Моя улюблена історія фінішу жіночого чемпіонату світу з футболу - Саріну Вігман варто розглянути як наступницю Гарета Саутгейта у чоловічій збірній Англії.Вігман вже переписала кілька серйозних досягнень виступами на жіночому чемпіонаті світу: пройшла до фіналу двічі поспіль з двома різними збірними, другий рік поспіль гратиме у фіналі топтурніру зі збірною Англії. Подібних успіхів, безумовно, не вистачає вболівальникам чоловічої збірної Англії, які з 1966 року чекають на великий трофей. Так, була спроба у 2021-му стати чемпіонами Європи, але змазані пенальті її на разі мінімум відклали.На жаль, за усіма цими розмовами про призначення Вігман стоїть один важливий момент. Який дехто не хоче розуміти, дехто - самообманюється, а дехто прикидається феміністом та кричить, що це має статися!Давайте тоді мовою фактів.1. Саріна Вігман досягла величезних досягнень на рівні жіночих збірних. Перемога на чемпіонаті світу фактично зробить її найкращою тренеркою 21 сторіччя без жодних там але.2. Чоловічий футбол - це той самий жіночий футбол, якщо брати до уваги саме тренерські моменти. Гра та сама, тренеру доводиться управляти 11 футболістами в основі, проводити заміни, готуватися до матчів і так далі. На відміну від різниці між чоловічим та жіночим футболом безпосередньо на полі, яка, очевидно, існує, на рівні керування вона по суті нівелюється.Головна проблема цього призначення - саме прихід тренерки у чоловічій колектив. Причому зараз ця проблема буде менш очевидною, аніж 20 років тому: якщо уявити все ж, що Вігман очолила збірну Англії - у команді відсутні гравці, що здатні показати характер (умовного Гріліша можна легко викинути, ну а на Філа Фодена Саріна навряд чи кричатиме, як Пеп Гвардіола?).Потенційна проблема, з якою може зіштовхнутися збірна Англії, полягає у неформальних відносинах між тренером та гравцями. Підливати масла у вогонь, безумовно, будуть і вболівальники, які - ну ви самі розумієте, що й кому будуть кричати та адресувати. На це можна було б плюнути, якби футболісти були роботами, однак вони - люди, і так чи інакше, але піддаються різним впливам. Про що взагалі казати, якщо через расистські вигуки збірна Англії просто відмовляється далі грати?Тож коли дехто каже, що у ймовірному призначенні Вігман на посаду тренера чоловічої збірної Англії немає нічого такого, то він або обманює самого себе, або намагається обманути інших. Справа немає жодного відношення до професійних якостей тренерки, а стосується статевої ознаки та атмосфери у колективі, яка буде від цього. По суті, усе буде залежати від того, наскільки психологічно зрілим виявиться колектив для того, щоб сприйняте це належним чином і не звертати уваги на інших. Я ж у це не вірю жодним чином, хоч і у порівнянні зі збірною Англії 2000-х шанси на позитивний результат були б, безумовно, вищими.Це гарна історія для Netflix, рімейк "Солдата Джейн" тільки у спортивній обгортці. Але чоловічій збірній Англії, якщо вона все ж прагнутиме виграти турнір, мінімізувавши можливі ризики, цей варіант не є насправді варіантом. А отже англійським вболівальникам доведеться радіти щороку перемогам виключно жіночої збірної. Якщо чоловіча Англія все ж не зламає це прокляття невдач.
Віктор Скрипник - мій улюблений тренер в УПЛ вже давно. Так само давно я хотів, щоб він очолив щось серйозніше, ніж Зорю, з якою двічі ставав третім (одного разу навіть боровся за "срібло" з Динамо).Зараз Скрипник працює в Ворсклі, звідки його мають звільнити. Є об'єктивні показники з фінансами, коли команда перед першим єврокубковим матчем підходить з дефіцитом гравців у складі (парадокс, але поки що Ворскла й єдина, хто взагалі перемагав у цьому сезоні єврокубків з українських клубів). Але є й сьогоднішній матч проти Зорі.(передивіться, якщо не бачили перший тайм, бо може скластися враження, що 0:1 - це нормальний рахунок - насправді мало б бути вже 0:4)Скрипник помітно деградував з деградацією чемпіонату України. Усі ті позитивні моменти, які хотілося виділятися в його грі (інтенсивність пресингу, оригінальна тактична схема) - цього всього більше немає. Скрипник став більш приземленним тренером, і на це боляче дивитися.Щиро бажаю Скрипнику звільнення і пошуку команди з більшими амбіціями. Навіть у Дніпро-1: там поки ще склад досить притомний для того, щоб боротися за якісь хороші завдання (минулий ж сезон показав, що можна боротися за топ-2?).Але на це справді не можна дивитися. Навіть самому Скрипнику.
І у вильоті Дніпра-1, і у Ворскли є одна спільна риса. Індивідуальні помилки у надмірній кількості.Звичайно, не помилятися неможливо, всі ми люди, і коли помилки трапляються, то треба все зрозуміти. Проблема саме у системності, хронічності цих помилок.Не хочеться кричати зараз "ми всіх сильніші", але за грою - хіба Дніпро-1 та Ворскла вже настільки очевидно поступалися своїм опонентам? Та ні. Причому Дніпру-1 ще й хочеться віддати за це належне - все ж Панатінаїкос був би непростим суперником навіть до повномасштабної війни?Але ось тут дві помилки Дениса Мірошніченка. А тут - невдала гра Євгена Волинця. А тут вже Павло Ісенко помиляється. А тут програє боротьбу Ігор Пердута.Помилки Дніпра-1 та Ворскли не мали системного виразу, але їхня системність - вражає. Це все говорить про рівень футболістів, що грають у складі цих команд (подивіться лише, у якому складі вийшла Ворскла, Пердута та Ісенко - чи не найкращі гравці у цій команді).Далі буде гірше, здається, я вже про це казав. Причому Дніпро-1 свої єврокубки ще запросто може отримати - достатньо просто виграти одне протистояння в кваліфікації якогось турніру.P.S. Чекаю на старт виступів від Динамо, це має дати чітку відповідь на питання, у якій саме дупі знаходиться український футбол.
Незакритий гештальт на сьогодні. Про жіночий чемпіонат світу з футболу та найбільш "чоловічий" матч турніру.Дивуватися тому, що хтось скаржиться на якість гри жіночих команд на чемпіонаті світу не варто. По-перше, це дійсно так, по-друге, якщо брати футбольних вболівальників в Україні, то переважна більшість там сексисти, які запросто вам скажуть, що і де їм (жінкам) потрібно робити замість гри у футбол.Правда у тому, що на цьому чемпіонаті світу було дійсно декілька крутих матчів. І за рівнем інтриги цей турнір поки більш наближений до чоловічого, і насправді це досить добре. Бо, нагадаю, на ЧС-2023 уперше грають 32 збірні. Тобто, збільшення команд не зіграло вже такої великої проблеми, а прохідні команди - так їх хіба немає на чоловічому турнірі?Але сьогоднішній матч Японія - Іспанія був зразком того, за що футбол любить... Звичайний український мужик. Краще сказати так. Навіть більше: цей футбол, якби його просто посадити перед екраном, він спокійно дивився б, забувши про всі свої упередження.Якщо одні матчі на ЧС брали сенсаціями, деякі інші - видовищем, то Японія - Іспанія це була просто філігранна тактична битва. Перед третім туром особисто я називав іспанок щонайменше тіньовими фаворитками турніру: дуже налагоджена гра у пас, бачення поля - що ще треба?Проблема у тому, що Японія (якщо згадувати два попередні матчі) наче готувалася до цього поєдинку. Це був футбол, у якому відтачувалися швидкі контратакувальні дії, і справа не в тому, що японки не вміють грати у пас - навпаки. Але ось ця стилістика футболу бентежила, він виглядав якимось простим.Аж поки не відбувся матч проти Іспанії. І це була справжня насолода. Повернення до тих славетних часів, коли команда грала у тіки-таку, а опоненти просто рвали її на контратаках. Саме це відбулося у матчі Японії та Іспанії.Що робить цей матч "чоловічим"? По-перше, якість гри - достатньо просто подивитися, як японки зустрічають іспанок, як перекривають зони, у який момент обирають момент для контратак. По-друге, тактичне розуміння - якщо сказати чесно, я не бачив такого навіть у матчах США та Англії на цьому ж турнірі (хоча англійки демонструють "чоловічий" футбол у гірших його проявах через цей прагматизм, за який я й не любив команду Гарета Саутгейта до 2022 року).Парадокс у тому, що "чоловічість" футболу Японія - Іспанія - це істотний знак якості, який дає вістів саме жіночій грі. Бо тепер можна говорити напевне, що грати у розумний та якісний футбол можуть і на жіночому рівні. Якщо цей матч стане кроком до подальшої еволюції всього жіночого футболу, тоді всю цю "чоловічість" можна буде сміливо прибирати, бо, як я вже казав у цьому каналі, футбол справді немає гендерів.
Якби тренером Динамо був би не Мірча Луческу, то кияни були б головними фаворитами на чемпіонство. Але ж хто, як не Мірча Луческу робить Динамо головними претендентами на чемпіонство?Один із моїх улюблених авторів футбольних Telegram-каналів написав би десь так. І насправді в цій думці дійсно було б щось логічне.З Мірчею Луческу Динамо провело один з найгірших сезонів в історії: четверте місце в чемпіонаті, аналогічна позиція в групі Ліги Європи. Лише одного разу таке було - коли команду очолював один знаковий тренер для України, а опісля його замінив інший, з яким Динамо дійсно повернулося в гру.Влітку Динамо не придбало жодного футболіста і все ж не змінило головного тренера. Але парадокс: стало сильнішим, аніж було у минулому сезоні. Чому? Бо з'явилося одразу три ключові фігури: Бражко повернувся з оренди, Шапаренко - після травми, а Ярмоленко просто повернувся. Як і Луческу, який залишив команду наприкінці сезону через потребу в операції.Кожен із цих футболістів може стати геймченджером для Динамо. Як і Мірча Луческу: навіть попри невдалий минулий сезон, його склад по суті став сильнішим, аніж був. Не зважайте на відходи Еріка Раміреса чи Джастіна Лонвейка - жоден з цих футболістів не відіграв значної ролі у грі Динамо. Луческу ж, хочеться сподіватися, більш вмотивований перекреслити минулорічну ганьбу.Начитавшись аналітики про цей сезон УПЛ, бачу синхронні прогнози: Шахтар відтепер головний фаворит, Дніпро-1 провів найкращу трансферну політику. А Динамо просто друге - начебто й має покращити свої результати, але все одно в одну калітку програє Шахтареві боротьбу за чемпіонство. Що ж, це закономірна аналітика, враховуючи перший воєнний сезон.Але в цій аналітиці втрачається важливий елемент: бажання. Коли Динамо хоче грати, це насправді сильна команда. У минулому сезоні цього бажання не було вдосталь, а індивідуальні помилки гравців ще й погіршували становище киян - до рівня команди кваліфікації Ліги конференції.Давайте не списувати Динамо. У минулому сезоні ми вже зробили таку помилку з Шахтарем.
Десь тут має бути гарний анонс тексту про жіночий чемпіонат світу з футболу, який я написав. Але його не буде (на відміну від тексту, лінк - https://suspilne.media/527783-zirkovij-sklad-ssa-sostij-mundial-dla-marti-hto-z-topfutbolistok-zigrae-na-cempionati-svitu-2023/ ось).Десь нещодавно слухав пояснення Серени Вільямс щодо того, чому жінки не можуть конкурувати з чоловіками на тенісному корті, бути рівними з ними. Це все подавалося у контексті фізичної переваги чоловіків над жінками, що безумовно є. Але відповідь Серени мені сподобалася більше."Чоловічий і жіночий теніс - це два зовсім різні види спорту".На перший погляд, здається, що це дуже примітивна відповідь. Насправді ж, це не так: ті самі фізичні відмінності між чоловіками та жінками змушують тенісисток грати інакше, обирати інші плани на гру та тактики. Зрештою, навіть хоча все відбувається в одній і ті ж площині, з тими ж знаряддями, що і у чоловічому тенісі, жіночий - інший.Чоловічий і жіночий футбол - це абсолютно два зовсім різні види спорту.Уперше про жіночий футбол на профірівні я почув у 2018 році. Тоді Ліверпуль і Реал приїздили на фінал Ліги чемпіонів до Києва. Перед цим ж на стадіоні Лобановського Вольфсбург та Ліон приїжджали боротися за звання найкращої жіночої команди Європи.Я чітко пам'ятаю, що приїздили саме ці команди. А потім, будучи зацікавленим, як же ж там склався цей фінал, подивився відео з цієї гри. І, як на мене, це стане унаочненням того, що буде на цьому чемпіонаті світу.Жіночий чемпіонат світу буде максимально наближеним до гри під назвою "футбол", аніж чоловічий. Якщо ви хочете подивитися на те, як команди помиляються (іноді настільки епічно, що хапаєшся за голову), але емоційно заряджені здобути результат - вам сюди. Чоловічий футбол з усіма його розрахунками, стратегіями і грою на результат буде здаватися просто грою у шахи, у поганому сенсі цього слова.На жіночому чемпіонаті світу будуть очевидні команди фаворитки. Однак завдяки тому, що процес еволюції жіночого футболу та його масового поширення відбувається не меншими, якщо навіть не більшими кроками, ніж у чоловічому, на цьогорічному мундіалі буде більше міцних команд. А ще гравчинь - текст, зокрема, про це. Він дався важко, бо поринати в тему з нуля завжди непросто, але цим дописом хочеться підкреслити, чому цей турнір може бути цікавий. І справа не в якихось там соціальних проблемах, а у головному питанні, заради якого одразу 32 команди зберуться на полі в Австралії та Нової Зеландії.Хто ж стане чемпіонкою світу з футболу?
Заява ультрас Полісся (чи людей, які себе іменують ультрас Полісся) щодо африканських легіонерів просто неймоврна. Пройдуся по кільком пунктам:-Найдорожча покупка (600 тисяч євро за даними Transfermarkt) - Бені Макуана з «Монпельє». В минулому сезоні чемпіонату Франції він виходив лише на заміну у 8 матчах, опинився в тіні й нічим себе не проявив. За збірну Конго відіграв 12 матчів, результативними діями також не вирізнявся. І чим він краще за українців?Відповідь: тим, що він грав у чемпіонаті Франції і має досвід виступів за збірну Конго.>І справа тут не в расизмі. >В Житомирі ніколи не було чорношкірих гравців, і це традиція, яка відрізняє наш клуб від інших.Це точно, до расизму тут нуль відношення.Cелекціонери мають передусім шукати нових гравців на Житомирщині, в сусідніх областях, тобто історично за духом близькі до «Полісського краю».Руслан Маліновський приїде сюди хіба у 35 років. А зробити з Полісся Атлетік Більбао у класичному вигляді неможливо, бо, на відміну бодай від львівського регіону, тут не було осередку як такого.Дуже розумна заява, так.
Рівновага - це стан системи, за якого вона немає жодних стимулів змінювати власне положення. Якщо мене запитати низку визначень економічних термінів, то я навряд відповім так ж просто, як на це визначення рівноваги.До півфіналу України проти Іспанії, впевнений, всі перебували у стані цілковитої рівноваги. Збірна, яка грає у футбол і здобуває результат. Здавалося, що може бути краще?Коли український вболівальник дивиться футбол, то він неминуче балансує між грою та результатом. Не може бути погано все, тож коли гра не дуже - результат не підводить. Чи навпаки: Руслан Ротань наочно довів, що навіть 1:5 можуть бути ок за умов адекватної гри. Тим паче за умов виконаних завдань - вихід у півфінал, вихід на Олімпіаду. Що може бути краще?У 2019 році інша збірна України, складена з гравців U20, перевершила цей результат. Перемога на юніорському чемпіонаті світу - тріумф, який насправді також не відіграє суттєвої ролі на великому рівні. Не кажучи вже про те, що головною дійовою особою у підсумку став не хтось з гравців, а тренер, для якого це стало запуском кар'єри, спробою попрацювати з дорослою збірною України, тепер - з Вірменією.Не впевнений, що у найближчі роки вийде позбавитися від цих аналогій зі збірними Петракова. Команди, що терплять заради кінцевої мети проти команд, що живуть заради самого процесу. Десь посередині варто намалювати цю точку рівноваги - коли немає сенсу щось змінювати. І, що найцікавіше, успіх кожного з цих тренерів лише підтверджує слушність обраного ним шляху.За іронією долі обидва ці успіхи (і U20, і U21 у цьому році) - підтверджують, що кожен із цих шляхів досягнення рівноважного стану - дієвий. Можна насолоджуватися грою команди Ротаня, а можна отримувати задоволення від перемоги на чемпіонаті світу з Петраковим. Поки що варіанту, який б поєднував обидві ці цілі не існує - Ротань не став чемпіоном Європи, а футбол Петракова може подобатися лише вишуканим естетам мало кому.Для України та Ротаня, звісно, це незавершена історія. На Олімпіаді-2024 вони знову возз'єднаються, хоч і ненадовго. Не кажучи вже про те, що за певних обставин трилогії проти Іспанії бути, і це завжди буде додаткова мотивація.Зараз ж ця історія закінчена. Дякую.P.S. Який ж актуальний пін!
Молодіжка щоразу переконує, що про неї треба писати більше й більше. Ось цей текст вже точно буде передостаннім (бо висновки все одно треба буде певні підводити). Тут - про кваліфікацію на Олімпіаду, що потрібно знати у двох словах.https://suspilne.media/520457-ukraina-uperse-zigrae-na-olimpiadi-z-futbolu-hto-zmoze-tam-grati-aki-obmezenna-ta-aki-kraini-uze-kvalifikuvalisa/Трохи офтопу. Робочий процес на Суспільне Спорт настільки динамічний, що деякі ідеї (ну те, що стосується молодіжки точно) - спершу проговорюються всередині колективу, а вже потім йде сюди у канал. Незвична ситуація, бо канал створювався як раз з метою, коли є дещо, про що хочеш поговорити, але немає такої можливості. Тим й краще - є можливість "прошліфувати" перед тим, як публікувати сюди.Тому сюди хочеться перенести проблему нового головного тренера. Як відомо, Руслан Ротань домовлявся з Андрієм Павелком, що у разі виходу на Олімпіаду-2024, він залишиться тренером молодіжної команди. Водночас, новий тренер Сергій Ребров якщо не напряму, то натякнув, що з його приходом має повністю будуватися нова система збірних, від юнацьких команд, до національної.Інакше кажучи, у нас виникає конфлікт інтересів: обіцянка Ротаневі (цікаво, чи вона має юридичну силу у вигляді автоматичної опції продовження роботи) та Ребров, який, очевидно, хоче будувати, незважаючи на ці обіцянки.Проте вихід є. Можливо, це занадто очевидно, але треба сказати. Тренер олімпійської збірної України з футболу. Тобто, створення нової посади - бо у ній раніше не було жодної потреби.Ця посада реально вбиває двох зайців. Ротань отримує заслужене право закінчити роботу (проєкт - називайте, як хочете) з молодіжною збірною. Натомість, Ребров отримує можливість вибудовувати систему збірних і на наступний відбір вже буде новий тренер й у України U21.Не думав, що це скажу, але сподіваюся, що в УАФ підуть саме таким шляхом. Ротань абсолютно заслужив на таке відношення, зможе нарешті повноцінно попрацювати з Олександрією, але матиме ще одну справу з молодіжкою. А Україна отримає тренера, який буде в тісній комунікації з Ребровим, а не те, що ми бачили у березні.Останній текст буде про підсумки виступу для збірної України на молодіжному Євро, але коли він вийде - залежить вже від команди. Поки йдуть дуже класно на цьому турнірі. Далі розвивати думку не буду.P.S. На YouTube-канал Суспільне Спорт вийшов яскравий репортаж з учорашнього матчу проти Франції. Дуже раджу. https://youtu.be/8jLGuVvb6Hc
Якщо хтось не знає, Україна на молодіжному Євро бореться не лише за перемогу, але й за потрапляння на Олімпіаду. Важливий крок зроблено - команда вийшла з групи. Тепер ж плей-оф, де й визначаться учасники Олімпіади.В України є аж чотири варіанти потрапити на Олімпіаду. Причому найреальніший, враховуючи суперника у плей-оф - команду Франції - у тому, що Україна програє Франції і грає за 5-е місце. Найімовірніше, проти Грузії.https://suspilne.media/517785-ukraina-vijsla-u-plej-of-molodiznogo-evro-z-futbolu-i-boretsa-za-potraplanna-na-olimpiadu-aki-e-scenarii/Оскільки всього цього може й не бути, і Україна цілком реально може на Олімпіаду й не потрапити (такий сценарій цілком реальний), тоді говорити про ймовірний склад команди на Олімпіаду-2024 не буде приводу. Зараз він, на щастя, є.Два моменти, на які треба звернути увагу:1. На Олімпіаду можуть відправитися гравці, народжені після 1 січня 2001 року. Тобто навіть на цьому етапі відбудеться відсів гравців, які можуть вивести команду на турнір. Сорі, Максим Таловєров, Олександр Сирота, Артем Бондаренко, Дмитро Криськів, Олексій Кащук.2. На Олімпіаду можна довикликати трьох гравців, яким на момент турніру буде вже більше 23 років. Це відкриває опції участі умовного Андрія Ярмоленка чи Олександра Зінченка. Та навіть самого Руслана Ротаня - але лише три гравці.Тренерське питання хочеться підняти у наступному дописі (тут вже хай вийдуть на турнір, тоді буде сенс його підіймати). Але щодо складу - можна поспекулювати хоч зараз. Отже, мій варіант стартової 23-х гравців на турнір:Трубін - Сич, Забарний, Матвієнко, Вівчаренко - Бражко, Зінченко, Судаков - Циганков, Сікан, МудрикЖирним виділені гравці, яких би я взяв на Олімпіаду. Нагадаю, що вона відбуватиметься після Євро, і якщо Україна туди не потрапить, гравці б точно хотіли пограти хоча б десь (на мою думку).Найпроблемнішими позиціями, які я для себе відзначив, є:- центральний захисник (можна заявити Батагова і Салюка зі складу, але це явно не рівень);- у центрі півзахисту без Бондаренка і Криськіва утворюється прогалина;- справа в атаці можна поставити В'юнника, але загалом альтернатив склад у цій лінії немає.Разом із тим, можуть підтягнутися за рівнем Максим Дячук з Динамо, Єгор Ярмолюк може дебютувати в АПЛ і засяяти перед олімпійським сезоном - варіанти точно будуть.Тут десь має бути висновок, але можу сказати, що з таким складом у України є ще запас на 6-7 років, десь до ювілейного ЧС-2030. Що буде далі - дуже важко сказати, адже масовий від'їзд молодих футболістів буде створювати окремо питання необхідності їхньої натуралізації.
TGLIST.COM.UA
