Видавництво Уроборос

🧡«Імена тих жінок» Ольга ФальЯ бачила безліч відгуків про цю книжку. Мені здається всі, чи майже всі, вже писали щось, щось коментували, щось фотографували… тому буду лаконічною«Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.» 🦋Почну з того, що я а шоці як авторка змогла відкрито про це говорити.Не в плані, що там «ой стидно», а в плані, що вона наважилась ще раз все пережити коли писала книжку. Бо одне це сісти побалакати з друзями/знайомими і зовсім інше заново пірнути з головою в ці всі події. Читати, перечитувати, переписувати, згадувати…Книжка змальовує портрети жінок в Люблінському СІЗО та емоції самої авторки. Правда, я б не відмовилась почитати про саму судову систему в Польщі. Бо коли я читала книжку, я заїба достала всіх доступних в моєму колі юристів на тему: «а ось гіпотетично, є така ситуація, що там могло бути?» ✖️Я опущу всі юридичні деталі, які мені пояснювали, але цікавість свою я задовольнила. Але це лірика і відступ від теми, а ось те що справа йшла аж 6 років (а могло, спокійненько, і більше) Це жесть. 6 років емоційних гойдалок. Людина вийшла з СІЗО під заставу. І ще ШІСТЬ бляха років постійного стресу. 🦩Що ще цікавого сказати? Коли читала книжку, згадала, як колись чула веселі історії на тему: «які круті вʼязниці закордоном». Загалом, ці люди, що подібне глаголять, у мене завжди викликали багато питань…Бо, якщо це ніяк не повʼязано з твоєю професійною діяльністю, то що змушує тебе на повному серйозі дивитися вʼязниці закордоном?! Так ось, авторка в свої 23 роки, молода дівчина з гарної родини, потрапляє в СІЗО в Польщі *знову згадала розмови про те, які класні вʼязниці в Польщі🤨*де стикається з клопами ‼️ наглядачами які перевіряють, як її справи в камері ‼️, відверто поганими умовами життя ‼️, обмеження доступу до ліків ‼️… ну просто капець ситуація. І СІЗО, навіть в Польщі, це аж ніяк не курорт де ти читаєш книжки в кімнаті і періодично ходиш погуляти на подвірʼї Тож, книжку читати цікаво. Мені здається, я раніше нічого подібного не читала. 🦋Такі історії я чула від знайомих, що служать Феміді, але не читала їх у книжках.Руда стерлядь про книжки

«Адресатка померла» Євгенія Ярошинська#читливий_відгук288 с.Сьогодні нарешті майже немає у стрічці оцих «свято весни та краси 🌷», натомість соцмережі рясніють ситуативами про права жінок та рівність.У цей день символічно дочитую нову книжечку видавництва «Уроборос» «Адресатка померла». Це збірка новел Євгенії Ярошинської. Передмова до видання починається так: «Євгенія Ярошинська була не просто письменницею, а жінкою, яка наважилася писати, коли від неї чекали мовчання». Коли я читала її новели, постійно зʼявлялася думка: «Та це ж Квітка-Основʼяненко, якби був жінкою!». І «О, вайбик Федьковича і Марка Вовчка». Письмо авторки (як на мене) сформовано поєднанням таких рис:🖋️ Психологізм🖋️ Жіноча перспектива🖋️ Етнографічність (Буковина)🖋️ Емоційність і співчуття до героїв, ліризм Щодо новел — вони всі доволі цікаві, тримають увагу, і навіть величезна кількість діалектних форм не робить їх важкими до прочитання (звісно, є імовірність того, що так було тому, що діалектологія була моїм улюбленим предметом в універі, але тим не менш ☺️). * Для тих, кому діалектологію не викладали — не переймайтеся, редактори гарненько попрацювали над примітками Особливо здивував один твір, який сильно нагадав «Священника» від КСД 🤭 Такий собі цнотливий буковинський варіант.Загалом мені дуже сподобалося. Я взагалі вважаю, що доля чудесним чином підсовує мені найкращі книги у цьому році. Тож, раптом любите українську класику — ідіть почитайте, тут дуже цікаво Мої улюблені твори зі збірки:⚜️ Гість⚜️ Жіноча люба⚜️ Вірна люба⚜️ Брати ⚜️ Проклятий млин⚜️ Золоте серцеІ це 5/5Тож вітаю жінок з Міжнародним днем боротьби за права жінок і закликаю знайомитися із творами тих, кого майже не видавали, проте вони залишили нам свій спадок в архівах, який завдяки окремим видавничим ініціативам тепер можна почитати і пізнати ⚜️

Ave Maria, Артем Попик 🌟Підліткою я обожнювала Дена Брауна, тому, звичайно, у дорослому віці не могла пройти повз художню книгу про церкву та її брудні таємниці, ще й від українського автора. І хочу сказати, що це було достобіса гарне рішення.Початок книги шокуючий і часто огидний, але разом з тим неймовірно цікавий — такою трошки нездоровою цікавістю, коли з одного боку «фу», а з іншого — очей не відводиш. Разом із книгою в подарунок йшла індульгенція. Так-от, вона вам знадобиться, тому що перші сто сторінок мають достобіса еротичних сцен. Але що цікаво: вони описані так буденно й так міцно вшиті в канву сюжету, що десь після третьої практично перестають кидатися в очі й перетягувати на себе увагу. І це досить цікавий літературний прийом.Взагалі книга має нелінійну структуру: дві часові лінії, POV-и декількох персонажів — встигаєш побачити історію з різних кутів і почути різні думки. Поріг входження через це трошки вищий, але коли звикаєш, то це дає змогу глибше зрозуміти історію.Власне про історію… Про що ж ця книга? Я довго думала над цим питанням, і практична відповідь особисто для мене така: якщо вже випала доля народитися жінкою, то слава богу, що у двадцять першому столітті, а не у дев'ятнадцятому. Не жартую. А якщо серйозно, то ця книга про жіночу стійкість, про вміння виживати й залишатися вірною собі навіть у найтяжчих обставинах, про силу духу, яка захоплює. І я дуже вдячна авторові за кінцівку — вона відчувається такою правильною.Єдине, що мене спантеличило, чого я так і не зрозуміла і за що зняла бал, — це дуже різна тональність початку й кінця книги. І я не про події, що розгортаються: початок місцями шовіністичний і досить мізогінний, а дочитувала я цю книжку з відчуттям, що її писала жінка — настільки глибоко й тонко вона описує жіночу душу.В цілому це класна, дуже цільна історія, подана в неординарній формі, з цікавою детективною складовою, крутою атмосферою та персонажами на яких не байдуже. А Апокриф Марії заслуговує окремої відзнаки — це моя улюблена частина книжки.Тож, якщо ви готові до літературних провокацій, не боїтеся відвертості й хочете побачити знайомі релігійні мотиви під зовсім іншим кутом — щиро раджу. Ця книга точно залишить по собі довгий посмак і бажання ще раз перечитати окремі розділи.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

Імена тих жінок — Ольга Фаль ☕️🔞Видавництво: @ouroborosbooks 🌟Жанр: трукрайм, документальна проза352 сторінкиОцінка: 10/10 💔🎧 МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД 🎧Можливо, ви запитаєте себе: до чого тут пінгвіни, лак для нігтів, шоколад? Адже історія зовсім не про це. І якщо ваша цікавість таки візьме гору, беріть цю книгу в руки та знайомтесь ✏️17 розділів…17 історій про жінок, які перебували в польській вʼязниці у Любліні…В очікуванні вироку, засуджені, наглядачки. Оля розповість про власний досвід перебування поруч з цими жінками впродовж 9 місяців увʼязнення і повірте мені, деякі речі ви не хотіли б знати ніколи…Текст не має вишуканих художніх прийомів, зворотів та метафор. Тут все просто, жорстко та прямолінійно, досить паскудно та нестерпно боляче. Ми напевно і в страшних снах ніколи не стикалися з в'язничними буднями, не роздумували про дозвіл на дзвінок родині та засоби особистої гігієни, про те, що хтось може позбавити нас волі просто так, без вагомих причин чи доказів...📙 Для Олі це стало на той період цілком реально і кожного дня вона намагалася не втрачати надію та знаходити причину просто розплющувати очі щодня. Ізоляція змушує знаходити щастя в дрібничках, малюнках, листівках, 5-хвилинній розмові, не рваній постільній білизні та сокамерниці, яка не намагатиметься тебе задавити морально чи фізично. 💔Кожна жінка залишила свій шматочок історії і це надзвичайно розчулює, адже не всі з них були, ясна річ, справедливо засуджені і не всі пасували до сірих стін в'язниці. Здавалося, коли я читала про наглядачок, яких дуже любили, одразу в голові виринало питання: якого біса вони забули в цьому місці?!А потім приходила думка про явище, щось на кшталт жіночої солідарності, і так, навіть у в'язниці таке поняття існує, хоч і межі його розмиті.А скільки ще таких історій існує, про які ми нічого не знаємо, скільки ще родин раптово відмічають зникнення своїх дітей, доки дізнаються, що вони за решіткою...я би сказала, що ця книга є ще і своєрідним путівником на випадок, якщо з вами чи з кимось з ваших близьких станеться щось подібнею. Шкода тільки, що Олі довелося це все пережити насправді... Щиро вдячна авторці за те, що поділилася цими болючими спогадами, а також окрема подяка команді видавництва за те, що дали їм шанс оселитися на наших полицях та в наших серцях❤️#відгуквідЛізи #Уроборос #Іменатихжінок

Якби мені раніше сказали, що я не захочу відриватися від читання історії про чиєсь перебування у польській в’язниці, я б не повірила. Проте досвід Ольги Фаль у люблінській тюрмі — це значно більше, ніж розповідь про ізоляцію чи кримінальні обставини. У книзі Імена тих жінок — 17 історій увʼязнених жінок та наглядачок за ними, які перебували під час покарання разом з авторкою. І водночас це не збірка окремих портретів і не автобіографія у чистому вигляді. Фаль вміло балансує між власною історією та голосами інших. Вона не розчиняється в них, але й не «перетягує ковдру» на себе. Кожна історія звучить повноцінно, рівноправно, з повагою до складності людського досвіду. Саме завдяки цьому балансу книга не провалюється в трагедії.На початку чітко прописані тригерні попередження: вбивства, насильство, зокрема сексуальне, торгівля людьми. Здається, я ніколи раніше такого не зустрічала в літературі, але це виявилося дуже помічним. Завдяки цьому читач з перших сторінок розуміє емоційну вагу матеріалу й може свідомо прийняти рішення читати далі. Парадоксально, але саме це робить сприйняття емоційно складної історії спокійнішим: ти готовий майже до всього, про що розповідатиме авторка.Я очікувала, що тематика в’язниці й трукрайму буде важкою, можливо навіть відштовхуючою. Так, ситуація жахлива. Місце — жахливе. Обставини — жахливі. Та книга не зводиться до жаху. Вона не спекулює на темі увʼязнення і не романтизує його. Натомість Фаль пише чесно й уважно до деталей, дозволяючи читачеві побачити не лише злочини, а й людей за ними, якими б вони не були.Імена тих жінок — це історія про свободу і несвободу водночас. Про 24 години на добу в чужій країні, в замкненому просторі, серед жінок, які говорять різними мовами — ніби в сучасній версії Вавилонської вежі. У цьому середовищі авторка знаходить тих, хто стає близьким, і тих, з ким воліла б ніколи не перетинатися. Але всі вони — частина одного досвіду.Щодня наглядачі приходять із величезним молотком і стукають по ґратах, перевіряючи, чи ми не перегризли їх зубами, та щотижня вибирають кілька камер для детального обшуку: на наявність зброї, речовин, щастя чи радості. Проте все ж є у цій книзі особисто для мене одна річ, про яку було тепло, але дуже важко читати кожного разу — про любов і провину перед батьками:На одному з побачень попросила маму написати мені щось. Чи існує красивіший почерк у цьому світі? Жодні попередження про тригери не можуть врятувати від переживань найважливіших та найрідніших — батьків.Окремо хочу відзначити роботу видавництва @ouroborosbooks. Від оформлення до редактури — це приклад високої видавничої якості: зовнішній вигляд книги, текст, структура. Це моя перша книга цього видавництва, але точно не остання. Імена тих жінок — це книга, яка змінює упередження щодо жанру (попри те, що у вʼязниці саме настільки все погано, наскільки ви собі уявляєте), теми й навіть власних читацьких очікувань. Вона складна, але не виснажлива. Вона болісна та неприємна, але не намагається створити сенсацію заради заголовків. Після неї слово «свобода» набуває нових значень. 

Якось, гортаючи Тредс, побачила допис "я побувала в польській в'язниці і написала про це книгу". В той же момент вирішила, що прочитаю її. Я не знала ще чи вона готова до видавничого процесу, коли це буде, де і як. Просто розуміла, що читатиму цю книгу. Ось вона. Тут — на фото, в реалі — поруч зі мною. Прочитана. Деякі розділи по кілька разів. Деякі діалоги більше ніж кілька. Сторінку 339 прочитала разів 100. І все ще не можу перетравити її зміст. Хоч там є смайлик. Але взагалі не смішно. Уявлення не маю, як Ольга зуміла написати книгу про в'язницю так, щоб її було легко читати. Не зрозумійте мене не вірно — її страшно читати, але не так, як думаєш. Не про ті страхи тут пише. Або комусь саме про ті. Я трохи боялась читати. Тому розтягувала, читала по розділу, потім по два. Потім решту 7 за раз. Ловила себе на дуже різних роздумах. Думаю, я нічим не виділяюсь серед інших читачок цієї книги. І, певно, надто пірнула в.. туди. Бо думки — як шматочки — кожна окремо, хаотично, перемішано. Як пазли. Які так і не складуться в єдину картину. Така особливість цієї реальної історії. Імена тих жінокFal Ola#уроборос

«Імена тих жінок» — Ольга Фаль Так вже склалось, що я емпатична не тільки до людей, а й до того, що я читаю. І ця книга мені далась нелегко емоційно.Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс. Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства. Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок. Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.💅 Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала. Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.Тому розгублено обираю не ті теми, не ті слова, не те, що маю на серці. Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві».. Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться. Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!#Owlsbookwhispers

☑️☑️☑️☑️☑️☑️🔥 Так, це нарешті сталося! Готично-горорний одиночно-фентезійний роман Катерини Шильпп стартує у передпродажі! 🎁 Традиційно всі передзамовлення міститимуть подарунок (навіть 2-в-1 подарунків!), який ми покажемо пізніше. Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть. Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті.Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами. Поки Фейт шукає відповіді в рештках, хтось наполегливо приховує істину й плете за спиною моторошну змову. Їй доведеться пройти крізь потаємні ходи, випробування й власні страхи, щоб знайти світло серед мороку. Та як обрати правильні двері, коли Тір на Ноґ має їх тисячі — і кожні стереже Кат Потойбіччя. 🧡 Обкладинка та ілюстрації всередині: Наталія Стрижак🔸збільшений формат (170 * 240 мм)🔸ілюстровані зрізи🔸повнорозмірні ілюстрації всередині🔸448 сторінок✨ Зараз коштує 505 грн (повна ціна — 630 грн), замовити треба ось тут ⤵️https://ouroborosbooks.com.ua/product/zemlia-molodyh/

​​📚 Як любили і вмирали. Вибрані твори — Лев СкрипникВидавництво: Уроборос384 ст.⛏ Крізь шляхи розйобані, і цехи розпижджені.Вийшов у донецький степ хлопець молодий. (Орест Лютий)А додати до цього переспіву картини Романа Мініна — то приблизно отримаєм настрій цієї книги.Це якщо коротко.⛏ А якщо більш розлого — це дуже сильна, безпощадна, місцями лірична, але без прикрас проза, що оповідає про трудові будні східної України початку ХХ століття.⛏ Жовтнева революція, громадянська війна, післявоєнні роки, неп, голод, поневіряння, жебрацтво, пияцтво та смерть — червоними нитками проходять крізь тексти, зібрані в цій книзі. Це повітря яким дихає кожна сторінка. Герої Скрипника — звичайні люди, що опинилися на кривавому зламі епох. Одні ламаються під тиском обставин, інші намагаються зубами вигризати шанс вижити. Хтось зазирає в чарку, хтось вирішує нарешті опанувати грамоту, хтось ставить на собі хрест.⛏ Окрім тяжкої трударської долі, автор не раз підіймає тему «втраченого покоління». Чимало його персонажів після завершення громадянської війни не можуть знайти себе в мирному житті й скочуються соціальною драбиною в безпросвітну прірву.⛏ Поруч із робітничими касарнями й шахтами розкривається й злодійський світ. Кишенькові злодії, бандити, мокрушники, безпритульна шпана, повії — всіх їх ви знайдете на сторінках збірки.⛏ Ну і маленьке попередження: деякі тексти, в яких ідеться про боротьбу за червону владу, можуть тригернути сучасного читача. Але без них шлях автобіографічних героїв Скрипника був би далеко не повним. Бо це не апологія — це фіксація часу.📚 У підсумку: сподобалось. Раджу всім, хто готовий до похмурих картин і суворої буденності цих історій та готовий дивитись на минуле без фільтрів.#прочитав

☑️☑️☑️☑️☑️☑️На жаль, усі казки засновані на реальних подіях, навіть якщо ви вважаєте себе надто мудрими, щоб у них вірити. "Світ для фрау Еверс" Ольга Мерц — магічний реалізм із елементами горору в сетінгу Ваймарської республіки, серія "ЖАСНЕ".Франц Еверс — ветеран Першої світової, колишній військовий лікар і безнадійний морфініст, що живе на маргінесі суспільства. Він здає в ломбард рештки свого минулого життя й потопає у химерних сновидіннях, поки за стінами щодня змінюється курс марки та вирують політичні чвари. Зустріч із таємничим вороном, хранителем пам’яті людства, відкриває йому очі: атмосфера відчаю та божевілля, яка пожирає місто, — прояв набагато зловісніших сил, здатних розірвати тонку межу самого буття. Міфи й казки оживають, час і простір перетворюються на поле бою з первісною пітьмою, проте щоб вийти на нього, Франц мусить подолати темряву в собі та знищити власних демонів. 🔸Сторінок: 464🔸Збільшений формат🔸Обкладинка та ілюстрації в тексті: Сергій Мірчук📚 Вартість за передзамовленням: 420 грн (повна вартість — 510 грн) + подарунок🔥Очікуємо навесніЗамовляти треба тут: https://ouroborosbooks.com.ua/product/svit-dlya-frau-evers/