Старий Лев

💭Справжній жах - це істоти з темряви чи люди, які поруч із нами кожного дня?💭"Незнайомець нагорі" Лізи МатлінЖанр: психологічний трилер, камерний трилерМоя оцінка: моторошно, клаустрофобно, дуже атмосферно🤍Я обожнюю камерні трилери, де дія обмежена одним будинком чи невеликою спільнотою, і "Незнайомець нагорі" одразу припав мені до душі. Сюжет розгортається у похмурому старому будинку з моторошним минулим, і відчуття клаустрофобії тут буквально живе разом із головною героїнею. Деталі роблять свою справу: опис скрипучих підлог, старих шпалер і навіть похмурого лісу за вікном настільки реалістичний, що мене ледь не охоплювала паніка. Інколи мені здавалося, що я чую скрипи чи завивання вітру десь поруч, хоча сиділа у своїй квартирі. Я цілковито поринула в атмосферу роману, і читати його було справжнім задоволенням.❤️Що ж до "незнайомця", то від самого початку у мене були підозри щодо деяких персонажів: здавалося, що вони щось приховують. Ближче до розв'язки це відчуття тільки посилилося, і я навіть частково передбачила один із сюжетних поворотів. Проте це аж ніяк не зіпсувало враження - інтрига з кожною сторінкою лише зростала, а фінал виявився оригінальним та захопливим. Попри всі мої здогадки, я все одно отримала від читання неймовірне задоволення. В цілому "Незнайомець нагорі" подарував мені кілька днів захопливого читання. Авторці вдалося підтримувати напругу та інтригу на кожній сторінці, а поєднання психологічної гри з похмурими побутовими деталями тримало в напрузі до останнього. 👹 Тому раджу цю книгу всім, хто любить атмосферні й трохи моторошні трилери = вона точно того варта.Букви та сенси 🐉 | Видавництво Старого Лева 🌟#відгуки@bukvysensy

Отримала книгу Артура Дронь "Гемінґвей нічого не знає" від Видавництва Старого Лева.Дуже-дуже хотіла прочитати цю книгу. Я навіть не знаю, чи писати щось про неї. Впевнена, що ви всі про неї чули, а багато хто і читав 🔥"Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психо­терапією не лише для нього, а й для читачів.Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися." Навіть від анотації сироти. Очікую багато.#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

Починаючи читати книгу «Найвеличніший пивний забіг. Спогади про дружбу, відданість та війну» Джона «Чік» Доног’ю та Дж. Т. Моллоя, я навіть не підозрювала, що на мене чекає. Точніше, навіть не так – я думала, що це буде просто смішна історія про пригоди молодого американця. Але насправді, ця книга про значно важливіші речі, а саме про відданість, дружбу, взаємопідтримку та як би це сумно не звучало – про війну💔Все, що описано на сторінках – правда. Мова йде від Джона «Чік» Доног’ю і саме він розповідає про те, як вирішив підтримати своїх друзів і знайомих, які у 1967 році воювали у В'єтнамі. Разом з своїми приятелями, які на той час знаходилися в Нью-Йорку, він вирішив приїхати на територію, де велися бойові дії та пригостити всіх друзів пивом й підтримати їх.Можна сказати, що пригоди у Чіка почнуться практично одразу ж, і буде дуже багато непередбачуваних ситуацій, з яких йому доведеться шукати вихід. Було справді цікаво читати про всі ці зустрічі й перепитії, які відбувалися протягом того часу. Також я дуже зраділа, коли побачила, що у книзі є ще й декілька сторінок із справжніми фото Чіка та людей, до яких він вирушив у В'єтнам. Вони доповнюються короткими замітками й дозволяють читачу краще уявити все те, що відбувалося під час його подорожі. Також хочу подякувати ВСЛ за таке гарне оформлення. Як на мене, то обкладинка дуже влучно підкреслює саму історію.• Утішало хіба те, що я не мав на ту пору ні дружини, ні дітей. Коли ти молодий і ні до чого не прив’язаний, смерть лякає не так сильно.• В’єтнамський уряд не мав чим годувати свій народ, а вже тварин у зоопарку – то й поготів. Ці люди, мабуть, віддавали звірям половину того, що мали самі, хоч було в них зовсім не багато. Після Другої світової війни таке саме діялося в Берліні та Будапешті. Доброта часом проявляється у найнесподіваніших місцях.🎧 Friends Will Be Friends – QueenВидавництво Старого ЛеваБільше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Нарешті дійшла показати вам ще одну чудову книгу - «Різдво приходить в країну Мумі-Тролів» від @starlev 💙Дуже мила, тепла та кумедна історія про те, як муміків розбудили взимку та змусили готуватись до приходу Різдва.Хто це такий та чому йому треба готувати їжу та подарунки ніхто не попередив звісно😁Ця книга порадує шанувальників творчості Туве Янссон 🥰 Звісно, писала не вона, а за мотивами, але все одно цікаво💙Знаю, що в серії декілька історій, тому раджу придивитись до них)А ілюстрації, особливо чорно-білі, теж влучили прямо в сердечко 😍Доречі, на другому фото саме Туве в оточенні своїх героїв✨😍Мені сподобалось, що автори намагались зберегти стиль авторки та характери персонажів.- Як гадаєте, Різдво дуже голодне? - занепокоєно запитала Мумі-мама.- Навряд чи голодніше за мене, - відповів Мумі-тато, замріяно дивлячись на смачні наїдки й напої. Хотіла цієї зими перечитати всі книга про Мумі, але вже не дуже впевнена, що встигну. Тому дуже рада, що ця книжечка хоча б трошки повернула в казковий світ Мумі-долини 🥰А як у вас відносини з Мумі-сімʼєю? Можливо є улюблений персонаж?#книжкові_хроніки #відгук #ЗасніженаПолиця

Яка була неймовірна презентація книги «Шахмати для дебілів» — просто вау! Попри -11 за вікном, людей зібралося стільки, що в книгарні яблуку ніде впасти. Й зовсім не дарма – пана автора слухати одне задоволення.Перед тим як розповім детальніше, давайте про важливе: в тур пан Михайло поїхав для того, щоб зібрати на пікап своїм друзям-військовим, які зараз боронять нашу державу. Але сьогодні потреба стала ще актуальнішою, бо в місце, де проживають військові, прилетів снаряд і всі їхні речі згоріли. Закиньте пару гривень, бо збір йде дуже важко. Банка тутДуже цікаво було послухати історію «Шахмат»: перший раз вони були видані у видавництві «Факти», і тоді видавець сказав пану Михайлу, що він не влучив у жодну з аудиторій: для любителів його стилю книга занадто про шахи, а для любителів шахів — занадто художня 🤭 Для видання ВСЛ друга новела в книзі була значно переписана, додалося більше детективної складової та одна дуже важлива персонажка 🟢 Кому цікаво хто — маякніть у моментах, напишу. Також новел про доктора Падлюччо є чотири: крім опублікованих, є ще історія між першою й другою частинами та ще одна після «Хрустальної свиноферми». ВСЛ, а давайте, може б ви цейво… якось ну видали ще дві новели? А ще перевидайте бумласка «Шедеври вкраїнської класики» та «Шедеври світової літератури». Пан автор не проти, я питала 🤭Також говорили про суржик, й слова пана Михайла просто 🤌😌(деталі у відео)Було дуже тепло й класно, дружню атмосферу відмітив і сам автор, тому сподіваюся, що він обов’язково приїде до нас ще ☺️І ще раз нагадую про донат — хоч пару гривень, бо кожна важлива!

До мене приїхали одразу три шикарні книжечки від ВСЛ!!!🌟Неймовірно тішуся ними, вже думаю, яку з них читатиму першою 😏•Вісім ідеальних убивств - цікавенький детектив. Кажуть, що він настільки заплутаний, що неможливо нічого передбачити 🤭Анотація:Декілька років тому поціновувач детективів Малколм Кершоу склав список найзаплутаніших злочинів у жанрі — тих, які майже неможливо розкрити. Він назвав його «Вісім ідеальних убивств». Та найбільше здивувався сам Мел, тепер власник книгарні «Старі дияволи» у Бостоні, коли одного сніжного дня на його порозі з’явилася агентка ФБР. Вона розслідує серію нерозкритих убивств, що моторошно нагадують злочини зі старого списку. І, здається, вона не єдина, хто зацікавився книгарем, який проводить вечори на самоті з книжкою у руках. Схоже, за Мелом стежить й убивця — той, хто знає про нього небезпечно багато, навіть найтемніші секрети, приховані від усіх. Щоб урятуватися, Мел сам починає шукати підозрюваних… і бачить убивцю в кожному. Раптом з’являються нові жертви — і петля навколо шиї книготорговця затягується так міцно, що вирватися може бути вже запізно. •Тенета війни - це продовження "Аркану вовків", який став для мене найкращою книгою минулого року 🤫 Анотацію додавати не буду, бо раптом щось проспойлерю)Погляньте на це оформлення😍•Непрохані поради для вбивць від Віри Вон - кажуть, що це неймовірно затишний детективчик! Я не чула ще поганих відгуків на історію, тож це ще більше підпалює мою цікавість))) Анотація:Власниця чайної. Сваха. Детективка?Шістдесятирічна самопроголошена експертка з чаю Віра Вон найбільше полюбляє смакувати запашний улун і проводити розслідування в інтернеті (тобто перевіряти, чи її син нарешті почав із кимось зустрічатися).Але коли одного ранку Віра прокидається і знаходить мертвого чоловіка посеред своєї чайної, стає зрозуміло: чашки міцного лондзіну буде замало, аби владнати ситуацію. Віра переконана, що поліція не впорається з цим так добре, як вона сама (бо ж ніхто не винюхає злочину краще, ніж підозрілива китайська матуся, в якої купа вільного часу), тож вирішує взяти справу у свої руки. Розкажіть, чи читали ви ці історії? Або, можливо, плануєте?#всл #вісімідеальнихубивств #тенетавійни #непроханіпорадидлявбивцьвідвіривон

Джон Бойн "Усі ті розбиті місця", Видавництво Старого Лева 🌟Це книга-продовження «Хлопчика у смугастій піжамі», про яку писала тут. Історія життя сестри Бруно — Ґретель. Я чекала, що книга буде як мінімум того ж рівня. Але вона сподобалась мені набагато більше, бо глибша, складніша, багатошарова."Дев’яностооднорічна Ґретель Фернсбі вже декілька десятиліть мешкає в елітному будинку в Лондоні. Її життя тихе та спокійне, проте за плечима жінки темне минуле. Вона нікому не розповідає про свою втечу з нацистської Німеччини у віці дванадцяти років, про важкі повоєнні роки, які збувала у Франції з матір’ю. Та найменше вона воліє згадувати про свого батька, який був комендантом одного з найбільших концтаборів, та сімейну трагедію.Одного дня у квартиру поверхом нижче в’їжджає нова сім’я. Несподівано для самої себе Ґретель заводить дружбу з маленьким хлопчиком, хоча його присутність пробуджує сумні спогади з минулого. На позір щаслива сім’я має свої скелети у шафі, дізнавшись про які, Ґретель ризикує розкрити секрети, які вона все життя оберігала..." Оповідь вибудувана у двох часових лініях:✔️юність та молодість, на які героїня озирається, і цей погляд — не виправдання, не сповідь, а радше спроба прожити пам’ять до кінця✔️теперішній час, коли в 90+ життя мало б уже заспокоїтися, але події знову починають розгортатися, і доволі несподіваноРоман сповнений несподіваними поворотами і подіями. У дитинстві Ґретель була донькою коменданта Аушвіца. Потім — втечі, переховування, інше ім’я, інше життя. Її доля ніколи не була простою. Тож героїня стала неоднозначною, непересічною особистістю. Але не менш цікаві внутрішні процеси героїв: почуття провини, сорому, страху, заперечення, особистісні конфлікти людей, які є «дітьми зла», але водночас — дітьми.Це дуже сильний психологічний роман. Про те, як живеться дітям нацистів. Про відповідальність і неможливість її з себе зняти. Про пам’ять, яка не має терміну давності. Про вину, що переслідує навіть тоді, коли здається, що вже все позаду."Почуття провини не давало спати вночі або, якщо таки щастило заснути, отруювало сни. Почуття провини вторгалося в кожну щасливу мить, нашіптуючи тобі на вухо, що права на задоволення ти не маєш. Почуття провини переслідувало тебе на вулиці, перериваючи найбуденніші справи спогадами про ті дні й години, коли ти могла щось зробити, бодай спробувати якось запобігти трагедії, але вирішила не робити нічого." Є тут і тригерна тема домашнього насильства в сучасних умовах — важка, але дуже органічно вписана. Також книга поглиблює розуміння «Хлопчика у смугастій піжамі», додає нові смисли й ракурси, змушує інакше подивитися на знайому історію.А фінал мене справді здивував. Деякі моменти здалися трохи неправдоподібними, але загалом від цього фінал не програв. Особисто я отримала задоволення від того, як все склалось 👍Читати цю книгу зараз, у час війни, може бути боляче. Вона змусить думати про наше майбутнє і травми. Але для мене це був сильний і глибокий читацький досвід."...Там усе ще відбудовується, принаймні так пишуть у газетах. Після всіх цих неприємностей тобто.Я мало не розреготалася. То був вельми оригінальний спосіб окреслити шість років війни, незліченні мільйони смертей і всі ті розбиті місця, що залишилися позаду." Рекомендую всім, хто любить психологічні та історичні романи, тему Другої світової війни, складні моральні питання. Якщо ви читали «Хлопчика у смугастій піжамі» — цю книгу варто прочитати обов’язково. Якщо не читали — читайте одразу дві ☺️#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

«Вісім ідеальних вбивст» 🌟🌟серійні вбивства за мотивами книг🌟ненадійний оповідач🌟книжкова крамниця / книжкова атмосфера🌟повільне наростання напруги🌟інтелектуальний трилер🌟літературні відсилкипочинається все з доволі моторошної ідеї.список ідеальних убивств, складений для книжкового блогу, раптом починає оживати в реальності. і кожне нове вбивство підозріло точно повторює сюжети з відомих детективів і трилерів🌟окремо хочеться відзначити сам задум.🤌🏻він для мене виявився абсолютно новим. раніше я ніде не зустрічала ідею, де вигадані «ідеальні вбивства» з книжкового списку починають відтворюватися в реальності. було цікаво стежити не лише за розслідуванням, а й за тим, як автор крок за кроком реалізує цю концепцію.🌟🌟🌟🌟🌟 згадані 🌟🌟🌟🌟🌟 книги: список «ідеальних вбивст»:🖤А. А. Мілн «Таємниця червоного будинку» (1922)🖤Ентоні-Берклі Кокс «Злий умисел» (1931)🖤Аґата Крісті «Убивства за абеткою» (1936)🖤Джеймс М. Кейн «Подвійне страхування» (1943)🖤Патриція Гайсміт «Незнайомці в потягу» (1950)🖤Джон Д. Макдональд «Потопельниця» (1963)🖤Айра Левін «Смертельна пастка» (1978)🖤Донна Тартт «Таємна історія» (1992) сподобалося, як автор грається з читачем.тут багато літературних відсилок, атмосфера холодна й тривожна.а ще тут є класний рижий котик🐈і події відбуваються у засніженому Бостоні, що додає ще більше атмосферності для читання 🌨️загалом, це розумний, атмосферний і дуже нетиповий трилер. без поспіху, без кліше, зате з відчуттям, що задум тут важливіший за ефектність.9/10⭐️

Вівці цілі — 4/5 ⭐️ #прочитанедля мене улюбленою книгою Євгенії Кузнєцової все одно залишається Спитайте Мієчку. але Вівці впевнено посіли друге місце 🐑🌟мені здається, ця історія ідеальна, щоб колись — через 10–15 років після закінчення війни взяти її у новорічні свята й знову поринути в атмосферу того, як ми живемо зараз❄️ я люблю жанр slice of life і мені подобається, як пише Євгенія. роман торкається душі й робить трохи боляче, бо тут є все: рідний військовий приїхав на свята, генератори, різдвяні традиції, працює ППО, хтось їде закордон, хтось готується до служби…єдине, що я не зрозуміла — чому ця книга вийшла навесні, адже вона ідеально підходить саме під період закінчення року. рада, що відклала її та прочитала саме заразнайбільше відгукнулись ці цитати:«Карла на це казала, що все, що отримуєш малими дозами, здається кращим: “Тато хороший, бо його мало і він сидить у своїх очеретах, а мама погана, бо зі мною ти ходиш у школу”.» «Вперше за довгий час Максима не підняла о шостій тривожність — така, ніби він щось комусь пообіцяв, забув, ніби з кимось посварився і тепер з живота до горла підіймається щось чорне, розлите всередині, і перебиває дихання. Так буває, коли засинаєш із поганими новинами, зранку прокидаєшся і ще не знаєш, чому тобі недобре, а потім усвідомлюєш.»

«Дарунок» – це моя перша книга у Сесілії Ахерн і я дуже радію, що відкрила для себе творчість авторки саме з такою щемкою та цінною історією❤️‍🩹Книга написала легко, тому доволі швидко читається. Дуже важливими є і головні думки, а саме важливість сім'ї та підтримки, взамодопомога й переосмислення часу. Головний герой – це чоловік на ім'я Лу Сафферн. Останні роки він максимально зосереджений на своїй кар'єрі, тому готовий робити все, щоб досягнути запланованого. І дуже часто, йому доводиться жертувати часом, який він міг провести з рідними. Одного дня він зустрічає безхатька Ґейба, який змінить його життя на 100% та покаже, що насправді є найціннішим.В процесі читання ви розумітимете, наскільки важливо правильно розставити пріорітети, а останні сторінки можуть по-справжньому розбити вам серце💔Зберегла для себе ще декілька цитат, якими хочу поділитися і з вами:• Люди, як і будинки, бережуть свої таємниці. Часом таємниці живуть у них, а часом вони живуть у своїх таємницях. Огортають їх руками й міцно притискають до себе, зав’язуючи язики навколо правди. Але з плином часу правда виходить на яв і підіймається над усім. Вона звивається й сіпається зсередини, допоки набряклий язик більше не може триматися зав’язаним довкола брехні. Приходить час, він випльовує слова назовні, і правда вистрілює у повітря, врізаючись у світ. Правда й час завжди по один бік.• Сигналами до пробудження можуть стати дуже різні речі, проте тільки ті, що мають найбільше значення.• Бути першим не більш важливо, ніж бути середнім, що так само не більш важливо, ніж бути останнім. Усі ці стани – це просто буття. А от те, як людина почувається в тому чи іншому стані або чому вона до нього прийшла, насправді важить.• Немає сенсу тяжко працювати, якщо ти не щасливий, бо кінець-кінцем для чого тоді це все?• Те, що наш час обмежений, робить його ціннішим, хіба не так? Ціннішим за гроші, найціннішим за все інше. Ти не можеш часу заробити, не можеш його купити. Мине година, тиждень, місяць, рік – а ти більше ніколи їх не повернеш.🎧 Sparks – ColdplayВидавництво Старого ЛеваБільше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️