STALKERUA

Помітив, що в мережі особи з атрофованим умінням мислити й аналізувати почали писати різну гидоту про учасників маршу за традиційні цінності. Типу: «От, у балаклавах, ховають обличчя» та іншу маячню.Знизу — лише ті, кого згадав по пам’яті, хто в період з 2012 по 2021 рік виходив на протидію акціям ЛГБТ і часто одягав на такі заходи балаклаву.Це ті, з ким я був особисто знайомий, періодично спілкувався або дружив.1. Орест Козюбчик — загинув у 2014.2. Орест Квач — загинув у 2014.3. Сергій Табала «Сєвєр» — Герой України, наймолодший кіборг, загинув у 2014.4. Кирило «Кобра» — загинув у 2022 під час бою за Гостомель.5. Артем Мураховський «Оліфант» — вуличний художник, загинув у 2022 в районі Авдіївки.6. Кірич — загинув під час звільнення села Лук’янівка на Київщині у 2022.7. Деймос — загинув під час звільнення села Лук’янівка у 2022.8. Тарас Хамер, Герой України — загинув у 2022 на Ізюмському напрямку.9. Роланд — загинув у 2022.10. Токарев Максим — загинув восени 2022.11. Максим Непийпиво, Герой України, — загинув під час бою з ФСБ на Брянщині у 2022 р.12. Святоша Брянськ, Герой України, — загинув під час бою з ФСБ на Брянщині у 2022 р.13. Тарас, Герой України, — загинув під час бою з ФСБ на Брянщині у 2022 р.14. Руслан Шеремет — загинув під час рейду на Білгородщину у 2023 р.15. Багдад — загинув у 2023.16. Ярослав Ідеаліст — загинув восени 2023 в районі Кринок17. Дубок (Олег Аксьоненко), командир роти 115-ї ТрО, — загинув на початку січня 2024.18. Хорват — загинув навесні 2024.19. Георгій Тарасенко, Герой України, лідер руху «Фрайкор», Герой України — загинув на початку війни під Харковом у 2022 р.І це лише мала частина тих, кого я особисто бачив на подібних акціях, з ким був особисто знайомий і кого одразу згадав по пам’яті, насправді їх набагато більше.Хто знає, але серед тих достойних людей, які вчора вийшли проти просування в Україні деструктивних ідей, уже завтра хтось може загинути на фронті. І тоді ті самі люди, які сьогодні насміхаються з них та обурюються через балаклави, публікуватимуть чергові жалобливі дописи про молодого героя, що віддав життя за Україну, навіть не усвідомлюючи, що ще вчора поливали його брудом і висміювали його бажання закрити обличчя.

Купол заявив, що Україна втратила 200 тисяч зниклими безвісти.При тому, що у реєстрі станом на лютий 2026 року їх було близько 90 тисяч.Чи багато ми втратили людей? Так, найцінніших для країни людей.Проте свідоме завищення втрат є роботою на ворога. Буквально усе, чим останніми роками займаються Безуглі, Куполи з Мойсюками, це формування антивоєнної повістки з простим меседжем: армія небоєздатна, далі воювати не можна, потрібно йти на поступки РФ.Використовуючи часто реальні проблеми у війську, замість конструктивної роботи над вирішенням цих системних проблем вони деморалізують армію й населення, постійно розповідаючи, як усе погано.Загалом усі ці інформаційні помиї ідеально лягають у ту повоєнну конструкцію України за авторством Фіали та Пінчука.Виглядає вона приблизно так.Мир на умовах Путіна.Президентом стає Залужний як компромісна фігура між соросятами й ватниками.Позиції Ахметова розподіляють між собою Новинський як російський ставленик та олігархи Фіала з Пінчуком з боку соросят.Соросята заводять своїх людей як через окремі партії на кшталт «24 Серпня» Притули чи якихось нових політичних проєктів, так і через квоти в інших партіях.Проросійська партія потрапляє до парламенту за рахунок голосів тих, хто виїхав за кордон, а також тих, хто голосуватиме з окупованих територій. Саме це і стане однією з умов майбутніх мирних домовленостей.За результатами всього цього процесу Україна остаточно втратить суб’єктність, а її суверенітет носитиме радше формальний, ніж реальний характер.Паралельно під усі ці процеси нам завозитимуть мігрантів, щоб було кому працювати на викупленій іноземцями землі.Цілком можливо, що окремо пройдуться і по націоналістах, щоб навіть натяку не залишилося на якусь організовану опозицію новому порядку. Ситуативний союз ватників і соросят виявився доволі ефективним. Він уже серйозно похитнув позиції Зеленського. Єрмака прибрали, а на його місце поставили лояльного до всіх основних гравців Арахамію. Саме так, адже Буданов лишається радше номінальною фігурою, тоді як значна частина процесів, які раніше були зав’язані на Єрмака, сьогодні проходять через Арахамію.Проте всі вони не врахували кілька факторів.По-перше, таке об’єднання може існувати лише до падіння Зеленського. Після цього вони одразу почнуть гризти горлянки один одному.Як наслідок, країна отримає сильний політичний хаос із різким ростом радикальних політичних груп, які однаково раді бачити в могилі як ватників, так і соросят.Тим більше, що в умовах такого хаосу завезення великої кількості мігрантів виглядає малореалістичним.По-друге, усі ці політичні інтриги повністю зав’язані на перемир’ї з РФ.Проблема лише в тому, що найближчим часом його, найімовірніше, не буде.У разі російського успіху на фронті в них не буде жодної потреби погоджуватися на компромісне перемир’я.У разі нашого успіху вже нам буде невигідно закінчувати все перемовинами з майже добитою гідрою.Тому вся ця конструкція може розсипатися значно раніше, ніж її творці встигнуть реалізувати власні плани.Уся ця ситуація нагадує мені ситуативні союзи соцдемократів із комуністами в Німеччині 1917-1918 років.Так, це стало однією з важливих причин внутрішньої дестабілізації країни та її готовності погодитися на Версальські умови. Проте згодом саме ці процеси дали потужний поштовх до росту правих сил, соціальною базою яких значною мірою стали ветерани війни.Тож живемо у справді цікаві часи.

Національна ідентичність складається з трьох ключових аспектів.Першим і найголовнішим є етнічна приналежність. Саме вона формує історичне ядро нації, її походження, колективну пам’ять, архетипи, ментальність та відчуття спадковості поколінь. Етнічність - це не лише питання походження, а й питання історичної тяглості та безперервності існування народу в часі.Другим аспектом є культурна ідентичність, ключовим елементом якої виступає мова. Саме культура формує спільний інформаційний простір, систему символів, традицій, міфів, мистецтва, історичних образів та моделей поведінки. Культура є своєрідною «оболонкою» нації, через яку етнічне ядро передає себе наступним поколінням.Третім аспектом є соціальна приналежність - тобто належність до певної політичної та суспільної спільноти зі своїми правилами, законами, обов’язками та системою взаємної відповідальності. Фактично - громадянство держави та включеність у її політичний організм. Якщо бути приналежним до нації через другий і третій аспект можна змінити, проте етнічну приналежність змінити не можливо. Одним з аргументів культурних марксистів є приклад т. зв. «Громадянської нації у США» проте для нас це твердження є безглуздим. Сучасна Україна є моноетнічною державою, тому механічне порівняння української ситуації зі США є абсурдним. США історично формувалися як держава мігрантів, де процес формування єдиної політичної нації триває й досі та, можливо, ніколи не буде остаточно завершений. Українців у цій моделі логічніше порівнювати не з американською «плавильною піччю», а з корінними народами Америки, які у свій час також втратили демографічну, культурну та політичну домінацію на власній землі.Бездумне наслідування ліберальних моделей, створених для інших історичних та цивілізаційних умов, веде до поступового руйнування етнічної, культурної та політичної системи ідентичності. Сучасний лібералізм у своїй радикальній формі заперечує природний порядок спільнот, намагаючись замінити його утопічною концепцією абстрактної універсальної рівності та «громадянина світу», відірваного від крові, культури, традиції та історичної пам’яті.Яскравим прикладом цього стала міграційна політика країн ЄС. Значна частина радикалізованих ісламістів, які долучалися до структур терористичної організації «ісламської держави», були не бідними мешканцями Близького Сходу, а дітьми й онуками мігрантів, народженими вже у Європі. Ліберальна модель виходила з того, що економічний добробут автоматично витіснить етнічну, релігійну та цивілізаційну ідентичність. Проте на практиці сталося протилежне: зі зростанням комфорту та безпеки значна частина цих спільнот почала ще активніше повертатися до власного коріння, формуючи паралельні етнокультурні середовища, закриті громади, кримінальні угруповання та радикальні рухи.Це стало доказом того, що людина не є «чистим аркушем», а етнічне, культурне та цивілізаційне походження мають фундаментальне значення. Ігнорування цього факту призводить до дезінтеграції суспільства, втрати довіри, руйнування спільної ідентичності та внутрішніх конфліктів.Нація - це не випадковий набір індивідів із паспортами, а як жива історична система зі своїм ядром, культурою, пам’яттю, волею до існування та правом на самозбереження. Держава без етнічного та культурного фундаменту поступово перетворюється на адміністративну територію без внутрішнього сенсу й довгострокового майбутнього.Саме тому сучасна криза ліберальної моделі є не випадковістю, а закономірним наслідком її внутрішніх суперечностей. Вона намагалася побудувати систему, у якій людина існує поза природними формами ідентичності, проте реальність вкотре довела, що етнічне, культурне та цивілізаційне начало неможливо скасувати декретами, медіакампаніями чи економічним комфортом.Сьогодні ці процеси лише прискорюються. Ліберальна модель поступово втрачає здатність пояснювати світ і утримувати суспільства в стабільному стані. Проте в Україні, як і в багатьох інших країнах, ми все ще спостерігаємо інерційне поширення цих тенденцій, оскільки більшість глобальних процесів доходять до нас із часовою затримкою.

Всі чули про новий цивільний кодекс. І всіх, цілком слушно, обурив пункт про шлюб з дітьми. Наскільки нині можу бачити, то це був відволікаючий фактор, аби пропустили те, що матиме набагато глибші наслідки - посідання. Себто, якщо хтось фізично розпоряджається річчю, то він має вищий пріоритет, аніж власник.Вражає сама можливість ухвалення подібного у воюючій країни, що виборює своє право на життя кров'ю сотень і тисяч патріотів. Аби завезені "робочі руки" спокійно могли займати власність воюючих, чи вже загиблих - "Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба" (Вiд Луки 23:34).Людина, яка ризикує життям за державу, повинна бути впевненою хоча б у тому, що її дім не перестане бути її домом.Одразу зауважу про безвихідь завезення мігрантів, наче стане економіка, почнеться апокаліпсис і тд і тп: 1. Завезення мігрантів не вирішує економічних питань (покликаю на приклад ЄС та Японії). 2. Економіка, гарні циферки та профіцитні звіти не є божественим абсолютом, від скорочення виробництва чи асортименту послуг небо не розколиться. Населення України зменшилося на половину, відповідно, послуг й товарів для його задоволення теж необхідно менше. Краще певний період стриманіше пожити, аніж для примарного економічного зростання вбити і себе, і залишки економіки.3. Вже нині у нас є звільнені ветерани (у то числі з інвалідністю), яких можна і необхідно залучати до праці (нині в оборонному секторі). Не кажучи вже про ту кількість, що буде після завершення гарячої фази росіянської агресії.4. У нас є безліч молодих хлопців і дівчат, що хочуть працювати, заробляти на власний хліб, чи підтримати рідних - необхідно розширити можливості праці для них.5. На привезення одного мігранта треба витратити приблизно 150 тисяч гривень. Заплатити 150 тисяч гривень українцю як підйомні за трудовим договором, звісно, ніхто не хоче. 6. Завезення мігрантів збільшує злочинність у декілька разів - цькування наших дітей, згвалтування наших жінок, вбивства наших людей, мафія та непотизм - кумовство на наші гроші.7. Завезення мігрантів провокує спалахи нових хвороб - ми живемо у зовсім інших умовах, у нас немає імунітету до чужих інфекцій.8. Мігранти не асимілюються у суспільство, не приймають правила і норми людей, а починають будувати власні анклави у країнах, що їх прийняли. Починають нав'язувати свої вірування, норми та закони - спочатку витісняти, згодом підкорювати, корінне населення.Оскільки ці інвазії є наслідком певних економічних явищ, над якими ми не маємо влади, то їм годі запобігти. Однак ми можемо вжити певних заходів, які принаймні їх уповільнють: обов'язкова військова служба в іноземному легіоні для всіх іноземців віком до 27-ти років; військовий податок для тих, хто старший; майже повне скасування натуралізації; податок у розмірі чверті доходу або зарплатні для всіх осіб іноземного походження, незалежно від того, натуралізовані вони чи ні, які проживали в Україні менше десяти років.Народ може втратити дуже багато, зазнавати всіляких катастроф, але він зможе ще піднятися. Проте народ утратив усе, і йому вже ніколи не піднятися, якщо він позбувся своєї душі.Бо питання тут значно глибше за саму лише економіку. Ця душа етносу, що керує долею народів, керує також їхніми віруваннями, установами і мистецтвом, і який би елемент цивілізації не вивчали, ми завжди виявимо у ньому її ознаки. Вона - єдина сила, якої жодна інша не може перемогти, вага тисяч поколінь, синтез їхньої думки.Усі жителі тієї самої місцевості, того самого краю, з доконечної потреби, мають спільних предків, зроблені з однієї глини, мають одну ознаку, і постійно повертаються до середнього типу цим довгим і важким ланцюгом, у якому вони є лише останніми ланками. Ми одночасно діти своїх батьків і свого етносу. Не тільки почуття, але й фізіологія і спадковість роблять для нас батьківщину другою матір'ю.Не все, що збільшує прибуток, зберігає життя. Мідас зрозумів це лише тоді, коли його дар став голодом.

Глянув відео з Мендель.Меседж простий та лаконічний:«Всі погані, не фінансуйте Україну, зупиніть цим війну».Проте ніхто не прокоментував головну тезу: яким чином це зупинить війну? Це приведе до окупації більших територій, більшої кількості жертв і, врешті, нової війни, у якій українців примусово мобілізують та відправлять завойовувати для путіна Таллінн чи Варшаву.Окремо посміявся з ідіотського тейку: «українці не підтримують націоналізм та дуже близькі до росіян». Більшої дурості годі почути.Абсолютно ідіотська логіка та буквально інформаційна бомба проти нас.Байдуже, що стало мотивом до такого вчинку: особиста образа (що більш ніж ймовірно) чи бажання заробити. Проте участь у проросійських інформаційних кампаніях перетворює її на легітимну воєнну ціль, як і всіх інших проросійських пропагандистів.PS: Усе це не відміняє того, що рівень корупції й заробітків на війні з боку окремих осіб підриває нашу державність, як і повний провал у внутрішній політиці, спричинений надто сильним лобізмом з боку агентів впливу Фіали-Пінчука в різних органах влади.

Усі ми бачили кадри з Бучі, знаємо про нелюдські катування, вбивства й зґвалтування українців. Знаємо ми і про ставлення росіян до своїх солдатів. Російські командири всіляко вправно стараються, чим підвищують статистику втрат.Вбивство своїх у їхній армії стало нормою.Усю цю огидну азійську культуру тваринної жорстокості Московія перейняла у Золотої Орди як прямий спадкоємець та правонаступник.Так ось, у роки Другої світової Червона армія творила все те саме, що й російська армія в Україні. Вбивали, мордували, ґвалтували жінок і дітей. Займалися мародерством. Червоноармійське дикунське бидло з комунізмом у голові, не розуміючи значення, носило жіночу білизну, варило кашу в нічних горщиках та одягало по 2–3 годинники.Вбивали вони і своїх, так само як і сьогодні «обнуляють».І величезною бідою України є те, що в тій страшній війні ми опинилися на стороні зла, на боці Червоної армії, і, окрім жертв на фронті та в тилу, ми долучилися до всіх цих військових злочинів, які стали для нації ледь не летальною ін’єкцією плебейства й комплексу меншовартості, наслідки якої ми розгрібаємо досі.

Фронтові будні#ISTR 19Istr 1/2Ми переїхали на нову базу під Маріуполь. Кормили нас галімо. На початках було таке, що за день видавали на двох лише одну банку каші з мʼясом 225 г, 0.5 л питної і 0.5 л технічної (солоної) води. І це в серпні. З часом, звісно, стало краще, братчики налагодили постачання, бо якби ми були лише на «шахтарських» харчах, то довго б не провоювали. Між боями купались на морі, трохи тренувались, але загалом відпочивали. Кордон (худий високий чоловік незрозумілого віку, у панамці, схожий на Капітана Прайса) придумав для молодняка «забаву». Вони весь час між боями будували якийсь навіс, типу тенту, робили його капітальним. Я цього не розумів і приділяв час відпочинку та тренуванням.Одного дня до нас приїхав Богдан Ходаковський, сьогодні він очолює тактичну групу «Реванш» у ГУР МО, а тоді був схожий на звичайнісінького хіпстера у мартінсах, клітчатій сорочці і з ПМом у кишені. Кордон його дуже сильно не взлюбив. Бодя ж приїхав як журналіст зробити про нас матеріал.Я знав Богдана вже кілька років і кажу йому: слухай, щоб не торчати тут і не слухати різну хуйню, про те що бронік вдягати не треба, а краще саперну лопатку за спину, типу легша і від осколка може прикрити, давай скажемо, що будемо вночі «чергувати» на даху маленької будівлі, у якій ми жили. Бодя погодився, ми взяли свої пожитки і полізли наверх. Першим із моїм зарядженим РПГ ліз Богдан, знизу стояв Професор теж із зарядженим РПГ, я був біля Професора. Чому зарядили РПГ, не ясно, наче якийсь кіпіш був. І в один момент Богдан зірвався вниз з висоти метрів три разом із моїм РПГ, фактично пролетів на нього. Ми всі залишилися цілі і живі, лише Бодя трохи голову забив.Потім були бойові, зазвичай поліцейські операції із зачистки НП після звільнення міст та сіл. Я не буду розповідати безліч інших речей у цій частині, адже ще рано, хоч там є і цікаві епізоди про веселих молочників інші, тому я розповім лише про кілька епізодів.Під час зачистки Докучаєвська ми піймали сєпара. Його здала рідна мати, яка нас поплутала з ДНРівцями, благо деякі обличчя бійців Шахтарська це дозволяли🤣 Під час зачистки вирішили перевірити якогось зека. Каже: «мой синочєк в ополченіі бил, отпустітє его, ми самі на ріфірєндум ходілі», ну типу поїхав у невідомому напрямку. Продовжуючи зачистку, з вікна висунувся якийсь зек, який молов щось про бандеровців, фашистів й іншу маячню. Хлопці зробили кілька пострілів угору, на що той почав матюкатись і далі на нас дивився. Я не витримав, не став стріляти у нього, а дав пару одиночних між вікном, у яке той виглядав, і його балконом. Кулі вдарили по цеглі і пропита днрівська харя в ту ж мить зникла.Якось ми заїхали чи то у Новий Світ, чи то в Амвросіївку для затримання ворожого коригувальника, але це виявилось марним, адже він встиг змінити явку.Під час поїздок південно-східною частиною області в одному із сільських магазинів ми зупинились скупитись. Продавчиня була здивована нашою ввічливістю і радісно нас приймала, чого не скажеш про місцевого ханигу, який приїхав на Ланосі. Він почав щось молоти, щоб ми забирались геть і що «русскіє зайдут і нам щось там буде». Коли ми вийшли, ми вистрелили йому у капот автівки, з якого полилась якась рідина, на цьому нашу суперечку було вирішено.Після була Марʼїнка. Усю найважливішу операцію зі звільнення НП провели військові ЗСУ спільно з Азовом. Наш Пазік перегрівався на спеці і ми, поки їхали, були змушені заливати всередину воду з власних фляжок. Дорогою на Марʼїнку ледь не заїхали на сєпарський блокпост, десь за кілометр від нього повернули назад. Приїхавши на околиці міста, побачили фуру з морозивом, хлопці, які добралися раніше, уже його поїли, а нам залишилась лише жирна вода у пачках, адже воно повністю розтануло.Там ми дізнались, що у Азова був загиблий від підриву фугаса і ЗСУ втратили офіцера, який власноруч стріляв із ЗУшки по сєпарах і його зняв снайпер. Провели зачистку міста, повсюди були хвостовики від 80-х мін, застромлені в асфальт. Під час зачистки нас кілька разів обстріляли зі стрілковки, один раз був дружній вогонь, але всі уціліли.Продовження нижче

Все ж людству, і в тому числі українцям, ще доведеться провести остаточну ревізію певних історичних подій. Особливу роль необхідно буде приділити Другій світовій війні.Хто був агресором у цій війні. Моя думка тут доволі специфічна, адже я не розділяю світові війни як два окремі конфлікти і вважаю їх одним протистоянням за майбутнє влаштування світу й основні принципи побудови європейського суспільства й загалом цивілізації. Як приклад можна навести безліч інших конфліктів, наприклад Столітню війну, яка мала найдовшу паузу майже 26 років проти паузи між Першою і Другою світовими війнами у понад 20 років, а загалом у роки Столітньої війни всі паузи становили 42 роки.Так само я не згоден із тим, що вона розпочалась у 1939-му з нападу на Польщу. Адже і до цього було безліч подій: громадянська війна в Іспанії, сутички між СРСР і Японією, війна в Китаї з 1937 року та безліч інших конфліктів.Але давайте глянемо все ж на другий етап світової війни ХХ ст. З країнами Осі все і так зрозуміло, після війни були Нюрнберзький і Токійський процеси, які засудили їх. Проте варто зазначити, що Британія і Франція у цій війні теж були агресорами, адже саме вони першими оголосили війну Німеччині та перейшли до активних бойових дій. З Британією разом у війну вступила вся Співдружність, а саме Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Канада. Країни, яким нічого не загрожувало, відправили свої війська на фронти.Потім долучились і Мексика та Бразилія, яка, між іншим, воювала у Європі. Тому регіональний конфлікт між Німеччиною, Польщею і СРСР переріс у світову війну. Саме Франція і особливо Британія максимально посприяли цьому. І не треба тут розповідати про «жахливий німецький режим», адже антисемітизм, расизм і безліч інших речей успішно практикувались і в країнах союзників. Для Британії й Франції це була війна за продовження світового домінування й недопущення зростання конкурента, принципи якого загрожували правлячим елітам цих країн, як і фінансовим елітам США зрештою. Що, зрештою, не допомогло британцям і французам зберегти свій вплив, який вони дуже швидко втратили.Британія разом із комуністами окупували Іран. Незалежну країну. Окупували б вони і Данію з Норвегією, щоб завадити постачанню шведської руди, якби німці їх не випередили.Також не треба говорити про «захист союзника», адже у 1939 році вони не оголосили війну СРСР після нападу на Польщу й Фінляндію, потім у 1940 після окупації балтійських країн, а після війни віддали на поталу комуністам половину Європи, у чому в першу чергу заслуга Рузвельта й американських еліт.Тож якщо ми говоримо про те, хто був агресором у цій війні, то можна скласти список:Німеччина 1914/1939/1941 (проти США)Японія 1914/1937/1941Австро-Угорщина (1914)Угорщина (1941 проти США)Британія 1914 та 1939 — в обох випадках першою оголосила війну, до 1941 року відхилила всі спроби німців розпочати мирні перемовини. У 1940 розпочала бойові дії проти Франції у колоніях, яка вийшла з війни. У 1941 окупувала Ірак та Іран.США 1917 — першими оголосили війну НімеччиніІталія 1915–1940 — першою оголошувала війниРІ/СРСР 1914 — її дії спровокували війну, і саме вступ РІ у війну у 1914 перетворив локальний балканський конфлікт на світову війнуСРСР: 1939 (Польща, Фінляндія), 1940 (Балтійські країни, Румунія), 1941 Іран, 1945 ЯпоніяА ще: ПАР, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія й безліч інших країн.Тож уся історія написана переможцями, хоча насправді було дещо інакше.Якщо говорити про те, хто був злом у тій війні згідно з військовими злочинами, то читайте у публікації нижче.

Піски Попередні шукайте за тегом#ISTR 18Istr 1/1Штурм пісків був епічним. Спочатку виїхав наш БТР-80 і обстріляв посадку. Далі ми рушили колоною у напрямку Донецька. Нас підтримувала артилерія та кілька танків й БМП. Колона була великою, проте йти 5 км до пісків було трохи напряжно. На 5 труб до РПГ, нам видали лиш 3 заряди. Хоч і в наказовому порядку сказали брати усі труби, хоч і для такої кількості вистачило б і однієї. Це до слова про організацію батальйону. Пройшовши Водяне ми зайшли у піски. Там були перші хати праворуч і нам надали наказ їх зачистити. Я пішов на зачистку. Біля хати стояла однокімнатна літня кухня з двома паралельними вікнами, а поруч був прибудований сарай. Я зняв нижню доку у тому сараї і глянув через отвір, що всередині. Там нікого не було, став я повертатися назад і тут почув постріли. Скло посипалось мені на руки і голову. Дуже близько просвистіли кулі.Жора ж у цей час обійшов ту літню кухню і побачивши через занавіску у вікні мене в Балаклаві почав стріляти. Подумавши, що це хтось у Балаклаві всередині тої літньої кухні. На щастя він не влучив, кулі пройшли буквально у кількох см від моєї голови. Через, що він мені був винен кока-колу. Ми ще жартували, що наше життя вартує пляшці кока-коли. Спереді почулись вибухи. Двох наших було тяжко поранено Вогом. Один із цих поранених став автором бренду ножів Blade Brothers. Ми продовжили зачистку у багатоповерховій забудові. Колись, можливо, на основі цих нотаток я напишу мемуари, проте станом на зараз обмежусь короткими і пустими фразами. Ми дійшли до школи, де знайшли ящики з боєприпасів. Далі з якоїсь недобудови нас обстріляли свої, потім ми вийшли на дамбу. Повз нас проїхало на велосипедах двоє місцевих. На той час я від спеки зняв балаклаву і жіночка яка проїжджала повз глянула на мене і мовила «геть діти», це потім не завадило їй з чоловіком за менше ніж годину викликати на нас вогонь ворожої артилерії. Перейшовши дамбу ми отримали вказівку залишитись на вулиці, у той час одна з наших груп за підтримки танків пішла штурмувати ворожий опорник на вʼїзді в Донецьк. Ми ж були у резерві для розвитку успіху. Я ліг у канаві на траві і заснув. Прокинувся я від того, що мене хтось будив, як виявилось по нас прострілювалася ворожа Нона. Я скочив і почав копати собі окоп. Як виявилось копав прямо посеред мурашника. Обстріл затих, я пішов у сільський туалет в одній з хат і тільки я добре всівся обстріл відновився. попадання міни в туалет, то сама безславна смерть з усіх можливих я скочив і побіг у підвал. Міни вже щільно лягали у нашому дворі. У підвалі я випив вишневого компоту, передав його одному з бійців, який надпив його і у той момент поруч вибухнула міна, нам заклало вуха від вибухові хвилі, а банка з компотом у цей час тріснула і залила йому його нові модні камуфляжні штани. Я ще ніколи до цього не чув такої лайки. Обстріл затих і ми почули команду грузитись у якусь вантажівку та відходити. До слова вантажівку кинули бійці регулярної армії і потікали. Ми погрузили ь і поїхали, я останнім застрибнув у кузов. Коли проїжджали дамбу, то почули кілька автоматних черг у наш бік, декілька куль просвистіло над головою і я молився, щоб якщо куля і попаде, то у задню плиту бронежилету, а не в голову, коліна чи таз. Доїхали до кінця села, машина повернулась за іншими, і ми рушили назад. Поруч кілька разів вибухнули міни, два рази десь просвистіла куля, адже їхні секрети навколо селища ніхто не зачищав. Повернувшись назад ми ввечері поїхали на базу. Втрати у батальйоні того дня склали 5 3001 випадково вистрелив у ногу1 ліг на травичці і йому наш УАЗ переїхав ноги2 отримали поранення з ВОГу, але досі не ясно то був ворог, чи дружній вогонь. Ще 1 отримав поранення з ВОГу у горлову під час штурму опорника, вог вибухнув у скроні дерева і йому прилетіло. Останні 3 втрати, то наші. Братчиків. Нових втрат у нас не було до самого Іловайську. Дещо безславно, але для мене то був перший досвід артобстрілу.PS: Буду закидувати у коментарі посилання на музику яку слухав тоді, та яка мені найбільш зайшла й відповідає тому періоду.

Втрати РФ за березень оцінюють у понад 35 тис. безповоротних, а ще є легкі/середні поранені + дезертири + якась кількість необлікованих втрат + небойові втрати.Але навіть при найменшому підрахунку, нехай буде 35 тис.Тепер для порівняння втрати німецької армії на всіх фронтах у деяких місяцях 1942–1943. А це, окрім боїв з більшовиками, і втрати в Африці, і втрати, понесені у боях з партизанами, втрати під час боїв у повітрі та на Атлантиці + небойові втрати. Оскільки тут не враховані тяжко поранені, як і не внесені небойові й необліковані втрати РФ — для дуже «умовного» балансу.Отже, німці втрачали:1942квітень — 24 066червень — 34 033жовтень — ~30 0001943квітень — 21 066травень — 31 099червень — 21 066Середнє статистичне за місяць виходить:1941 — 45 тис.1942 — 47 тис.1943 — 67 тис.Пройшло понад 80 років. Покращилась польова медицина, індивідуальні засоби захисту тощо. Але РФ несе втрати, майже співрозмірні з втратами Німеччини у Другій світовій.Звісно, варто усвідомлювати, що путінську орду коректніше і правильніше порівнювати з більшовиками у 1941–1945, проте там масштаби на порядки більші.