Telegram statistics channel - @nt_orthodox

Лк. 2:22-40²² І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,²³ як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.²⁴ І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.²⁵ Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.²⁶ Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.²⁷ І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,²⁸ він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:²⁹ нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,³⁰ бо бачили очі мої спасіння Твоє,³¹ яке Ти приготував перед лицем усіх народів,³² світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.³³ Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.³⁴ І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —³⁵ і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.³⁶ Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;³⁷ вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.³⁸ Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.³⁹ І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.⁴⁰ Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.

Початок 👆Вірую, Господи, та Ти утверди віру мою.Уповаю, Господи,але Ти зміцни надію мою.Я возлюбив Тебе, Господи,але Ти очисти любов моюі зроби її полум'яною.Сокрушаюсь, Господи, але Ти вчини,щоб я примножив покаяння моє.Шаную, Господи, Тебе, Творця мого,зітхаю за Тобою, призиваю Тебе.Ти ж спрямуй мене мудрістю Твоєю,захисти та зміцни.Віддаю Тобі, Боже мій, думки мої,нехай спрямовуються вони від Тебе.Нехай діла мої будуть во ім'я Твоє,і бажання мої нехай будуть у волі Твоїй.Освіти розум мій, зміцни волю,очисти тіло, освяти душу.Хай побачу гріхи мої,хай не зваблююся погордою.Допоможи мені перемагати спокуси.Нехай славлю Тебе у всі дні життя,дарованого мені Тобою.Амінь.Частоту причащання встановлювати варто у згоді з духівником, але заздалегідь потрібно готуватися до спільного причастя у Великий Четвер, день Тайної Вечері.8. У дні Посту надзвичайно важливо посилити молитву за інших. Не пропускаючи жодного випадку, коли хтось хворий, униває, відчуває труднощі: тоді-бо треба негайно за нього помолитися, наскільки вистачає сил і часу.9. Потрібно скласти список особливо шанованих святих і протягом Посту частіше звертатися до них, як до живих, як до помічників та друзів, ставити їм свічки, молитися перед їхніми іконами.10. Треба остерігатися нерівномірности: злетів та зривів. Саме від цього захищатимуть спокійні та систематичні молитовні роздуми. Слід заспокоюватися при проявах зайвого духовного захоплення, пам'ятаючи, як часто у ньому бере участь не дух, а пристрасть. Це допомагає вберегтись і від провалів.Читати онлайн

База від архієпископа Сумського Никодима (УПЦ КП). Шкода тільки, що УПЦ КП уже не має впливу. Ну з ПЦУ все ясно. Але от чому УПЦ не підіймає цю тему ніколи? Інколи здається, що в УПЦ навіть радіють поширенню содомії та всіх інших безбожних речей в Україні, щоб сказати: "Бачите, а ми ж казали, ми ж казали, скинули помазаннника Януковича, відділились від РПЦ, тепер отримуйте". Тільки така позиція не враховує того, що в цій країні жити їм також і їхнім дітям, уже не говорячи про безумовний обов'язок християнина чинити опір поширенню гріха. (До речі, перший ґей-парад в Україні відбувся за Януковича)."Сьогодні ми вже чуємо, від провідних православних церков, які «йдуть в ногу з часом» задля задоволення своїх церковно-політичних амбіцій, про те, що содомський гріх насправді не є гріхом, натомість є чимось природним, і в цьому ми бачимо повторення описаного в Писанні: «Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд» (Рим., 1:25-27).Нині ми чуємо вимоги про узаконення так званих «одностатевих шлюбів» і, на превеликий наш жаль, не бачимо фактично жодного спротиву цьому з боку православних архиєреїв. Понад те, ці вимоги подекуди підтримують ті, що оманливо називають себе християнами, і навіть ті, що звуть себе священниками та єпископами.Православна Церква Христова, натомість, має незмінну позицію з цього питання, що була висловлена і у Старому Заповіті: «Не лягай з чоловіком як з жінкою: це мерзенність» (Лев., 18:22), і в Новому: «Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують» (1 Кор., 6:9-10). Відступництво від цих слів Писання та нехтування ними викликає глибоку скорботу. Тому закликаю схаменутись, тих хто чинить беззаконня, залишити ганебні та гріховні діла свої, стати на шлях боротьби з гріхом й пристрастями своїми і перебувати з Господом Богом нашим Ісусом Христом. А тим провідним православним церквам, що «йдуть в ногу з часом» та потурають гріху хочу сказати – згадайте, що сказано в Писанні про тих, хто гріху потурає: «Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють» (Рим., 1:32). Те, що ви чините, є діло справжньо сатанинське, за яке належить вам не лише потрапити в огненну геєну в житті загробному, але бути проклятим у житті земному". Принагідно нагадуємо, що архієпископ Никодим збирає гроші на придбання приміщення для православної семінарії, деталі за посиланням: https://www.facebook.com/100086204270291/posts/882882787928522/?rdid=SnjMAjA0EaJcWMVV#

Священномученик Володимир (Богоявленський), митрополит Київський і ГалицькийПро цього святого адмін дізнався недавно, що досить дивно — чомусь про нього майже не згадують в УПЦ КП і ПЦУ. Можливо тому що він не був в УАПЦ, мав великоросійське походження, а більшовики все одно його вбили.Увечері 25 січня (7 лютого за новим стилем) 1918 року п’ятеро озброєних солдатів на чолі з матросом увірвалися до покоїв владики в Києво-Печерській Лаврі і, давши йому на збори трохи більше пів години, вивели митрополита Володимира спочатку на лаврський двір, а потім за Економічні ворота Лаври.У свою передсмертну хвилину в молитві до Господа митрополит просив: "Господь вас хай простить". Благословляючи їх обома руками, владика прийняв мученицьку кончину.Почавшись у період правління Центральної Ради, слідство інтенсивніше продовжилося після приходу до влади 29 квітня 1918 року гетьмана Павла Скоропадського, який високо шанував убитого ієрарха. В акті медичного огляду тіла убитого митрополита зафіксовано, що архіпастиря розстрілювали розривними кулями і кололи холодною гострою зброєю.Поховали митрополита Володимимира в Хрестовоздвиженському храмі, що на території Ближніх печер Києво-Печерської лаври. А в лику святих архіпастиря-сповідника було прославлено влітку 1992 року.У тому ж році було відкрито для вшанування і його чесні мощі, які зараз почивають в Благовіщенському храмі Дальніх печер, поряд з мощами святителя Павла Конюшкевича.По́двигом до́брим, я́ко святи́тель Христо́в, подвиза́лся єси́, ві́ру правосла́вную непоро́чно соблю́л, во дні гоне́нія лю́таго мучи́телей преще́нія не убоя́вся, священному́чениче Влади́мире, я́ко первому́ченик Стефа́н, убива́ющим тя рекл єси́: Госпо́дь да прости́ть вас. Сего́ ра́ди угото́вася ті віне́ць пра́вди, єго́же да возда́сть Госпо́дь моли́твами твої́ми всім почита́ющим тя.НТП

Архієпископ Іона (Черепанов):Митар, як знаємо, це податківець, буквально грабіжник на той час. Якщо порівняти з нинішніми реаліями, це дядько із золотою цепурою на шиї, а на вулиці на нього чекає нова AUDI, поки він зайшов до храму.Фарисей — релігійний фанатик. Людина, яка багато постить, віддає десятину, виконує всі розпорядження старозавітного закону.Якщо ми зрозуміємо це, то сьогоднішній євангельський уривок заграє зовсім іншими фарбами. І якщо раніше ми могли ототожнювати себе з митарем, який б'є себе в груди і каже: «Боже, милостив буди мні, грішному», то тепер, як ми розуміємо, нам все-таки потрібно ототожнювати себе, скоріше, з фарисеєм. Він прагне жити праведно, поститься, виконуючи всі встановлення закону, і, бачачи корупціонера, що заплив жиром, природно унічижає в серці цю людину, кажучи: «Господи, дякую Тобі за те, що я не такий, як він».Ми також можемо собі уявити, як корупціонер, який утискує свій народ, заходить у храм Божий і його торкається благодать. Він із жахом усвідомлює, що собою представляє, і від жаху, до чого він дійшов, не може навіть підвести очі до Господа, тільки стоїть у притворі, не сміючи пройти далі, б'є себе в груди і просить: «Боже, милостив буди мні, грішному».Ми читаємо в Євангелії, що митар вийшов більш виправданим, ніж фарисей. Тобто не сказано, що фарисей засуджений, бо він справді мав чесноти, але він порівняв себе з конкретною людиною і згрішив возвеличенням.Потрібно дійсно дякувати Господу за всі благодіяння, які Він чинить нам. У тому числі через те, що ми знаходимося в Його Церкві і можемо, за Його благодатними дарами, жити по-Божому. Але, Боже, борони нас возвеличуватися над будь-ким. У нас, можливо, немає гріхів корупції чи крадіжки, але є безліч інших гріхів, за які нам соромно звести очі горі. Кожен з нас має масу гріхів, за які неминуче буде засуджений на Страшному Суді Божому.НТП

Забутий священник: лист з російської в’язниці о. Костянтина МаксимоваДорогі друзі, мама ув’язненого росіянами священника Костянтина Максимова передала Софійському братству лист свого сина — лист до тих, хто пам’ятає про нього, і до тих, хто про нього забув.«Вітаю вас, мої дорогі!Настав 2026 рік. Ще один рік нашої розлуки. Майже чотири роки минуло з нашої останньої зустрічі. Для мене це дуже багато. Вочевидь, найближчі роки мені все ж доведеться провести в цьому місці. З болем доводиться спостерігати, як деякі з наших хлопців втрачають віру і надію на те, що вони невдовзі повернуться додому, на Батьківщину…Ви знаєте, що за час свого перебування «в узах і ув’язненні» я неодноразово звертався до церковних ієрархів. Однак ніхто з них жодним чином не відреагував і не підтримав мене в цій ситуації. Лише митрополит Єфрем знайшов час і можливість зв’язатися з мамою та підтримати всіх нас. Тоді ця увага владики була співмірна з пасхальною радістю. Чуючи, як тут мусульмани і протестанти отримують листи підтримки з усього світу, я, спостерігаючи за цим, сподівався отримати хоча б якусь відповідь чи звісточку від свого Предстоятеля та від тих, до кого звертався з ув’язнення. Інколи з’являються думки, що ми справді нікому не потрібні й про нас забули, як нам це тут навіюють. Але в глибині душі я не можу з цим змиритися і прийняти це…У зв’язку з цим у мене виникає питання до свого Предстоятеля: Ваша Блаженство, а Ви знаєте, що я у в’язниці? Увесь цей час я сподівався почути від Вас слова підтримки, втіхи. Але у відповідь — тиша.Мені дуже шкода, що так сталося. Прошу ваших молитов.ВК-10, м. Саратов, 19.01.2026 р.»

Початок 👆1926 рік. «7 січня. Щороку відбувається в ці дні мовчазний, але запеклий бій. Влада об'являє Різдво по старому стилю робочим днем – обиватель (робітник і службовець) мовчки це приймає, але робить усе, щоб на роботу не вийти. Йдуть навіть на хитрощі. Наприклад, зрікаються святкувати Різдво по новому стилю — і совітські газети тріумфують, добачаючи в цьому антирелігійність, — але з умовою святкувати потім день за власним вибором і вибирають той день, на який припадає Різдво по старому стилю. Так само з торгівлею. Вчора нібито був день не торговий і всі торгували; зате сьогодні - ніби будень — і на базарах ні лялечки, так само й крамниці всі зачинені. Не розумію, що за охота давати бій на цьому пункті з явним нахилом до поразки. А тим часом це уперто з року на рік пророблюється з однаковим результатом. Сьогодні, напр[иклад], школи одчинені і по класах сидить 3-4 чоловіка учнів. Решта не приходять. Уважається проте, ніби наука відбулася. Учителі, певна річ, мусять іти до школи. Кому цей самообман потрібний?»1928 рік. «7 січня. Різдво. Всі на службі, на роботі і лаються та никають з кутка в куток, щоб швидше покінчити осоружний службовий день та податися додому або в гості. Не розумію, кому потрібна цяя комедія роботи? Хіба ad majorem комунізму gloriam...9 січня. Колядки в Софії. Народу повнісенько, так що не те яблуку - гороху ніде впасти. Чудові мелодії лунають під високим склепінням і настроюють зібраних на урочистий, піднесений тон. Концерти з колядок, що так чудово проходили колись у Кошиця, тепер заборонено, і в результаті повнісінька церква людей, - мабуть, для більшого тріумфу антирелігійної пропаганди: і знову важко зрозуміти безглузду заборону, що призводить до цілком протилежних наслідків.Джерело: Єфремов С.О. Є92 Щоденники, 1923-1929. - К.: ЗАТ «Газета «РАДА», 1997.НТП

Зараз придумують, що давній український звичай окунатися в воду на Водохреща заохочувала радянська влада. Однак бачимо буквально протилежне. Біси завжди бударажилися на кожне православне свято - як зараз, так і в більшовицькій країні, змушуючи одержимих людей всіляко поливати брудом усе пов'язане з вірою, що зацікавлює широкі маси, щоб знищити будь-який зв'язок людей із Церквою. Біси хочуть бачити Церкву нікому не потрібним, ні на що не здатним гуртком одержимих гординею нетакихяквсі фарисеїв. А особливо на Водохреща, коли люди хочуть окунутися, як казав св. Іоанн Златоуст, у "святій купелі приготованій дияволу на погибель".Стаття в радянській пресі з нагоди Водохреща у Києві, що вийшла у лютому 1928 року під назвою «Опіум для Народу в Дніпровських водах»«Небезпечна для здоров'я традиція, зв'язана з релігійними забобонами, - купатись на водохрестя, як бачимо, живе й досі. Втративши свій релігійний зміст, це перетворилось для спортивних «орлів» на своєрідні змагання. На нашій світлині один з таких «орлів» перед пірнанням у крижану воду Дніпра».НТП

Молитва, названа у Василівці «лемківський Отченаш»Записано від Емілії Дичко, народженої 1942 року у Висовій, Горлицького повіту, яка проживає у Василівці, Березанського району, Миколаївської області, куди була переселена в рамках депортації лемків радянською владою в 1952р. (до того вони вже були переселені на Тернопільщину з Лемківщини в 1940-х роках). Запис здійснено після недільної літургії в місцевій церкві.Молитву записав на початку 2000-х Мирослав Пецух — польський етнолог, автор праці «Tożsamość kulturowa Łemków w zachodniej Polsce i na Ukrainie».„Odkal soneczko schodyttam Panienka Marija po świti chodyt.Jak-że ona ne ma po świti chodyty,jednoho synoczka mała i toho jij wziały,na horu poweły, twerdo powiazały,ostrymy nożamy serce probywały,dla was krowcia tekła prominiamy,a za koho, za wszytkych hrisznych christyjaniw.Pozlituwly sia z neba anheły,światu krowciu pozberały,popid nebesa z niom litały,wszytky duszeczky sia tiszyły,ne wszytky sia tiszyłykotoryji witcia i matir ne szanujut.W nedilu raneńko zadzwonyły try dzwony,do neba sia dwery otworyły.A kto totu mołytońku hwaryt i hwaryty bude,o nim nygda Hospod Boh ne zabude,szto najlipsze i najpotribnijsze mu dast,a po smerti wizme do neba.Wo imia Otcia i Syna i Świataho Ducha Amin”На фото церква св. Миколая у Бодруджалі 1658 року (Словаччина) — прототип храмів лемківського типу. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 2008 р.НТП

Мф. 2:13-23¹³ Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.¹⁴ Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет¹⁵ і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.¹⁶ Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.¹⁷ Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:¹⁸ голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.¹⁹ Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті²⁰ і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.²¹ Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.²² Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.²³ І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.