Telegram statistics channel - @starlev

Правозахисник, журналіст і колишній військовополонений Максим Буткевич відвідав фестиваль Bestseller Fest. Читомо побувало на події та ділиться основними тезами, які прозвучали протягом зустрічі:У полоні ти відвикаєш від того, що ти можеш обирати. Внутрішньо вибір і свобода дуже пов'язані. Ти можеш обрати, що вдягнути. Ти можеш вибрати говорити чи мовчати, з ким спілкуватися, а з ким ні, що робити далі зі своїми планами і бажаннями, тому що в тебе є свобода. Люди — це істоти, які постійно перебувають в процесі самотворення. Кожним вибором, і в полоні, і на волі, ти формуєш себе наступного. І в цьому є наша свобода, але за кожним вибором є безумовна відповідальність. Тому що ти відповідаєш за наслідки. Позбутися відповідальності неможливо. Це ілюзія. Це ілюзія, яка є великою частиною світогляду руского міра. Найпопулярнішими в моєму бараку з моїх книжок, не лише між засудженими-полоненими, а й кримінальниками, були Франкл і Марк Аврелій. Тому що вміння приймати те, з чим ти все одно не можеш змиритися, але при цьому приймаєш, зберігаючи власну гідність і внутрішню свободу, необхідна, коли ти у полоні. #Максим_Буткевич👉 Підписатися на Читомо в телеграмі

👻«І так щодня» Девід Левітанвидавництво: ВСЛ, 5/5💕Мені розбили серце. Ну так, зважаючи на зав’язку, я мала розуміння, що скоріш за все, так і буде, але не вірити в диво до останнього ну просто не могла. Це тепла історія з гірким присмаком невідворотного. Того, що змушує ще на початку книги сумно зітхати та поглядати на кількість сторінок, що залишилася до сліз. 💐 Історія оповідає про такий собі дух А, який щодня проводить в новому тілі. Він не знає своїх справжніх батьків, свого походження, звідки взявся і яка природа його сутності. Ось цілих сімнадцять років він подорожує з тіла в тіло, намагаючись проживати життя чужої людини з якнайменшими втручаннями. І все йде добре, допоки одного разу не прокидається в тілі Джастіна і не закохується в його дівчину Ріанон, яка справді заслуговує куди більше, ніж те життя, що вона має. Бо я хочу подарувати їй хороший день. Всього-навсього один хороший день. Я ж бо так довго беззмістовно тинявся, не маючи цілі, не маючи мети, і от зараз нарешті маю цю примарну, ефемерну мету, принаймні зараз відчуваю, що вона у мене з’явилася. Історія справді читалася швидко. Слова просто-таки несли мене сюжетом, я втрачала ліку часу, аби якнайшвидше дізнатися, що ж там далі. І ці всі описи були легкі, точні та наповненні певними відтінками. Не знаю як це пояснити… це більш на межі сприйняття почуттями. Неймовірна гра автора з читачем. Хотілося читати, хотілося страждати відчувати попри все.Та, історія все ж неідеальна. В ній не вистачає контексту щодо минулого А, не вистачає широти дій. Так, автор в декількох словах посеред величезного абзацу допускає думку, що наш герой такий не один. Але це все. Звісно, ніц вимагати щось масштабне від молодіжного роману. Та ось в цих моментах для мене справжні були… ну не сюжетні діри. Ні, скоріше не вистачало декількох пазликів. Знаєте, ось це трішки неприємне почуття, коли склав пазл на 2500+, а дві детальки десь поділися.Коротше, щиро раджу. Я в любові, і буду всім кричати про це.#дегустація

Вікторія Амеліна "Дім для Дома", Видавництво Старого Лева 🌟Це одна з найкращих книжок сучасної української літератури, яку я читала. Тож тепер мені хочеться всім про це розповідати, бо про "Дім для Дома" говорять мало, як на мене.Звісно, я знаю, хто така Вікторія Амеліна і як вона загинула 😭 Але чомусь я не чула саме про книгу. Прочитала тільки тому, що її обрали на книжковий клуб. "Смішний пудель на ім’я Дом розповідає нам історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково у невеличкій львівській квартирі, де жив раніше... Яка різниця хто? Камені не розкажуть. Або розкажуть — якщо маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які допоможуть — полковнику зі сходу України чи хоча б його псові — нарешті відчути себе вдома у Львові 90-х?Здається, до чужої скрині вже ніколи не підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити штурвал винищувача. Ніколи ні пес, ні стіни не приймуть нових господарів. Але буває, чужа таємниця виявляється й твоєю також. І, можливо, героям цієї історії таки вдасться віднайти дім." 🐩 Оповідь від пса — незвична оптика, бо глибину чужих історій він зчитує через нюанси запахів, ритуалів і звичок. Події відбуваються у Львові 90-х і 2000-х. Це період мого дитинства і юності, і багато чого для мене знайоме, хоча я з Донецька. До речі, Донецьк згадувався неодноразово. Для мене це історія про пошук дому — буквального і внутрішнього. Про родину, в якій кожен, незалежно від віку та походження, намагається знайти місце, де буде добре. «Я хочу свідчити про свій дім. А дім твій — там, де твої сліди. Дім — розпорошений, як білі уламки замерзлих річок над Землею». «Це коли загубився в просторі й часі, тоді чіпляєшся за пожитки. Зберігаєш старі незручні туфлі, бо ці туфлі — твій дім, як чоботи — дім солдата. Іншого-бо нема». Тут ідеться про ідентичність, пам’ять, мовчання поколінь, про травми, які передаються — і які можна осмислити. А ще про те, що відгукується кожному українцю: втрати, міграції, зміни... «Час надто швидко змінює декорації, люди часто обирають не свої ролі». "Тільки ніяк не можуть повірити: дім? Чи знову — переїжджати, тікати, прилаштовуватися, мімікрувати, ростити дітей, не мати проблем, не бути проблемою, не бути… Не бути? Так, не бути. Не бути, а бігти." Авторка згадує про Скнилівську трагедію, Майдан, війну, голодомор, дотикається до болючих тем дуже точно і чесно. Без натиску, без пафосу. Просто як є. Щемко, але не штучно."Війна, наче кір, яким треба перехворіти. Від кору щоправда існує вакцина…" «Коли одне покоління мовчить, наступне врешті буде вигадувати — а ті, що прийдуть пізніше, можуть уже й не побачити різниці між правдою та брехнею». Сильна книга. І я щиро її раджу. І дуже прикро, що Вікторія більше нічого не напише 😭#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Амадока - Софія АндруховичОдразу, мабуть, варто уточнити, що я вважаю себе однозначно фанаткою творчості пані Софії. Те, що я в неї вже читала, мене занурювало (а інколи - і носом макало) в наче інший вимір, сповнений чуттєвості і деталізації. І так, це буде, мабуть, один з найважчих відгуків за весь час, поки я цей канал веду - як мінімум бо зібрати всі думки після того товстунця доволі важкувато. Та я спробую. #топ_взагалі - але трохи за іншими критеріями, бо слово "сподобалось" тут має трохи інший відтінок, ніж зазвичай.Про що ця книга? Про військового без памʼяті? Про дівну любов, що межує зі співзалежністю? Про самотність у великій квартирі на Подолі? Про заборонене кохання з донькою НКВДіста? Про знищення євреїв німцями в Бучачі? Про загадкового скульптора, овіяного таємницями? Про єврейського мудреця? Про Домонтовича? Про Зерова? Про одну велику авантюру - чи то надто гуманну, чи то нелюдську?.. Якщо коротко - то і про все, вищезгадане, і не про нього - теж. Всього в книзі мені було занадто. Все було настільки висококонцентрованим, на нерві і заплутаним, що, здається, книга забрала в мене всі сили. Якось я пані Софії розказувала, що дуже часто її книги мені надто фізичні - бо я відчуваю описані нею запахи, тепло, холод, біль - ще одна причина, чому я розтягнула читання на 13 годин, і не всі з них були приємними. До того ж, відкриваючи її кожен день, не знала, яку історію я читатиму далі - нелінійність і стрібки по часу були неочікуванними і непрогнозованими.Та, після всієї болі, описаної там, пережитої кожним персонажем, що так чи інакше зʼявлялись в оповіді, і так чи інакше впливали на героїв - тепер почуття таке, наче доторкнулась до чогось, що значно більше за мене, і тепер вся ця сила мене просто давить до землі сильніше, за гравітацію, деконструює - але потім збирає знову. В щось таке саме - але трошки інше. В цілому, такий ефект маю часто від справді хороших книг, але після "Амадоки" він теж трохи відрізняється від всіх інших.Також офіційно можу сказати, що ще ніколи я так багато не гуглила впродовж читання. Не задавала так багато питань собі і книзі загалом. Не вишукувала джерел натхнення (наприклад, в одному шматку я настільки чітко почула Агеєву, що це просто не давало спокою - і, судячи з того, що пані Вірі було в кінці винесено подяку, то, мабуть, все вірно я почула). Загалом, книга лишила по собі більше питань, ніж відповідей - і так, думаю, теж має інколи бувати.Я правда не знаю, чи можу її рекомендувати. Вона важка - і текстом, і змістом, і фізичною вагою. Можу прямо сказати, що якихось алюзій я майже напевно не зрозуміла - і мені за це не соромно. Упевненою можу бути лише в двох фактах: а. Андрухович - моя богиня, і я нею захоплююсь (а нам же не завжди треба розуміти своїх божеств, вірно?) і б. я абсолютно точно не шкодую витраченого на цю книгу часу.

Дочекалися! Перший нормальний відгук на каналі, ще й на книгу, яку я купила менш ніж 48 годин тому 🙂 «Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» від Джессі Сутанто — справді дуже затишний детектив, але при цьому він не дасть засумувати й навіть змусить час від часу хіхікати! У книжці оповідь ведеться від кількох осіб (multi pov), що я дуже люблю. Головна героїня — 60-річна власниця чайної крамниці в Чайнатауні, Віра Вон — мила бабуся, яка має багато вільного часу та непроханих порад, особливо для свого сина (але це часом дуже дотепно 👇🏻) ...Можливо, тобі треба підкотити до неї і в ДМ і написати «пані, ну ви 🤌🏻». З любов'ю, мама. Одного ранку, як завжди, рівно о 4:30, Віра прокидається, спускається в чайну... й знаходить тіло. Щоб допомогти поліцейським, вона готує чай, прибирає і старанно обводить тіло маркером, ну... майже не торкаючись його 😅 Віра пишається своїм місцем злочину — напевно, на такому милому місці злочину копи ще не бували. Спойлер: поліція не в захваті від допомоги, та й не розглядають цей випадок як вбивство, тож Вірі доведеться розпочати власне розслідування. Наступного дня у чайній з'являються наші нові герої, за сумісництвом — підозрювані, бо ж усі ми знаємо, що вбивці повертаються на місце злочину, правда? Ось вони: Рікі — хлопець, що представився журналістомСана — ймовірно, авторка тру-крайм подкастуОлівер — брат загиблогоДжулія — дружина загиблого 💭 Поставила книжці 5 з 5 ⭐️ бо це історія про дружбу, брехню, зцілення, творчість та троп «віднайдена родина»... ну і так, вбивство, хоч не так вже й на першому плані. Рекомендую! А ще це оформлення! Ну гляньте, як ідеально підібрані тон зрізу, каптал та ляссе, ну краса ж! 🤩 До речі, права на екранізацію придбані студією Warner Bros TV, проєкт на стадії розробки 😏

Що може означати червона помада в пеклі концтабору? Чому за неї билися більше, ніж за їжу? Чи може клаптик тканини, парфуми або модний етюд стати ниточкою, яка тримає людину з життям?У «Особистих речах» Кароліна Сулєй відкриває новий, несподіваний вимір памʼяті про Голокост — через деталі, через особисте, через речі, що мали силу не дати людині зникнути. Це книжка не лише про втрату, а й про гідність, людяність, про красу, яка може рятувати.Редакторка Ольга Ренн ділиться, чим її вразила ця книга:Навряд чи книжка з історії Голокосту асоціюється з питаннями краси, стилю, моди, бо нам часто здається, що такі книжки — про смерть. Але вони і про життя також. Цей досвід дуже складно осягнути, а проте він був. І сьогодні книжки Віктора Франкла, Едіт Еґер, Прімо Леві та багатьох інших авторів дивовижним чином наснажують та додають сил. Кароліна Сулєй унікально цікава авторка, яка зібрала безліч свідчень про роль і значення особистих речей у житті різних людей і як ті речі допомагали людям протривати і вижити у концтаборах. Мене вразила історія однієї жінки, яка в Берґен-Бельзені малювала модні етюди на сторінках свого записника, а після війни стала модною журналісткою, працювала на «Vogue». У інтерв’ю про табірний період життя підкреслювала, що пам’ять про моду не залишала її навіть у найчорніші миті. Розповідала, що в Бельзені жінки за помаду билися більше, ніж за їжу. У неї був мініатюрний флакончик парфумів, і вона берегла його, наче скарб. Парфуми нагадували їй про «цивілізований світ».

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️Кохання та удача - Дженна Еванс Велч 🌟сюжет: Адді таїї брат Ян побились на весіллі тітки. В якості покарання вони мали бути під наглядом дорослих в Італії і за найменшу провину - обоє вилетіли б з футбольних команд. Але ці двоє, замість того, аби відправитись в Італію - вирушають в подорож автівкою по Ірландії💚подорож Ірландією;💚родинні стосунки.мої враження: перша частина цієї серії залишила по собі дуже теплі емоції, тож я вже приблизно знала, чого очікувати. Але, побачивши назву «Кохання та удача», я налаштувалася на якусь романтичну історію… Проте, якщо чесно, любовної лінії тут майже немає. Вона десь на фоні, дуже легенька і непомітна. Натомість головна увага приділена зовсім іншому - сімейним стосункам, а саме - братові й сестрі.Герої завжди були близькими, але з роками між ними з’явилася прірва. І от, під час поїздки в Ірландію, вони опиняються там удвох - мали їхати до Ліни (героїні першої частини), і бути під наглядом її батька, як покарання. Бо якщо знову накосячать, то вилетять із футбольної команди. А це для них дуже важливо.Але все йде не за планом вони залишаються в Ірландії разом із третім героєм книги і вирушають у мандрівку країною. Я очікувала, що буде романтика, захопливі краєвиди, атмосфера Ірландії. І так, природа описана неймовірно. Але основна історія - внутрішня, про братів і сестер. Через подорожі вони переосмислюють свої конфлікти, вчаться знову приймати одне одного такими, як є, і нагадують собі, чому важливо триматися за родину.Родинні цінності - вони тут справді в центрі. І заради них цю книгу варто читати. Додатково - тема дружби. Вона теж тут дуже щира, тепла й справжня. Книга вкотре нагадує: треба цінувати тих, хто поруч. Справжня дружба - це підтримка, довіра, готовність бути поруч, коли складно. І такі люди - безцінні.Мені книга дуже-дуже сподобалась. Я ставлю їй максимальну оцінку. Читати обов’язково влітку, бо вся серія - це просто набір літнього настрою.Рекомендую щиро ❤️5/5 💫#відгук_анасстеп

📚 У серпні Львів стане місцем зустрічі тих, хто творить і читає сучасну українську літературу. 15–17 серпня на території !FESTrepublic (вул. Старознесенська, 24–26) відбудеться перший BestsellerFest — новий літературний фестиваль, який об’єднає авторів, читачів і видавців у просторі спільних розмов, книжкових відкриттів і важливих сенсів.Програма включає:— презентації новинок і книжковий ярмарок— зустрічі з авторами, публічні інтервʼю, автограф-сесії— спеціальну дитячу програму— вечірні концерти (зокрема, Ірена Карпа та «Фактично Самі», Сергій Мартинюк і «Фіолет»)Серед анонсованих учасників: Євгенія Кузнєцова, Макс Кідрук, Ілларіон Павлюк, Марія Матіос, Василь Шкляр, Ірена Карпа, Андрій Кокотюха, Андрій Любка, Анастасія Левкова, Мирослав Дочинець, Володимир В’ятрович, Володимир Станчишин — і це лише частина програми.📍 Вхід 15 серпня — вільний для всіх📍 16–17 серпня — безкоштовно для військових, пенсіонерів і дітей до 12 років🎟️ Квитки — наconcert uaЧастина коштів буде передана на потреби ЗСУ.BestsellerFest 2025 — це простір для розмов про книжки, досвід і час, у якому ми живемо.

Відкрила для себе нового українського автора та його фентезійний роман, і ви навіть не уявляєте, наскільки він мені сподобався! «Аркан вовків» Павла Дерев'янка – це класне поєднання нашої історії, чудового гумору, цікавих персонажів та захопливих пригод💭Події відбуваються у далекому 1845 році на землі Українського Гетьманату. Наш головний герой – це молодий хлопець на ім'я Северин Чорно­вовк, який тільки починає свій шлях на вовчій стежці, готується долучитися до характерників та вступити до Сірого Ордену. На долю хлопця випаде багато подій, які безповоротно змінять його життя, а також знайомство з вірними побратимами.«Аркан вовків» дуже насичена на події та цікаві сюжетні повороти. Автор однозначно вміє змусити читача хвилюватися за героїв та співпереживати їм. Книга читається дуже легко та швидко, тому що хочеться дізнатися, що ж там буде далі.До речі, видавництво «Старого Лева» вже повідомило дату виходу другої частини, яка називається «Тенета війни» і має вийти вже 5 серпня. З нетерпінням чекатиму на продовження, тому що дуже хочеться прочитати, що ж там буде далі.Нижче поділюся ще декількома цитатами з книги: • – Навіщо ти зробив це, Северине?– Щоб… захищати їх, – він указав на святкову юрбу.– Хіба б не знайшлося іншого захисника?– Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.• Не забирай чужих помилок, козаче, із тебе вистачить власних.• У держав немає друзів, Северине, – повчав Захар. – Є лише тимчасові союзники.• Не існує ніякої долі, є тільки шляхи, що ми обираємо та долаємо, і кожен шлях, попри всі сподівання та бажання, може обірватися у найменш очікуваний момент. Навіть коли здається, ніби стоїш на самому початку, у тобі живе стільки ідей, а попереду стільки невиконаних справ і стільки речей, які прагнеш змінити… Смерті байдуже.Видавництво Старого ЛеваБільше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Чому «Ї» — більше, ніж літера?Як незалежність України стала викликом для Росії?І що пов’язує минулі імперські амбіції з сучасною війною?У книжці «Україна. Свобода. Європа» журналіст Ростислав Хотин відповідає на ці — та багато інших — запитань, аналізуючи ключові події новітньої української історії.Книжка вміщує статті, в яких проаналізовано й висвітлено минулі й сучасні події, важливі для політичного вектора України. Після прочитання цих матеріалів можна краще зрозуміти, які були передумови для здобуття Україною незалежності 1991 року й чому для Росії неприйнятна сама ідея української національної ідентичності. Влучні цитати політиків та істориків доповнюють фактологічний матеріал, а грамотна аналітика допомагає зрозуміти зв’язок минулого із сучасними реаліями.Ростислав Хотин висвітлює деякі події та явища, які, на перший погляд, прямо не впливають на політичні процеси, проте є важливими й показовими. Бо й справді, іноді навіть одна буква може мати велике значення, якщо це українська літера «Ї», яка стала своєрідним знаком спротиву на тимчасово окупованих територіях України.📘 Обкладинка — Дарія Луцишина