадян, адже саме для того, щоб була чесна мобілізація і на фронт йшли всі, незалежно від зв’язків та матеріального статусу, ми виступаємо з цією ініціативою. Виступаємо з ініціативою заборонити заброньованим за різними схемами блогерам, активістам, «офісникам» та іншим ухилянтам балотуватися в депутати всіх рівнів. Незалежно від того, коли саме будуть вибори, це треба визначити вже зараз: ховався від служби — не маєш права бути обраним навіть у сільраду.Країна не може будуватися на подвійних стандартах. Там, де одні сьогодні платять найвищу ціну — власним життям і здоров’ям, — інші не мають права спочатку порішати собі бронь, відсидітися, а потім претендувати на владу. Люди, які відмовляються захищати країну і лише паразитують на ній, не мають права вирішувати долю держави.Зараз уся країна спостерігає за ресторанними баталіями Шабуніна, якого в київських забігайлівках можна зустріти частіше, ніж за межами столиці. За поясненнями Мокрика, який у розпал війни прийшов оформляти інвалідність із радянською довідкою. За аргументацією Ніколова, який не може захищати державу, бо раптом став опікуном. За виправдовуванням 26-річного блогера Лачена, який не йде воювати, бо він «не гарматне м’ясо». За всім ниттям цих блогерів та «активістів», які тримають «ютюбний фронт»: «я опікун», «у мене родимки», «я не гарматне м’ясо», «кожен на своєму місці»… Також є питання і до окремих народних депутатів, які не відвідують роботу, отримують зарплату і мають бронь від армії, у той час як нація воює.Люди, які відмовилися захищати державу, не можуть претендувати на те, щоб захищати права українців у владі.Олексій Сталкер, рух «Чесна мобілізація»

Знаєте, чому в Україні з 2022 року не було жодного Маршу Слави на Покрову?Тому що:1. Більшість учасників і організацій зараз у війську. Багато хто загинув, решта воює або служить. Усі сили й ресурси націоналістичних організацій спрямовані на війну з ворогом, який хоче знищити саме поняття Україна і українців.2. Якби такий марш все ж провели, ворог неодмінно завдав би по ньому удару. Там було б безліч військових і ветеранів, а удар по націоналістах ідеально лягає в російську пропаганду.Але натомість феміністки можуть спокійно виходити. Чому?Тому що РФ не бачить у них загрози. Навпаки - вони вигідні ворогу, бо створюють додаткові точки конфронтації в суспільстві. Ба більше, у цьому середовищі зароджується небезпечна тенденція - частково знімати з РФ відповідальність за агресію.Все частіше звучить теза, що війна з РФ - це не агресія неадекватного путінського режиму, а «патріархальний конструкт». Мовляв, чоловіки воюють між собою, а страждають жінки.У цій логіці фактично знімається відповідальність із російського суспільства за війну. Хоча російські жінки також служать у ворожій армії, підтримують путінський режим, працюють на підприємствах ВПК, збирають ті самі шахеди і ракети.Але ні - війна це «патріархальний конструкт».Тому завдати удару по такому маршу для ворога - це фактично стріляти собі в коліно.Фемінізм огидний і чужий українській ідентичності. У нашому суспільстві до руйнування традиційної патріархальної родини більшовиками не було таких проблем із домашнім насиллям. Жінку поважали, у родині її шанували не менше за чоловіка.Проте після нав’язування українському суспільству більшовицьких ідей, однією з яких став фемінізм, жінка втратила той статус і ті привілеї, які мала раніше.Жінку змусили працювати на «благо побудови комунізму» - на лісоповалах, будівництвах. Жінок змушували піднімати цілину, замішувати бетон, виконувати важку фізичну роботу.Це фактично скасувало право жінки бути жінкою і перетворило її на «совєтського гражданіна», «строїтєля комунізму».Усе це породило подальші проблеми, вплинуло на демографію, спотворило образ чоловіка і жінки та привело до сплеску домашнього насилля. У суспільстві чоловік і жінка втратили свої традиційні ролі, між ними поставили знак =. У результаті конфлікти почали вирішуватися силовим способом, де фізично сильнішими зазвичай виявлялися чоловіки.Але чи хоче цього сама жінка? Чи справді вона хоче цієї емансипації?Чи, можливо, кращим для неї і для суспільства загалом є життя разом із чоловіком, за його спиною - у безпеці, любові й порозумінні. Жити, знаючи, що б не сталося - вона не залишиться сама. Що якщо хтось образить, чоловік стане на її захист. Бути одним цілим з родиною?Жити і не думати, чим нагодувати дітей, бо сім’ю забезпечує чоловік. Зберігати домашнє вогнище, виховувати дітей, розвиватися і не розриватися між роботою та домом.Феміністки вигідні лівим теоретикам, бо їхні ідеї - лише одна сходинка до побудови абстрактного суспільства.Але чи потрібні нам ці утопічні ідеї, які зрештою скасовують не тільки поняття «жінка» і «чоловік», замінюючи їх на «квір», а й поступово стирають саме поняття «людина».

Сьогодні відвідав міжнародний експертний круглий стіл «Корейський фронт. Як безпека на Корейському півострові впливає на Україну».Захід був організований за участі Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ, Лабораторії кореєзнавчих студій Центру досліджень проблем громадянського суспільства та проекту «Корейські Хроніки».У своєму виступі звернув увагу на одну важливу річ, яку на Заході досі системно недооцінюють - ідеологічну мотивацію та накрутку солдат КНДР.Йдеться про жорстко ідеологізовану комуністичну державу з мілітаризованим суспільством, яке десятиліттями готують до війни. У такій системі влада здатна швидко конвертувати майже всі ресурси країни у військовий потенціал.Звернув увагу на показовий парадокс.Країна з населенням приблизно як у Малі і з ВВП приблизно як у одного міста рівня Риги змогла передати Росії боєприпасів майже стільки ж, а за деякими оцінками навіть більше, ніж Україна отримала від усього Заходу за роки повномасштабної війни.Це досить тривожний сигнал.Бо він показує не лише масштаб співпраці Москва - Пхеньян, а й те, що ідеологізовані тоталітарні системи здатні дуже швидко мобілізувати ресурси для війни, навіть маючи доволі скромну економіку.І цей фактор Україні та Заходу уцілому доведеться враховувати значно серйозніше. Бо поки на Заході часто недооцінюють цю історію, Пхеньян вже цілком прагматично і без зайвих розмов допомагає Москві вести війну.