tainka

Телефоную мамі:- Мам, тут жовтенька бульйонна худа курка дуже схожа на півня, по 250 грн. Брать?Продавчиня потім сміялась:- Це і є півень. Бульйонний, пшеничкою годований. 250 грн за кілограм, а він десь кіло сімсот буде, бо без лап.. Зараз зважу.Купила півня. І сала смачного. І ребра свинні для запікання.Ледь доперла то все.Частину візьму додому.Частину батькам.Як завжди.А діти вже на санчатах галасують і катають один одного.І це так радісно.В теплій хаті радісно, коли йде сніг.А потім одразу думаєш про військових.І про тих, в кого зараз ні світла ні тепла нема, через нелюдів.І про тих, хто не захистив енергетичну інфраструктуру, не робив фортифікації, не піднімав зарплати військовим, а відправляв "двушечки на москву".Не можна поганим закінчувати тексти.Треба було спинятись на салі.Чи про сніг і дітей.Але не спинилась.Нещодавно бачила в соц.мережах, як одна жінка написала пост:- В цьому році як ніколи новий рік почнеться в п'ятницю 13го! Таке буває раз на 1000 років!!І люди такі в коментах:- От бля.. Ну знав, що щось випливе пагане!- Ну скільки можна? Давайте вже ті п'ятниці 13го відмінимо!і т.інш.А у вас коли почнеться новий рік?Бо той гадський лютий длився скажену кількість місяців...#Дубровська 14.12.2025 Київська обл.

Я розповідала вам, у мене проблеми з довірою.Не тому, що мене хтось там кинув чи намахав.Навпаки мені неймовірно щастить на добрих і класних людей.Але в мене глобальні проблеми з довірою.І я все перевіряю.І це інколи добре для інших, наприклад для моїх клієнтів.Але і не дуже добре, для тих, хто хоче стати ближче, але вимушений пройти певний чекап, інколи навіть не розуміючи цього.Найбільше я не довіряю нашій зеленій владі, яка примудряється настільки бути зашкварною, що ти думаєш мимоволі: вони тупі чи безстрашні? Бо так ризикувати і робити все задля допомоги ворогу, коли країна бореться з окупантом...Ну не знаю, мені здається таких грошей в світі навіть немає, щоб заради них так ризикувати...Або вони всі надто дешево коштують - ці зелені зрадники.І роблять це за малу ціну.Що тупо.Звісно вони не тупі.І дійсно збагатились на цій війні і смертях українців.Класно до зради їх підготував КВН на росії.Правильні наративи вклали в голови і рот.Навчили як з нуля ставати одиницями.Знецінювати честь і гідність, подвиги, звитягу, сміливість.Нарощувати ницість, підлість, очікування реваншу ворогів.Знаєте скільки разів я пожалкувала за останні дні, що Миколайчику не замовила боксерські перчатки?Здається вони мені прямо потрібні, бо надто часто останнім часом я чую в Києві від різних людей:- Думаю війна в 2026 нарешті закінчиться. Наші підпишуть капітуляцію, відкриють кордони і все буде офігенно.Я не люблю біль.Тому мені потрібні боксерські рукавички.Бо пальці в мене не звикли до зустрічі з тупИмИ мордяками.І потім болять довго і приходиться прикладати холодне і масажувати їх зі знеболювальними кремчиками..От уявіть: гуляєте ви по Києву, а дівчатка ходять в гарних пальтечках і шубках, а збоку на поясі висять боксерські рукавички.Красиво?І дієво.Тільки чуєте подібне і - не жаль!Це і тренування, і настрій, і лагідна українізація - все одразу.І все менше буде подібних заяв.До речі так дивно..Я ще нікому не розповідала про це, але алгоритми реклами навчились читати наші думки.І останні тижні мені показують всілякі груші для боксу - маленькі і великі.На присосках настінні і напольні, з керуванням висоти зросту і т.д.І навіть для подорожей!!!Уявіть собі:Прилітаю я в аеропорт і там перевіряють багаж.Дивляться на екрані, що хто везе.От цей пузанчик з Німеччини тягне віскарь (чи що там вони п'ють суттєве алкогольне?), а ця фрау з Нідерландів балується кексіками, а ця жіночка везе аж 2 вібратори - собі і подружці,а оця білявка боксерські рукавички і невелику грушу на присосках...Навіть сон сьогодні приснився, що я в Єгипті, чомусь на ранковій пробіжці в лосінах і коротенькій яскравій маєчці біжу біля моря, волосся підібране стрічкою і раптом чую:- славаразії! - голосно так від неприємного чувака з перегаром.І я так швиденько, як буває лише уві сні, роблю СИЛЬНИЙ хук в лобік і питаю на його орчій мові:- Что?Але відповіді не буде )) А швидкість була така блискавична, що навіть камери не зафіксували чо він впав і вдарився об камінчик.Страхова не лікує п'яних.А вони іншими не бувають на морі.- Мінус один.. - біжу далі і співаю я.А потім малюю біленьким лаком для нігтів крихітну зірочку на боксерській рукавичці.На правій вже багато.А на лівій - лише дві.- Дурне спить - дурне й сниться! - казала в дитинстві мені бабуся.А я вважала, що бачу просто геніальні сни і не погоджувалась з її твердженнями.Взагалі мені пощастило не звертати увагу на думки про мене інших людей.Ну тобто ні, не так.Я якось з дитинства вміла обирати в що вірити і чути.І якщо людина казала про мене щось погане я просто думала, що воно несповна розуму (уявіть цю самовпевненість).А якщо щось хороше, то приймала теж, лише, якщо відчувала, що це справді про мене, що я заслужила ці слова.Що це не просто лестощі, яких я не люблю, бо одразу відчуваю брехню.

Хоча розумію, що це для багатьох виглядає як знущання і "не на часі".Але я пишаюсь тим, що завдяки моїм старанням, досвіду і знанням відновилися багато Воїнів і їх родин.Повернулись до життя і насправді знову мають сенс ті хто попав в окупацію до нелюдів і не хотів жити.Дякую їх рідним і друзям, що зрозуміли та оплатили відпочинок-повернення до себе і життя.Я знаю і бачила багато прикладів - це дуже важливо!Пересічні громадяни, що живуть під вибухами і пишаються тим, що тримаються, лише на відпочинку і навіть не в перші дні, нарешті зможуть розслабитись і почати відновлення.І ті хто вигорів і більше нічого не хотів завдяки подорожам знову стали мріяти, хотіти і боротися.А це дуже важливо.Я розумію, що подорожі це не їжа, не світло, не те, що критично важливо для життя.Я бачу як багато людей відмовляють собі в цій радості і я теж в їх колі, бо часто замість відпочинку обираю роботу і їду в рекламник, збиваючи в кров ноги.АЛЕ!!Все частіше я чую історії як подорож змінила життя.Як відновила людину.Як врятувала від смерті!Нажаль вже були і такі подорожі, коли люди поїхали і це врятувало життя всій родині.Бо орки не обирають кого вбивати - їм просто потрібні жертви.І цими жертвами може стати кожен.Моя робота не найважливіша в світі.Найважливіші для нас всіх зараз лише ЗСУ.Могла бути б і влада, якби вона домовлялась за озброєння і допомогу інших країн.Але обравши клоунів більшість прирекла нас всіх на смерть.І лише нескореність духу мого народу і ВОЇНИ, що не бачать своїх родин та боронять нас - дарують право прожити ще день. І ще. І ще.І так роками.Та ми ніколи не віддамо цього боргу! НІКОЛИ!І я прошу кожного, хто мене читає - показуйте військовим, як ми їм вдячні і як вони важливі!Не піддавайтесь рашистським провокаціям проти нашої Армії - бо лише вона і є наше життя.Ні тури, ні хліб, ні електрика, а тільки Воїни і їх щоденний і щогодинний подвиг заради нас з вами.Чужих людей, яким інколи впадло навіть посунути свою дупу і вступити місце в транспорті військовому з важким рюкзаком і стомленим хребтом.Мені так прикро це бачити.І соррі, але я не мовчу.І я підніму вас/всіх заради них.І ви не мовчіть!Вони ризикують життям, вони не обіймають коханих і дітей, вони в багнюці, спеці, холоді - вкладають орків і своє здоров'я, виборюючи нам всім право на життя.Прості люди, яким так само страшно і боляче.Але вони пішли боронити СВІТ, а ми...Ми всі їм винні.І їх родинам теж.Так важко чекати тих кого любиш з небезпеки.Так важко не знати де ті, кого ти любиш, поважаєш, знаєш.. Що з ними. Чому не відповідає телефон чи месенджер...А ще важче бути там де небо і земля здригаються від вибухів.Де не знаючи днів тижнів і відпочинку приходиться весь час бути поряд зі смертю.І не вони обирали таке життя.А кляті немиті нав'язали це нам.Зараз багато людей перепостили відео де обпечений вибухами хлопець розповідає СВІТУ в Стразбурзі про ракетний удар по Вінниці, де загинула його мама і його ледь врятували.А перекладачка ридає і не може перекладати.І в залі сидять іноземці і не можуть стримати сліз.Поки ми ще є - живі свідки цих страшних подій - НЕ МОВЧИТЬ!!!!Розповідайте!Навіть як нас винищать - наші свідчення через роки, віки будуть доводити людству, що рашисти - нелюди!!!Говоріть про це всюди.Ми повинні казати цю болісну правду.Ми повинні не зрадити всіх, хто загинув.І всіх хто нас боронить.І хоча це боляче і не зручно, я прошу вас - не мовчить.Бо мовчати зараз - це покривати злочини.І в нас надто мало часу.. Ми всі можемо не вижити.Рашисти знищують нас навіть в інших країнах - ви ж читаєте новини.А це ми повинні робити!!МИ!!І навіть якщо ви не маєте отрути - лякайте їх, що це буде!Що це можливо.Що ми не пробачимо.Щоб нелюди боялись виїздити за кордон.Щоб їх не сприймали за людей, бо вони vбиvці.Вони катують наших полонених, цивільних, військових.Вони - породження пекла.І ми всі дуже мріємо, щоб на місці болот було чисте море, куди я продаватиму тури.Не одразу..А коли риби вижруть все що лишиться від немитих.

Була на тренуванні - дівчата дякували мені за відпочинок.Уявіть - ми танцюємо, а вони діляться враженнями, і я бачу в дзеркалі щасливі-щасливі очі.Так буває, коли згадуєш про щастя.Я люблю ходити на тренування.В гарних готелях, магазинах і фітнес-центрах завжди стоять величезні дзеркала, які зроблені спеціально, щоб вас стройнити.І ти займаєшся спортом, чи міряєш сукню, чи йдеш по готелю і бачиш своє нереально гарнезне відображення.І тобі хочеться бути там довше.Витрачати свої час і гроші на цей простір, де ти такий гарний, щасливий, красивий.Якось моїй мамі подарували таке дзеркало і вона повісила його в коридорі.А всі її дівчата крутились там і не можна було дочекатись, коли вони вже розпрощаються і поїдуть.І тато інколи сварився і погрожував, що зніме те люстро.Але не знімав - в нас завжди було багато гостей і всім були раді.Батьки в мене смачно готують і завжди в них не можеш стриматись і береш ще і ще шматочок.Прикро, що всі ми старіємо.Особливо від війни.Так хочеться щоб всі, кого ти любиш жили довго і щасливо.Порахувала нарешті тур в Месопотамію.Хочу з вами порадитись (хто мріяв і нещодавно писав під постом коментарі на весну) на які краще дати?Середина-кінець березня чи квітень?Пишіть, ті хто планує побачити колиску цивілізації.Неймовірні перлини древності не розстріляні ІДілом..Тур вийшов аж на тиждень (бо початок і кінець туру в Стамбулі) + дорога літаком чи автобусом.Він дійсно неймовірний і я поїду теж.І в мене там завжди дилема: брати гарні сукні для фото, чи не брати нічого, бо там стільки всього неймовірного можна купити...А багаж маленький...Всього 15 кг...А як попадаєш в Газіантеп - то ніякі кг тебе не можуть стримати.Бо там дійсно смачна оливкова олія і оливки... І можна купити свіжовичавлену при тобі )) Я таку лише там пробувала.І найсмачніша в світі пахлава і турецькі солодощі - бо вони з нереальної кількості МОЛОЧНИХ фісташок - а це окремий кайфІ їх теж хочеться привезтиЯ вже мовчу про вироби з дерева, заліза, міді, срібла...Я там такий ніж купила, яким можна різати змерзле м"ясо і кайфувати!А всілякі оті філіжаночки/підносики/пательні турецькі коштують в 3-5 разів менше ніж в Стамбулі.А меблі з інкрустацією мушлями і перлами - оооо... Чому так мало тих кг??!!! Я б забрала все!Мовчу, бо вже ковтаю слинки і думаю про смачне і дивовижне.Про Туреччину, яку майже ніхто не бачив.А ми вам покажемо!#Дубровська 09.12.2025 Київ

А він вертається, бере мене за шию (аж боляче) і каже:- Дубровська, пообіцяй, що виживеш!Обнімаю його і чомусь плачу.І прошу щоб він вижив.Він молодший, такий гарний, ще й не жив толком.Йому потрібно вижити! І народити дітей.І побувати в усіх країнах, що намріяв колись...Йде від мене здоровенний, наче чіпляє чубом небо.В мирному житті міг би бути баскетболістом чи моделлю.Знімався б в кіно, чи ставив би рекорди.А він воює...Отримує нагороди і звання.Не бачить рідних, не має часу на особисте...І кінця-краю не видно цій війні.Та вони й не чекають край.Не вірять в домовленості.Просто роблять все, що від них залежить, щоб Україна була.Щоб ми всі були...Іноземці не розуміють, як ми живемо у війні.Чому не виїхали..Я пояснюю, що не можна звільнити всі міста і села, щоб туди вільно зайшов окупант.Що ми живемо на своїй землі, звісно приходиться тікати, коли ворог надто близько, але поки що в наших містах ми працюємо, плануємо, кохаємо.- У вас же нема світла і тепла! - Періодично є. Тому я не сплю, коли є ці години. І можна працювати.- Це треш. Ваша влада повинна була всіх вас евакуювати.Я не люблю розмови про нашу владу. Бо не поважаю її.І мені соромно за їх вчинки і корупцію.Але й говорити про це можна дуже обережно, бо люди не захочуть нам допомагати...Та й сприйматимуть нас за ідіотів, що у війну обрали собі керманичем клоуна.Воно ж так і є, але я робила все, щоб цього не сталося...І все одно.. Соромно мені.. А не тим, хто привів це непорозуміння до керма.Жінка, до якої я ходжу на манікюр лише зараз "прокинулася".Каже плакала три дні, коли почула про Міндіча і оборудки.А до цього вірила що ця влада свята. Що рятують Україну і їм аплодує весь світ.Людей легко задурити, маючи вплив на СМІ.В більшості зовсім кепсько з критичним мисленням і прийняттям рішень, а це дуже важливо у війну.Бо інколи нема часу на роздуми і потрібно зважувати всі обставини і приймати рішення за секунди, щоб вижити і врятувати тих, хто поряд.В Ізраїлі цьому навчають.Це така базова обов'язкова опція для кожного.В нас - навпаки.Чим тупіше населення, тим легше його дурманити.Це наративи маццкви - в них ще простіше, там завжди дешевіє водка.І народу харашо.В нас п'ють менше.Але нашим заходять незламні і переможні відосики, що затьмарюють розум і логіку.Триндіти взагалі то легко - це ж не робота.Читаєш текст, написаний тими хто розумніший і виглядаєш розумним.Робиш все, щоб люди тебе не зустріли і не поспілкувались вживу, бо тоді міф про розум розсиплеться.От і все...Коли я вчилась в школі, була модна фраза:- Мовчи, виглядатимеш розумним.Гарний рецепт.Зараз просто ж технології дозволяють говорити чужі фрази і здаватися розумнішим.Чим і скористався наш президент.Акторство допомогло майже блискуче зіграти роль.І лише розумні, як той Станіславський, постійно торочили:- НЕ ВІРЮ!- Зато за світло платити менше!! - пише мені подруга з США, щоб якось добавити позитиву, коли я трішки нию, що важко жити без світла.Син подарував павербанк з яскравим ліхтариком.А я купила собі гірлянду на батарейках з летючими мишками. І так мені з ними затишно.Розумію, що потрібно купити замість батарейок акумулятори, але я ж блондинка.І не дуже в тому розбираюсь.Прийдеться гуглити...Цього добра зараз багато.Ви будете прикрашати ялинки цього року?Я раніше так любила цей ритуал і гірлянди завжди підвищували мені настрій.Але зараз повісила гірлянду на штори і вона ніжно блимає, коли є світло.А летючі мишки підсвічують мені темряву, коли світла нема.Так і живемо.Коли зовсім нема настрою, вдягаю довжелезні сапоги-ботфорти і маленьку шкіряну спідничку.Тоді в дзеркалі на мене дивиться білявка, якій хочеться танцювати, але вона стримується... пару хвилин...В вазі в мене стоять мамині троянди - нарізала різнокольорових, що й досі квітнуть, не дивлячись на дату на календарі.Я обожнюю запах троянд в хаті.І кави...

Сьогодні свято в найважливіших людей нашої країни - День Збройних сил.Вітаю наших військових і дякую за продовження життя, за захист, за дружбу, за вашу любов до всього живого крім ворогів.Не уявляю навіть наскільки важко бути Воїном.Тому готова робити все що можу (правда поки що в тилу), щоб вам було легше.Це не дуже чесно - знаю.Люди, що нас боронять теж мають сім'ї, люблять комфорт, хочуть бути з коханими.А вимушені відвойовувати кожен метр нашої землі, вгризаючись  в неї...Бачити, що твориться у владі і не спиняючись продовжувати боронити нас.Навіть коли хочеться все кинути і піти.Навіть коли нема сил, підтримки, зміни...Для мене кожен Воїн = Герой.І кожен хто нас боронить чи боронив - НАДлюдина.І моя повага і підтримка кожному.Навіть коли криє і коли ви готові ненавидіти весь світ і мене теж.В мне не раз так було.Я морально готова, що коли до мене звертаються військові за туром, я в якийсь момент в їх очах теж можу стати ворогом.Не тому, що я лиха.А тому, що надто мало дають військовим днів відпочинку.Надто важко добиратись зараз через клятих немитих в інші країни.І підтвердити сьогодні на завтра чи на сьогодні тур чи готель - теж задача з зірочкою.А я ж ще намагаюсь максимально здешевити для родин військових.Бо розумію, яку важку працю приходиться їм робити щодня.І скільки сил та життя витрачають вони на нас - незнайомих і часто невдячних людей в тилу.Дякую вам мої рідні!!Навіть якщо я не знаю вас - я дякую вам!Вітаю з Вашим святом, бажаю здійснення мрій, Перемоги, щастя, лише добрих новин і довжелезного щасливого життя в коханні, злагоді, добробуті!! Обнімаю кожну і кожного! І всіх рідних, що чекають дітей та батьків з війни теж.Їм не солодко чекати.І так хочеться щоб були лише добрі новини.І серце не спинялось, коли не бачиш в мережі того, ким живеш і здається серце стукає в унісон.Тільки в нього там - за багато км від тебе.А в тебе тут, пропускаючи удари, відчуваючи коли ТАМ щось не так...Ворог робить все, щоб ми здались.І найгірше звісно шкодить Армії - бо лише вона стоїть на заваді амбіціям головного нелюда.Безліч технологій задіяно для того, щоб дискредитувати військових і зробити так, що опір буде не ворогу, а Захисникам.Боляче бачити, як начебто притомні люди ведуться на подібну інколи досить тонку, а інколи прямо топорну (ні не сокирну, бо це російська) пропаганду і роблять страшні речі.Фронт не десь за обрієм. Він все ближче.І найстрашніше опинитися в окупації в нелюдів.Це не порівняти з німцями - ті, кажуть, були людянішими...Не завжди звісно, але такі звірства, які ми побачили на окупованих територіях, назавжди зробили для мене всіх московитів - нелюдами.І мені байдуже де я їх побачу - на симпозіумі лікарів, в парламенті, на змаганнях, на екскурсії чи в літаку - для мене це НЕлюди.І я не вірю в хароших.Навіть, якщо вони є.І нікому не раджу вірити.Всі питають в мене де я буду святкувати новий рік.А я не буду святкувати.Мені не радісно.Я не ставлю ялинок і не вмію робити Дідух.Я не зможу чути надтріснутий нар_Котиками голос нашого президента.І шампанське пити не схочу теж.Мені головне побачити повідомлення від всіх моїх, хто у війську.Розуміти, що вони живі-здорові.Що вони є.Це найкрутіший подарунок.Це найщасливіше щастя.І що жодного міста не потрапило в окупацію.І не стерте рашистами в пил.Що не загинули діти - боже про це навіть писати боляче.І що на росії знову горить палає якийсь склад з боєприпасами, запчастинами для дронів, аеродром, кримський чи інш. стратегічний міст, або нафтосховища.Це все огроменні подарунки, якими нас постійно балує ЗСУ.І як би не клялась росія та дондировці помститися, помста буде від України.Нам є за що мститись!А вони лише загарбники, які повинні бути знищені.Вони цілі та мішені - не ми.І так буде, лише коли всі наші люди зрозуміють, що найважливіша в нашій країні саме наша Армія.Їй респект і повага.Їй - люба допомога!Їй гроші, час, здоров'я, сили.Бо лише ЗСУ - запорука продовження життя.