А ці купила мені мама.Я тоді так злилась, що вона не спитала в мене, які я хочу і на власний розсуд обирала мені сервіз.Бо я б обрала геть інші..Я так мріяла про них - тоненькі, з золотим обідочком... ніжні як весна..Але вже стільки років з цими маминими чашками і тарілками нічого не стається.Я їх так і не полюбила і не звикла, хоча вони дійсно класні і підходять в любий інтер'єр.А ще вони вже стільки бачили всього і всіх, що мають право тут бути - живими свідками неймовірних історій.А коли закінчиться війна - куплю ті що мріяла...Або буду берегти ці..Не знаю..Зараз так змінюється все і стає не важливим.А от ця - найновіша з фотографією Махно і його тачанки, приїхала до мене посилкою з Запоріжжя.А взагалі то вона з Гуляйполя, я ще з дитинства слухала мамині історії, як вона їздила автобусом з Дніпра в Кривий Ріг і водій завжди спинявся біля повороту на Гуляйполе і розповідав про Махно.І всі слухали затамувавши подих про повстанців і батька Махно.І історія від водія була геть іншою ніж розповідали в школі.І тоді ж вперше вони побачили що наш Тризуб складається з зашифрованого в ньому слова ВОЛЯ.І світ перестав бути червоним...Це раритет, який я поки що не використовую, щоб пити.Він стоїть в коробці, бо я думаю про те, як зберегти і передати в музей потім, коли все скінчиться.А війна скінчиться обов'язково, бо всі війни завжди закінчуються...Всі.Навіть ті, які продовжувались довго-довго.Вчора був день пам'яті загиблих в цю війну дітей.Хтось порахував офіційні втрати і виявилось, що офіційно нелюди вбили 707 дітей.Після війни ми дізнаємось правду і ця цифра стане набагато більшою..А може й не дізнаємось.Бо не порахуєш тих, кого окупували нелюди з 2014 року і потім погнали воювати проти свого ж народу.Як цих дітей рахувати? Як дорослих?Якщо їм виповнилось 18-19 років, а мізки країна-нелюд вміє переплавляти майстерно.Згадую завжди й патріотів-хлопців з Бердянську Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова, які чинили спротив окупантам і загинули від ворогів встигнувши попрощатись через відео-зв'язок не скорені, сильні, красиві...Завжди думаю про батьків цих дітей.. І не маю слів, розуміючи їх горе..А згадайте тих батьків, що самі власними руками віддали дітей і всі документи в руки нелюдів, бо повірили, що їх повезуть на оздоровлення в табір Артек?Пам'ятаєте на початку повномасштабного вторгнення?І рашисти тим дітям одразу змінили прізвище, ім'я і навіть дату народження.І важко було знайти і повернути цих дітей одразу, а зараз вони вже й мову забули і свої імена...А я й досі прислухаюсь чи не говорять діти, що приїхали на відпочинок з рашистами, нашою мовою.І в нас і досі нема чітко прописаного і законного алгоритму, що робити в таких випадках і як забирати наших дітей та шукати їх рідних, яких теж могли вивезти на росію і роз'єднати навіки сім'ї, як часто робили нелюди....Зараз літо і я сварю себе, що все ж пишу свої історії, коли нема часу глянути вгору.У турагентів України це літо надто важке.Через обстріли багато автобусів постраждало і я читаю, як турагенти скаржаться останніми днями на різні некомфортності в автобусах і автобусних турах.Все таки 2 попередні роки від'їздили стабільно нормально, майже без ексцесів. І трохи розслабились.. Наче забули, що маємо сусіда-терориста.Оператори стоять на розтяжці і попри здорожчання пального, зменшення попиту, збільшення курсу, все ж намагаються не вилетіти в трубу і пропонувати нашим клієнтам притомні ціни і тури.Бачу як відповідають дівчата навіть вночі, під вибухами на кожне повідомлення.І аж ком в горлі від цієї самовідданості.А сама теж, як тільки отримую гроші на рахунок - спішу перекинути на туроператора.Бо раптом що...Ніколи ж немає гарантій пережити ніч чи тиждень...Хоча ні.ЗСУ гарантують і роблять все, щоб ми жили і не зневірились.