Ната в книжкових світах

Не закохані, Алі Гейзелвуд 🌟Як сказала моя подруга Оля: «Ця книжка — як морозиво: треба з’їсти за один раз, тоді смакує». І я повністю з нею згодна, бо читала «Незакоханих» майже тиждень, і ми зрештою стомили одне одного 🙂При цьому не можу сказати, що мені не сподобалося: тут є крутий міленіальський гумор Алі, класний головний герой і героїня, яка не дратує — усі складові ідеальної історії від Гейзелвуд. Ну і фанфіковий вайб на місці. До речі, хоч еротичних сцен було чимало, але все одно менше, ніж я очікувала, бо щось так всі лякали цим.Проте ми відволіклися. Що ще варто відзначити: мені дуже сподобалося розкриття персонажки Ру і те, як вона поступово починає довіряти Ілаю. Те, як розкривається сам Ілай і як показано, наскільки схожими й водночас різними бувають люди з подібним травматичним досвідом.Що й казати про Ілая — ідеальний «грінфлежний» хлопець від Гейзелвуд, одна штука. За це я її і люблю.Мені сподобалися вставки про фігурне катання, бо я його обожнюю. Також приємно, що Гейзелвуд продовжує відкривати нам світ науки й виходить за межі університету, показуючи, що чекає на героїв далі.Єдине що — хто читав, скажіть, ви одразу все зрозуміли про Флоренс? Бо моя подруга — так, а я в кінці просто сиділа приголомшена, бо взагалі не здогадувалася, що й до чого.Від себе ставлю книжці чотири незаслужені лисички 😐😐😐😐 з п’яти. Якби читала швидше й у відповідному настрої, то це була б тверда п’ятірка. А так уже як склалося — можливо, колись перечитаю й переоціню 😁#Redfox_прочитане

Фух, нарешті це сталося! Відтоді як я прочитала «Зайчика», мала тільки одне питання: що це взагалі було? І ось нарешті мені пояснили😁 Хто саме, запитаєте ви? Усе дуже просто.Я вже згадувала, що видавництво «Жорж» нещодавно запустило свій ютуб-канал. І це справжній важкий люкс, коли видавець і випускає книжки, і ще й збирає надзвичайно класних людей поговорити про них, як у випадку з «Катабазисом». Без спойлерів нам розповідають про деталі написання, відсилки, алюзії, труднощі перекладу, КАтабазис чи КатАбазис та ще купа цікавих нюансів неймовірно мотивують читати цю історію.Але що там щодо «Зайчика», Нато? Про нього нам розповідає Серафима Біла в новенькому відео на каналі. І це чистий кайф: нарешті весь той 🐈тріп розклали по поличках, тож у голові зʼявилася цілісна картинка історії. Під час перегляду неабияк пишалася тими відсилками й алюзіями, які змогла збагнути самостійно.З нетерпінням чекаю на наступні відео. Звісно, хотіла б побачити обговорення найкращої у світі «Саги Зеленої Кістки», її днями навіть Сандерсон хвалив☺️А розбір яких видань «Жоржа» хотіли б побачити ви?🙂

Є одна річ, яка мене стабільно тішить останній рік, і це — зростання кількості аудіо- та електронних версій книг на нашому ринку. Тому сьогодні хочу розповісти вам про чудовий застосунок, де можна знайти книжки в цих форматах, і це Librarius.Це зручна платформа з величезним вибором історій на будь-який смак. Тут дуже гнучкі умови: книги можна купувати назавжди або брати в оренду на 14 днів. Також частина каталогу доступна за підпискою. Вибір справді гарний, до того ж можна обрати зручний для себе пакет:✨Підписка на електронні книги — 211 грн/місяць.✨Преміум-підписка (електронні + аудіокниги) — 254 грн/місяць.З приємних бонусів:🤍 є опція дарування книги, для якої потрібно знати лише email отримувача;🤍 книги можна завантажувати й читати в додатку без доступу до інтернету.Я сама користуюся цим додатком і особливо люблю функцію оренди. По-перше, це чудова економія грошей, а по-друге — неймовірна мотивація дочитати чи дослухати історію і не розтягувати її на декілька місяців. Діліться в коментарях, чи користувалися вже цим застосунком?#Redfox_ad

Галант, В.Е.Шваб 🌟Починати нову історію Шваб для мене — це завжди дуже особистий досвід, бо ще жодна книжка авторки не пройшла повз мене й не було такого, щоб якась історія не запала в душу, залишаючись надовго у серці. «Галант», на щастя, не став винятком.Головна героїня історії — Олівія — не може розмовляти, а ще проживає в притулку для дівчат, куди вона потрапила після того, як її мама… зникла. У неї є щоденник матері, нездорова любов до ласощів матрон у притулку, вміння зламувати замки, а також бачити духів. Олівія — це суміш протиріч, сумнівів під напускною впевненістю та просто океан смутку, прибій якого, здавалося б, мали чути всі навколо, от тільки на Олівію, як і на десяток інших, не менш самотніх дівчат, усім байдуже. Ситуація змінюється, коли вона отримує листа, де її запрошують повернутись у дім матері, маєток «Галант», і звідси починаються всі пригоди.Це історія про інакшість й пошук себе у цьому світі, природне на рівні інстинктів бажання знати своє коріння й мати місце, яке ти можеш назвати Домом. Навіть якщо в ньому живе не надто привітний кузен та двійко прислуги, а сам будинок має купу моторошних таємниць. Авторка багато роздумує про страх, зустріч із внутрішніми демонами й про боротьбу з ними, яскраво підсвічуючи на прикладі Олівії важливість мати людей, яким на тебе не байдуже.Ця історія захоплює і не відпускає від першої до останньої сторінки. Це янг-адалт, який, мені здається, дорослим читати навіть цікавіше, ніж дітям. Тут присутня меланхолійність Шваб, її фірмовий тихий смуток та гірко-солодкий фінал.Однозначно рекомендую до прочитання всім, хто не боїться зазирнути за двері, які краще тримати зачиненими, і любить історії, що залишають по собі довгий післясмак.#Redfox_прочитане

Нечуй. Немов. Небач, Петро Яценко 🌟Ця книжка настільки класна, що її вирішила надгризти навіть моя кицька😁 Докази на фото, якщо придивитись до кутиків. І я взагалі не засуджую свою чотирилапу подружку, бо сама не очікувала, що така масічка виявиться настільки неймовірною.Цей твір — кінороман, і це відчувається буквально з перших сторінок: образи та сцени дуже кінематографічні, картинки всього, що відбувається, зʼявляються в голові миттєво й без усіляких зусиль. Стиль оповіді дещо рваний, перебігає від дати до дати, від міста до міста, але мені особисто це геть не заважало. А ще я була трохи в шоці, коли дізналась секрет назви. Я думала, це просто прикольні слова, але все виявляється не так просто. Спойлерити не буду, прочитайте самі🤭Щодо сюжету? Головний герой — батько шкільної програми з літератури Іван Левицький. З ним стається така маленька оказія, і серце замінюють на механічне. У світі книги це абсолютно нормально, бо тут панує стімпанк, усюди літають дирижаблі, усе рухається завдяки парі, а вчені можуть замінити серце й навіть, хе-хе, душу. І мені неймовірно сподобалась ця лінія: роздуми про те, чи може механічне серце кохати, ускладнюються тим, що протагоніст походить з родини священників, і його моральна дилема відчувається ще глибшою, ще важливішою. Мені, в принципі, надзвичайно імпонував цей персонаж: це було щось на межі між меланхолією, геройством та лицарством. А ще в пана Левицького є чудова бджола-охоронниця, вона настільки класна, що я майже забула про свою ентомофобію.У тексті багато побічних ліній. Чи були вони зайвими? Ні. Але чи хотіла б я, щоб історія була більшою за обсягом, а про моїх улюблених панів зі Сходу, Заходу та Півночі чи гуцульських упирів написали трохи детальніше? Однозначно так.Загалом це чудова книга, щоб гарно провести один чи два вечори. Хочеться тепер почитати ще щось у цього автора і перечитати Нечуя-Левицького. А ще, виявляється, її включили до шкільної програми, і я навіть трішки заздрю сучасним школярам через це.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

Ave Maria, Артем Попик 🌟Підліткою я обожнювала Дена Брауна, тому, звичайно, у дорослому віці не могла пройти повз художню книгу про церкву та її брудні таємниці, ще й від українського автора. І хочу сказати, що це було достобіса гарне рішення.Початок книги шокуючий і часто огидний, але разом з тим неймовірно цікавий — такою трошки нездоровою цікавістю, коли з одного боку «фу», а з іншого — очей не відводиш. Разом із книгою в подарунок йшла індульгенція. Так-от, вона вам знадобиться, тому що перші сто сторінок мають достобіса еротичних сцен. Але що цікаво: вони описані так буденно й так міцно вшиті в канву сюжету, що десь після третьої практично перестають кидатися в очі й перетягувати на себе увагу. І це досить цікавий літературний прийом.Взагалі книга має нелінійну структуру: дві часові лінії, POV-и декількох персонажів — встигаєш побачити історію з різних кутів і почути різні думки. Поріг входження через це трошки вищий, але коли звикаєш, то це дає змогу глибше зрозуміти історію.Власне про історію… Про що ж ця книга? Я довго думала над цим питанням, і практична відповідь особисто для мене така: якщо вже випала доля народитися жінкою, то слава богу, що у двадцять першому столітті, а не у дев'ятнадцятому. Не жартую. А якщо серйозно, то ця книга про жіночу стійкість, про вміння виживати й залишатися вірною собі навіть у найтяжчих обставинах, про силу духу, яка захоплює. І я дуже вдячна авторові за кінцівку — вона відчувається такою правильною.Єдине, що мене спантеличило, чого я так і не зрозуміла і за що зняла бал, — це дуже різна тональність початку й кінця книги. І я не про події, що розгортаються: початок місцями шовіністичний і досить мізогінний, а дочитувала я цю книжку з відчуттям, що її писала жінка — настільки глибоко й тонко вона описує жіночу душу.В цілому це класна, дуже цільна історія, подана в неординарній формі, з цікавою детективною складовою, крутою атмосферою та персонажами на яких не байдуже. А Апокриф Марії заслуговує окремої відзнаки — це моя улюблена частина книжки.Тож, якщо ви готові до літературних провокацій, не боїтеся відвертості й хочете побачити знайомі релігійні мотиви під зовсім іншим кутом — щиро раджу. Ця книга точно залишить по собі довгий посмак і бажання ще раз перечитати окремі розділи.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

Почнемо пʼятничний ранок з читацьких апдейтів.🤓щочитаюУ мене трошки більше ніж половина Галанта від Шваб. І з кожною сторіночкою я просто розчиняюсь у любові до пані авторки. Коли знаходиш авторку тексти якої стабільно знаходять відгук у душі – це таке особливе відчуття. Лірична Шваб стартер пак тут присутня: тема самотності, пошуку родини, дивні пригоди, Будинок як герой історіі. Кароче, нема шансів, що ця історія мені б не зайшла🤭шослухаюУ мене 59% Колонії🎉🎊 І яка це неймовірна книжка. Кожен раз коли в ній відбувається шось я думаю «ну краще не буде», а потім Кідрук хоп й придумує ще щось більш геніальне і я знов ловлю свою відвисшу щелепу. Це неймовірна, у своєму роді унікальна історія, де ми маємо не тільки продуманий до деталей світ, а ще й дуже глибоко розкриття соціальних проблем, взаємовідносин між персонажами. Автор постійно ставить читачам глибокі моральні та етичні питання які цікаво покрути в голові й побалакати про них з друзями за чашкою лате на кокосовому. Я дуже рада, що наважилась взятись за цю книгу. Й неймовірно чекаю на вихід Колапсу💛А ви з якими історіями закінчуєте свій робочий тиждень?🙂

Відьмина служба доставки, Ейко Кадоно 🌟Я обожнюю анімаційний фільм «Служба доставки Кікі, юної відьми» і, зізнатися, трошки хвилювалася, коли брала до рук книгу: «а раптом вона буде не така чарівна?». Але всі мої хвилювання були даремні, тому що книга виявилася не менш чарівною.Коротко про головне: головна героїня цієї історії — відьмочка Кікі, яка, як і всі відьми, у тринадцять років має відправитися в інше місто, щоб прожити там рівно рік, не повертаючись додому, стати дорослішою, знайти свій шлях та допомагати людям. У цю подорож з нею може вирушити лише її кіт-фамільяр. У Кікі це чарівний, звісно що чорний, чотирилапий пан Джіджі.Це неймовірно затишна, добра та легка історія. Читається вона дуже швидко, всі події передбачувані, як і фінал. Але як же це добре написано! Зазвичай я не люблю всі ці cozy фентезі, читати їх у 99% випадків неймовірно нудно, але цей 1%, до якого належить і ця історія, однозначно вартий ознайомлення.Я сміялася з цією книжкою, десь на очі набігали сльози розчулення, десь я трошки сумувала й проводила паралелі з власним життям. Це універсальна історія, яка буде цікава і дітям, і дорослим, і я вважаю, це і є показник майстерної роботи авторки: книга для дітей та дорослих будь-якого віку.Цикл про відьмочку Кікі величенький та налічує аж вісім томів, але я буду з нетерпінням чекати й читати кожен із них🥹#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

Прочитане за січень🥶Начиталося цього місяця аж 10 книжок +1 була успішно й свідомо закинута.Закинула: «Особливе мʼясо» — абсолютно пуста історія, де немає нічого, крім контраверсійної теми.І коротко про прочитане від найгіршого до найкращого, хоча відверто поганих книжок я не мала.🌫️📚 «Книга Еміля» — на жаль, ми не поладнали. Мала підозру, що Павлюк не мій автор, і схоже, це так і є.💨🧩 «Дим» — невірні очікування трошки збили мене, але потім ми поладнали з цією збіркою.🌬️🍃 «Вітер в голові» — дуже класна, легка історія, чекаю від пана автора інших творів.🌲🏰 «Одне темне вікно» — крута система магії, готична атмосфера, класна романтична лінія. Не дарма стільки часу чекала на цю історію.🎭🗡️ «Всі ми приречені» — друга частина дилогії «Всі ми лиходії», і це було так само вау, як і перша частина.👣🔍 «Інстинкт убивці» — друга частина «Самородків». Попри те, що я засуджую вибір Кессі в любовному трикутнику, люблю цю серію.💵🏛️ «Довіра» (не та, яка з дровами) — топ історія, автор майстерно грається з читачем: книга в книзі, декілька часових ліній, є над чим задуматись і з чого посумувати.🧹🐈‍⬛ «Відьмина служба доставки» — супер затишна й мила історія, ідеальний відпочинок з книгою.♟️🧠 «Шахмати для дебілів» — топ оф зе топ, бест оф зе бест. Смішна, іронічна, розумна книжка, яку дуже хочеться перечитати.🥀✨ «Поховайте наші кості в опівнічній землі» — це геніально. Шваб вчергове довела, що вона неймовірна авторка. Люблю кожну літерку в цій історії, найкраща книжка місяця.#Redfox_підсумки

Поки я вчора обговорювала одне своє улюблене українське фентезі, там Уроборос викотив передзамовлення на інше🤌 Земля молодих на передпродажі. Нам обіцяють таємні ритуали, трошки горрору, детективну лінію й найголовніше фентезійну складову.Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть. Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті.Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами. Поки Фейт шукає відповіді в рештках, хтось наполегливо приховує істину й плете за спиною моторошну змову. Їй доведеться пройти крізь потаємні ходи, випробування й власні страхи, щоб знайти світло серед мороку. Та як обрати правильні двері, коли Тір на Ноґ має їх тисячі — і кожні стереже Кат Потойбіччя. Все це в гарній обкладинці коштує 505 гримнів, передзамовити ось тут