Я не знаю, що пережили всі ці люди. Мій дідусь пройшовши 4 концтабори все життя не міг наїстися... І постійно йому було мало їжі, кілограм, сантиметрів.- Приїзди до нас - ми тебе відкормимо-нагодуємо! В двері не пролізеш! - це були його постійні слова. Бо любов вимірялась їжею. Піклування і захист - теж. Люди, що втратили все, теж хочуть мати СВОЄ. Особливо нове. І там теж багато всього.. І неприйняття певних кольорів, і тем для розмов, і навіть словом можна зачепити, образити чи довести до сліз. Потрібні психологи і обережні люди. І потрібні друзі. Справжні, чесні, розуміючі. Дуже потрібні. Думаю... В нас вже були досвіди з обмінами речами.. Можливо варто щось таке зробити саме для таких людей.. Принести смаколики, взуття, одяг, книги, подовжувачі, світильники, ковдри і все що необхідно, щоб пережити цю зиму. Але дуже велика проблема з приміщенням, з оповіщенням, з часом... Більшість переселенців працює з ранку до ночі. І більшість благодійників теж. Такі часи. Звісно сама я це все не потягну. І мені потрібні ваші поради і участь. Зі мною наразі зв'язуються керівники фондів і центрів. Будемо спілкуватись, вирішувати, що можна зробити. З героїнею мого посту ще не спілкувалась - не встигла. Сподіваюсь вона не відмовиться від допомоги. Хоча бачила, що їй важко. Морально важко. Ми всі мали своє життя, здобутки, перемоги. І ті люди, що втратили все - не навчились бути іншими. Їм так само як і нам важко просити, і довіритись важко, і очікувати та не дочекатись - може взагалі стати останньою краплею. Я думаю про те, що допомогти одній людині легко. От наприклад я чи хтось інший написав і люди зібрались і допомогли. Але... Таких родин мабуть сотні тисяч. І ми не вирішимо цю проблему точково. Пам'ятаю приліт шахеда в багатоповерхівку (один з перших) і прилетіло ведучому телемарафону та іншим людям. Публічній особі, яка і так не бідувала, обдурюючи населення з телевізора - швидко назбирали грошей на допомогу. Бо про цю родину написали інші відомі люди. І їхня красива вітальня з прикрашеною ялинкою, що впала - на фото відомого фотографа облетіла світ. А прості люди, що теж лишились без квартир, бо все згоріло - не мали таких друзів. Хоча їм теж необхідна була допомога. І можливо більш суттєва. І я не переживаю, що комусь дістанеться більше. Я просто дуже хочу, щоб кожен кому необхідна допомога міг її отримати. Держава не думає про цих людей. Але наші люди думають про все і завжди знаходять рішення. Мені дуже гріють душу ваші коментарі з готовністю порадувати цю пані. Наші люди дійсно неймовірні! Мені так пощастило знайти всіх вас і акумулювати якимось чарівним чином на своєму аккаунті. Дякую кожному і кожного обнімаю. Але ще раз прошу втриматись і не писати мені в особисті. Як тільки буду готова повідомити вам куди можна присилати-привозити речі чи обговоримо інші дії - я напишу. Є в мене деякі задуми. Але потрібно переговорити з певними людьми. Дякую за підтримку. І бажаю всім тихої ночі та лише добрих новин. Сьогодні в перукарні дізналась, що пити гарячу воду (а я дуже люблю, тому й таскаю всюди свою термокружку) потрібно лише сидячі, а не йдучі чи стоячи. Бо тоді ця вода затримується в шлунку і робить там дива )) І ми худнемо, бо запускаються певні процеси, що налагоджують роботу внутрішніх органів. А інакше ця вода йде в ноги, а це вже зовсім інша історія ))Не знаю чи правда. Бо коли тобі роблять щось з волоссям ти буваєш дивний. От я настільки кайфую, що в мене мурахи по шкірі, і я туди приходжу саме за цим. Пам'ятаєте були такі смішні масажери для голови, коли від палички розходились такі промінчики з проволоки, і ними занурювались в волосся і весь світ ставав на паузу. Бо це було легко і божественно водночас... А деякі пані, коли їм роблять щось з волоссям, починають розповідати різні історії чи премудрості )))І я невільно слухаю все це. Хоча насправді хотіла б тиші і музики. І щоб пахло кавою і квітами. А красиві дівчата робили тобі зачіску і масаж.