Вижив - не означає пережив...Скільки ниток обірвано!Скільки сердець утрачено!Наче скотилось колись із гір воно, Наче і гори - запались небачено!Книжки читать... Отак, щоб час прогаять...І дослухатися, до голосів чужих...Ну, що ж... Життя зберіг! І зберігаю…Але хто вижив — ще не значить пережив.Війна минула... Тиша пойнялаНапівзруйновані міста і села.Вже світло може бути, але млаЗакоренилась в душах невеселих.Далека мила. Я цілком самотній І може так скінчу життя.Немає миру в тиші цій мертвотній,Нема - до миру вороття.Ми розгубили все: рукописи й знайомих,Зубні щітки й покликання в житті.Проте чи був це огріх, омил, промах?Ми чесно йшли,по збоченій путі.Тепер закрилися джерелаЖивих і творчих споглядань.Човнів нема, а каравелиВезти не можуть через хлань!Учитись запахи ловитиВ гіркавих і чужих словах, І шанувать чужий епітет,Не знаючи, чи вірш - прочах?Річки біжать, і люди плещуть,Але над усім подвійне скло, І вечір вже — літературний вечір -Живе закрилось джерело...Автор цього вірша… Юрій Шевельов.