Промені Аласі Книга 2, Аліса Корж 🌟Мені завжди важко підбирати слова для відгуку на книжку, яка так сильно запала в душу. Але й промовчати про неї не можу, бо «Промені Аласі» — це щось прекрасне. Ця історія занурює в пустельний сетинг так, що ніби чуєш шурхотіння піску під ногами, змушує переживати за персонажів, наче це справжні, дорогі тобі люди, й дарує такі неймовірні емоції. Після яких вірити в краще стає трохи легше, навіть попри буремні часи за вікном.Авторка не залишає часу на розкачування та не вдається до довгого переказу подій минулої частини. З перших сторінок ми зустрічаємо героїв там, де залишили їх наприкінці першої книги, і сюжет починає стрімко розгортатися. Обидві частини надзвичайно насичені подіями: жодного разу не було нудно під час читання, і зовсім не відчувалося провисань.Продовження значно напруженіше, і те, як усе закручується в сюжетному плані, викликає справжній захват: тут і політичні інтриги, і загострення конфлікту між сваріями та артіями. Персонажі постійно постають перед складним вибором, змушені вирішувати питання без правильних варіантів відповіді, а паралельно — боротися із власними страхами, сумнівами та дитячими травмами. Було неймовірно приємно знову зустріти улюблених другорядних героїв і дізнатися, як склалися їхні долі. Щоправда, не обійшлося без болючих сюрпризів від декого: їх можна було передбачити, але від того стає не менш сумно.Дуже імпонує те, як Касі в цій книзі зростає як персонажка. Вона стає впевненішою в собі, готовою брати відповідальність і палко бажає захищати інших. Водночас дівчина не втрачає своєї чарівної, хоч і місцями дратівливої впертості та загалом не губить себе. Вона залишається навдивовижу живою і справжньою, не перетворюючись на стереотипну «головну героїню».Звісно, оминути увагою Трея було б злочином. Він чудово розкривається в цій частині. В кожній сцені де він пристуній він краде кожен шматочок уваги й тобі завжди хочеться ще. У списку моїх улюблених книжкових чоловіків однозначно сталося поповнення, і це одразу потрапляння на найвищі позиції. Я його обожнюю.Також не можу не згадати одну з найпрекрасніших складових цієї книжки, а саме стосунки між цими двома — це щось абсолютно ідеальне. У світі, де всі почали забувати, що таке справжній слоуберн, авторка виходить і каже: «А я вам зараз нагадаю», — і робить це неймовірно майстерно. Діалоги, жарти, флірт і навіть сварки між ними наповнені потужним магнетизмом. Усе розвивається так тягуче й чудово повільно, з правильними акцентами та доречними подіями у відповідний момент. Важкий і подекуди божевільний спільний досвід робить їхні стосунки глибшими, не залишаючи жодних сумнівів у щирості почуттів.Окрема подяка за фінал історії. Я хвилювалася, що він буде іншим, і водночас щиро сподівалася саме на таку розв'язку. Для мене кінцівка абсолютно ідеальна, і ніяк інакше бути просто не могло.Цвіт вишні зобов'язаний квітнути, тому я дуже чекаю на повернення до цього сетингу, надію на яке нам дають в подяках. Тому, Алісонько, великого великого тобі письменницького натхнення. Але в будь-якому разі, після всіх емоцій, що подарувала дилогія, у мене однозначно плюс одна авторка у списку авторів, від яких я готова читати хоч список покупок.#Redfox_прочитане
Помаранчі не єдині фрукти, Джанет Вінтерсон 🌟Я пам’ятаю з яким захватом я читала «Пристрасть» Джанет Вінтерсон й думала, що краще уже не буде, але потім мені до рук потрапили «Помаранчі». Це глибокий напівавтобіографічний роман про дорослішання, пошук своєї ідентичності та зіткнення з релігійним фанатизмом. Головна героїня, яку теж звати Джанет, виростає у дуже консервативній євангельській громаді під наглядом деспотичної матері. Мати настільки одержима релігією, що її любов до прийомної доньки виявляється абсолютно умовною. Замість емоційної близькості, розуміння чи простої розради Джанет отримує суворі догми та помаранчі, які стають своєрідним символом відкупу і сурогатом справжніх почуттів.Справжній злам відбувається, коли героїня усвідомлює свою гомосексуальність. Книга дуже відверто і болісно показує той жахливий дисонанс, коли спільнота, яка нібито проповідує любов до ближнього, миттєво перетворюється на безжальний механізм покарання. Джанет стикається з тотальним неприйняттям, публічним осудом і жорстокими спробами вигнати з неї демонів. Авторка блискуче препарує це середовище, показуючи, як за маскою праведності ховаються патріархат, лицемірство та страх перед усім інакшим.Але що робить цю історію справді унікальною, так це магічний стиль Вінтерсон. Це не просто суха хроніка травматичного дитинства. Авторка віртуозно вплітає у жорсткий реалізм казкові та міфологічні мотиви. Коли реальність стає нестерпною, героїня ховається у світі власних історій та казок. Ці метафоричні вставки допомагають їй осмислити свій біль, зберегти розум між двома крайнощами та зрештою віднайти власний голос.Це дуже щемка розповідь про втрату родини, про ту невидиму нитку, яка все одно тягне нас додому, навіть якщо повертатися туди руйнівно. Це історія про те, як важко обирати між прийняттям сім'ї та можливістю бути собою. І хоча тут багато внутрішнього болю та складних рішень, книга напрочуд тепла, жива і залишає після себе багато надії. Дуже раджу тим, хто шукає глибоку прозу про сміливість жити власне життя.Нагадую, що за промокодом natabooks цю, та інші книжки, крім книг видавництв ВСЛ, КСД, Наш формат, Лабораторія, Vivat, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА можна придбати на сайті megogo books зі знижкою 15%.#Redfox_прочитане
Я чую сонячне проміння ТОМ 1 & ТОМ 2, Юкі Фуміно 🌟Мені важко зібратися з думками й підібрати слова, щоб описати, наскільки ідеальною для мене виявилася ця історія. Це неймовірно красива та ніжна манга про хлопця з вадами слуху та його життєрадісного друга. Зазвичай від подібних сюжетів не очікуєш глибокого занурення в тему, але тут ми отримуємо дуже детальний та реалістичний погляд на життя людей з порушеннями слуху. Головний герой Кохей через хворобу частково втратив слух ще в дитинстві. Він застряг у своєрідному вакуумі між світом тих, хто чує, і тих, хто не чує, через що почувається страшенно самотнім. Багато хто вважає його відстороненим снобом, навіть не здогадуючись про його проблему. І тут з'являється Таїчі — неймовірно світлий, абсолютно неупереджений хлопець, який починає конспектувати для Кохея лекції в обмін на бенто. Таїті бачить у людях просто людей, а не їхні діагнози, і намагається допомогти без жодної поблажливості. Їхня взаємодія чудово розкриває тему ейблізму та непорозумінь у суспільстві, але робить це абсолютно ненав'язливо.У другій частині історія стає ще глибшою. Слух Кохея погіршується, а між хлопцями виникає певна дистанція та брак комунікації після літніх канікул. Чесно кажучи, я не дуже люблю троп з недомовками, але тут він швидко минає, поступаючись місцем чудовому розвитку сюжету. На відміну від першого тому, де фокус був переважно на їхньому знайомстві, далі ми бачимо, як герої взаємодіють з іншими, дізнаємося про їхні мрії, проживаємо з ними радісні та сумні моменти. З'являються цікаві другорядні персонажі, які не заважають, а навпаки роблять світ манги більш живим та об'ємним.Романтична лінія тут — це еталонний слоуберн. Відносини розвиваються настільки органічно та делікатно, без жодного поспіху, від простої дружби до чогось значно більшого. Були моменти, які буквально розбивали мені серце, коли Кохей розповідав про свою ізоляцію, і сцени, від яких воно просто розривалося від ніжності, особливо під час неймовірно милого зізнання. Жодної дурної драми заради драми — усе відчувається дуже живим і справжнім.Ця манга дуже легко чіпляє за живе, і хоча я боюся наврочити, вона має всі шанси стати однією з моїх найулюбленіших серій. Дуже чекаю, коли видавництво видасть наступні томи.#Redfox_прочитане
Планувала сьогодні говорити про інше, але побачила цей допис Євгенії Кужавської та зрозуміла, що час настав.Дублюю свій коментар під цим дописом: Поділюсь власним досвідом. Два роки вийшла моя дебютна книга “Мертва жива вода”, і я, наївна дівчинка, яка тоді з книжкових блогів знала лише “Районну бібліотеку”, дуже зраділа, що мою книгу візьмуть на огляд у такому популярному каналі як “Непозбувний книгочитун”. Що сталося потім:- майже два тижні (перші тижні після виходу книги, хто в темі, знає, які вони важливі для її подальшої долі) вирваних з контексту цитат, кожну з яких висміюють в коментарях;- вкрай негативний відгук зі спойлерами та переходами на особистості на кшталт “авторка сама забула, про що писала”;- знецінення всіх тих, кому книга сподобалася, бо “вони знайшли там сенси, яких авторка не закладала”;- жодної модерації в коментарях, де книгу дослівно називають “лайном” люди, які навіть її не читали — і коментатори, що постили якісь факти моєї біографії та казали, що чекають, коли я прийду в коментарі захищатися.- регулярне повернення в блозі до книги в дусі “звісно, це погано, але не так погано, як “Мертва жива вода”Чого ця історія вартувала мені:- відміна передзамовлень (так, негативний піар для дебютанки — не те саме як для Маас чи навіть Павлюка);- позитивні відгуки, що одразу починаються з вибачень “ну не така вже й погана ця книга”;- новий епізод депресії, діагностований ПТСР після цієї історії, новий курс психотерапії та новий курс антидепресантів, неможливість нормально функціонувати ще протягом довгого часу (а згадка про ті кілька тижнів того, що відчувалось як булінг, — тригерить досі).Звісно, як людина, що буквально написала книгу про реаліті, я розумію, який саме контент приваблює аудиторію, і розумію, що він буде існувати доти, доки на нього є запит. Іронічно, що книга була саме про те, що творці скандального контенту заради цього контенту часто роблять дуже боляче живим людям, самі того не помічаючи, і йдуть далі.
Ну, й нарешті підсумки🤭 Краще пізно, ніж ніколи, еге ж?📚Начиталось книжок:✨Не закоханіДочитувала з минулого місяця, читала в мега мерезенному настрої, тому сподобалось набагато менше ніж могло б✨Народжені легендою Сподобалось навіть більше ніж очікувала. Продовжу читати най хоча б авторка допише цикл. ✨ЗалишенаДуже сумно коли книжки українських авторів не заходять. Стиль написання – вау, а от сюжет дуже повз. Книжка сама не знає чим вона хоче бути горром, трилером чи детективом й для мене це стало основною проблемою. ✨Файні брюнети та інша нечестьАбажаю ту зе мун енд бек, весела, іронічна, з крутезним гумором, великодками, відсилками, колоритними персонажами. Коротше, топ оф зе топ усім читати✨Король відьомВажко йшла мені ця історія, навіть дуже. В цілому дуже цікавий концепт, але виконання як на мене підкачало✨Не достоту мертваДуже зайшло, класна історія на пару вечорів, неординарний сюжет, написано дуже легко й відірватись неможливо просто✨Промені АласіЛюбов. Любов. Любов. Мені так сумно, що ця історія закінчилась, бо неймовірно запала в серце. Я вже майже зібралась з думками написати відгук, тому на днях принесу вам його обовʼязково✨Зірки й кісткиПереслуховувала першу частину однієї з найулюбленіших трилогій. Це було ще краще ніж перший раз☺️ Також буде відгучок📚Начиталось мальописів:✨Дівчинка з того боку. Том 2 Дуже подобається ця історія, трошки моторошна, дуже про турботу й неймовірно цікаво що там буде далі✨Відьмак. Балада про двох вовкіПросто топчик історія про Геральда й Любистка, то як мене трошки поволили за ніс в сюжеті прям потішило#Redfox_підсумки
Я чесно не знаю, як так сталося, що читаю паралельно 4 книги 🫣 У мене навіть тахікардія почалася, коли я це побачила, бо я стараюся не читати багато книжок одночасно, але шо його сказать, якшо воно канєшно."Катабазис" буде на клубі в Ганки цього місяця + читаю всю Кван, то треба й з базисними котами ознайомитися. Поки дуже подобається."Помаранчі не єдині фрукти" читаю на клуб до Сашка. Взагалі не планувала її починати прямо зараз, але в суботу не хотіла тягнути в дорогу "Катабазис", а ця масічка дуже зручна, щоб узяти із собою. Також дуже подобається: це вже друга книжка авторки в мене, і її стиль — це щось на прекрасному."Я чую сонячне проміння" — не знаю, чого я досі не дочитала цю мангу. Вона мені дуже подобається, але якось не було часу. Сьогодні планую виправити це."Амадока" — моя поточна аудіокнижка. Якщо чесно, то розпочала її ще в пʼятницю, але не була впевнена, що вона мені зайде і я буду слухати. Але мені неймовірно подобається стиль авторки й сюжет, який я взагалі не розумію, куди веде. Прослухала вже майже чотири години й вирішила, що це достатньо серйозні стосунки, щоб затрекати книжку й розповісти про неї вам 🤣Сьогодні принесу відгук на "Не достоту мертва" й підсумки квітня (ну то й що, що 4 травня нинька 😁).А ви що? З чого почали травень?
Файні брюнети та інша нечисть, Юлія Нагорнюк🌟Якщо ви хочете гарно провести вечір-два в цікавій компанії, похіхікати з небанального, але легкого гумору, іноді покричати "жииииза", то книга "Файні брюнети та інша нечисть" — це те, що вам потрібно.Це збірка оповідань, де кожен із головних героїв неймовірно колоритний та просто змушує закохатися в себе, незважаючи на обмежений таймінг.Тут і вампіри, і демони, і фейрі. Останні особливо лікували мою душу, бо ви ж знаєте мої складні стосунки з Дворами й фейрі Сарочки Маас, а Юля Нагорнюк у своїх розповідях так по-доброму, тонко й легко з них кепкує, що читати це було суцільною насолодою.Я бачила у відгуках, що багато хто розкриває два секрети цієї книжки, але мені пощастило не нахапатися цих мініспойлерів до того, як за неї взятися. Завдяки цьому задоволення від процесу стало х2. Тому і я псувати інтригу не буду, хоча дуже хочеться розписати, як це круто й геніально🤭Дуже важко сказати, яка з історій моя улюблена, всі вони неймовірні, але все ж оповідання про вампіра Владіка — це щось особливе. Підозрюю, що здебільшого через неймовірно харизматичну бабцю головної героїні. Вона — моя любов, і саме такою я хочу бути, коли піду на пенсію🤣У тексті небагато згадок локацій, але він ніби пронизаний любовʼю до Тернопільщини, звідки родом пані авторка. І за це, а також за живу, дуже класну українську мову я обожнюю читати сучукрліт.Звичайно, ця книжка отримує від мене пʼять 🥺🥺🥺🥺🥺 із п'яти лисочок, у яких боліли щічки усміхатися під час читання. А я відчуваю себе найбагатшою у світі від того, що маю ще дві непрочитані книжки авторки, тому очікування наступної буде не таким нестерпним. А придбати цю книжку зі знижкою 15% по промокоду natabooks можна на сайті megogobooks#Redfox_прочитане
Король Відьом, Марта Веллс 🌟Марта Веллс для багатьох — це перш за все «Щоденники Вбивцебота», але тут вона заходить на територію епічного фентезі, і чи була ця спроба вдалою, я досі не можу сказати.Головний герой Кай — демон, який вміє захоплювати тіла смертних. Він прокидається у скляній труні, нічого не пам’ятає, але відчуває, що його подругу десь тримають у полоні. І далі ми рухаємося двома паралельними лініями: поки в теперішньому часі Кай намагається розплутати цей детективний квест і зрозуміти, хто його підставив, лінія минулого пояснює, як він взагалі дійшов до життя такого та війни з непереможними ієрархами.Що з цим текстом так:✨Динаміка та структура. Дві часові лінії — це завжди велетенський плюс для історії, бо я обожнюю такий тип розповіді. ✨Світобудова. Дуже різноманітний світ, наповнений цікавими деталями, де знайомі речі обіграні так, що починають грати новими барвами й працювати геть інакше. Це цілісне standalone-фентезі, яке не обов'язково розтягувати на трилогію, хоча фінал і залишає двері відчиненими, й авторка планує далі писати в цьому сетингу.Що з цим текстом не так:✨Емоційна «пласкість». Попри крутий концепт головного героя, він відчувається скоріше цікавою ідеєю, ніж живою особистістю. ✨Проблема «Show, don't tell». Нас постійно переконують у тому, що між героями неймовірна відданість і глибокі зв’язки, але на ділі це проявляється дуже слабко. Ти бачиш текст, бачиш діалоги, але не відчуваєш жодної хімії.У підсумку маємо якісно написану, але дивно відсторонену історію. Це наче дивитися на ідеально намальований кадр із манґи, де все красиво і на своїх місцях, але за персонажів серце не болить.А ще багато людей на Goodreads, і я в тому числі, відмічали, що текст читається важко. Книга потребує великої концентрації уваги, авторка спеціально створювала ефект ось цієї дезорієнтації у світі, щоб читач відчував те саме, що і головний герой, коли тільки «прокинувся» після полону. Я не дуже люблю такі «квести» від авторів, коли текст навмисно ускладнюють, хоча цього можна було не робити.Якщо чесно я так і не вирішила, яку оцінку ставити, бо книга залишила дуже дивний післясмак. Але бажання познайомитись із «Вбивцеботом» не зникло, а напевно навіть посилилося.#Redfox_прочитане
Відьмак. Балада про двох вовків, VovkulakaПо-перше, я й гадки не мала, що існує мальопис про Відьмака, а по-друге — навіть не підозрювала, наскільки він мені потрібен.Я не читала книжок про пригоди Геральта, але обожнюю грати в «Дике полювання» і вважаю її однією з найкращих ігор усіх часів. Тому трошки переживала, чи буде мені цікаво читати цей графічний роман... але це було саме те, що треба. Такий формат ідеальний для того, щоб поринути в улюблений світ, не заглиблюючись у якісь тонкощі канону.Сам сюжет захопливий і цілком міг би бути якимось сайд-квестом у грі, що тільки додає виданню привабливості. Геральт після низки невдач знаходить роботу, де йому треба розібратися з вовкулакою, але все виявилося не так однозначно... чи, навпаки, напрочуд очевидно? 🤭Тут прекрасна мальовка, а вставки, де Любисток складає чергову героїчну баладу про славетні подвиги свого друга, — мої улюблені.А ще було вкрай незвично бачити альтернативні обкладинки цієї оповіді у самому виданні. Моїх фаворитів можете побачити на фото😊Загалом я в повному захваті від такої подачі та самої пригоди. З нетерпінням чекаю на подальше знайомство з Відьмаком саме в мальованому жанрі.#Redfox_прочитане
Промені Аласі, Аліса Корж 🌟Звичайно, всі знають правило: не май очікувань до книги, бо вони все псують. Але, господи ти боже мій, як же чудово, коли маєш супервисокі очікування, і ВОНИ ВСІ ВИПРАВДОВУЮТЬСЯ😎 У моїй бульбашці я буквально не бачила жодного поганого відгуку на Промені Аласі. Це навіть здавалося дещо підозрілим, але тепер і я доєднуюсь до хору захоплених голосів та клубу почекунів другої частини. Гад блес Уроборос – продовження зовсім скоро.То що ж там такого в тих Променях? — спитаєте ви, а я зараз розповім.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Сетинг. Я абсолютно тотал ін лав із сетингом цієї книги. Обожнюю, коли в історії є пустеля (живий доказ того, що всі сезони «Клона», переглянуті з бабцею, не пройшли повз мою особистість😁), а вона тут усюди. Навіть місцева лайка з нею повʼязана. В історії присутні елементи наукової фантастики, і в поєднанні із сетингом, де немає надсучасних технологій чи фантасмагоричних штук, це створює неймовірно крутий вайб.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Світоустрій. Кастова система — наше все. Тут є світ ультрабагатих, конвенційно привабливих людей. І, немов відображення в кривому дзеркалі, існує світ звичайних людей, які це красиве життя забезпечують, а натомість отримують ціле нічого.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Касі. Май шейла номер два. Вона неймовірно прекрасна. Це сильна головна героїня здорової людини, бо, незважаючи на всі здобутки, вона відчувається дуже живою та зрозумілою. Її легко обожнювати, до цієї дівчинки привʼязуєшся моментально й щиро за неї переживаєш. А вона, зі свого боку, взагалі не робить життя легшим, бо вайб Касі — це чисто «я знайду вихід із будь-якої складної ситуації, питання лише в тому, як я знаходжу туди вхід».⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Трей — ось це май шейла номер один. Якщо за Кассі я хвилювалася з впевненістю, що вона точно все розрулить, то Трей — це окрема історія. Хоч як би він намагався мене надурити й вдавати бед-боя, я розкусила його з перших сторінок і була на сьомому небі від щастя, коли у фіналі отримала підтвердження своїм думкам. За нього моє серденько краялося найбільше.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Мені дуже сподобалося, як прописані персонажі, як вони розкриваються та яка між ними хімія. Окремо відзначу другорядних героїв: вони тут не статичні ляльки на задньому плані, а неймовірно цікаві особистості зі своїми історіями, проблемами й переживаннями. А дехто (не буду тикати пальцем хто) покатав мене на таких емоційних гірках, що просто ууууф. Додатковий плюсик за легенький вайб дарк-академії (зовсім трошки) та ігри на виживання. Обожнюю й ненавиджу цей троп одночасно, але як же добре, коли авторка любить своїх персонажів і вони не мруть, як мухи🤭Що сказати на завершення, окрім того, що мені неймовірно полюбилася ця історія? Якщо ви раптом її ще не читали — виправте це негайно. Звичайно, книга отримує від мене пʼять агресивно чекаючих продовження 🎹🎹🎹🎹🎹лисичок із пʼяти. А пані авторка заробляє пропуск у список тих, у кого я читатиму навіть список покупок 😌#Redfox_прочитане
TGLIST.COM.UA
