Космос політики | Сценарій катастрофічної кризи». Хто виграє та найбільше постраждає від...

«Сценарій катастрофічної кризи». Хто виграє та найбільше постраждає від руйнування Іраном газової промисловості Катару?Конфлікт на Близькому Сході, який триває вже три тижні, спровокував масштабний перебій у глобальному ланцюгу постачання енергоресурсів, наслідки якого світ відчуватиме ще багато років. Як атака на катарський завод вплинула на світові ціни СПГ? Та які країни виграють від енергетичної кризи?Вразливість ринку газуЗавод у місті Рас-Лаффан, найбільший з виробництва зрідженого природного газу у Катарі, припинив роботу після атаки іранського безпілотника в середині тижня. Це перша зупинка постачання за три десятиліття роботи комплексу, пише Bloomberg.Удари по родовищах Південний Парс 19 березня призвели до колосальних руйнувань. Зокрема, пошкоджено дві виробничі лінії заводу, що відповідають за 12,8 млн тонн річної потужності, або ж близько 17% усього експорту СПГ Катару. Повне відновлення цього комплексу може тривати до пʼяти років. «Зараз ми впевнено рухаємося до сценарію катастрофічної газової кризи. Навіть коли війна закінчиться, перебої з постачанням СПГ можуть тривати місяцями або навіть роками», – описує Bloomberg поточний стан керівник енергетичних досліджень MST Marquee Сол Кавонік.Ринок СПГ особливо вразливий до перебоїв, адже працює за довгостроковими контрактами з постачання «точно в термін». Глобальних стратегічних резервів газу не існує.Колапс в Азії та вимушений перехід на «брудне» паливо Криза фактично знищила очікуваний цього року глобальний надлишок газу. Першими її наслідки відчули країни Азії, які традиційно купують близько чотирьох п’ятих катарського СПГ.Перебій тривалістю понад місяць швидко призведе до дефіциту. Якщо він розтягнеться на три місяці, це стане найбільшим перебоєм у постачанні СПГ за півстоліття існування галузі, згідно з даними Morgan Stanley. Вартість однієї партії газу до Азії вже сягнула захмарних $80 млн, що більш ніж удвічі перевищує ціни до початку війни з Іраном, пише Bloomberg.Особлива ситуація склалася в Пакистані, чия залежність від поставок СПГ з Катару становить критичні 99%. Вʼєтнам і Філіппіни фактично призупинили додаткові закупівлі газу до зниження цін, а індійські компанії змушені здійснювати найдорожчі закупівлі за останні роки. У результаті країни, що розвиваються дедалі частіше повертаються до використання вугілля, зазначає Bloomberg.Цінові війни та загроза для розвинених державТривале закриття катарських потужностей може створити серйозні проблеми і для розвинених країн. Шестимісячна зупинка постачань може змусити країни Європи та Азії скорочувати споживання, якщо ціни наблизяться до пікових рівнів 2022-го, за даними дослідницької групи Rystad Energy. Країни, які мають фінансові можливості, вже почали готуватися: Тайвань вже поспішає забезпечити партії газу на квітень і половину травневих потреб. Південна Корея шукає заміну постачанням з Катару, а Японія звертається до Австралії для розблокування додаткових обсягів, пише Bloomberg.В Європі обмеження споживання газу зазвичай починається з промисловості, найбільш залежної від цього палива – виробників хімічної продукції та великих промислових споживачів.В умовах дефіциту Європа та Азія можуть вступити у конкуренцію за обмежені поставки СПГ. Нові лідери ринку та геополітичні наслідки дефіциту Криза в Перській затоці створює переваги для інших великих виробників, які вважаються більш стабільними постачальниками. Передусім це США та Австралія, які можуть частково компенсувати втрати катарського експорту.Загострення ситуації на енергетичному ринку може зробити реалістичними навіть ті СПГ-проєкти, які раніше вважалися малоймовірними. Зокрема, йдеться про розвиток нових експортних потужностей у США. Наприклад, завод Golden Pass у Техасі, що розробляється компаніями QatarEnergy та Exxon Mobil.Ще одним потенційним переможцем у цій ситуації стає РФ. Росія останніми роками збільшує постачання СПГ до Китаю, компенсуючи втрату європейського ринку, а Пекін у новому п’ятирічному плані передбачив розвиток центрального маршруту газопроводу з Росії – проєкту «Сила Сибіру-2».