Ти чуєш? Ти чуєш, як дощ по ринвах стіка? З зелених листків, що на краю міста, роса. Додолу з висока впала на мої босі ноги. Які витанцьовують твіст на шалених пройденихЛюдиною відомих магістралей вночі. Я танцюю одна. Чи чуєш ти грім-грізний з неба? І блискавка ударила напролом у землю. Заметушилися незаймані гаї,Принишкли довгі українські степи. А я одна, танцюю все далі під темним небом,Затягнутим чорним пеклом. Чи чуєш, як вітер свище холодом в мені? І тобі крізь сотні міст намагається про мене розповісти. Закриті вікна у твоєму домі,Мабуть, тобі сняться сни кольорові. І вже, мабуть, не пам'ятаєш ти мене, з думок вирваніТвої присяги, які говорив мені вночі. Чи чуєш крик мій, як востаннє? Я наче птаха рвусь крильми зневолі,В волю, хочу жити добре! А ти все не даєш... Чи чуєш, як болить моє зранене серце? Проколоте сотнями гострих слів. Як тихо з очей калинові сльози течуть. А ти все спиш. Прокидайся вже скоріш, давай разом танцювати! Кожну ніч ми будем разом, і не будем спати. Чуєш грім і блискавку незнану? Чуєш Крик і голоси? Чуєш спокій на світанні. Милий мій, усе забрали в мене сни.©

Марія ШипаTikTok | Instagram#вірш #поезія #пейзажналірика #віршвідпідписниці #МаріяШипа