Нечуй. Немов. Небач, Петро Яценко 🌟Ця книжка настільки класна, що її вирішила надгризти навіть моя кицька😁 Докази на фото, якщо придивитись до кутиків. І я взагалі не засуджую свою чотирилапу подружку, бо сама не очікувала, що така масічка виявиться настільки неймовірною.Цей твір — кінороман, і це відчувається буквально з перших сторінок: образи та сцени дуже кінематографічні, картинки всього, що відбувається, зʼявляються в голові миттєво й без усіляких зусиль. Стиль оповіді дещо рваний, перебігає від дати до дати, від міста до міста, але мені особисто це геть не заважало. А ще я була трохи в шоці, коли дізналась секрет назви. Я думала, це просто прикольні слова, але все виявляється не так просто. Спойлерити не буду, прочитайте самі🤭Щодо сюжету? Головний герой — батько шкільної програми з літератури Іван Левицький. З ним стається така маленька оказія, і серце замінюють на механічне. У світі книги це абсолютно нормально, бо тут панує стімпанк, усюди літають дирижаблі, усе рухається завдяки парі, а вчені можуть замінити серце й навіть, хе-хе, душу. І мені неймовірно сподобалась ця лінія: роздуми про те, чи може механічне серце кохати, ускладнюються тим, що протагоніст походить з родини священників, і його моральна дилема відчувається ще глибшою, ще важливішою. Мені, в принципі, надзвичайно імпонував цей персонаж: це було щось на межі між меланхолією, геройством та лицарством. А ще в пана Левицького є чудова бджола-охоронниця, вона настільки класна, що я майже забула про свою ентомофобію.У тексті багато побічних ліній. Чи були вони зайвими? Ні. Але чи хотіла б я, щоб історія була більшою за обсягом, а про моїх улюблених панів зі Сходу, Заходу та Півночі чи гуцульських упирів написали трохи детальніше? Однозначно так.Загалом це чудова книга, щоб гарно провести один чи два вечори. Хочеться тепер почитати ще щось у цього автора і перечитати Нечуя-Левицького. А ще, виявляється, її включили до шкільної програми, і я навіть трішки заздрю сучасним школярам через це.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись