Telegram statistics channel - @politikosmos

👆Ще одним важелем тиску стали кубинські медичні місії за кордоном. У 2025 році понад 90 тисяч кубинських лікарів і медсестер працювали у більш ніж 60 країнах, приносячи острівній державі $5–7 млрд валютних надходжень щороку (режим забирає до 90% їхніх зарплат). Втім, чимало медиків свідчать, що їх змушували не лише працювати за фахом, а й виконувати політичні доручення — зокрема агітувати під час виборів у Венесуелі та збирати інформацію про місцевих жителів. Під тиском США такі програми закривали у багатьох латиноамериканських країнах. Останньою відмовилася Гватемала, яка в лютому розірвала співпрацю з кубинськими бригадами.Сигнали з ГаваниУ відповідь на критику Гавана заявила про готовність до діалогу: запропонувала США співпрацю у боротьбі з тероризмом, відмиванням грошей, наркокартелями тощо. Проте в Білому домі кажуть, що готові вести переговори лише за умови радикальних поступок: прозорих виборів, легалізації опозиції та розвитку приватного бізнесу. У Гавані наразі немає помітних політиків, готових йти на такі зміни.За даними Wall Street Journal, адміністрація Трампа навіть шукає в кубинському керівництві тих, хто погодиться організувати зміну режиму до кінця 2026 року — за потреби використовуючи військову силу. Чи справдяться прогнози Трампа? Це залежить від багатьох факторів. Але одне зрозуміло: для пересічного кубинця 2026 рік обіцяє стати найскладнішим за десятиліття.

👆Навіть після того, як американці погодилися на це, Асад зрештою відмовився від будь-яких угод. За даними джерел, офіційно Дамаск не прийняв пропозиції Трампа, адже побоюювався втратити престиж (буцімто через різкі слова самого Трампа про Асада). Аналогічно у 2023 році Байден надсилав делегацію в Оман для переговорів, але Асад проігнорував і цей шанс – високопоставлених посадовців США не допустили навіть до його приймальні. У відкритих джерелах зазначається, що в подібних випадках режим Асада відмовлявся вести переговори щодо долі полонених, навіть коли Сполучені Штати у відповідь заявляли про готовність вивести свої війська із північної Сирії.Ключові події грудня 2024: За місяць до падіння режиму Туреччина дозволила повстанцям почати наступ на Алеппо, щоб посилити тиск на Дамаск. Коли війська повстанців рушили на північ і досягли міста Хомс, сирійські командири зрозуміли, що захист Алеппо неможливий. Уранці 7 грудня повстанці взяли Хомс, а ввечері на зустрічі в Досі глави МЗС РФ та сімох арабських країн (з Туреччиною і США) закликали до припинення бойових дій і початку «перехідної фази» за резолюцією ООН. Проте для цього потрібна була згода самої сирійської влади, а зв’язок із Асадом виявився відсутнім. Близько 18:00 того дня Асад, за свідченнями свого оточення, спокійно повернувся додому й запевняв родича, що сили, які наступають на Дамаск із півдня, невдовзі оточать місто. Він навіть говорив про можливу допомогу з боку ОАЕ та Саудівської Аравії. Втім уже за годину надійшли повідомлення про падіння Хомса. Попри це Асад і далі заявляв про нібито перекидання військ, хоча відео з місць боїв свідчили про протилежне.Вночі в будинку Асада в Малькі з’явилися російські офіцери з доказами: цілі підрозділи сирійської армії більше не воюють за столицю. Близько 2-ї години ночі він раптово наказав вантажити речі: на вулиці вже чекали російські лімузини, і Асад збирався вилетіти з сім’єю й двома-дрібними помічниками. Решті його оточення повідомили, що місця у транспорті не буде. Один із водіїв, дивуючись зрадництву, запитав: «Ти справді нас залишаєш?». Асад, наче не усвідомлюючи масштабів трагедії, лише холодно зауважив: «А хіба ви не збираєтеся боротися?».Підсумок: Таким чином режим, що правив Сирією 25 років, зазнав краху. Його падіння мало комплексні причини: військові, економічні та кадрові помилки самого диктатора. Як відзначають спостерігачі, родина Асада зосередила всю владу в руках, але не змогла передати її здатному наступнику. Завершення епохи аль-Асадів залишає регіон у глибинній невизначеності: новий уряд намагається здобути міжнародне визнання (переконуючи всіх у відмові від контрабанди наркотиків), але країна залишається розділеною внутрішніми конфліктами.

👆Хоч раніше Ворш і прославився поглядами жорсткого яструба, тепер, що дивно, він фактично перейшов у табір прихильників зниження ставок. Він пояснив дві основні причини такого кроку. По-перше, на його думку, ШІ спричинить бум продуктивності, що дозволить економіці стрімко зростати при падінні інфляції. І справді, за інших рівних умов вищий обсяг виробництва стримуватиме зростання цін, і останні дані виглядають обнадійливо. Проте зростання продуктивності також стимулює інвестиції — скажімо, у дата-центри — а стрімке зростання фондових ринків та загальний оптимізм підживлюють споживчі витрати. Зліт інтересу до ШІ, якщо він збережеться, швидше призведе до підвищення ставок, аніж до зниження. У дотком-бум 1990-х ФРС також думала, що зростання продуктивності дозволить утримувати низькі ставки, але наприкінці десятиліття докорінно змінила свою думку.Варш також стверджує, що ФРС може компенсувати ефект зниження ставок, позбувшись довгострокових активів, одночасно натискаючи на педаль газу і гальма. Можливо, ФРС таки доведеться скоротити свій баланс, хоча це означало б фактичне перезавантаження всієї монетарної системи. На початку 2010-х Уорш помилково застерігав, що викуп активів спричинить високий рівень інфляції, а нині стверджує, що їхній продаж знизить інфляцію. Насправді ж його вплив був би незначним. Якщо ж новопризначений глава ФРС, коли його затвердять, переконає колег підтримати значне зниження ставок, воно навряд чи буде вчасним. Адже інфляція в США досі становить 2,8% — понад цільовий показник у 2%. Цього року влада США зменшила податки, а найближчим часом почне повертати людям і компаніям частину раніше сплачених податків. Усе це означає, що в економіку надійдуть додаткові гроші — приблизно на суму, що дорівнює 0,3% ВВП країни. Крім того, якщо Верховний суд визнає мита, запроваджені Трампом, незаконними, держава буде змушена повернути бізнесам ці кошти. Інакше кажучи, економіку одночасно «підживлять» великими грошима і з боку держави, і з боку центробанку. А коли грошей стає забагато, це зазвичай підштовхує інфляцію — і робить доларові активи менш надійними.Як довго Америка ще може так ризикувати? Поки що їй щастить: у світових інвесторів майже немає реальної альтернативи долару. Золото й інші дорогоцінні метали не можуть замінити повноцінну валюту, а жодні інші державні облігації у світі не здатні зрівнятися з американськими за масштабом, ліквідністю та правовим захистом.Тому іноземні інвестори, швидше за все, спершу позбуватимуться переоцінених американських акцій, а не державних облігацій США. І нервова реакція на ринку технологічних компаній цього тижня вже показала, як швидко може змінитися настрій.Хоча центральні банки й диверсифікували свої резерви, долар як «король валют» залишається домінантним у міжнародних банківських операціях, у світовій торгівлі, у зовнішньому боргу та валютообмінних операціях. Все це захищає від різкого обвалу долара. Водночас нестабільність політики і падіння курсу роблять утримання долара ризикованішим, ніж будь-коли за останні десятиліття. Навіть якщо Ворш і правий щодо інфляції, зниження ставок ще більше послабить валюту. Долар і досі має простір для подальшого падіння: попри нещодавнє ослаблення, у реальному вимірі він залишається вищим за свій багаторічний середній рівень і, за індексом «Біг-Мак», переоцінений щодо більшості валют. Брак альтернатив долару змушує іноземних інвесторів миритися з можливими втратами — і водночас має стати сигналом для американських інвесторів: рано чи пізно світ почне шукати заміну. Сумно усвідомлювати, що актив, який десятиліттями був «тихою гаванню», дедалі більше перетворюється на джерело ризиків для всього світу.

Частина 4Symrise (Німеччина) — наймолодша з «четвірки», утворена 2003 року злиттям Haarmann & Reimer та Dragoco. Найдиверсифікованіша з четвірки: окрім ароматизаторів і парфумерії, компанія виробляє інгредієнти для кормів домашніх тварин і аквакультури.Разом ці компанії контролюють понад 60% світового ринку смаків і запахів. Бар’єри входу справді колосальні: потрібні десятиліття досліджень, бібліотеки інгредієнтів, схвалення FDA та інших регуляторів. Коли корпорації на кшталт Coca‑Cola чи Nestlé обирають постачальника ароматизатора, вони роблять це на довгі роки, бо зміна рецептури — це ризик втратити впізнаваний смак продукту.ВетеринаркаВетеринарна фармацевтика — це про безпеку харчового ланцюга та захист від зоонозних епідемій.Zoetis (США) — найбільша у світі ветеринарна фармацевтична компанія, виділена з Pfizer у 2013 році. Виробляє вакцини та ліки для худоби й домашніх тварин. Разом із Elanco та Merck Animal Health формує олігополію в галузі. COVID‑19, пташиний грип, африканська чума свиней — усі ці хвороби або походять від тварин, або загрожують продовольчій безпеці. Вакцинація худоби — перша лінія оборони. CEO Крістін Пек керує компанією з 2018 року та інвестує в ШІ для прогнозування хвороб у стадах.Промислові алмазиПромислові алмази — зовсім не про прикраси. Вони потрібні для буріння, різання та шліфування найтвердіших матеріалів.Element Six (Велика Британія) — частина De Beers Group і світовий лідер у виробництві синтетичних алмазів. Технології HPHT (високий тиск, висока температура) та CVD (хімічне осадження) дозволяють створювати алмази з заданими властивостями. Інструменти з полікристалічних алмазів Element Six працюють у 40 разів довше за звичайні твердосплавні. Новий напрям компанії — квантові комп’ютери: алмази з контрольованими дефектами використовуються як кубіти.Рідкоземельні металиРідкоземельні метали потрібні для магнітів у електромобілях, вітрових турбінах, смартфонах і військовій техніці. Геополітика рідкоземельних металів — одна з найгостріших тем: без них неможливий перехід на зелену енергетику, а хто контролює видобуток — той контролює майбутнє.MP Materials (США) — єдина чинна компанія з видобутку рідкоземельних елементів в Америці. Вона експлуатує родовище Mountain Pass у Каліфорнії. Угода з Пентагоном на $13,5 млрд — частина стратегії США зменшити залежність від Китаю. Після оголошення угоди капіталізація компанії потроїлася. Хімікати для обробленняПромислові процеси потребують чистої води, а обладнання — захисту від корозії та накипу. Nalco Water — підрозділ Ecolab, заснований 1928 року — виробляє хімікати для обробки води. Клієнти — нафтопереробні заводи, електростанції, хімічні підприємства та муніципальні водоканали.Без їхніх хімікатів труби забиваються, котли виходять з ладу, виробництво зупиняється. Це щоденна, невидима, але критична робота: кожен завод і кожна електростанція залежать від правильно підібраної хімії води.Чому це важливо знатиЛіфт у хмарочосі, кисень у лікарні, підшипники в літаку — усе це тихий ринок. Його не рекламують на білбордах чи в онлайн-іграх, але без нього зупиняться заводи, лікарні, порти та дата-центри.Ці компанії не зникнуть і не втратять впливу — їхня роль зростає з кожним роком. Цифровізація економіки означає нові підводні кабелі, більше дата-центрів, більше промислових газів для охолодження серверів.Для інвесторів невидимі гіганти — це можливість вкласти у компанії з монопольними позиціями, стабільними грошовими потоками та захищеними нішами. Для політиків — нагадування, що справжня влада ховається не в Білому домі. Для всіх інших — нагода побачити звичне під іншим кутом: за кожним повідомленням у месенджерах, кожною поїздкою ліфтом, кожним ковтком повітря в лікарні стоїть невидимий бізнес. І тепер ви знаєте, чий.

👆Китай також працює над підтримкою цифрового суверенітету в Ірані. «15-й китайський п'ятирічний план» (2026-2030) зосереджений на посиленні кібербезпеки та штучного інтелекту в Ірані як необхідних інструментів для захисту іранського кіберпростору від ізраїльських та американських диверсійних атак. Крім того, Китай бере участь у відновленні ракетного стримування Ірану після війни 2025 року, компенсуючи втрати, яких зазнав Іран і його збройні сили після 12-денної війни в червні 2025 року, під час якої Ізраїль націлився на іранські ракетні бази. Китай допомагає Ірану у відновленні його арсеналу та постачає іранській армії чутливі компоненти для балістичних ракет. Зокрема, Китай надав своєму союзнику Тегерану тверді хімічні речовини для ракетного палива, такі як перхлорат натрію, а також системи точного наведення та мікропроцесори, що ускладнює ізраїльській розвідці технічне виведення з ладу іранських ракет.Китай та його Міністерство оборони також працюють над посиленням систем протиповітряної оборони та радіолокації Ірану. Іран прагне придбати передові китайські радіолокаційні системи, такі як YLC-8B та JY-27A, для боротьби з безшумними літаками. Це ті самі китайські радіолокаційні системи, здатні виявляти «ізраїльські безшумні літаки», відомі військовим як F-35.Це та сама вразливість, яку раніше використовував Моссад для проведення операцій в глибині Ірану. З цією метою Китай працював над подоланням розриву між військовими можливостями Ірану та Ізраїлю, який отримує військову підтримку від США. Китай прагне встановити новий «баланс сил», який не дозволить Ізраїлю досягти абсолютної переваги в повітряному просторі Ірану.Китай також розробив добре структурований план допомоги Ірану через механізм розвідки в рамках «Шанхайської організації співробітництва» (ШОС). Це передбачає заохочення Китаю до створення регіонального центру безпеки в рамках «ШОС». У вересні 2025 року держави-члени «ШОС» (на чолі з Китаєм) підписали угоди про створення «комплексного центру для вирішення проблем і загроз безпеки», спрямованого на координацію інформації. Між країнами-членами, включаючи Іран, існує розвідувальне співробітництво з метою запобігання зовнішнім диверсійним операціям, зокрема тим, що проводяться ізраїльською службою Моссад. Крім того, Китай проводить стратегію «військової дипломатії» у своїх відносинах з Ізраїлем, інтенсифікуючи візити китайських високопосадовців з метою поглиблення співпраці в галузі безпеки та передачі досвіду в сфері контррозвідки.На основі попереднього аналізу ми розуміємо, що ці військові кроки Китаю на підтримку іранського режиму є частиною стратегії Китаю, спрямованої на запобігання падінню режиму в Тегерані. Пекін розглядає успіх Моссаду в проникненні в іранське внутрішнє середовище як пряму загрозу своїм економічним інтересам і ініціативі «Пояс і шлях», що перешкоджає руху китайської торгівлі та ланцюгів поставок через важливі морські протоки в регіоні Червоного моря, біля входу в Аденську затоку, протоку Баб-ель-Мандеб і протоку Ормуз.Отже, ми розуміємо, що Китай вважає проникнення ізраїльської розвідки в Іран «уроком безпеки» і викликом своєму стратегічному партнеру в Тегерані. Тому він прискорює темпи передачі оборонних технологій. Для підвищення імунітету іранського режиму проти таємних операцій, що проводяться ізраїльським Моссадом, використовуються передові засоби спостереження.

👆По-друге, США чинили тиск на курдів, щоб вони інтегрували свої військові та адміністративні інституції в нову сирійську державу, щоб задовольнити занепокоєння Туреччини. Це призвело до укладення угоди між СДФ і Дамаском у березні 2025 року, а конкретні деталі мали бути опрацьовані спільними спеціальними робочими комітетами.Однак реалізація угоди незабаром зупинилася через вимоги курдів щодо місцевої автономії та інтеграції СДФ до національної армії як блоку для збереження організаційної цілісності, подібно до курдських сил Пешмерга в Іраку. Під тиском Анкари Дамаск відхилив вимоги курдів, що призвело до тупикової ситуації.Під час переговорів за посередництва США в Парижі на початку січня 2026 року було укладено угоду про безпеку та економіку між Ізраїлем і Сирією, яка незабаром буде остаточно затверджена. На тому ж засіданні пропозиція сирійського уряду про обмежену операцію з відвоювання території, контрольованої СДФ, як повідомляється, не зустріла заперечень. І майже відразу після цього сирійська армія розпочала наступ. Чи готується черговий зворотний удар?Політика США в Західній Азії неодноразово призводила до зворотного ефекту – від підтримки антирадянського афганського джихаду в 1980-х роках до вторгнення в Ірак у 2003 році та хаотичного виведення військ з Афганістану в 2022 році. Відмова від курдів на користь антиіранського уряду в Сирії ризикує повторити цю схему.На внутрішньому рівні це може підштовхнути аль-Шараа до примусового підпорядкування друзів, алевітів, ассирійців та інших меншин. Це призведе до відновлення репресивної централізованої держави, подібної до баасистського Іраку Саддама Хусейна, та ризику поновлення громадянської війни.На регіональному рівні це дестабілізує сусідній Ірак. Нурі аль-Малікі, впливовий політик, кандидатуру якого висунули на пост прем'єр-міністра домінуючі шиїтські фракції в іракському парламенті після виборів у жовтні 2025 року, описав Сирію аль-Шараа як країну, якою керують терористи.Дійсно, стурбований передачею таборів, де утримуються колишні бойовики ІД, від СДФ до Дамаска, іракський уряд попросив Вашингтон переселити тисячі ув'язнених ІД до Іраку. США погодилися на це прохання, незважаючи на те, що лише два місяці тому прийняли Сирію до глобальної коаліції проти ІД.Малікі також тісно співпрацює з Іраном. Тим часом шиїтські озброєні угруповання в Іраку, які підтримуються Іраном, стурбовані розгортанням сирійських урядових сил на прикордонних переходах, які раніше утримувалися СДФ. Будь-який напад США на Іран, як нещодавно погрожував Дональд Трамп, може таким чином втягнути в конфлікт Ірак.На міжнародному рівні небезпека відмови від курдів полягає у поверненні тероризму ІД до міст на заході. Згідно з повідомленнями, багато ув'язнених ІД втекли з таборів для ув'язнених, коли сили СДФ, які їх охороняли, зазнали нападу. А відео, опубліковане СДФ, показує, як, за їхніми твердженнями, члени ІД були визволені з в'язниці озброєними «дамаськими угрупованнями».Вашингтон повинен дотримуватися своїх власних умов: підтримка перехідного уряду Сирії повинна залежати від створення справді демократичного, плюралістичного та інклюзивного політичного устрою, який конституційно закріплює та захищає права меншин, включаючи права курдів.

👆За словами сербського президента, це стало "ударом ножа у спину". Адже саме завдяки довгостроковому контракту з непоганою знижкою Вучич отримував підтримку виборців та тримався при владі.Та є ще й третя проблема – і, мабуть, саме вона є найважливішою для Вучича.Йдеться про дострокові парламентські вибори, що мають відбутися наприкінці 2026 року. Проголосити їх проведення примусили президента Сербії студенти, які протестують вже майже півтора року після катастрофи на вокзалі у місті Новий Сад.Ситуація для Вучича дуже не проста – його партія втрачає (хоча й повільно) підтримку населення, існує загроза втратити більшість у Скупштині, вперше за останні роки.А якщо разом з парламентськими відбудуться й президентські вибори (що Вучич обіцяв ще у жовтні минулого року), вся влада може піти від нього.Проте так просто Вучич не здається. Тим більше, що сподівається отримати підтримку від президента США Дональда Трампа.Як заявив сербський президент, Сербія отримала дві пропозиції від Вашингтона, щоб розпочати "стратегічний діалог". Вучич не ризикнув оголосити їх та прийняти відразу та заявив, що їх обговорять на засіданні уряду 24 січня.Але засідання відбулося, а інформації про обговорення пропозицій та їхню суть поки що немає. Можливо, тому, що сербська влада не впевнена, що ці пропозиції будуть позитивно сприйняті суспільством.А отже, рятівником для Вучича Дональд Трамп поки не став.

👆Хоча ЄС вже давно демонструє більшу терпимість до Вучича, ніж багато хто в Сербії сподівався, у 2025 році заяви блоку ставали дедалі суворішими стосовно, м'яко кажучи, антидемократичного ставлення Белграда до протестів. Очікується, що ця європейська стурбованість продовжиться у 2026 році, якщо Вучич не зможе знайти ефективного вирішення цих протестів та їхніх причин. Однак позиція Вашингтона щодо Белграда може відрізнятися від позиції Брюсселя, оскільки у вересні 2025 року адміністрація Трампа взяла на себе зобов'язання щодо нового стратегічного діалогу між США та Сербією, що свідчить про готовність знайти спільну мову та співпрацювати.Іншим ключовим питанням, на яке слід звернути увагу в 2026 році, є рішення Сербії змусити російську державну нафтову компанію «Газпром» продати нафтопереробний завод Naftna Industrja Srbje (NIS) в Панчево після того, як він став об'єктом енергетичних санкцій США проти Росії в жовтні 2025 року. Зняття контролю «Газпрому» над NIS має вирішальне значення для енергетичної та безпекової політики Сербії. Якщо відмова від продажу не відбудеться, Росія зможе продовжувати ефективно контролювати сербську енергетику, а Сербія залишиться в полі зору США та Європи, коли йдеться про енергетичні санкції. Вашингтон дав Сербії час до 24 березня, щоб знайти іншого власника; 19 січня угорська компанія MOL Group досягла попередньої домовленості про купівлю контрольного пакета акцій «Газпрому».АлбаніяАлбанія, ймовірно, і в 2026 році буде в центрі уваги як одна з лідерів у процесі вступу до ЄС разом із Чорногорією, і в Тирані сподіваються, що переговори будуть завершені до 2027 року. Албанія також готується до проведення саміту НАТО в 2027 році.Однак корупційні скандали серед правлячої еліти Албанії можуть затримати процес вступу країни до ЄС. Минулого року мер Тирани Еріон Веліай був засуджений за корупцію та відмивання грошей, а звинувачення в корупції проти колишньої віцепрем'єрки Белінди Баллуку призвели до її тимчасового відсторонення від посади. Крім того, Національне агентство з питань інформаційного суспільства (AKSHI), головний урядовий орган з питань цифрових та інформаційних технологій, перебуває під слідством за підозрою у фальсифікації державних тендерів.Ці події підкреслюють проблему корупції в Албанії та поглиблення протистояння між антикорупційними інститутами країни та її укоріненими політичними та економічними інтересами. Хоча переговори прем'єр-міністра Еді Рами з ЄС були ефективними, ці нещодавні скандали поставлять його уряд під більший тиск з боку Брюсселя і можуть потенційно уповільнити процес вступу країни до ЄС.КосовоПрем'єр-міністр Альбін Курті очолює все більш паралізований тимчасовий уряд і погіршує відносини з Вашингтоном. У вересні 2025 року США призупинили стратегічний діалог між США і Косово, який був ключовою платформою для взаємодії США з Приштиною. За словами адміністрації Трампа, діалог було призупинено з двох причин: по-перше, уряд Курті не досяг значного прогресу у створенні Асоціації сербських муніципалітетів на півночі Косова, що було однією з умов Охридської угоди 2023 року між Приштиною і Белградом, укладеної за посередництва ЄС. По-друге, Курті виявився нездатним сформувати правлячу коаліцію після перемоги його партії на виборах у лютому минулого року.Після дострокових парламентських виборів у грудні минулого року партія Курті «Ветевендосє» все ще потребуватиме підтримки коаліційних партнерів для формування уряду, але збільшення кількості місць у новому парламенті полегшить це завдання порівняно з ситуацією після парламентських виборів у лютому 2025 року. Майбутні президентські вибори в березні цього року стануть ще однією нагодою допомогти покласти край політичному паралічу в Приштині. Чинна президентка Вйоса Османі, відома своїми позитивними зусиллями з налагодження співпраці з міжнародною спільнотою, балотується на переобрання.

👆Парадоксально, але скорочення ризиків з боку Америки означає збільшення ризиків з боку Китаю. А самі китайці перші почали використовувати взаємозалежність як зброю — про що свідчить тиск, який вони чинять на США, Японію та інші країни завдяки своїй майже монополії з переробки рідкісних земель і критично важливих мінералів.На запитання про паралельну загрозу з боку Пекіна Карні відповів, що відхід від Америки не може стосуватися виключно Китаю. Канада та інші середні держави мають розвивати цілий комплекс нових відносин — переважно між собою. Мережа міжгалузевих економічних зв'язків між Індією, Японією, Південною Кореєю, країнами Латинської Америки, Африки та іншими має стати більш інтенсивною.Така стратегія має знайти багато охочих прихильників, адже не лише європейці відчувають на собі удар Трампової Америки.Індія є яскравим прикладом. Уряд Нарендри Моді пішов далі, ніж будь-яка інша велика економіка, у питанні зниження ризиків від Китаю — вилучивши китайські технології з національної інфраструктури та заборонивши такі додатки, як TikTok. Іншою стороною цього рішення була велика ставка на тіснішу співпрацю з Америкою. Але мита Трампа — і різке погіршення відносин Трампа з Моді — призвели до значного переосмислення ситуації в Делі.Те саме стосується багатьох держав Латинської Америки, таких як Бразилія та Мексика, які стурбовані новою агресивною стратегією Трампа щодо домінування в півкулі.Справжнє зниження ризиків від Америки виходить далеко за межі торгівлі. Воно має охоплювати всі сфери стратегічного значення, включаючи фінанси, технології та військове обладнання. З огляду на домінування Америки в усіх трьох сферах, це буде надзвичайно складним завданням, можливо, навіть неможливим.

👆Зараз ця угода відкрито руйнується. Адміністрація Трампа святкує її крах — вимагаючи оплати за захист, ведучи торговельні війни проти союзників, підриваючи демократичні уряди за кордоном і навіть загрожуючи територіальній цілісності членів НАТО. Її Стратегія національної безпеки більше не розглядає Росію і Китай в першу чергу як супротивників, а як партнерів у поділі світу на сфери впливу.Основне припущення, що лежить в основі цієї зміни, — що союзники залишаться лояльними, навіть якщо їх примушуватимуть і покидатимуть, — є фантазією. Історія свідчить про протилежне. Коли захист зникає, держави не будуть підкорятися вічно, вони переозброюються.Неминучі наслідкиЄвропа та Східна Азія зараз стоять перед екзистенційним вибором. Беззахисна Європа ризикує стати мозаїкою васальних держав, що перебувають під домінуванням Вашингтона, Москви чи Пекіна. Альтернативою є масове переозброєння та стратегічна автономія. Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща — якщо будуть повністю мобілізовані — зможуть стримати як Росію, так і американський тиск. Але це перетворить Європу на більш націоналістичний, розділений і нестабільний континент.Азія стикається з подібною динамікою. Японія, Південна Корея та Австралія більше не можуть розраховувати на захист США. Переозброєння, включаючи ядерну зброю, стає все більш раціональним. Однак кожен такий крок підживлює регіональні побоювання та ескалацію.Результатом буде не «розподіл тягаря», а поява нових, незалежних великих держав, які більше не будуть союзниками США і стануть все більш ворожими до них. Антиамериканізм буде процвітати там, де колись існувала довіра.Світ без обмеженьУ багатополярній системі все стає предметом суперечок: торгові шляхи, ресурси, бази, навіть суверенітет. Повертаються сфери впливу — а з ними і війни за те, де ці сфери починаються і закінчуються. Китай і Росія — це не держави, які прагнуть зберегти статус-кво і досягти рівноваги; це незадоволені держави, які прагнуть змін. Будь-яка угода вимагатиме від малих країн пожертвувати своєю незалежністю і лише підштовхне до нових вимог.Тим часом Сполучені Штати не збираються мирно заглиблюватися в ізоляцію. Незважаючи на риторику «Америка понад усе», Трамп переслідує експансивні та непередбачувані глобальні амбіції — військові удари, територіальні погрози, втручання в режими — одночасно підриваючи союзи, які забезпечують стійкість такої влади.Остаточний парадоксТрампізм плутає грубу агресію з силою, а власні інтереси — з реалізмом. Таким чином, він неправильно розуміє справжні основи американської могутності: легітимність, довіру та репутацію — хай і недосконалу — поваги до спільних правил.Великі держави, які ігнорують мораль і ставляться до світу виключно як до арени домінування, зрештою об'єднують інших проти себе. Історія в цьому питанні однозначна.Американський порядок зник. Те, що прийде йому на зміну, буде суворішим, дорожчим і набагато небезпечнішим. Якщо американці вважали, що глобальне лідерство занадто дороге, то незабаром вони дізнаються, наскільки руйнівним буде його відсутність.