cмутний.

❗️⚡️За последние две недели ВС РФ перебросила на аэродром "Оленья" порядка 40 дальних бомбардировщиков Ту-22М3, а также около 20% всех имеющихся в стране Ту-95МС. Это крупнейшая передислокация стратегической авиации с начала конфликта.⠀Данная передислокация может свидетельствовать о подготовке ВКС России к масштабной операции, призванной нанести Украине сокрушительный удар по ключевым объектам — энергетике, транспорту, логистике, командным центрам, если на Банковой откажутся от предложенного меморандума, который должен стать основой для будущего мирного соглашения с Украиной.⠀В случае очередного срыва мирных переговоров Москва больше не намерена растягивать военные действия на годы. В Кремле, по данным инсайдера, принято решение завершить активную фазу максимально жёстко и быстро, используя все доступные средства — кроме ядерных.⠀Аэродром "Оленья", как один из наиболее защищённых и отдалённых, выбран для концентрации сил стратегической авиации и боекомплектов.⠀Владимир Путин, как утверждают источники, рассчитывает продемонстрировать Западу, как будет выглядеть война, если Россия "перестанет сдерживаться". Это также — сигнал европейским "ястребам", особенно на фоне обсуждений поставок новых вооружений Украине.⠀Военные эксперты ожидают ранее невиданный удар по логистическим узлам ВСУ в случае попытки Зеленского сорвать переговоры или эскалировать обстановку.Предположительно, готовящийся удар может включать в себя наряды из 80 4,5-маховых крылатых ракет Х-32/22Н, а также 270 - 350 малозаметных стратегических КР Х-101 + неизвестное количество СКР 3М14Т/К "Калибр-НК/ПЛ", тактических КР большой дальности Х-59МК2 и Х-69, а также 20 - 40 малозаметных тактических КР большой дальности 9М728 / Р-500 "Искандер-М/К" + несколько сотен БПЛА-"камикадзе" "Герань-2".@RussianArms

Дієтичний Прелюд..Мені снилось -жує земля.Земля надувається, як губа,переварює, мов глиста.Земля, усміхнена і сумна,накриває нас всіх,як пизда.О, як же болить землі!В неї зуби такі гнилі.В неї очі такі тупі.В неї руки уже болять,але нас все одно зʼїдять. Може винен:чи я, чи ти,що даємо себе землі?Що вона вже не хоче, може,ну а ми такі: «Допоможем!»Натовкли себе в глотку ми,апетитними для землі.А земля вже ригає, бідна,кінця-краю ніяк не видно:наші кістки, уривки шкіри,дитячі іграшки, сувеніри,обрубки ніг, підліткові драми... Земля переварює все, помалу,і пускає собі по каналах. О, ну як же болить землі!А ти спробуй таке з’їси.Рік за роком, живильним соком,станемо - я і ти.І мільйони таких, як ми.Можеш винен:чи Бог, чи лох,що ми – у землі у шлунку?Земля може хоче – мох,а їсть – кістки та обрубки.Здається мені, ця дієта,передається, як естафета. Земля може зовсім – веган?А ми - кормимо їй планету.Рік за роком, століття крокомбіжать, і не зупиняються.А ми – штовхаємо в глотку землі,все, що ходить і розвивається.

Вижив - не означає пережив...Скільки ниток обірвано!Скільки сердець утрачено!Наче скотилось колись із гір воно, Наче і гори - запались небачено!Книжки читать... Отак, щоб час прогаять...І дослухатися, до голосів чужих...Ну, що ж... Життя зберіг! І зберігаю…Але хто вижив — ще не значить пережив.Війна минула... Тиша пойнялаНапівзруйновані міста і села.Вже світло може бути, але млаЗакоренилась в душах невеселих.Далека мила. Я цілком самотній І може так скінчу життя.Немає миру в тиші цій мертвотній,Нема - до миру вороття.Ми розгубили все: рукописи й знайомих,Зубні щітки й покликання в житті.Проте чи був це огріх, омил, промах?Ми чесно йшли,по збоченій путі.Тепер закрилися джерелаЖивих і творчих споглядань.Човнів нема, а каравелиВезти не можуть через хлань!Учитись запахи ловитиВ гіркавих і чужих словах, І шанувать чужий епітет,Не знаючи, чи вірш - прочах?Річки біжать, і люди плещуть,Але над усім подвійне скло, І вечір вже — літературний вечір -Живе закрилось джерело...Автор цього вірша… Юрій Шевельов.

Коли ти бунтуєш...Ви взагалі розумієте, яку дивовижну найобку було проведено над жінками?Як прийнято святкувати 8 березня у пост-радянському просторі?"Прикраса колективу", "Дєффачкі", "букєт тобі і кольє, на твою красіву шию", "чарівна стать", "любімиє", "міліон розочєк тобі"... це все такий пиздець, якщо чесно.Це як святкувати день звільнення від рабства - вручаючи мотику й мішок. Майже всю сучасну історію,жінки боролися за право голосу, за право мати власний рахунок у банку, за право вирішувати, чи мати їм дитину, за право виходити на вулицю без чоловіка, за право працювати на рівні з чоловіками, щоб їх не оцінювали лише за їх зовнішність,а в нас, люди все ще святкують це,підкреслюючи, що найголовніші якості жінки - це "жіночність" та "краса".Ви знали,скільки хуйні терпіли жінки письменників, аби письменники - були тими, кого ми знаємо?Ви знали, скільки жінок - не стали письменниками?Не стали художниками, не стали поетами, не стали режисерами?І не тому, що їх розстріляли, арештували, вбили чи відправили у С.Л.О.Н.ʼа,а просто тому, що на них повісили дітей, кухню, і поржали у відповідь на їх ідеї, бо "ХА-ХА, БАБА СОБІ ШОСЬ ДУМАЄ!"Цей прекрасний день,в першу чергу - є святом боротьби й перемоги. Перемоги, за яку велась битва всю історію.Жіночої перемоги, яка, як показала економіка, охорона здоровʼя, культура, політика, мистецтво, наука... - вигідна і жінкам, і чоловікам.І взагалі,і сьогодні, і завжди,давайте ставитись до жінок,як В. Симоненко до України:"....Я тебе ненавиджу чуттями всіма,Коли ти примітивна й на лубок похожа,Коли думки на лобі у тебе нема.Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш,Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро..."Ви ж любите Симонека? І Україну?От і жінок - любіть саме так.

Дієтичний Прелюд..Мені снилось -жує земля.Земля надувається, як губа.Земля розривається, як нуга.Переварює, мов глиста.Земля, усміхнена і сумна,накриває нас всіх,як пизда.О, як болить землі!В неї зуби такі гнилі.В неї очі такі тупі.В неї руки уже болять,але нас все одно зʼїдять. Може винен:чи я, чи ти,що даємо себе землі?Що вона вже не хоче, може,ну а ми такі: «Допоможем!»,затовкли себе в глотку ми,апетитними для землі.А земля вже ригає, бідна,кінця-краю ніяк не видно:наші кістки, уривки шкіри,дитячі іграшки, сувеніри,обрубки ніг, підліткові драми... Земля переварює все, помалу,і пускає собі по каналах. О, як болить землі!А ти спробуй таке з’їси. Рік за роком, живильним соком,станемо - я і ти.І мільйони таких, як ми.Можеш винен:чи Бог, чи лох,що ми – у землі у шлунку?Земля може хоче – мох,а їсть – кістки та обрубки.Здається мені, ця дієта,передається, як естафета. Земля може зовсім – веган?А ми - кормимо їй планету.Рік за роком, століття крокомбіжать, і не зупиняються.А ми – штовхаємо в глотку землі,все, що ходить і розвивається. Тому, коли бачиш кістки,бачиш сльози дітей,чи міністрів, пам’ятай, так було завжди:віддаємо себе землі.Земля може ригає, бідна,але точно кінця не видно:наші кістки, уривки шкіри,дитячі іграшки, сувеніри,все піде на прикорм землі.Навіть я, і, напевно – ти.Ти не плач,бо звикає планета:це така особлива дієта.Рік за роком, століття крокомбіжать, і не зупиняються.А ми – штовхаємо в глотку землі,все, що ходить і розвивається.