Фронтові будні#ISTR 19Istr 1/2Ми переїхали на нову базу під Маріуполь. Кормили нас галімо. На початках було таке, що за день видавали на двох лише одну банку каші з мʼясом 225 г, 0.5 л питної і 0.5 л технічної (солоної) води. І це в серпні. З часом, звісно, стало краще, братчики налагодили постачання, бо якби ми були лише на «шахтарських» харчах, то довго б не провоювали. Між боями купались на морі, трохи тренувались, але загалом відпочивали. Кордон (худий високий чоловік незрозумілого віку, у панамці, схожий на Капітана Прайса) придумав для молодняка «забаву». Вони весь час між боями будували якийсь навіс, типу тенту, робили його капітальним. Я цього не розумів і приділяв час відпочинку та тренуванням.Одного дня до нас приїхав Богдан Ходаковський, сьогодні він очолює тактичну групу «Реванш» у ГУР МО, а тоді був схожий на звичайнісінького хіпстера у мартінсах, клітчатій сорочці і з ПМом у кишені. Кордон його дуже сильно не взлюбив. Бодя ж приїхав як журналіст зробити про нас матеріал.Я знав Богдана вже кілька років і кажу йому: слухай, щоб не торчати тут і не слухати різну хуйню, про те що бронік вдягати не треба, а краще саперну лопатку за спину, типу легша і від осколка може прикрити, давай скажемо, що будемо вночі «чергувати» на даху маленької будівлі, у якій ми жили. Бодя погодився, ми взяли свої пожитки і полізли наверх. Першим із моїм зарядженим РПГ ліз Богдан, знизу стояв Професор теж із зарядженим РПГ, я був біля Професора. Чому зарядили РПГ, не ясно, наче якийсь кіпіш був. І в один момент Богдан зірвався вниз з висоти метрів три разом із моїм РПГ, фактично пролетів на нього. Ми всі залишилися цілі і живі, лише Бодя трохи голову забив.Потім були бойові, зазвичай поліцейські операції із зачистки НП після звільнення міст та сіл. Я не буду розповідати безліч інших речей у цій частині, адже ще рано, хоч там є і цікаві епізоди про веселих молочників інші, тому я розповім лише про кілька епізодів.Під час зачистки Докучаєвська ми піймали сєпара. Його здала рідна мати, яка нас поплутала з ДНРівцями, благо деякі обличчя бійців Шахтарська це дозволяли🤣 Під час зачистки вирішили перевірити якогось зека. Каже: «мой синочєк в ополченіі бил, отпустітє его, ми самі на ріфірєндум ходілі», ну типу поїхав у невідомому напрямку. Продовжуючи зачистку, з вікна висунувся якийсь зек, який молов щось про бандеровців, фашистів й іншу маячню. Хлопці зробили кілька пострілів угору, на що той почав матюкатись і далі на нас дивився. Я не витримав, не став стріляти у нього, а дав пару одиночних між вікном, у яке той виглядав, і його балконом. Кулі вдарили по цеглі і пропита днрівська харя в ту ж мить зникла.Якось ми заїхали чи то у Новий Світ, чи то в Амвросіївку для затримання ворожого коригувальника, але це виявилось марним, адже він встиг змінити явку.Під час поїздок південно-східною частиною області в одному із сільських магазинів ми зупинились скупитись. Продавчиня була здивована нашою ввічливістю і радісно нас приймала, чого не скажеш про місцевого ханигу, який приїхав на Ланосі. Він почав щось молоти, щоб ми забирались геть і що «русскіє зайдут і нам щось там буде». Коли ми вийшли, ми вистрелили йому у капот автівки, з якого полилась якась рідина, на цьому нашу суперечку було вирішено.Після була Марʼїнка. Усю найважливішу операцію зі звільнення НП провели військові ЗСУ спільно з Азовом. Наш Пазік перегрівався на спеці і ми, поки їхали, були змушені заливати всередину воду з власних фляжок. Дорогою на Марʼїнку ледь не заїхали на сєпарський блокпост, десь за кілометр від нього повернули назад. Приїхавши на околиці міста, побачили фуру з морозивом, хлопці, які добралися раніше, уже його поїли, а нам залишилась лише жирна вода у пачках, адже воно повністю розтануло.Там ми дізнались, що у Азова був загиблий від підриву фугаса і ЗСУ втратили офіцера, який власноруч стріляв із ЗУшки по сєпарах і його зняв снайпер. Провели зачистку міста, повсюди були хвостовики від 80-х мін, застромлені в асфальт. Під час зачистки нас кілька разів обстріляли зі стрілковки, один раз був дружній вогонь, але всі уціліли.Продовження нижче