cмутний. | Дієтичний Прелюд..Мені снилось -жує земля.Земля надувається, як губа.З...

Дієтичний Прелюд..Мені снилось -жує земля.Земля надувається, як губа.Земля розривається, як нуга.Переварює, мов глиста.Земля, усміхнена і сумна,накриває нас всіх,як пизда.О, як болить землі!В неї зуби такі гнилі.В неї очі такі тупі.В неї руки уже болять,але нас все одно зʼїдять. Може винен:чи я, чи ти,що даємо себе землі?Що вона вже не хоче, може,ну а ми такі: «Допоможем!»,затовкли себе в глотку ми,апетитними для землі.А земля вже ригає, бідна,кінця-краю ніяк не видно:наші кістки, уривки шкіри,дитячі іграшки, сувеніри,обрубки ніг, підліткові драми... Земля переварює все, помалу,і пускає собі по каналах. О, як болить землі!А ти спробуй таке з’їси. Рік за роком, живильним соком,станемо - я і ти.І мільйони таких, як ми.Можеш винен:чи Бог, чи лох,що ми – у землі у шлунку?Земля може хоче – мох,а їсть – кістки та обрубки.Здається мені, ця дієта,передається, як естафета. Земля може зовсім – веган?А ми - кормимо їй планету.Рік за роком, століття крокомбіжать, і не зупиняються.А ми – штовхаємо в глотку землі,все, що ходить і розвивається. Тому, коли бачиш кістки,бачиш сльози дітей,чи міністрів, пам’ятай, так було завжди:віддаємо себе землі.Земля може ригає, бідна,але точно кінця не видно:наші кістки, уривки шкіри,дитячі іграшки, сувеніри,все піде на прикорм землі.Навіть я, і, напевно – ти.Ти не плач,бо звикає планета:це така особлива дієта.Рік за роком, століття крокомбіжать, і не зупиняються.А ми – штовхаємо в глотку землі,все, що ходить і розвивається.