Telegram statistics channel - @ouroborosbooks

🧡 «Адресатка померла» — збірка вибраних творів Євгенії Ярошинської «Як круто, що ця збірка існує» — подумала я по прочитанню. Адже, по-перше, творів Євгенії Ярошинської у вільному доступі критично мало, переважно все в архівах, по-друге, я, правда, не чула про неї ніколи. 🖊️ Це неймовірно гарна і сильна феміністична проза Буковини XIX століття. Будучи доволі лаконічною, авторка мала хист навіть за чотири сторінки розкрити персонажів та висвітлити гострі проблеми суспільства того часу (правди заради, ці проблеми є і досі).👼Оповідання та новели вирізняються розмаїттям персонажів та характерів. В них зображено жителів села з різним рівнем добробуту, інтелігенцію як вірну народові, так і збайдужілу, яка піддалась міщанському способу життя. Також важливе місце займають яскраві óбрази жінок в боротьбі за рівні права.🤩 Більшість історій, звісно ж, про любов. Палку та щиру, що підносить та окриляє, про згубну, що ладна звести зо світу. Любов буває різною, будь то до чоловіка, якого покохаєш лиш за очі та пʼянкі уста, чи материнська, коли заради свого єдиного дитинчати готова пожертвувати життям.🌟Не оминає пані Ярошинська в своєму письмі і згадок про смерть, як можна вже здогадатися по влучній назві збірки. Так легко й просто підіймає одвічну тему, немовби хоче підкреслити як цінність життя, так і його крихкість.🌟 Окремо хочеться відзначити мову, якою ці оповідання написані — емоції, ніби зі старої бабусиної скрині дістаєш дещо цінне, таке знайоме й гарне, що так і манить. І якщо спершу важко було звикнути, то чим далі, тим більшу насолоду отримуєш від тексту.🍪 Я не просто раджу цю збірку, це таки must read! Я вперше біографію авторки дочитала з початку до кінця.#Owlsbookwhispers

Я три тижні не могла написати відгук, бо що ще сказати, якщо це — досконалість?Мені, якщо чесно, було трохи страшно братися за цю книжку. Бо, окрім того, що я завжди вболіваю за українські книжки (особливо дебюти), до того моменту, як я нарешті відкрила «Промені Аласі», я вже встигла познайомитися з Алісою — і вона класна! А це для мене зазвичай не про позитивну упередженість, а навпаки — про легке побоювання: а раптом мені не сподобається?.. Ну, буде трохи незручно, знаєте 😅Як ви вже зрозуміли — цього не сталося взагалі.Історія динамічна, захоплива, з класною світобудовою. Атмосфера пустелі, створіння, які вона приховує… 😍 Паралельно розгортається повстання, бо, звісно ж, у містах панує класова нерівність і повне неприйняття окремих верств населення. І потрібно зовсім небагато іскор, щоб це «полум’я» спалахнуло.Касі — дуже цікава героїня. З недоліками, з рішеннями, на які іноді реагуєш: «Та ну ти що…». Але саме в цьому її справжність. Їй віриш — навіть тоді, коли розумієш, що вона робить неправильно 😄 Вона має непросту долю, свої секрети, але залишається доброю і справедливою, бо навіть складне дитинство не змогло вкрасти її серце.Трей — мій улюбленець із перших сторінок. Обожнюю бед-боїв (особливо тих, які намагаються переконати, що вони бед-бої, але насправді — солодкі булочки всередині) 😅Другорядні персонажі — живі й цілісні. Вони не просто доповнюють історію, а допомагають глибше розкрити головних героїв і водночас мають власні принципи та характер.І окремо — слоуберн. Пані авторка тут справжня майстриня. Я обожнюю цей троп, і «Промені Аласі» — це буквально приклад ідеального слоуберну та хімії між персонажами. Дуже чекаю другу частину, щоб нарешті побачити, коли і як воно там спалахне!Коротше, ви зрозуміли: я готова хвалити цю книжку безкінечно. Я закохалась, я хочу ще, я не зупинюся. І вже хочу наступну частину — читати, читати і ще раз читати (добре, що заберу її вже післязавтра!)Алісо, я знаю, ти це читаєш — сподіваюся, ти вже пишеш щось нове, що ми всі будемо читати після дилогії, бо ти офіційно в списку: «купую все, просто мовчки прикладаю картку, *звук ApplePay*» 😄

❕❕❕ ❕❕❕❕🦋 Друзі, неможливо передати, наскільки нам приємно бачити, що ви так чекаєте наші новинки 😌Оскільки ми отримали безліч повідомлень з уточненнями, вирішили зібрати всю інформацію щодо передзамовлень в одному дописі:1️⃣ примірники «Землі молодих» і другої частини «Променів Аласі» на нашому стенді Б-08 будуть доступні з 17:00 23 квітня. Звісно, кожне передзамовлення міститиме подарунок, навіть якщо ви оберете забрати книжку на Книжковій країні;2️⃣ ви можете забрати своє передзамовлення з четверга 23 квітня (17:00) до суботи 25 квітня (кінець дня) включно. Якщо ви плануєте забрати примірник 23-25 квітня, наполегливо просимо сьогодні (20 квітня) повідомити про це в наших соцмережах, написавши ваш номер замовлення. В іншому разі передзамовлення автоматично буде відправлене новою поштою після отримання накладу;3️⃣ оскільки ми надзвичайно цінуємо вашу довіру, попри всі технічні складнощі, ми з командою розпочинатимемо відправку передзамовлень просто під час КК, у пʼятницю (24 квітня), і намагатимемося завершити всі відправки до понеділка (27 квітня);4️⃣ якщо у вашому передзамовленні дві частини дилогії «Променів Аласі», відправлення міститиме дві частини.

«Ave Maria» 🌟🌟альтернативна історія 🌟дві часові лінії – Іспанія XIX ст. + Палестина I ст.🌟таємничий рукопис / апокриф🌟pov від багатьох різних персонажів🌟полювання за правдою🌟кардинали, черниці, повії, таємні ордениісторія про загадковий апокриф, який потрапляє до рук матінки Клементини і відкриває зовсім іншу, незручну версію історії Діви Марії.те, що мало б залишитися прихованим, починає виходити назовні.і за цей рукопис розгортається справжня боротьба.змови, приховані мотиви, люди, які готові на все, аби захистити правду, або ж назавжди її знищити📜читати було цікаво, бо автор веде тебе паралельно двома лініями, і ти постійно намагаєшся скласти пазл, що правда, а що лише чиясь інтерпретація.всі за цим рукописом полюють, у кожного свої мотиви, і ніхто до кінця не викликає довіри. через це історія тримає в тонусі.моментами через кількість персонажів можна трохи губитися.книга смілива.вона не для всіх, особливо якщо є чутливе ставлення до релігійних тем, бо тут їх переосмислюють доволі різко🫣мова окремий кайф.дуже жива, майже як поезія.🤌🏻відчутний феміністичний вайб, жінки тут сильні, складні, суперечливі.вони ведуть гру, змінюють хід історії і при цьому залишаються живими і справжніми.смілива, багатошарова історія, яка змушує сумніватися, ставити питання і ловити себе на думці, що правда не завжди очевидна.8/10⭐️

Мені важко слухати трукрайм-подкасти — для цього потрібно бути максимально зосередженою, а моя увага може розсіюватися.Я майже не дивлюся трукрайм-відео — часто-густо вони просто не тримають мене до кінця.Проте сам жанр трукрайму не може не хвилювати.Тому коли я побачила Вбивчих письменників Саші Павлової — пазл склався. Трукрайм + книга + письменники. Ну як тут людині, яка любить книги, пройти повз?І знаєте, це той випадок, коли формат справді спрацьовує.Маленькі ремарки авторки на початку кожної справи додають книзі особистої залученості. І від цього вона тільки виграє. Дуже відчутно, як Саші подобається те, про що вона пише (у плані жанру, звісно).Найбільше у книзі чіпляє те, як під одним словом «вбивця» зібралися абсолютно різні люди — і ти реагуєш на них теж по-різному.Когось відверто зневажаєш.До когось відчуваєш огиду.Чиясь історія викликає сум.А від когось — буквально холоне кров.І ця різність емоцій вражає.Вбивчі письменники — це наче дерево вбивств, де від однієї центральної теми злочину відгалужуються окремі історії кожного вбивці, а від них — ще дрібніші гілки: написані книги.І в цьому дереві кожна історія, як і кожна гілка, — унікальна. Не існує двох однакових.Перед прочитанням книги Саші Павлової я бачила відгуки, у яких писали:❌ «хотілося більше психологічних портретів»❌ «не всі з цих вбивць — справжні письменники, оскільки написали свої книги вже після скоєного»І з цим я не погоджусь.По-перше, авторка на початку книги чесно говорить, що не робитиме глибоких психологічних розборів. І це не мінус — це чітко окреслена рамка. При цьому вона не ігнорує причинно-наслідкові зв’язки, що призвели до скоєння злочину.По-друге, якби кожного вбивцю-письменника розбирали на рівні повноцінного психологічного дослідження — це була б зовсім інша книга. Значно більша і складніша для сприйняття.На сайті видавництва є можливість придбати книгу разом із листівками з фігурантами кожного розділу. Особисто я раджу саме так і зробити. Вони додають атмосфери й роблять досвід знайомства з Вбивчими письменниками повноціннішим — особливо тому, що фотографії злочинців на них надруковані в кольорі, на відміну від тих, що в самій книзі.У результаті Саша Павлова втримала бездоганний баланс: читач дізнається історію, її передумови й наслідки, а також отримує своєрідну комунікацію з авторкою через її власні невеликі роздуми.І все це — у комфортному обсязі, з чорно-білими фотографіями та деталями справ.Кайф. Мені взагалі більше нічого від цієї книги не потрібно було. Саша відкинула всю мішуру, але й не перетворила текст на енциклопедію.Я навіть зловила себе на думці, що не знаю, чи наважилася б сама видати таку книгу, якби вона потрапила до мене в руки.Але видавництво @ouroborosbooks наважилося — і, здається, не прогадало.Наприкінці не залишу вас без довколакнижкової цитати:Вона дуже любила свого малюка, але читати й писати любила більше, тож часто замикалась у кімнаті з книгою або сидячи над черговим рукописом, нехтувала справами, що чекали на неї в реальному світі. Це було настільки пристрасне захоплення, що ніщо не могло змусити її відірватись від нього — ані плач дитини, ані занедбаний будинок, ані голод. Саші Павловій @sashas_reads повага за таку кропітку роботу 💪🏻

«Ave Maria» Артем Попик 👼aka єдиний бук ревʼю, під який доречно слухати «Catharticus» Jerry HeilДва таймлайни, багацько персонажів і POVs, феміністський меседжинг, глибоко релігійним людям варто відійти від екранів сторінок. Вирок: мені сподобалось!Традиційно, про сюжет писати не буду, це можна і так загуглити.Що ЄС:☁️ Історія розгортається таким собі багатоголоссям. У кожному розділі кілька разів змінюється POV, але в кожного персонажа унікальний і відчутний tone of voice в залежності від характеру, віку, бекграунду, рівня освіти і тд. Ці голоси дуже майстерно прописані. Та і загалом відчувається, коли у автора хист до письма. Текст пливе, не перевантажений, але красивий.☁️ Бачила різко негативний відгук про книгу через надмірну кількість секс-сцен. Їх, справді, багато. І це не про хот чи спайсі контент, а про такий, що для гидливих людей може бути ту мач. Але для мене вони були логічними і доречними. Вони були частиною сюжету і його рухали, а крім того розкривали контекст і становище персонажів і жінок зокрема. Був секс у розрізі кохання, задовлення, влади, і валюти теж. ☁️ На диво, автор-чоловік дуже круто розкрив феміністичну тематику. Для мене одна з ключових тем була, що жінка, навіть Діва Марія, не обмежується однією роллю і не свята мати-берегиня. Вона живе і помиляється. Мені також був важливим момент про домашнє насилля і як в контексті 19 сторіччя деякі персонажі (монашки by the way) приходять до того, що «підставляти другу щоку» то дурня, терпіти це не треба і самозахист не має каратися.☁️ Сюжет челенджить релігію як інституцію, демонструє, як можна маніпулювати правдою і сенсами, засуджує жорстокість, яка присутня в християнстві (і не тільки!) до усіх, але жінок особливо. Ну мед! Що НОУ:👉 Все ну надто гарно зійшлося в кінці. Хепі енди роздавались, як гарячі пиріжки. Я би хотіла складнішої розвʼязки, ніж це.👉 На обкладинці зазначено, що книга з серії «Детектив/трилер», там, як на мене, не дуже багато одного й іншого. Мені читалося більше, як історичний роман з магічним реалізмом (чуть-чуть, бо Христос все таки воскрес).Це історія, де кожен знайде щось для себе. На книжковому клубі по ній люди зачитували багато цитат, що їм запали, про теми, які я навіть не згадувала у цьому відгуку: пошук сенсу в існуванні, наприклад. То не найкраще прочитане евер, але дуже рекомендую.#performative_відгук

📗📙"Імена тих жінок" Ольги Фаль - збірка розповідей про жіночі долі у польській в'язниці. Пронизливо, легко, смішно, щемко, важко. ⭐️ Оцінка на Goodreads 4.73 , і я буду солідарна. Це дуже цікава історія, яка на нашому книжковому ринку — просто ковток свіжого повітря. Дуже нетривіально та глибоко. 📚📚📚 Кожна історія наче глибокий колодязь: на перший погляд — нічого особливого, але варто зазирнути в середину, і тебе наповнюють звуки, запахи, темні секрети та справжнє людське життя. Читаючи, ти фізично відчуваєш настрій кожної історії. 💕Не дивлячись на всі жахи, які описує Ольга, читається дуже легко. Хоча моментами тебе пробиває на "боже, який пиздець", але оповідь життєствердна, і це тільки додає реальності тексту. Тут все, як у житті: моментами "або ти, або тебе", моментами "розмотатись і не вилазити з-під ковдри", моментами "а що мені тепер всратись і не жити?"✏️"Імена тих жінок" — це нагадування про те, що кожна жіноча історія варта того, щоб бути почутою, а кожна жіноча доля — непроста.Дуже-дуже рекомендую 📖#відгуки_Книжкової_Frau#українська_література#нонфік#інтеграція

🧡«Імена тих жінок» Ольга ФальЯ бачила безліч відгуків про цю книжку. Мені здається всі, чи майже всі, вже писали щось, щось коментували, щось фотографували… тому буду лаконічною«Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.» 🦋Почну з того, що я а шоці як авторка змогла відкрито про це говорити.Не в плані, що там «ой стидно», а в плані, що вона наважилась ще раз все пережити коли писала книжку. Бо одне це сісти побалакати з друзями/знайомими і зовсім інше заново пірнути з головою в ці всі події. Читати, перечитувати, переписувати, згадувати…Книжка змальовує портрети жінок в Люблінському СІЗО та емоції самої авторки. Правда, я б не відмовилась почитати про саму судову систему в Польщі. Бо коли я читала книжку, я заїба достала всіх доступних в моєму колі юристів на тему: «а ось гіпотетично, є така ситуація, що там могло бути?» ✖️Я опущу всі юридичні деталі, які мені пояснювали, але цікавість свою я задовольнила. Але це лірика і відступ від теми, а ось те що справа йшла аж 6 років (а могло, спокійненько, і більше) Це жесть. 6 років емоційних гойдалок. Людина вийшла з СІЗО під заставу. І ще ШІСТЬ бляха років постійного стресу. 🦩Що ще цікавого сказати? Коли читала книжку, згадала, як колись чула веселі історії на тему: «які круті вʼязниці закордоном». Загалом, ці люди, що подібне глаголять, у мене завжди викликали багато питань…Бо, якщо це ніяк не повʼязано з твоєю професійною діяльністю, то що змушує тебе на повному серйозі дивитися вʼязниці закордоном?! Так ось, авторка в свої 23 роки, молода дівчина з гарної родини, потрапляє в СІЗО в Польщі *знову згадала розмови про те, які класні вʼязниці в Польщі🤨*де стикається з клопами ‼️ наглядачами які перевіряють, як її справи в камері ‼️, відверто поганими умовами життя ‼️, обмеження доступу до ліків ‼️… ну просто капець ситуація. І СІЗО, навіть в Польщі, це аж ніяк не курорт де ти читаєш книжки в кімнаті і періодично ходиш погуляти на подвірʼї Тож, книжку читати цікаво. Мені здається, я раніше нічого подібного не читала. 🦋Такі історії я чула від знайомих, що служать Феміді, але не читала їх у книжках.Руда стерлядь про книжки

«Адресатка померла» Євгенія Ярошинська#читливий_відгук288 с.Сьогодні нарешті майже немає у стрічці оцих «свято весни та краси 🌷», натомість соцмережі рясніють ситуативами про права жінок та рівність.У цей день символічно дочитую нову книжечку видавництва «Уроборос» «Адресатка померла». Це збірка новел Євгенії Ярошинської. Передмова до видання починається так: «Євгенія Ярошинська була не просто письменницею, а жінкою, яка наважилася писати, коли від неї чекали мовчання». Коли я читала її новели, постійно зʼявлялася думка: «Та це ж Квітка-Основʼяненко, якби був жінкою!». І «О, вайбик Федьковича і Марка Вовчка». Письмо авторки (як на мене) сформовано поєднанням таких рис:🖋️ Психологізм🖋️ Жіноча перспектива🖋️ Етнографічність (Буковина)🖋️ Емоційність і співчуття до героїв, ліризм Щодо новел — вони всі доволі цікаві, тримають увагу, і навіть величезна кількість діалектних форм не робить їх важкими до прочитання (звісно, є імовірність того, що так було тому, що діалектологія була моїм улюбленим предметом в універі, але тим не менш ☺️). * Для тих, кому діалектологію не викладали — не переймайтеся, редактори гарненько попрацювали над примітками Особливо здивував один твір, який сильно нагадав «Священника» від КСД 🤭 Такий собі цнотливий буковинський варіант.Загалом мені дуже сподобалося. Я взагалі вважаю, що доля чудесним чином підсовує мені найкращі книги у цьому році. Тож, раптом любите українську класику — ідіть почитайте, тут дуже цікаво Мої улюблені твори зі збірки:⚜️ Гість⚜️ Жіноча люба⚜️ Вірна люба⚜️ Брати ⚜️ Проклятий млин⚜️ Золоте серцеІ це 5/5Тож вітаю жінок з Міжнародним днем боротьби за права жінок і закликаю знайомитися із творами тих, кого майже не видавали, проте вони залишили нам свій спадок в архівах, який завдяки окремим видавничим ініціативам тепер можна почитати і пізнати ⚜️

Ave Maria, Артем Попик 🌟Підліткою я обожнювала Дена Брауна, тому, звичайно, у дорослому віці не могла пройти повз художню книгу про церкву та її брудні таємниці, ще й від українського автора. І хочу сказати, що це було достобіса гарне рішення.Початок книги шокуючий і часто огидний, але разом з тим неймовірно цікавий — такою трошки нездоровою цікавістю, коли з одного боку «фу», а з іншого — очей не відводиш. Разом із книгою в подарунок йшла індульгенція. Так-от, вона вам знадобиться, тому що перші сто сторінок мають достобіса еротичних сцен. Але що цікаво: вони описані так буденно й так міцно вшиті в канву сюжету, що десь після третьої практично перестають кидатися в очі й перетягувати на себе увагу. І це досить цікавий літературний прийом.Взагалі книга має нелінійну структуру: дві часові лінії, POV-и декількох персонажів — встигаєш побачити історію з різних кутів і почути різні думки. Поріг входження через це трошки вищий, але коли звикаєш, то це дає змогу глибше зрозуміти історію.Власне про історію… Про що ж ця книга? Я довго думала над цим питанням, і практична відповідь особисто для мене така: якщо вже випала доля народитися жінкою, то слава богу, що у двадцять першому столітті, а не у дев'ятнадцятому. Не жартую. А якщо серйозно, то ця книга про жіночу стійкість, про вміння виживати й залишатися вірною собі навіть у найтяжчих обставинах, про силу духу, яка захоплює. І я дуже вдячна авторові за кінцівку — вона відчувається такою правильною.Єдине, що мене спантеличило, чого я так і не зрозуміла і за що зняла бал, — це дуже різна тональність початку й кінця книги. І я не про події, що розгортаються: початок місцями шовіністичний і досить мізогінний, а дочитувала я цю книжку з відчуттям, що її писала жінка — настільки глибоко й тонко вона описує жіночу душу.В цілому це класна, дуже цільна історія, подана в неординарній формі, з цікавою детективною складовою, крутою атмосферою та персонажами на яких не байдуже. А Апокриф Марії заслуговує окремої відзнаки — це моя улюблена частина книжки.Тож, якщо ви готові до літературних провокацій, не боїтеся відвертості й хочете побачити знайомі релігійні мотиви під зовсім іншим кутом — щиро раджу. Ця книга точно залишить по собі довгий посмак і бажання ще раз перечитати окремі розділи.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись