tainka

Я постійно забуваю, що білявка і думаю як можна було б спростити певні процеси, зробити їх дешевшими і доцільнішими.От наприклад в ЄС на зупинках завжди є табло де йде відлік часу до прибуття транспорту. І це дуже зручно.Бо ти розумієш, чи встигнеш ти поповнити картку чи з'їсти бутерброд або випити каву, чи познайомитись з оцим красунчиком, чи купити газету, чи поговорити по телефону з мамою..В нас навпаки в метро показує скільки хвилин тому пішов потяг.І ми прикидуємо звично скільки ще чекати.Але ж зручніше було б ЗНАТИ, а не вираховувати вірогідності.Прості речі відволікають від тривожних думок.Перевіряю звично всі "зелені" вогники чи коли хто був в мережі.Читаю новини про ніч.Видаю документи на тури.День розпочався.Очікуємо удари по росії і такі чудові відосіки звідти, де вони одним старим калашем намагаються збити наші дрони.А ті летять суворими пташечками і приземляються конкретно в ціль.А потім на росії палає! І не лише нафтосховища, але й у "пересічних" які не очікували, що в цю гру можна грати і на їх території.XXLи виявились не терпілами, а Воїнами.І тепер тим хто підтримував війну в російському тилу і радісно і страшно водночас.Радісно, коли прилітає іншим, страшно, коли прильот близенько.Їхні відео дуже допомагають нашим військовим і піднімають настрій невійськовим.Які нарешті дочекались відповіді. І розуміють, що такі "атвєтачкі" будуть все частіше.Знову виє сирена. Знову летять росіянські шахеди.. І працює наше ППО.Такий у нас ранок...Слава Україні! Боже, бережи Україну і ЗСУ!#Дубровська 04.06.2026 Київ

Хочеться пити.. Я сьогодні випила більше 3х літрів води, а ще ж не вечір.Мабуть це реакція на стрес чи на обстріл.І кава...Своїм ароматом і міцністю рятує мене від невиспаної ночі, бо так багато людей після обстрілу звертаються за бронюваннями.І я працюю, працюю, працюю.- Скільки того життя? - кажуть люди і замовляють в мене тури на море.І намагаються підтримати тих, кому гірше.І хочуть, щоб діти згадували подорожі, а не вибухи.За дітей завжди найболючіше.Їх хочеться захистити, але вони теж гинуть..Ще почалась якась нездорова тенденція в метро.Раніше все було якось чемно.Зараз все більше срачів через обстріли.Є люди, що приносять в бомбосховища і метро каремати чи спальники, є ті що тягнуть розкладачки чи розкладні стільці, а є й ті, що купили намети.Бо діти, тваринки, бо треба на роботу і хочеться мінімального затишку для родини.І так було давно.Але зараз якісь дивні люди починають репетувати, що намети треба забрати/поділити/заборонити/знищити.Що всім однакове і т.д.Є й ті неадекватні, що ріжуть чужу власність, бо своєї не мають.При Пороху такої х..ні не було.Тоді ми знали коли впаде курс і обирали куди летіти прямими рейсами з України.При зеленому лідорі люди під вибухами деруться за намети в метро.І все одно бубочка прекрасний і самий луччій.І поки до основної маси не дійде - ця країна приречена.Що б ми не робили.Як би не старались.Йду за кавою бо не маю сил.Люди не адекватні - бронюють і вимагають відмінити.Але це не просто і дорого.Потрібно думати ДО бронювання.Стомилась.Мамині квіти ніжно пахнуть і наче посміхаються.Трішки пройтись мені зараз просто необхідно..Сонечко лікує.Завтра вже буде дощ.А сьогодні ми вижили.Знов.Слава ЗСУ!Боже, збережи Україну і нашу Армію.#Дубровська 02.06.2026 Київ

Ще не настільки, щоб припинити цю війну.Але вже достатньо, щоб бути невдоволеними своїм вставальщікомзкалєн, що сере в валізку.Вчора ми реготали з летящого з вікна пат.РУ.шева.І все питали: долетів чи ні ще?І бісили рашистів коментарями.І ті не могли нам погрожувати і почувались незатишно.А наші обіцяли кожному безкоштовні польоти до кобзона і т.інш.В школі я читала про козаків, які перед боєм випускали перед військом ворога Воїнів, що стібались над країною, яка намагалась напасти, над ворожим військом і їх командиром/полководцем. І потихеньку робили все, щоб наблизити їх на межу, куди долетять стріли чи вистріли наших.І добивались своєї мети.Розуміючи, що можуть загинути, але й принести своєму війську можливість скосити більшість ворогів, коли ті не готові.Боже мій, куди мене несе? Я ж хотіла привітати!З Днем народження моє місто! Мій сильний, незламний, чудовий, неймовірний, прекрасний Київ.Ти зможеш перемогти і помститись.Ми зможемо!Люблю до неба і назад! Все життя радію, що ми разом.Що мені пощастило народитись на Подолі і жити в найкрасивішому районі Києва.Хоча всі райони красиві.Кожен має свій вайб і найкращих людей мого життя! Дякую всім, хто поряд і хто так само чи трішки менше закоханий в моє місто. В НАШЕ МІСТО.В КИЇВ, який буде вічно!Люблю!#Дубровська 31.05.2026 Київ

Говорили про мрії, про хороших і поганих людей, про подорожі - як без них?Про подарунки і подяки від військових.І про енергетику яку несе зброя.Оксана розповіла трішки містичну історію, яка сталась нещодавно і я думаю нею варто поділитись, бо надто часто військові обіцяють і присилають з фронту подібні подарунки.І є навіть кафе, де на столах під склом багато стріляних гільз, а в кутках стоять уламки ракет і т.інш.Але от вам історія.Чоловік Оксаночки пан Костянтин багато допомагає нашим Воїнам.І в нього безліч подяк від різних бригад і формувань.І є й "подарунки" звідти.Оксана не дозволила нести це в хату і тому все було в офісі, на фронтальній стіні.Харківські бригади були настільки вдячні за допомогу, що викарбували на гільзах назву Костіної фірми і разом з подякою прислали йому в подарунок.А інша пізніша прислала теж з викарбуваною назвою фірми огроменний шмат ракети.Він отримав і поставив біля стіни з подяками.А за тиждень був обстріл і ворожа ракета поцілила в офісний будинок Кості.Але стіна з подяками лишилась цілою.Лише від потужної вибухової хвилі впали на підлогу лише 2 подяки.Вгадаєте які?Саме ті - з Харкова.Ми говоримо про те, що Харків інший по енергетиці - ці люди надто сильні, незламні, як то кажуть ТИТАНові, молоді духом і гарячі.А в Києві більш м'яка енергетика - ми повільніші, м'якші, часто мудріші, наче нам більше років. Хоча це нашому місту більше років ніж Харкову.Але це відчувається і на людях.І те, що в Харкові спрацьовує як оберіг - в Києві, Львові чи Чернівцях може спрацювати трішки інакше, бо енергетика міста інша.Та тепер в них новий офіс - більш зручний, бо ближче додому і в ньому можна бути з собакою!- Тому все на краще!! - це коронна фраза моєї Оксани.І я люблю її за цю віру в краще.І за постійне вміння бачити все в золотому світлі.Цим ми з нею схожі.Ввечері їхала своїм чудовим містом і на душі було спокійно.Чомусь знала, що обстрілу не буде.І його не було.Але щоночі очікуємо...Щоночі.. І щороку всілякі "знающі" лякають нас спочатку найстрашнішою зимою, а потім обов'язково найстрашнішим літом.Та завдяки ЗСУ життя триває.І ми встигаємо виконати безліч справ.І телефон переповнений щасливими фоточками і відео.Які перемежаються і страшними прильотами та війною.Балансуємо на межі життя і смерті.Плачемо надто часто.Посміхаємось, бо інші чекають на наші посмішки.Дивуємось, коли кажуть, що ми красиві, бо відчуваємо себе не старими, а древніми.Дякуємо військовим за кожну подаровану мить життя.Кожну мить, які так намагаються знищити нелюди, але ми живемо.Бо в нас є ЗСУ.Їхала з таксистом і похвалила його зачіску.Бачила в дзеркалі, як засвітились сяйвом задоволення його очі.Виявилось, що військовий.Зараз списали, але готовий після відновлення знову в стрій.Дякувала.А він казав, що то в 2022-23 люди були вдячні військовим.Зараз ненавидять форму.Я розповідала про свою бульбашку небайдужих людей, які донатять на військо і вдячні кожному до неба.Говорила, що нас багато.І що в кожній країні є неадекватні. І вони часто бувають голосні, бо адекватні тихі і стараються не порушувати чужий простір.Та не треба думати, що притрушених багато.- Хай би так, як ви кажете... - казав водій.- Прямо захотілось вам повірити.. - сказав наостанок і побажав гарного вечора і тихої ночі.Бо я завжди прошу бажати мені тихої ночі.Надто стрьомно мені тепер щовечора.Навіть коли не виє сирена, ти все одно прислухаєшся і підсвідомо готовий..Це жахливо, чесно.Але так не буде вічно, бо всі війни закінчуються.І росія закінчиться.Стане малесенькою і нікому не загрожуючою країною, з людьми яким буде соромно все життя.І які будуть намагатись любим чином змінити громадянство, бо це ганебно бути рашистом.Ганебно і гидко.І це знатиме весь світ і не прийматиме нелюдів ніде і ніколи.Так буде!Буде так.Я знаю.#Дубровська 30.05.2026 Київ

- Щось ми давно не пили з тобою кави! - кажу подрузі!- Ну да, я вже й Просеко в холодильник для нас поставила!Назначаємо зустрічі.Обнімаємось.І намагаємось не плакати і не ділитись поганими новинами.Бо і так все знаємо.Я знаю, що в подруги згорів офіс під атакою рашистів.Вона знає, що моє серце не на місці через близьку людину на війні.А в нашої спільної подруги розбомбило квартиру і потрібна допомога.І в іншої тато бореться з раком, який повернувся через ці кляті обстріли..Багато ще всього.Та ми не будемо говорити про погане.І плакати не будемо.Вона як завжди скаже:- Просеко це про щастя! Хай ці бульбашки принесуть нам те, про що ми найбільше мріємо.І кожна з нас подумає про те саме: Перемога України і МИР на наших умовах.Щоб росія більше ніколи не могла напасти.НІКОЛИ.- Танечко... А раптом ми не доживем? Ти ж казала, що відтанцюєш каблуки на могилі упирів?- Відтанцюю звісно! В мене вже і сукня підходяща є від Полонець!- А раптом...- Не думай про погане! Не притягуй. Відтанцюємо навіть на хмаринках. Тільки б це скоріше сталось. Поки ми ще є.- Ну да.. Мені "не думай про погане, а сама..."- Так. Вибач. Я не залізна...- На наступному тижні в нас двіж в Віброкафе! Будеш?- Не знаю.. Поки що не знаю, зай. Але я подумаю.- Якщо не прийдеш на твій стілець я покладу рожевий вібратор! І включу! Хай тараторить замість тебе! )))Раніше я любила, коли сідає сонце.Зараз я думаю, що наближається ніч. І вона може бути страшна.І хочеться спинити сонце. Попросити його не спішити.Замість того я ставлю стілець в ванну, і роблю собі там затишок на ніч.Раптом будуть тривоги - перескочу туди.А ще згадую, як намагалась зварити собі кави вночі під обстрілом.Дуже хотілось спати.І я перечекаю вибухи від ракет і біжу на кухню, ввімкнути чайник, зварити каву.Чую як летить під вікнами шахед.Тікаю в ванну.Знову вибігаю - знову шахед.І за ним ще і ще..Чекаєш поки зіб'ють, вариш каву і тікаєш під вибухами знову в ванну.Пити її і слухати як здригається земля.Думати чи встигнеш випити цю останню філіжанку кавусі, чи..А потім чути "Відбій".І бігти спати.Але серце невгамовно стукотить і не дає розслабитись.Коли сильний обстріл завжди вночі сипляться запити:- Порахуйте нам нормальну Чорногорію на першій лінії і все включено. Не за всі гроші світу!- Хочу в Албанію, тільки щоб толкове щось з віп-ремонтом. Огго, а що це за ціни - вона ж дешева?!- Ви хочете сказати, що краще в Туреччину на все включено, ніж на Мальдиви на сніданках? Як це "така ціна перельоту"?? Скільки там летіти?..- Отой ваш Ель Аламейн фігня - я гуглила. І три відгуки були погані!- Моя подруга від вас літала до Туреччини і сказала, що там нема свинини. То ви собі запишіть, що мені потрібен готель зі свининою! Щодня! Я люблю Туреччину на все включено без обмежень. Так шо найдіть мені. Чи ви не профі?- Тань, я читала, що Зеленський літає прямо з Києва. То можна і мені якийсь такий виліт від нас? Я не хочу добиратись до інших країн. Хай я переплачу, але буду вилітати з наших аеропортів. Постарайтесь. Чи ви не турагент нашого президента?Я люблю свою роботу.Але деякі запити надто смішні, щоб бути правдою.І я не знаю як реагувати - як на жарт чи пояснювати.- Я напісал вам бєлий стіх, Татьяна.. - Я не сприймаю ворожої.. соррі..- Абідєть паета может каждий... Посвящу йєво другой дєвушкє! Покладістой!- Може познайомимось?- Вибачайте, не знайомлюсь..- А я електрик...- Ооооо!!! Цокає язиком і посміхається.І не знає, що просто мені так багато людей пишуть і просять контакти електриків, сантехніків, ремонтників дверей, вікон, кондиціонерів.Бо кляті рашисти нас бомблять.І приходиться то все ремонтувати, підключати, облаштовувати.І я не взмозі допомогти кожному, але контакти в мене завжди є.Контакти, обійми і кава.Переможемо!#Дубровська 27.05.2026 Київ

Пішла в магазин за хлібом і забрати посилку.Побачила по акції віскарь, той що мої дівчата радили - яблучний.Я не пробувала ніколи, але вони казали, що він "дівчачій і смачний".Беру пляшку, беру багет. Йду на касу.Мене проводжають поглядами з повагою і сарказмом.Кидаю дівчаткам фото свого візочка з покупками.Ржуть і лайкають. Кажуть: нарешті Дубровська стала людиною - матиме віскарь в хаті, а не лише вино.Хочу писати про щастя і ділитись гарними фоточками і відео..Як колись, коли до мене на сторінку заходили за натхненням і мріями..Коли листаєш стрічку в соц.мережах, бачиш рілзи людей з різних країн.От італієць щось готує і смачно навіть через екран дивитись на його пасту чи соус для креветок.Ось африканські хлопчики танцюють і ти заворожено дивишся, які ж вони граційні і як їм пофігу на те, в чому вони вдягнені.От іспанський чоловік показує як накачати ті м'язи так, щоб жінки не могли відвести погляд.От французька пані відламує шматочок крихкого круасану і тобі пахне паризькими вуличками і згадки несуть в мрії..Хтось грає в аеропорту на фортепіано, хтось показує як комбінувати одяг, щоб бути стильними.Люди діляться хвилями океану, гойдалками з коханим, гарним сервіруванням столу, квітами, подарованими важливими людьми, тягучою кавою, пінним пивом, тортиком, що є витвором мистецтва.Багато різної краси і спокою і завжди, як наче спотикаєшся на рілз від немитих - вони пояснюють абсолютно прийнятні в усьому світі речі наче це якась сакральна таємниця для "ізбраних".От якась гура вчить підійти до дверей і подивитись так "чтоб тєбє аткрилі".І орчихи не розуміють, як це - стояти і чекати, бути жінками.Інша показує як молоти перець в перечниці і орчихи дивляться заворожено, бо ніколи не бачили такого..А оці відео з рускім хрючєвом - то окрема стаття, за яку потрібно застосовувати гільотину..Дивно що нема відосів як користуватись унітазом - а може й є, просто мені не попались...Зате багато рекомендацій як і звідки щось винести, вкрасти, випросити.І знаєте що?Все більше порад: "скажитє что ви с Украіни - іх любят і скарєє всєго вам падарят всьо, на что ви пакажитє пальчіком" (с)Рашисти користуються тим, що багато з нас не говорить українською, не носить якісь символи, що нас ідентифікують, а в нас їх досить багато і я завжди радію, коли мої клієнти виїжджаючи за кордон показують/пояснюють всім їх зміст і значення.Вишиванки, жовто-блакитне поєднання кольорів, тризуб - все це ідентифікує нас як українців.Бачила рашистів в Чорногорії в вишиванках, писала про це в 2023, тікали від мене як від святої води чорти.Бо це наше. І ми можемо ідентифікувати де свій, де ворог.Дівчатам легко - можна на нігті малювати тризуби чи жовто-блакитним лаком красити нігті на руках і ногах. І ці кольори в одязі завжди актуальні, яскраві, красиві.І зараз досить багато всього, що може бути використане як наш символ і позначити нас українцями.Вожу з собою вишитий гаман на поясі від Полонець, ношу на шиї тризуб, маю багато вишиванок, футболок з нашою символікою і гаслами, хочу вишитий пояс під всі сукні, і можливо на голову щось автентичне, що і пасує, і прикрашає, і ідентифікує.. Думаю над цим.Маєте приклади? ))Не хочу про обстріли - але ж як не говорити? Моє місто дуже постраждало.І наші люди роблять вчинки від яких розпирає гордість, повага, шана.Відновлюють постраждалі бізнеси, квартири, дарують речі, допомагають, щоб весілля сталось, навіть коли оплачена весільна сукня згоріла при обстрілі.Шукають зниклих котів, собак і папуг.Обнімають, годують, колихають, запрошують до себе жити чи ночувати, пропонують роботу, допомогу транспортом, грошима, і разом зайнятись відновленням документів.Люди неймовірні.ЛЮДИ УКРАЇНИ НЕЙМОВІРНІ!Щоб мене підтримати Воїни прислали мені фото і відео забаранених на мою честь орків - я вже звикла до таких подарунків і ретельно роздивляюсь "як воно летить і взриваєцця".

Дивлюсь спогади в ФБ і бачу, що минулого року ми з дівчатками ходили на концерт Жадана.Я відмовлялась, бо ж був страшний обстріл вночі і не мала ні сил, ні бажання, але мої дівчата були незламні і невгамовні, і ми викричали на тому концерті весь біль і всю лють..Витанцювали як на могилі в окупантів все, що пережили за ці пекельні роки і повертались стомленими і оновленими.І я дивувалась: а що так можна було?А дівчатка реготали (може навіть істерично, але нам можна - ми вижили після обстрілу) і планували наступні концерти і називали мені НАШІ гурти про які я навіть тоді й не чула, але концерти яких будуть найближчими тижнями...Цього року ворог зробив це не 25го, а 24 травня, та все одно жорстоко і страшно.Пишу подрузі, бо знаю, що її мама живе на Лук"янівці, яка постраждала надто сильно.Мама була на дачі, але квартирі дісталось сильно.Люстра впала прямо на ліжко і мами б вже не було, бо на тому ліжку всі уламки з усієї хати після обстрілу.Там врятуватись би було не можливо..Пропоную їхати прибирати то все.. А моя Оля плаче і дякує, що я поряд і запропонувала допомогу.Записуюсь до трьох лікарів і на педікюр.Беру каву в кав'ярні, щоб підтримати наш бізнес - на більше мене поки що не вистачає.І рахую людям тури, відпльовуючись від шалено популярної в цьому році Албанії.Вкотре розповідаючи, що з інших країн вона може бути приваблива.Бо вони собі сіли в літак і їм потім не боляче трястись 5-8 годин до гарних пляжів.А нам...Витратити добу або й більше щоб дістатись Польщі, Молдови, Румунії чи ще якихось країн.Почекати свій рейс, а потім ще їхати довгим трансфером до гарного моря - ну якось занадто.Тим більше що й ціни Албанія виставила наче повірила в себе більше ніж Греція.Але умови там не такі...І надто багато нюансів.А той регіон, що близько до аеропорту - це не море.Це калюжа, в якій не варто плавати. І не дуже й можливо.Хоча готелів набудували багато не поганих.А автобусом їхати через Чорногорію - де і море крутіше і ціни менші, і їхати не так довго, як до Албанії, і не спинитись там на відпочинок - гріх.Тому раджу Чорногорію.І знаєте, що виявилось? Вчора туристка розповіла.Я ж не читаю відгуки туристів про готелі - бо сама знаю які класні, а які не варто радити.І от даю вивірені варіанти туристці, рівно в межах її бюджету по Чорногорії і раптом вона скидає скріни про низький рейтинг гарного готелю і погані відгуки.Бачу, що відгуки ці російською.Дивлюсь на рік відгуку - все сходиться.В 2023 році, коли росія намагалась спровокувати вторгнення Сербії до Чорногорії, щоб змістити увагу на іншу війну, рашистів і сербів повиганяли з Чорногорії.В країні проаналізували що може статись і провели чистки і в державному апараті і серед туристичних бізнесів.І тепер ображені і вигнані "гидять" рейтинги і пишуть своєю гидкою мовою погані коментарі готелям, що відмовили немитим у відпочинку чи роботі.Бачу, як інша подруга, що пережила вчора страшну атаку рашистів вирішила кардинально змінити імідж. І записалась нарешті до майстра, про якого говорила більше 3х років.І не рішалась на кардинальні зміни, які він їй пообіцяв в першу зустріч, з якої вона втікла.Чекаю перевтілення чи втечі знову.Підтримаю її в любому випадку.Подруга з фронту вчора вночі пише мені:- Дубровська, сподіваюсь тебе не було в Києві?- Як це не було? Була ))- Я тебе приб'ю! Пздуй звідти, щоб я за тебе не переживала! Там я тебе не зможу захистити!- Кицю, ти головне будь! Щоб я не переживала. В тебе там страшніше ніж в нас. Є новини?- Не питай.. Не питай прошу!- Мовчу..Знаю про що мовчу.. Знаю.. і мені боляче..В друзів після обстрілу заклинило двері вибуховою хвилею і вони не можуть потрапити додому. Даю контакти класного "двериста".В інших повилітали вікна в усьому домі - раджу тих, хто засклить і на пароль "Дубровська" зробить знижку.Віддаю речі тим, кому тепер нема що вдягати.Мої речі завжди приносять удачу, а ще виглядають так, наче їх ніколи не вдягали.Хай радують.

Колись я була світлою і бажала всім лише добре.. І мала чорне волосся..Тепер я ідеально сива/біла і бажаю нелюдам щезнути.При любій можливості я бажаю їм це прямо в очі або як сьогодні, як мантру під вибухи, коли трясуться стіни і твої слова мають величезне значення.Бо емоції підсилюють і ця енергетика летить до ворога і допомагає нашим ЗСУ на іншому рівні...Пишу це і згадую про Йєрмака і його відьм-гадалок ))Рашисти дуже вірять в подібну фігню. І я цим вдало користуюсь завжди.А Йєрмак і його кодло теж рашисти.Пазли сходяться навіть в таких "дрібничках"...Амулети захисту, ритуали...Як вони бояться всього, чим володіє кожна українська жінка!Володіє з народження, бо має пам'ять роду.Пишу не для срачів.. Бо хто в темі зрозуміє, а іншим зараз не маю сил пояснювати.Просто в українців відьми - від слова ВІДАТИ, відчувати, це про розумних жінок з сильною енергетикою. Це такі Берегині роду, які мають силу лікувати любов'ю, захищати вірою і т.д.Для рашистів ВІДЬМА - це така баба Яга, якій рузззкім духом тьхне і яка намагається їх звести зі світу божого...І воно все так і є.Хто в що вірить - тому те й прилітає...Берегині свого роду, коли лютують стають тими "Ягами" для ворогів.Як і Земля - своїх зцілює і надає сили, в інших відбирає і допомагає їх знищити.Україна не зникне - і це знають і йєрмаки з кодлом, і пхутіни (скільки їх там наклонували), і всі інші.І після таких обстрілів як сьогодні ми не стаємо слабшими - ми стаємо лютішими.І перший платіж летить на ЗСУ.Другий і третій теж!Слава Україні! Бережіть себе і вірте, що все буде Україна, а нелюди щезнуть.Щезнуть, як і не було!Цьом#Дубровська 24.05.2026 Київ

Але тут же і оті купе, в номерах економ і стандарт, які виходять не в коридор, а на загальний променад і кожен може зайти до тебе чи дивиться що ти сушиш біля вікна на стільцях...Таке собі.Хоча можна було б зробити як в купе якісь стопори, щоб можна було і провітрювати вночі і не чатувати, що п"яний рашист ввалиться в твою кімнату.Але не роблять.Власники поки що не вбачають в цьому проблеми.Широкайа уззкайа душа трєбуйєт размахха і что там храніть ваабщє? Йєсть же сєйф!Хоча на ресепшн, на барах, в ресторанах - дуже гарний персонал.Єдине погано, що коли бачать мою біляву голову висилають ту узкамовну "дєвачку", яка біжить аж спатикайється побажати мені гарного дня гнуснявою.Я кажу, що не розумію. Всіма мовами, які знаю.І спілкуюсь переважно англійською, ігноруючи всіх оркомовних.Але зраділа, що зустріла там на інспекції наших з Польщі - теж були в рекламному турі і впізнали мене, бо читають.Не обнімались..Я була така виснажена тим, що відбувається з моїми Воїнами, що просто не мала сил ні на що інше.Хоча й намагалась працювати.Та вся моя енергія йшла на війну.. щоб врятувати наших, щоб підтримати..Тому в дорозі мене закачувало і я буквально випадала з нашого ВІП-трансферу в останні дні туру.І підганяла себе, щоб не затримувати групу, але плелась позаду і від цього бачила більше ніж інші.Бо не чула інших вражень і сприймала серцем кожен готель.Я зараз в Києві.І вчора красиво вдягнувшись спинилась не від дощу, а від повітряної тривоги і гупання ППО.Потім був грім.І новини від яких плакала.А на пошті отримала розкриту і розкрадену посилку, і не мала сил ні виясняти, ні сваритись..Подумала просто:- Значить ТАК оплатила.І пішла.Порівняно з тим, що відбувається на фронті це такі невагомі моменти..Добре що оплата речами, грошима, але не життям.Йшла на пошту і зустріла нашого тренера-шахіста.І отримала цілий пакет неймовірно пахучих грибів.Смажила, роздавала сусідам, кайфувала, запиваючи томатним соком від батьків.Хороших людей більше!Я це точно знаю.І якщо комусь потрібна допомога - просто озвучуйте.Хтось та й почує.Так завжди.Здивована, що всі мої квіти знову вижили.Навіть ті крихітні, що були розсадою і я думала, що моя поїздка це їх вирок...Всі вижили, нахальний перець і квіти з Мадейри навіть квітнуть.А молоді дубочки стоять стовпчиками і кажуть, що українці виживуть і переможуть.Бо це НАША ЗЕМЛЯ! І вона дарує нам сили.Чорнобривці вже майже готові заявити, що вони підлітки.А ще якісь квіти, в яких дивне листя і я постійно думаю, що це будяки, вперто лізуть і намагаються вирости.Готую тур на осінь до Стамбулу.Є дівчата, яких дуже б хотіла туди дьорнути, щоб хоч якось підтримати після втрати..Мабуть буду вертати підвішений тур.Коли інші люди можуть оплатити любу суму і це буде оплатою за інших військових чи їхні родини.Цим людям більше за інших необхідно переключитись.А ті що втратили дітей чи коханих...Я б їх обійняла крилами...І понесла в красу...Тільки вони не хочуть ніяких змін і не бачать нічого крім тих стін, що пам'ятають ЙОГО.. Тих моментів.. де колись були щасливі...- Не думай про погане! - наказую собі я. І як той Мюнхаузен витягую себе з пучини з волосся.Мені простіше - в моєму просторі стільки неймовірних людей, які мене відчувають і готові підставити крила.Я ще про це напишу.Не зараз.Але я вдячна кожному з вас!Кожному!Люблю!#Дубровська 22.05.2026 КиївНе знаю які фото ставити - з Бодруму чи з Києва..

Буду потрошку вам розповідати про готелі, що мені сподобались або навпаки.Їх багато. І готелів і розповідей.Інколи я думаю про те, що готелі схожі на людей.До одних ти приростаєш серцем одразу, знаходиш спільні мелодії душі, прокидаєшся з усмішкою і хочеш вертатися туди знов і знов.А є наче й не погані, але ходиш там і не почуваєшся щасливим.І це не можна пояснити одним реченням.Просто ви трішки не підійшли один одному і часто ця прірва росте, а інколи прийшла на зміну нова команда і все змінилось.І їсти стало смачніше, і анімація не бісить, а заворожує, і номер прибрали наче сонячних зайчиків запустили і на душі стало легко і приязно.На це сприйняття впливає не лише готель, але й новини з України.Тобто по суті робота ЗСУ.Тому багато хто звик вже: прокинулись, посміхнулись = задонатили!Бо лише ЗСУ продовжують нам життя і роблять настрій.Лише вони.Ну і ми звісно.Від нашого настрою і сприйняття надто багато залежить теж.Бо кажуть же, що є люди-бджоли, для яких всюди квіти, і люди-мухи, що бачать всюди лише лайно.Я інколи дивувалась, як в один і той самий час різні люди по різному сприймали і готель, і погоду, і країну.А потім сама поїхала у відпустку з людиною, яку вже не сприймала як свою.Але все ще намагались щось там врятувати/спасти у відносинах.І вийшло тільки гірше.Бо всю відпустку мені мстилися за моє рішення розлучитись.І я проплакала всі дні і улюблений готель вперше не радував, а наче був свідком моєї печалі...Тепер я так не роблю.Я вже вмію виставляти межі.Я вмію казати НІ.І обирати себе і своїх теж навчилась гарно.Та все ж таки розповім вам про готель.Я його часто продаю.Він дійсно гарний і цікавий.Але цей раз мене вразив не він..В готелі все стабільно добре.Та в рекламнику нас зустрічав син власника, що веде телеграм-канал готелю, робить йому рекламу і не може собою налюбуватись/натішитись.Бо вважає себе прекрасним і неймовірним.І дівчата з групи, що були підписані на нього в соц.мережах так чекали цієї зустрічі, що мені було аж цікаво самій побачити хто ж це такий.І в нього все було відрежисовано - навіть амнезія, коли він "забув" якесь слово і прекрасна дружина з готовністю "нагадала" його.Нас пригощали шампанським, полуницею в шоколаді і лилась розповідь, як казка.І 40 хвилин він купався в увазі дівчат і радів з того.Ми дивились номери, пляж, територію.Це дуже гарний досвід, бо я знаю цей готель, але так приємно впевнитись, що все там добре.Побачити на власні очі пляж з піщаним входом в море (що не так часто в Бодрумі) і іншу частину, теж необхідну, бо номерів багато і всім повинно вистачати місця.Зараз подруга теж в рекламнику в цьому готелі і каже що спектакль той самий.Але їй вже смішно те дивитись по другому колу.І коли він розповідає про прогулянкові зони для туристів і питає в дружини:- Как ти гаваріш, чєм там пахнєт?- Там пахнєт БАБЛОМ!! - каже красива дружина завчену фразу і він киває задоволено.Спектакль закінчився.Та туристи люблять цей готель.І є ті, що бронюють його знов і знов.Тут смачно, легко, цікаво.Але дуже багато рашистів, порівняно з іншими готелями.І є туристи чиї діти говорять орчою мовою і їм дуже ок, що діти між собою можуть спілкуватись.І вони не думають про те, що орченята виростуть і прийдуть vбиvати наших дітей..Зараз на моменті в них ще поки що "какаййа раззніцца" "ета же дєті" "может вайна і закончіцца пака ані вирастут".Може й закінчиться..Це не просте питання.Та я раділа, що була в Бодрумі в не сезон і бачила мало немитих.А коли ми побували на тій знаменитій Марині, де "пахнєт баблом" - нам пахтіло морем, яхтами, ресторанчиками з видом на море і магазинами одягу, прикрас, косметики.Але не баблом.. ніт..Мабуть рецептори в нас інші.Цікаво, що дівчатам з екрану так подобався цей готельєр, а побачивши без софітів - розчарувались.