Космос політики | Насправді пропозиція Макрона про співпрацю, очевидно, стосується повіт...

👆Насправді пропозиція Макрона про співпрацю, очевидно, стосується повітряних ядерних крилатих ракет ASMP, які використовуються з бойовими літаками Rafale і яких Франція зараз має близько 50. Він не вважає ці системи озброєння «тактичною ядерною зброєю», а скоріше засобом для одноразового попереджувального удару перед застосуванням стратегічної ядерної зброї. Уявлення Макрона про співпрацю з країнами Європи, зокрема з Німеччиною, базуються суто на аналізі безпекових інтересів Франції в світі, дедалі більш загрозливому й для Парижа. В головних частинах ядерної доктрини, тобто ядерному озброєнні, ядерному плануванні (передусім плануванні цілей) і процесах ухвалення рішень, будь-яка участь партнерів не передбачається. Це значно менше свободи, ніж Німеччина має в рамках розширеного стримування США, тобто в ядерній плановій групі НАТО.Загалом пропозицію Макрона можна розуміти просто як переоцінку безпекових інтересів Франції. Очевидно, що він прагне певної гнучкості в доктрині попереджувального ядерного удару через географічне просування французьких бойових літаків, здатних нести ядерну зброю, в разі кризи чи війни. Підтримка з боку європейських партнерів може полягати в тому, що вони приймуть літаки на своїх базах і за потреби забезпечать їхній супровід звичайними бойовими літаками. Не дивно, що цей суто національний підхід підтримує керівництво «Національного об’єднання». Марін Ле Пен і Жордан Барделла погодилися з ідеями Макрона за умови, що Німеччина зробить значний фінансовий внесок.До речі, очевидний також зв’язок між пропозицією Макрона і проєктом німецько-французького винищувача Future Combat Air System (FCAS), який нині на межі зриву. Франція хоче розробити FCAS в рамках розподілу витрат як майбутній носій ядерної зброї після Rafale. Але це не відповідає інтересам Німеччини, які включають систему конвенційних бойових літаків.Уряду Німеччини слід теж дбати про життєво важливі інтереси Німеччини й займати відповідну позицію. Можливостей ядерної співпраці, які Макрон окреслив в своїй промові, недостатньо для посилення здатності Німеччини до ядерного стримування. Її реалізація, ймовірно, призведе до того, що Берлін отримає частину ризиків і витрат без надійного посилення. У майбутніх переговорах уряд Німеччини повинен наполягати на більшій залученості та узгодити це питання з іншими європейськими державами, які Макрон згадав серед зацікавлених у співпраці (Велика Британія, Польща, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Данія, Греція).Більша залученість передбачає передусім спільне ядерне планування, включно з плануванням цілей і координацією з Групою ядерного планування НАТО. Це важливо, оскільки в разі війни між Росією та НАТО цілі французької ядерної зброї, імовірно, будуть і на території союзників, тож їхній інтерес до ядерного планування цілей і ухвалення рішень є життєво важливим і обґрунтованим. Однак малоймовірно, що Франція стане відповідати цим очікуванням.Перелічені проблеми ядерної співпраці з Францією чітко показують, що європейська безпека неможлива без постійного розширеного стримування з боку США в рамках НАТО. Доповнення його європейським ядерним стримуванням вимагає принципово іншого підходу, а саме створення інтегрованого європейського компонента стримування в рамках коаліції охочих європейських держав на основі британського і французького ядерного потенціалу (який треба було б розширити). Але реалізація такого підходу тривала б, мабуть, аж до середини століття. Тому зараз треба посилювати конвенційне стримування та оборонну здатність НАТО, щоб утримати війну або ядерну ескалацію на відстані. Проте стримування та обороноздатність самі по собі не забезпечать стабільний мир в Європі. Не можна нехтувати варіантами більш стабільних відносин з Росією (за умови контролю над озброєнням) після закінчення російської війни проти України.