Прочитала цю масічку за один день. Це збірка оповідань та коротких замальовок на тему зими та Різдва. Більша частина історій розповідає про підлітків або про їхні родини. Сюжети дуже прості, але водночас щирі та світлі, з легкою ноткою смутку. На деяких моментах я навіть трохи просльозилася.У мене був запит — відпочити з цією книжкою, і вона на 100% із цим впоралася. Я просто читала по кілька історій між хатніми справами й навіть не помітила, як до вечора збірка закінчилася. Майже в кожному оповіданні згадується війна, але без важких подробиць, просто як наша буденність. І це так знайомо, проте водночас сумно. Крім війни, теми дуже підліткові: перші симпатії, непорозуміння з батьками, питання самореалізації, улюблені хобі, втрата та її прийняття.Єдине, що хотілося б більше глибини та пропрацьованості. Місцями історії здаються надто наївними (іноді навіть дивними через це). Але попри певну схематичність, книга залишила по собі теплий післясмак. Це ідеальне читання для тих, хто хоче «вимкнути» голову на кілька годин і зануритися в атмосферу зимового дива, навіть якщо воно зовсім крихітне й побутове. Якщо шукаєте чогось легкого під плед і какао — це непоганий варіант.#Redfox_прочитане
Є книги, які читаєш, а є книги, у які пірнаєш із головою. Проза Дженет Вінтерсон для мене саме така, вона — це як тепле море на світанку: чуттєва, магічна і залишає після себе приємне запаморочення. «Пристрасть» — це справжній епік у мініатюрі. На менше ніж 200 сторінках Вінтерсон розгортає полотно, де історія наполеонівських воєн переплітається з венеційськими легендами.Я оповідаю казки. Вірте мені
📚 Про що цей текст? Сюжет тут — це архітектура, на якій тримається неймовірна поетика. Ми маємо дві лінії, що врешті стають одним цілим: Анрі — молодий француз, який настільки вірив у Наполеона, що став його особистим кухарем. Це історія про те, як пристрасть до лідера (чи ідеології) може засліпити, а потім розбитися об холодні сніги росії.Віланель — донька венеційського човняра з перетинками на ногах (так, тут є магічний реалізм), яка грає в казино, перевдягається в хлопця і шукає своє серце. Буквально. Бо в цій книзі серце можна викрасти й заховати в банку.🐈Чому це чіпляє?💫Магічний реалізм, у який віриш. Вінтерсон геніально працює з вірою читача. Спочатку ти сприймаєш історії про перетинки на ногах чи «орлине око» священника як метафори. Але згодом авторка змушує тебе стати свідком цих подій. Це книга про те, як магія стає частиною повсякденної реальності, якщо мати мужність у неї повірити.💫Пристрасть як дзеркало. Для Анрі пристрасть спочатку була в релігії, потім у Наполеоні, і зрештою — у коханні до Віланель.💫Фокус на людській долі. Те, що авторка розкриває події наполеонівських війн через погляд кухаря, дуже зміщує акценти й робить цю історію дуже приземленою і реальною, у деяких сценах аж занадто.Це та книга, яку хочеться перечитувати. Мені здається, що в різному віці тут знайдуться різні сенси та акценти. Вінтерсон пише неймовірно лаконічно, але кожне речення — як коштовний камінь. Якщо ви любите тексти, де мова важливіша за екшн, але при цьому фінал розбиває серце, щоб зібрати його заново (сильнішим і з дрібкою магії), — «Пристрасть» вам ннада.Від мене книга отримує 5 зачарованих лисичок з 🗡🗡🗡🗡🗡 п’яти. Але варто зауважити: у книзі є кілька сцен, від яких мене майже фізично нудило. Вони пов’язані з насильством над жінками — ніяких графічних описів, але й без них вистачило. Також зараз ця історія може бути тригерною, бо хоч мова тут і йде про наполеонівську війну, все ж вона розповідається з погляду загарбників.А ще, слава всім богам, я нарешті потрапила в клуб до Сашка. З третього разу, але все ж😊 Маленькі спойлери: у січні клубу під його модераторством не буде, але в лютому на нас чекає грандіозний камбек із не менш грандіозною історією — «Орландо» Вірджинії Вульф. Тому можна починати готуватися потихеньку😍
Goodreads викатив підсумки року, а я порівняла їх з 2024, вийшло доволі цікаво😍Але раз ми вже всі тут зібрались, то давайте поговорим про книжкові цілі на 2026 рік: у мене їх дві й про кожну розповім окремо.Перша читацька ціль на 2026-й: Жодних цілей🌚Цього року я провела цікавий експеримент: хотіла прочитати 50 книг, а в результаті подолала позначку у 100. Це довело, що приділяючи читанню 2–3 години щодня, цифра «100» цілком реальна. Це було круто та захоплива, дуже прикольно у якості челенджу й чесно, я достобіса собою пишаюсь, проте 2026 рік хочу провести інакше.Чому я відмовляюся від читацької цілі на рік?🪿Підсвідомий тиск. Навіть якщо я не оголошувала гонку, особисто на мене цифри тиснули. Під кінець року мені здавалось, що я не встигаю й треба читати більше/швидше. Мене це стомлювало.🐱Уникання «товстунців». Бажання підтримувати темп змушувало відкладати об’ємні романи на потім, тим самим я не прочитала багацько фентезі, яке хотіла прочитати і мені через це сумно.Мій план на наступний рік:Я не буду рахувати прочитане в реальному часі. Зроблю лише два зрізи: наприкінці червня та наприкінці грудня. Самій цікаво, як зміниться мій вибір книг та що в кінці наступного року вийде начитати.Про ціль номер два розповім згодом☺️ А ви поки розкажіть чи ставили свою мету по кількості прочитаного й чи взагалі ставите її собі?
Перед тим як захворіти я вам не показала розпаківку свого замовлення на День народження Неба, виправляюсь🫡 Отже, якщо хтось сидів у тамблері приблизно в 2015/17 роках, то скоріш за все ви чули за Воронів. Це був хіт про який говорили з кожної праски: арти, колажі, фанкасти, фанфіки, історія обʼєднувала навколо себе купу шанувальників. А ще я впевнена, що фандом Воронів надихнув людей на створення повноцінного фандому Мародерів, але не можу цього довести (та та я знаю про ATYD й тд)😁 Про що ж Ворони? Це янг адалт урбан фентезі події в якому розгортаються в маленькому містечку Гінрієтта. У нас є чотири хлопчики які навчаються в супер елітній приватній школі й дівчинка Блю, яка походить з родини екстрасенсів. Весь прикол в тому, що Блю знає про одне магічне ведіння в якому говорилось (бачилось🤓?) що один з цих хлопаків… скажімо так буде мати можливість поспілкуватися з Куртом Кобейном😅 Це все що я знаю про книгу й здається це все, можна нарити у відкритих джерелах, тому ноу спойлерс. Звучить дуже цікаво плюс я люблю янг адалт та урбан фентезі. Єдиний мінус в перекладі є лише дві книги з чотирьох, але ай белів ін Небо супермесі🌚
Сьогодні до Вінниці приїздили чудові співзасновниці видавництва Ще одну сторінку пані Анастасія й пані Анастасія😌Було неймовірно цікаво послухати про роботу видавництва й тонкощі книговидання. ЩОС всього два роки на ринку, а вже видали більше ста тайтлів й все це руками СЕМИ жінок (так-так, це буквально весь штат видавництва). ЩОС велику увагу приділяє деталям й кожна їх обкладинка це зажди кропітка робота для кожної вони співпрацюють з різними художниками, шукають відгуки на книгу від інших письменників та додають короткий опис буквально в два слова на першу сторінку книги. Обожнюю коли так заморочуються над книжками🥰 Також говорили про українських авторів у видавництві й про зростаючий попит саме на них, що не може не тішити. Півтори години пролетіли дуже непомітно🥰 Після зустрічі придбала собі українське фентезі, про яке багато чула хорошого, але руки ніяк не доходили, от тепер буду мати особливий примірничок підписаний випускною редакторкою та меркетилогинею видавництва. Обіцяли, організовувати пані авторці тур у Ві з її новою книгою, тому сподіваюсь що підпишу ще й у неї😊
Розкажу-покажу як зʼїздила до Львову, а то шось не цейвой. Приїхала в суботу ранком, й перша зупинка була ВСЛ, але то ви знаєте. В коментарях вірно вгадали: таємна книжка від пана Павла Деревʼянко була «Культ» Любко Дереша. Я нічого не читала у автора й буде привід познайомитись + ще одна книжечка в серію Новітньої класики у мене на поличках🐶Далі був неймовірний майстер-клас/книжковий клуб. Організовувала все чудова bookclub.bydzvinka й це було дуже затишно й круто. Я перший раз була на обговоренні такого формату, раніше тільки бачила в тіктоках таке й мені неймовірно сподобалось. А мати такий гарний букет тепер вдома - це окрема радість. Композицію можна засушити й вона буде ще довго радувати око😊 Потім здійснилась моя маленька мрія й Наталочка поводила мене невеличкою екскурсією по місцям які згадувались в пані Ареті. Так круто, коли книжка буквально оживає на очах. Звичайно, блогерка я так собі, бо ми забалакались і я нічого не фоткала. Але наступного разу буду у Львові й виправляюсь🤭 Й тепер ще більше люблю пані Арету й дужче чекаю на другу частину ❤️Ну й на останок я таки встигла на запис Середньостатистичного літературного шоу для каналу пана Андрія. Я вам ще обовʼязково нагадую коли воно вийде, бо це було дуже файно й смішно☺️ Обовʼязково треба всім дивитись🥰 Залишу кілька відосиків, ознайомчий фрагмент, так би мовити.В цілому хоч й страх як стомилась, але були дуже класні декілька днів. Львів так гарно прикрашений, просто вау, ще б звичайно трошки снігу, щоб зовсім святкова атмосфера, але й так дуже файно🥹
#цікаве_про_книжблогерів #тиждень_про_книжблогерів Сьогодні ми дізнаємося більше про Нату.Тгк: https://t.me/redfox_books1. Розкажіть трохи про себе та ваш книжковий блог.
Айтівиця, матір двох дуже різних, але дуже класних кицюнічок (Поня й Кориця). У вільний від написання коду час читаю книжки, купую книжки, пишу про книжки. Крім того, я huge fan творчості Schmalgauzen та обожнюю Формулу-1.Щодо блогу — говорити про книги моя пристрасть, і хотілось ділитися емоціями з кимось та популяризувати улюблених авторів. Я була не певна, що ідея з каналом довго проживе, але завдяки підтримці чоловіка, подруг та неймовірно крутого книжкового комʼюніті ця затія претендує на звання одного з найкращих рішень року.2. Чи читаєте ви з кінця книги?
Я з тих жахливих людей, що можуть зазирнути в кінець книги й глянути, чим там усе закінчилось, будучи на середині чи навіть на початку. Ну не боюсь я спойлерів — шо ж поробиш.А якщо говорити про саме читання, то можу хіба якісь улюблені книги погортати з кінця — й все. Хоча прочитати деякі любовні історії навпаки було б весело: вийшла б депресивна книжка про те, як щаслива пара в силу важких обставин розходиться, і кожен починає жити своє одиноке життя 😁3. Ваша мрія як книжкового блогера?
Ніколи не говорити на тему піратства й того, що читати мовою росії — це погано, бо наше суспільство настільки свідоме, що все це й так знає й розуміє.4. Яку книгу ви не змогли дочитати?
Цього року така була одна, і на мій великий подив та трошки жаль — це був Бакман “Моя бабуся просить їй вибачити”. Абсолютно не моє. Я розумію, чому ця історія подобається людям, але в мене з нею не склалося від слова “зовсім”. Я навіть трошки сумувала через це.5. Як ви ставитеся до того, що хтось засуджує вас через книголюбство?
Ніяк, мені байдуже. Не існує в природі справи, яку б ти робив, і при цьому не знайшлась би хоча б одна людина, яка тебе за це не засудить. Тому навіщо взагалі паритись?6. Найбільше книжкове розчарування?
Мене зараз побʼють, але це досі Сара Маас. Я почала читати ДШІТ з дуже невірними очікуваннями, і це було абсолютно не те, на що я розраховувала. Через це книга не сподобалась страшенно. Настільки, що навіть не хочеться давати авторці другий шанс.7. Який контент ви ніколи не створите?
Про очевидне — піратський контент і контент мовою росії — навіть і говорити не треба.Щодо іншого, то це:— схвальні відгуки на книги, які не зайшли;— вигадані драми заради переглядів;— пліткарсько-брудні штуки.8. Скільки часу ви приділяєте блогу?
В середньому десь пару годин на день — саме на створення контенту. Але думки про блог просто живуть rent-free у моїй голові.9. Що вас найбільше надихає у створенні контенту?
Книги та автори. Коли любиш щось так сильно, то хочеться розповісти про це всьому світу. Ну й, звичайно, моя чудова аудиторія — бачити, що те, що ти робиш, має відгук, це неймовірні відчуття.10. Яка ваша улюблена книгарня?
Я не змогла вибрати одну, тому розповім про три:• Книгарня «Герої» у Вінниці. Мені імпонує тут все: інтерʼєр, атмосфера, комʼюніті, цінності книгарні й усіх, хто залучений до її роботи ♥️• Книгарня-кавʼярня Старого Лева на Михайлівській у Києві. Дуже затишна, атмосферна. Обожнюю їхні книжкові клуби настільки, що готова їздити з Ві до Києва на них. Ну й, звичайно, чарівні модераторки клубу 🤭• Readeat на Олімпійській у Києві. Неймовірно атмосферний книжковий простір, де можна залипнути на декілька годин дуже легко.https://t.me/Book_pages_1
Уявіть світ, де раптово зникла електрика, а більшість людей поринули у сон, залишивши планету купці підлітків, загадковим Ліхтарникам та... драконам. Що з цього вийде? Про це нам розповідає янг адалт фентезі трилогія Ольги Войтенко У світлі світляків.Історія про дітей яким доведеться рятувати світ зовсім не нова й сотні разів надихала авторів розповісти свою інтерпретацію, але чим особлива ця трилогія: 🤍читати цю історію коли постійно вимикається світло це чисто плюс вайбік, занурення в атмосферу на 100% 🤍дуже класно прописаний розвиток персонажів: вони змінюються й ростуть під дією обставин у які потрапляють. За їх роздумами, рефлексією та висновками цікаво спостерігати. Звичайно здебільшого все це дуже наївне й максималістичне, але цього я і очікую коли головним героям 13-16 років. Й це кайф.🤍книгу можна поділити на два напрямки: фентезійний та науково фантастичний. Вони зрештою переплітаються та доповнюють один одного, але чисто фентезійний мені заходив набагато більше. Ліхтарників які охороняють кладовища й вхід в потойбічний світ, зʼявляються кожного разу у масках різних тварин, дуже додають містичного вайбу та навіть якоїсь моторошності. Ну й звичайно дракони. Вони тут неймовірно прекрасні: взаємодіють з персонажами, мають певні здібності, відважні й дуже благородні. 🤍відносини між героями: це щира дружба, турбота, підтримка, перша симпатія. Вони западають у серденько, за них щиро вболіваєш й переживаєш. Їх допитливість й бажання докопатись до суті, можливо трішки нереалістичне, але таке щире й захопливе. Фінал був неочікуваний. Я думала про багато варіантів, але цей… в моменті мені не дуже зайшло. Але зараз через декілька днів відчувається дуже правильним. З таким тихим сумом й надією на краще, а я дуже люблю такі відчуттяВ цілому трилогія від мене отримує від мене пʼять зачарованих лисичок 😊😊😊😊😊 з пʼяти. Хоча третій книжці я поставила чотири. Це чудова історія, яка глибоко запала мені в душу, але кому б я не радила її читати:❤️Маєте алергію на янг-адалт, де герої — ще зовсім діти❤️Любите динаміку, а не атмосферні «блукання». Тут сюжет іноді ставиться на паузу заради розкриття світу.❤️Вас тригерить повчання «в лоб». Меседжі типу «інтернет — погано, а книги — добре» тутлунають прямим текстом.#Redfox_прочитане 📚 Ната у книжкових світах
TGLIST.COM.UA
