Ресурсна мама

🫣🫢🤫😲Ой… «сороміцькі» малюнки — що з цим робити?🎨 Тілесні образи в дитячих малюнках: норма, сигнал чи причина для настороження?Як фахівцю реагувати, коли дитина малює "все"?🔹 Контекст: коли це трапляється і чому це важливоУ дитячій арттерапії трапляються малюнки, які зображують:* дорослих або себе без одягу,* виражену тілесність (геніталії, сідниці, груди),* гіперфокус на інтимних зонах.🔸 Це може викликати подив, напругу або тривогу в дорослого. Але — не завжди є ознакою проблеми.📈 Вікова норма: що вважається типовим* 3–6 років — фаза тілесної цікавості, нормальна дослідницька поведінка* 6–9 років — поступовий перехід до соціального усвідомлення, тілесність згасає* 9+ років — якщо тілесні теми з’являються нав’язливо, агресивно або травматично — це вже зона для пильного аналізу🔍 Що це може означати?✅ 1. Нормальне тілесне пізнанняДіти у дошкільному віці досліджують тіло — своє і батьківське.Малюнки з наготою — не еротика, а відображення “я бачив і малюю”.📚 (A. Freud, Piaget, Erikson)✅ 2. Виведення емоційного досвіду або враженняМалюнок — це спосіб “перетравити” те, що дитина не розуміє словами.Якщо дитина побачила щось, що її здивувало або злякало, вона може “вивести” це на аркуш — іноді прямо, іноді метафорично.✅ 3. Сенсорна фіксація або особливості розвиткуУ дітей з ПРР, аутизмом, ураженнями ЦНС чи сенсорними порушеннями — тілесність може бути каналом регуляції.Це не про еротизацію, а про спробу зафіксувати знайому форму, текстуру, сенсорну пам'ять.⚠️ Коли це може бути сигналом для уваги?🚩 Червоні прапори:* Малюнок викликає сильне збудження або страх у дитини* Повторювані сцени тілесного контакту з дорослими* Наявність сексуалізованих сценаріїв, не властивих віковому досвіду* Дитина не може пояснити, що вона намалювала, або уникає теми* Паралельно помітна поведінкова регресія, тривога, соматичні скаргиУ таких випадках важливо:* Не інтерпретувати “на ходу”* Зафіксувати факт* Залучити батьків або міждисциплінарну команду (без тиску на дитину)@Вікторія Назаревич 2025

ПРОТОКОЛ ПІДТРИМКИ СЕБЕ ПІСЛЯ ОБСТРІЛІВЯ б хотіла писати про інше. Але це реальність і маємо шукати як відновлювати себе.Зараз на сесіях із клієнтами з України ми так чи інакше обговорюємо обстріли, стан після них і як собі зарадити.Вплинути на ці події ми не можемо. Але можемо підготувати для себе протокол дій — під час тривоги і після вибухів, що є не менш важливим.Це не про контроль над ситуацією. Це про турботу про себе в неконтрольованому, в тому, на що маємо вплив - на свій стан і відновлення.Сьогодні з клієнткою ми створили її особистий протокол — і мені захотілося поділитися цим підходом з вами.Я наведу приклад на собі, (бо те, що про клієнтів є конфіденційним) — можливо, він надихне вас зробити свій.⸻🔴 Що не робити після тривоги:– не робити вигляд, що «нічого не було»– не вимагати від себе продуктивності– не сварити себе за втому, вигляд, повільність– не залипати нескінченно в новини й кадри болю⸻🟢 Що я роблю, щоб допомогти собі відновитися:Вголос кажу: «Зараз відбій. Зараз це закінчилося.»Це межа. Це фраза, що повертає мене до себе.➡️Допомога тілу:– тряска, простукування, проминання, рух ( важливо вийти з заціпеніння)– ковток теплої води– вкутатися, дати собі спокій, подрімати– прогулянка, їжа, обійми, розмова з тими, хто може бути поруч, з ким безпечно.Це все — сигнали тілу, що зараз небезпека минула і можна повертатися до звичного режиму.⸻У стресі ми не шукаємо рішення — ми повторюємо звичні патерни.Тому важливо підготувати свій протокол заздалегідь — простий, життєвий, але такий, що справді відновлює.Зробіть свій. Напишіть. Примітка в нотатках, картка в гаманці, папірець у кишені.Користуйтеся ним, щоб берегти себе. Відновлювати.Бо нам далі жити💛Авторка: Ольга Баталова

🧘‍♀️ Психосоматика жіночих органів: як емоції впливають на тілоМи звикли лікувати тіло окремо від емоцій. Але жіночий організм — надзвичайно чутлива система, яка реагує на кожен наш внутрішній конфлікт, пригнічене почуття чи тривалу образу.Ось кілька емоційних "тіней", що можуть відображатись на фізичному рівні:🔻 Яєчники — символ творчості, внутрішньої сили, права “створювати”.➤ Хронічна тривога, пригнічення себе, страх заявити про свої бажання можуть проявитись через дисфункцію, кісти, болі.Питання до себе: “Чи дозволяю я собі творити? Чи боюсь іти за своїм бажанням?”🔻 Матка — місце прийняття, “будинок” для нового.➤ Часто реагує на невисловлену образу, втрату, відчуття неприйняття або “я нікому не потрібна”.Питання до себе: “Що я несу всередині себе? Чи тримаю в собі біль з минулого?”🔻 Груди — уособлення материнства, турботи, любові до себе та інших.➤ Болі, мастопатії, ущільнення можуть сигналізувати про надмірну самопожертву, відсутність турботи до себе.Питання до себе: “Кому я даю себе до останньої краплі? А собі?”🤯 ГоловаБіль у голові, мігрень — часто сигнал про перевантаження, контроль, постійне "треба".🔸 Надмірні очікування до себе🔸 Блокування емоцій (“Не можна злитися”, “Тримай себе в руках”)🔸 Потреба “вимкнути мозок”, але не даєш собі відпочитиПитання до себе: “Про що я постійно думаю? Що я не дозволяю собі відпустити?”🗣 ГорлоБіль, першіння, ком у горлі — зазвичай про невисловлене, пригнічену злість або страх сказати правду.🔸 Не дозволяєш собі “говорити, як є”🔸 Пригнічуєш крик, біль, власні потреби🔸 Відчуття, що тебе “не чують”Питання до себе: “Що я давно хочу сказати, але стримуюсь?”💪 СпинаВерхня частина (лопатки, шия) — вантаж відповідальності, образа, очікування підтримки.Нижня частина (поперек) — страх за фінанси, стабільність, "виживання".🔸 “Я маю тягнути все на собі”🔸 “Мені не можна зупинитись”🔸 “Якщо не я, то хто?”Питання до себе: “Яку ношу я несу? Чому не прошу допомоги?”🫀 Серце🔸 Пригнічена любов🔸 Страх бути відкритою🔸 Емоційний біль, втрати🔸 Зашкарублість у стосунках (навіть з собою)Питання до себе: “Чи я дозволяю собі відчувати любов? Чи є в мені біль, який я сховала глибоко?”🧃 Шлунок / Травлення🔸 Нездатність “перетравити” ситуацію чи емоцію🔸 Внутрішнє “неприйняття”, опір🔸 Постійний контроль, тривожністьПитання до себе: “Що я не можу прийняти у своєму житті? Що викликає у мене спротив?”🫁 Легені🔸 Відчуття, що “немає чим дихати”🔸 Внутрішній тиск, тривала туга або втрата🔸 Страх жити “на повні груди”Питання до себе: “Чи дозволяю я собі дихати на повну? Що мене стискає?”🧷 Як працювати з цим?Не ігноруй тілесні сигнали — вони не “просто так”Досліджуй емоції: щоденник, терапія, тілоорієнтовані практикиПоєднуй медичний підхід з емоційною роботою💟🟡🔴🟢🔴🎈 Це не заміна медичної допомоги, а її глибше доповнення. Якщо є проблеми чи болі - варто звернутись до лікаря!Робота з емоціями, психотерапія, тілесні практики — це частина цілісного підходу до здоров’я.📌 Тіло — не ворог. Воно перше, хто про тебе турбується.Іноді найсильніше зцілення починається з простого:“Я бачу тебе, біль. Я тебе чую.”

🩺 Щоб не лікувати — а попередити!Після 30-ти тіло починає поступово змінюватись. І чим раніше ми налагодимо звичку проходити регулярні обстеження, тим більші шанси зберегти здоров’я, молодість і спокій.Ось зручний чек-лист обстежень, які варто проходити залежно від віку:🧍‍♀️Жінка 30+Рекомендовано щорічно або раз на 2 роки:✅ Загальний аналіз крові і сечі✅ Глюкоза (цукор крові натще)✅ Ліпідограма (холестерин, ЛПВЩ, ЛПНЩ, тригліцериди)✅ Феритин (запаси заліза)✅ Вітамін D✅ Гормони щитоподібної залози (ТТГ, Т4 вільний)✅ ПАП-тест (цитологія шийки матки) – раз на 1-3 роки✅ УЗД органів малого таза✅ УЗД щитоподібної залози✅ Молочні залози: УЗД або мамографія (за показаннями)✅ Відвідування гінеколога + огляд на кріслі✅ Мікрофлора піхви – мазок✅ Флороценоз/ПЛР на ЗПСШ – за потреби або зміни партнераДодатково:🔍 Вітамін В12, фолієва кислота🔍 Перевірка на дефіцити (Fe, Mg, Zn)🔍 Скринінг на ВІЛ, гепатити В і С (раз на кілька років або при плануванні вагітності)🧍‍♀️ Жінка 40+Усе вищезгадане + додатково:✅ Глікований гемоглобін – оцінка ризику діабету 2 типу✅ Кардіологічний чекап (ЕКГ, тиск, при потребі – ЕхоКГ)✅ Печінкові проби (АЛТ, АСТ, білірубін)✅ Креатинін, сечовина – функція нирок✅ УЗД молочних залоз або мамографія – щорічно✅ Кольпоскопія шийки матки – за призначенням✅ Щільність кісток (денситометрія) – якщо є фактори ризику✅ Онкомаркери – СА-125, СА 15-3, HE4 – після консультації лікаря🧍‍♀️ Жінка 50+Усе вищезгадане + обов’язково:✅ Мамографія – щороку✅ Колонскринінг (кал на приховану кров, колоноскопія) – раз на 5-10 років✅ Денситометрія (діагностика остеопорозу) – раз на 2-3 роки✅ Обстеження на серцево-судинний ризик:🖌ЕКГ🖌ЕХО серця🖌Добовий моніторинг тиску🖌Холтер✅ Гормональний профіль: ФСГ, естрадіол, прогестерон — для оцінки періоду менопаузи✅ Огляд офтальмолога (включаючи внутрішньоочний тиск) – раз на 1-2 роки📌 Загальні поради для всіх вікових категорій:🔄 Перевірки — це про любов до себе, а не про "страхи".🧘‍♀️ Якщо щось турбує — не відкладай.📒 Веди особисту "медичну історію": запиши, коли і які обстеження проходила.👩‍⚕️ Обирай лікаря, якому довіряєш — це знижує тривожність перед аналізами.🔁 Зберігай цей чек-лист та ділись із подругами — здоров’я любить турботу.

📌 Чек-лист: “Ти не зламана — ти втомлена”🧘‍♀️ Ознаки емоційного вигорання мами, які легко сплутати з «я погана», «я слабка», «я не справляюся»:🔲 Вранці ти прокидаєшся вже втомленою, навіть якщо поспала.🔲 У тебе немає сил навіть на те, що раніше приносило радість (ігри з дитиною, книжка, прогулянка).🔲 Тебе дратує будь-який шум або прохання, навіть лагідне «мам» звучить як сирена.🔲 Ти відчуваєш вину за все — за мультик, за обід не по графіку, за своє роздратування.🔲 Часто хочеться просто залізти під ковдру і зникнути на кілька днів.🔲 Ти уникаєш спілкування з друзями, не відповідаєш на повідомлення, бо «немає ресурсу».🔲 Все частіше з’являється думка “я нічого не встигаю” або “я нічого не варта”.🔲 Замість відпочинку — прокрастинація (гортаєш стрічку, дивишся серіал, але не відчуваєш відновлення).🔲 У тілі — напруга або біль, часто болить голова, шия, спина, серце стукає сильніше без причини.🔲 Ти перестала мріяти. Просто живеш від задачі до задачі.💬 Якщо у тебе 4+ «так» — ти не ламаєшся.Ти просто втомлена, виснажена, занадто довго несеш все на собі.🧡 Що можна зробити:🛑Взяти паузу хоча б на годину без дітей і обов'язків (і без провини).🛑Сказати «я втомлена» вголос. Це вже дія.🛑Перестати тягнути все самій — просити про допомогу, не пояснюючи.🛑Додати у день 1 маленьку річ для себе: музика, тиша, ванна, чай.🛑Знайти місце, де тебе почують і підтримають (спільнота, подруга, психолог).📍Мама — це не робот.Навіть сильна мама має право бути слабкою.Ти не зламана — ти просто потребуєш дбайливого ставлення. Насамперед — від себе.

Стресові гормони - ЗАВЖДИ впливатимуть на травлення🌑Тривога - це капець який великий ресурс виснаження, куди йде енергія. Навіть якщо роздивлятись тільки по нейромедіаторах. Мозок витрачає найбільше енергії. 🌑Стресові гормони - катаболічні, це про процеси розпаду. Не буде гарної м’язової маси, навіть якщо ходите на силову. Не буде в стресі засвоєння їжі адекватного (від кислого pH флори в копрограмі до незасвоєння білку), бо знижується кислота шлунку, жоден омлет чи стейк не засвоїться як треба. Баланс осі кишечник-мозок порушується. Стрес правда впливає більше, ніж ми думаємо.🌑Уявіть, кишківник продовжує функціонувати, навіть коли відсутній зв’язок із головним та спинним мозком. Використовує те саме, що і головний мозок: павутину нейронних ланцюжків, нейропередавачі та різні білки.🌑Травна нервова система відповідає за механічне перемішування їжі, координує скорочення кругової мускулатури, щоб забезпечувати просування, підтримує біохімію та рівень кислотності секцій ШКТ, забезпечуючи ферментам необхідні умови.🌑Стрес впливає на перистальтику, засвоєння. Рух стінок кишечника порушується, їжа надовго затримується, недорозщеплюється, скорочується секреція травних ферментів. Отримуємо мальнутрицію від незасвоєння.🌑Проникність слизової оболонки підвищується пропускаються елементи, які в нормі не повинні потрапляти в кровотік. Часто знижується рівень IgA = організм схильний до впливу вірусів і бактерій = слизові шлунково-кишкового тракту пошкоджуються = розвивається запалення. Порушується обмін. Езофагіт, печія, гастрит, коліт, СРК, застій жовчі, здуття? У кого що. Тонкий кишечник починає посилено поглинати воду та електроліти, особливо натрій. Часто отримуємо і зростання грибів, які є у всіх, але буст=мікрофлора пригнічується.🌕Допомога:1. їжа без гаджетів2. виділити 20 спокійних хвилин на сніданок, на обід та на вечерю3. подумати заздалегідь, що там по наповненню4. медитації, навіть від 1 хв5. дихальні практики, ну реально працюють6. робота з вагусом7. йога та інші немедикаментозні техніки роботи зі стресом, що включають рухливість8. психотерапія9. терапія природою, тваринами, мистецтвом, ритуалами для себе10. алкоголь не працює, любі

8 речей, яких нас можуть навчити діти🦄Ми звикли думати, що це ми вчимо наших дітей — показуємо їм світ, пояснюємо правила, підтримуємо в перших кроках. Але насправді малюки теж можуть нас багато чому навчити. Ось кілька важливих уроків від тих, хто ще навіть не говорить:✨ 1. Прислухайся до свого тілаМалюк точно знає, коли він голодний чи хоче спати — і без сумнівів це показує. Він їсть, поки ситий, і засинає, коли втомлений. А ми часто ігноруємо свої потреби. Можливо, варто частіше питати себе: а чого я насправді хочу зараз?📕 2. Якщо тобі це не подобається — навіщо це тримати?Нецікава книга, серіал, що не заходить, токсична компанія — чому ми так часто змушуємо себе терпіти? Малюк би просто відклав це вбік (або кинув 😄). І, можливо, нам варто навчитися робити так само — з повагою до себе.🚫 3. Помилки — не поразка!Малюк не думає: «А раптом не вийде?» — він просто пробує знову і знову. Бо хоче. І в нього виходить. Може, і нам іноді слід менше зважати на страхи, а більше — на бажання?🏗 4. Спершу — маленькі крокиЩоб навчитися ходити, малюку треба спершу зміцнити м’язи. Так само і з новими навичками у дорослому житті — терпіння, практика і поступовий рух вперед важать більше, ніж миттєвий результат.😊 5. Приймай компліменти з радістюКоли кажеш малюку, що він милий, він не червоніє, не заперечує — він просто усміхається і насолоджується моментом. А ти коли востаннє просто сказала «дякую» замість «та ні, що ти!»?🔕 6. Знай міруМалюк чітко дає зрозуміти, коли втомився від людей. І хоча ми не кричимо так голосно, теж маємо право сказати «мені потрібен спокій» — без почуття провини.😴 7. Сон — це святеНіщо так не заряджає, як короткий денний сон. Малюки це знають, а ми забуваємо. Пора згадати!🤝 8. Просити про допомогу — нормальноМалюк ніколи не соромиться просити підтримки. А ми чомусь вважаємо, що маємо все витримати самі. Але ж навіть супергерої мають команду.Можливо, варто час від часу зупинитися і спитати себе: а як би зробив малюк у цій ситуації? ❤️А який з цих пунктів найбільше відгукнувся тобі сьогодні? Напиши в коментарях 💬

Чому я не можу мовчатиСьогодні ми зі старшими дітьми були на виставці «Гривня. Більше ніж гроші» (з дошкільнятами точно не варто, з молодшими школярами - пояснюйте і обговорюйте, бо може бути складно). Хлопці читали, уважно дивились відео, ставили питання потім зі мною обговорювали як працює обіг грошей, що таке емісія, інфляція Підсумком стало: «Так, мам, гроші — це і символ, і інструмент».І я радію! Бо в нашій родині про фінанси говорять. Вони знають, що таке складний відсоток. Уміють відрізнити актив від пасиву. Знають, що таке життєвий капітал.Але знаєте, що мене зачепило? Поруч були інші родини, батьки з дітьми - але вони не говорили з дітьми. Дітям було скучно, бо вони не дуже розуміли написане, але й не цікавились, не просили пояснити. Хтось з дорослих відмахувався: «То для дорослих». І я бачила не просто прогалину. Я бачила системну тишу.Ми — покоління, яке фінансової грамотності не отримало. І якщо ми нічого не зробимо — її не отримає і наступне. А потім ці діти підростуть — і почнуть «зливати» гроші, жити в борг, не розуміти, як побудувати опору на себе. І це не тому, що вони «не такі». А ТОМУ ЩО НІХТО НЕ НАВЧИВ 🥲Саме тому я створила практикум для батьків — щоб ми з вами навчили наших дітей тому, чого не навчили нас.Нагадаю, цей практикум можна придбати в записі - https://alenapopova.wayforpay.shop/ - з промокодом RESURSMAMAM ваша знижка 15%Виставку рекомендую принаймні для дорослих, щоб трохи для себе покласти у фундамент історію створення національної валюти. Ще наступний тиждень виставка працює.

Щоденні дрібниці, що підвищують рівень кортизолу і забирають спокійДоброго дня, любі друзі! Кортизол — гормон, який допомагає нам “вижити” в моменті, але шкодить, якщо тримається на високому рівні постійно. І часто ми самі підживлюємо його через рутину, звички й середовище. Ось 7 речей, які непомітно підіймають рівень стресу щодня:🔸 Прокидання з телефоном в руках: Щойно прокинувшись, ми “вкидаємо” в мозок новини, чати, соцмережі, ще до того, як організм прокинувся. Це різко активізує мозок і запускає “режим тривоги”.🔸 Кава натще: Кофеїн підвищує рівень кортизолу сам по собі. А якщо ви ще не їли, організм сприймає це як стрес: “тривога — а ресурсу немає”.🔸 Постійна багатозадачність: Мозок не любить робити кілька справ одночасно. Переключення між задачами виснажує та підвищує стрес, навіть якщо це дрібниці.🔸 Фонові новини/відео/шум: Навіть якщо ви не дивитися новини активно, фонове звучання тривожного контенту створює напругу. Мозок все одно “сканує” інформацію.🔸 Постійна самокритика: Фрази типу “я знову нічого не встигаю” або “що зі мною не так?” звучать у голові частіше, ніж здається, і запускають реакції стресу.🔸 Нестабільний режим дня: Постійні зміни сну, прийомів їжі, графіка — це мікрострес для організму. Хаос = сигнал небезпеки.🔸 Соціальне “маскування”: Коли ви постійно вдягаєте “маску позитиву”, навіть коли втомлені або злі, тіло живе в напрузі, бо мусить “грати роль”.Не треба змінювати все одразу. Оберіть 1-2 звички, які хочете змінити, і зробіть це з м’якістю. Турбота про себе — це не ще один проєкт із самоконтролю, а повернення до стабільності.Mental Health | Ментальне Здоровʼя

Вітаю, сонечка!Сьогодні затронули з Домом Малечі в ефірі важливу тему тривожності батьків з приводу того, що вони не приділяють дітям "достатньо" уваги - https://www.instagram.com/p/DIy1xAVoc2c/ Трошки тез, але в ефірі більше:🌱 1. Я намагалась нормалізувати цю провину. Адже саме це відчуття — сигнал, що мама дбає про дитину. Важливо: воно не має стати хронічним або руйнівним.Якщо таке маєте - спробуйте чесно відповісти собі: "Чи справді я відсутня — чи це ілюзія, викликана порівняннями або ідеалами?"💡 2. Перефокус із "кількості" на "якість"Бути поруч — не те саме, що бути присутньою. Є мами, які з дітьми 24/7, але без глибокого контакту.Розповіла про мікромоменти та традиції ранку/вечора (ритуали єднання) - як 15 хвилин щирої уваги можуть бути ціннішими за цілий день поруч, але в телефоні чи думках.Спільні справи протягом дня, де можна розмовляти дорогою (прогулянки, приготування їжі, покупки).💬 3. Зворотний зв'язок від дитиниЗапитуйте дитину: "Коли ти відчуваєш, що я з тобою?"Ці відповіді часто можуть бути несподівані: “Коли ти смієшся з моїх жартів”, “Коли ми разом слухаємо музику”, “Коли ти готуєш мені борщ".Пам'ятайте, що любов не міряється часом - вам не треба бути “ідеальною”, просто будьте достатньо хорошоюПрисутність — це про серце, не про години.Ваша Альона Попова❤️(нарешті маю вільний запис на травень, кому актуальні консультації з планування та виховання - буду рада бачити)