🔥 Шановні поети та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.❗️ До участі приймаються лише нові вірші, які раніше ніде не були опубліковані.🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!💰 Призи:🟢грошова винагорода 80% від усього зібраного призового фонду🟢золота електронна грамота🟢персональний розбір вірша🟢декламація вірша🟢пісня на вірш🟢відеокліп на вірш🟢респект від спільноти📅 Прийняття робіт та голосування відбуваються упродовж місяця.📅 Нагородження: 1 числа кожного місяця.Тема, розмір та стиль вірша — вільні! Один автор — один вірш.📌 Усі конкурсні твори публікуються під порядковими номерами без зазначення імен авторів.📌 Учасникам конкурсу заборонено деанонити свої конкурсні вірші до завершення голосування та оголошення результатів.Щоб стати учасником, потрібно приєднатися до спільноти, ось посилання:https://t.me/+XnQV6RoiEVFkM2JiУмови участі — у гілці «КОНКУРС».Приєднуйтесь! Перемагайте!Творіть та гроші заробляйте! ✨
🟥🟥🟥⬛️🟥🟥🟥⬛️🟥⬛️ Слухайте уважно. Двері відчинені.Якщо ви клікнули сюди, бо шукаєте канал, де вам розкажуть про «енергію достатку» та «любов до Всесвіту», то ви помилилися будівлею. Тут немає нічого гламурного.«Шепіт з-під стріхи» - вивчає виключно українське язичництво, міфологію та обряди. Жодного пафосу, тільки глибина, і, оскільки навколо відбувається безліч дурниць, вимушений сарказм.Навіщо?Щоб справжнє українське знання не заглушив крик шарлатанів. Щоб ви нарешті зрозуміли, що Домовик — не милий звірятко, а ви — не чарівна фея, яка щойно вилізла з TikTok.Тут розбираємо (а інколи й препаруємо):⬛️ #шепіт : Усна традиція. Те, що передавалося тихо, бо голосно таке не розкажеш. Живі українські повір’я про духів, прикмети та випадки.⬛️ 🌚 #тіні_за_порогом : Духи Оселі та Нечисть. Інструкція по виживанню з невидимими сусідами української хати. Як їх не злити, щоб вони не злили вас.⬛️💧#критичний_розтин :Читаємо першоджерела, а не "авторські" інтерпретації. Розбір історичних міфів України.⬛️⚡️ #небожительські_драми: Пантеон. Розбираємо українських Богів. З їхніми сварками, функціями та реальною роллю у формуванні традиції.⬛️🖤 #сільський_інвентар : Обрядова атрибутика. Що насправді означають символи, навіщо потрібні трави і чому деякі «обереги» виглядають так, ніби їх зробив ваш сусід із ОСББ.Перше правило стріхи: Домовик стежить за вашими лайками.Друге правило стріхи: Ваш духовний шлях тут буде складнішим, але принаймні ви не витратите гроші на марне каміння.Якщо ви тут, то Домовик уже знає, хто ви. Ласкаво просимо під стріху.
Чи можна віддати біль на вівтар, аби знайти світло?Осінь — це час, коли сонце виснажує аж до кісток, а вітер холодний не стишує біль. Дні покриваються смутком, як цвіль, і здається, що ніколи не буде тепла. Але навіть у найтемніших куточках душі є крапля світла — малесенька ціль, за яку варто триматись хоча б за пісок.🎶 Новий трек — це діалог між жіночим та чоловічим голосами, де кожен куплет розкриває нові шари болю та надії. Текст створили Любов Інішева та Артур Курдіновський, а ШІ-креатор Сергій Степаненко об'єднав їх у єдине полотно емоцій. Це не просто музика — це вівтар, на який ми віддаємо гострий біль, аби світлом зробити оманливий шар.💬 Що думаєте? Чи допомагає мистецтво пережити найважчі моменти? Поділіться досвідом у коментарях — цікаво почути ваші історії.Автори тексту: Любов Інішева, Артур КурдіновськийШІ-креатор: Сергій Степаненкоhttps://youtu.be/6ITrNoeFzks?si=uQt-_Un2WUCnYtXl#пісня #ВівтарДляБолю #рондель #триколо #SynthSonicVision #УкраїнськаМузика #допомогадрузям #інклюзія #ТворчаМайстерня
📢 ОГОЛОШЕННЯ!Друзі, розпочався набір віршів на конкурс «Гроші за вірші хороші»! ✍️🔥Якщо у вас є вірш, який ви вважаєте вартим уваги – час дати йому шанс!Цей конкурс – це не просто гра слів, а реальна можливість отримати визнання, розбір вашого твору та грошову винагороду! 💰🔹 Умови участі прості:– робите символічний внесок від 100 грн– надсилаєте один свій найкращий вірш у гілку «КОНКУРС», вказуєте авторство вірша– і чекаєте на реакцію читачів🏆 Переможця визначають підписники нашої спільноти – завдяки реакціям під віршами!💸 Переможець отримає: + 80% від усього зібраного призового фонду+ золоту електронну грамоту+ персональний розбір вірша+ декламацію вірша+ пісню на вірш+ відеокліп на вірш+ респект від спільноти🎯 Тема, стиль, розмір – вільні. Один автор – один вірш.🔗 За реквізитами оплати звертайтеся сюди: @MiroslavManyukhttps://t.me/+R1ou4seew4kyNWUyПриєднуйтесь! Перемагайте! Творіть та гроші заробляйте! ✨#конкурс #Гроші_за_вірші_хороші #поезія #телеграмспільнота #ПоетиІнтернету #допомогадрузям
Історія короля Та непідкорена стихія вогню,Знімає свою сталеву броню.Кажуть, він нікого не кохає,У битвах лиш серце палає...На диво вже давно не чекає. Із народження його не знає. Мовчки править без страху й зневір, Наче, той дикий звір. Ти йому ніколи не вір, Адже погубить цей вир. Його уст небезпечний спів За собою у бій людей вів... Уміло стримуючи свій гнів При поразці багатьох днів. Та коли терпіння зникає — Меч усіх карає.Ворог навколішках благає,Одначе це його не зупиняє. Серце холодне, мов лід Зроду не знає сліз... Це дар чи проклін ? Йому потрібен всесвітній уклін.Ні любов, ні благання, ні крикНе зупинить його душу навік. Від нього ще ніхто не втік.Своїх, чужих на смерть прирік...Щоб лунало забуте ім'я звідусіль, З уст чужих, ось і причина усіх зусиль... Не загоїть рану сіль... Не зникне так запросто біль...Його очі — крижані та глибокі,Мов, вітри ті холодні та жорстокі...Ховають у собі спогади далекі Про ті людські погляди ідіотські. Про мрії свої геройські, солодкі... Пам'ятає дитя слова злі відьомські:" Помреш одиноким, Ніким не знаним. Не матимеш спокою. Ти маритимеш славою. " У чому ж вина керувати твариною,Користуватись ворожою вадою ? Зміцнювати на землі власну владу. Не боячись гніву неба та розплати. Всеодно все довкола буде палати ! То ж чому це йому не розпочати ? Нехай догорають міста у вогні,Нехай стогін несе вітер в стерні.Йому не страшна ця людська боротьба,Його королівство – крига й журба.Яке заполонила внутрішня пітьма, У серці короля одвічна зима, Тож не витрачайте сил ви дармаАдже людини там давно нема... У нього тронний зал для потіхДе збережені корони переможених.Світ кланяється йому в страхуА він сам замерзає у снігу... Не знаючи,що таке кохання й любовЗалишив на троні самотню кров.© Сандра Мей#філософія #балада #середньовіччя #СандраМей
А ви знаєте, що офіційно днем народження Літературно-мистецької спільноти VivArt вважається 16 червня? І до нашого дня народження ми запускаємо новийКОЛЬОРОВИЙ МАРАФОН!4 дні. 4 завдання. 4 голосування.Літературно-мистецька спільнота VivArt за підтримки Видавництва "Дружко" запускає БЕЗКОШТОВНИЙ КОЛЬОРОВИЙ письменницький марафон: виконай 4 творчих завдання, прокачай свою майстерність, проголосуй за найкращі роботи та отримай ПОДАРУНКИ:ЧЕТВЕРО переможців, хто набере найбільшу кількість голосів, отримають подарункові СЕРТИФІКАТИ зі знижкою на липневий практикум з письменницької майстерності на Літкухні. А учасник, який завоює симпатії представників Видавництва "Дружко", отримає особливий СУПЕР-ПРИЗ - оригінальну ілюстрацію до свого тексту від головної ілюстраторки Видавництва Валентини Кайнари!Щоб взяти участь у марафоні, приєднуйся до телеграм-каналу за посиланням:https://t.me/VivArtUAПовні правила, завдання та нагороди тільки в телеграм-каналі! Не зволікай!Старт уже в понеділок,16 червня!#VivArt #марафон #призи #письменництво #література
БАЛАДА ПРО РОЗЛУЧНИЦЮУ п’янкому квіті матіоли -Хміль і спрага жадібних цілунків.Ти сказав: з дружиною розколи…Маскував «розривом всіх стосунків».Розплело кохання візерунки –Не боялось осуду сторонніх.Билось серце почуттями лунко,А у спину – зраджені прокльони.Зараз пригадаю – кров холоне…Поступово все я зрозуміла,Що назовсім ти піти не згоден,А коханкою – мені несила.Сльози серце краяли-юшили:- Йди... Чекає вдома "половина"!Так сказала – й серце відпустила.Согрішила… Каюсь… Вирок – «Винна!»Хоч трикутник той навіки знищу,Б’ється запізніле каяття те…Долі трьох людей – з глибоких тріщин.Наче із сердець шматки відтяті.Шлюбні пута, кажеш, остогидлі?І до неї звеш все співчуттям ти?- Йди, прошу... Не треба слів... Набридло!…Ти не знаєш, що то є "кохати".©️ Чайка БілоозерянськаP.S. Авторка колись у мережі побачила цю ілюстрацію, і вона їй "розповіла" цю історію.Друга ілюстрація це фото грамоти, яку отримала поетка за цей вірш😍З чим ми її і вітаємо👏#вірш #інтимналірика #балада #кохання #зрада #розлучення #нагорода #ЧайкаБілоозерянська
Незвична прогулянка.Гуляв я якось в літній день Вздовж узбережжя річки,Вдивлявся в далечінь ген-генЗа горизонта стрічку,І щось так мріялось мені,У спогади манило,Видіння дивні, не ясніСвідомість захопили.Я уявив собі, що ставСлаветним Робінзоном,І в мить одну з води дістав"Привіт із закордону".Прибилась хвилями рікиЦікава, дивна пляшка,Її розгледів залюбки, Хоч це було і важко.Предмет вагу незвичну мавІ надписи узорні,Сучасність не відображавУ формі неповторній!Амбіції зросли в мені,Як ніби я на хвиліУ загадковому човніДолаю довгі милі!Глибокий видих я зробивВ захоплюючі миті,І закупорку прокрутив,Щоб знахідку відкрити.А потім проваливсь кудись,Як ніби в сон глибокий ,І довго-довго падав вниз,Побивши добре боки.Прокинувся я сам не свій,Злякавшись до нестями,В новій місцині, у якійВсе сяяло скарбами!А біля мене на коврі,В бамбукових тарілкахЛежали фрукти запашні,На соковитих гілках.І голос, наче з глибиниСамого океану,Упевнено сказав мені:— Вітаю, гість чеканий!Від здивування я ледь-ледьСвідомість знов не втратив.— Спокійно. Скинь тривожність геть,Ти в добрий світ потрапив!Ти краще, друг мій, відпочинь,Скуштуй моїх гостинців,А потім, сядь і помовчи,Згадай своє дитинство.Я привітанням відповівВолодареві краю,Хоч де цей чарівник сидівІ досі я не знаю. В житті уперше пізнававЦі чари і дивини,Про що колись в книжках читав,Захоплений хлопчина.Та щоб нічим не розгнівитьНезримого сусіда,Наважився перекуситьІ смачно пообідатьЯ взяв червоний стиглий фруктЗ найблищої тарілки,Сама тягнулася до рукЙого міцна верхівка.І в насолоді неземній,Згадав щасливі миті,Прокинулись чуття в мені,Осягнені й відкриті!Відчув оновлень водоспад,Стрімкі потоки сили,Де кожен чарівний каскадЖивий і незгасимий!І в радості і добротіЯ дякував безмірноЗа ці дарунки золотіІ згадки неймовірні!Вклонився низько до земліГосподарю місциниІ попросив вказать меніШлях у мою країну.З'явився човен раптом враз,І опинившись в ньому,Я попрощавшись, у той часВідправився додому.А у свідомій головіЙого слова крутились,Що сили принесли новіЙ зі мною залишилисьІ в серці радіснім принісЯ мудрість, що не тліє:"Куди б тебе час не заніс,Будь вірним своїй мрії!"Тетяна Батуріна (липень 2022 р.)#вірш #пригоди #літо #ТетянаБатуріна
***Ніч зорями-квітами вишила небо,І місяць, як човен, між ними пливе.ХмаркАми легенькими, наче тим пледом,Вкриває обличчя бліденьке своє.Шепіт-шелест галактик далекихМАнить знов у фантазій політ,Прогулятися Шляхом ЧумацькимІ передати космічний "Привіт".Он Персей обійма свою Андромеду,Сильні крила в польоті розправив Пегас,Знов Геракл могутній полює на ЛеваІ волів запрягає у плуг Волопас.ВедмЕдиці бродять по небу неспішно,І швидко помчали кудись Гончі Пси.Відродиться з попелу Фенікс магічний,І Гідра з Драконом в двобої сплелись.Лебідь свою шукає лебідку,Лунає далеко десь крик Журавля,Кентавр ударить копитом, і швидкоПокотиться небом Полярна зоря.А там Оріон — мисливець завзятий —Стежить-пильнує на здобич свою.Орфей Еврідікі тихо грає на ЛіріМелодію ніжну й таку чарівну...Багато чого ще нашепче Усесвіт,Поманять комети в далекі світи...Та кожного разу вертаюсь на Землю,Щоб знову у подорож нОву піти.©️ Тетяна СеверінаБільше творів авторки тут:https://www.facebook.com/groups/977295103402649/?ref=share#вірш #пейзажналірика #ніч #сузіря #зірки #ТетянаСеверіна
Чому я пишу…Хтось пише історію, правду й неправду карбуючи в тексти. Часу сліди залишає чорнилами. Простір безмежний втискає словами в рядки. Дарує минуле майбутньому, спалюючи за собою мости. Залишились позаду усі сторінки, а попереду стрілки нового годинника.Хтось це робив, робить і буде робити. А що ж роблю я? І для чого пишу?Хтось зафарбовує літерами пережиті роки. Шлях вистилає досвідом власним, сховавши думки між рядки. Мовляв, ну ж бо, читайте, навчайтесь, бо краще пізнати життя через інших синці.Хтось це читає, збагачується мудрістю синюшного автора, далі шкодує чи дякує, а я що? Для кого пишу?Хтось виливає емоції літрами. Літери чорні вбирають у себе стійкі почуття. Переживши усе на папері, йде смакувати життя. Хай інші куштують: солені чи прісні, шедеври пера.Хтось поглинає, наситившись стравою, творить своє. А я надихаю чи марно пишу?Хтось розфарбовує власні світи. Бавиться ними, уявляючи богом себе. Автор ласкаво запрошує інших погратись у гру, запливаючи далі та далі у нескінченність фантазії.Хтось запливає, пірнає, знаходячи сотні перлин. А мій океан чекає. Потрібне комусь те, що пишу?Хтось відшукав умовиводи на запилюжену купу питань, що продовжує чхати в моїй голові. Хтось, але не я. Закриваю нотатки та йду спати, бо кашель моїх запитань остогиднув. Останнє:Хтось відповість чому я пишу?©️ Роман Фещак (березень 2024 р.)Більше мініатюр автора тут:https://arkush.net/book/18625P. S. У коментарях буде привітання з Всесвітнім днем письменника від одного з наших адмінів😉#проза #есе #всесвітнійденьписьменника #РоманФещак
TGLIST.COM.UA
