📚 Непозбувний книгочитун

Видавництво Старого Лева прислало нову книжкову шафу трохи своїх новинок. 1) "Ангел і осел" Василя Махна - це наша "висока полиця". "Багатошарова історія мандрів і повертань, пам’яті й творчості, глибоких сенсів і символів". 2) "Цукерниця" Тетяни Стрижевської - родинна сага, у якій події у Києві початку ХХ століття і події в сучасному Києві зшиваються в єдину історію. 3) Руфі Торп "У Марго фінансові проблеми" - дівчина заводить роман із викладачем англійської, який закінчується вагітністю. Від безвиході вона вирішує створити акаунт на OnlyFans і публікувати власний еротичний контент. Стає популярною, але ціна такої слави - так собі; 4) Женева Роуз "Ідеальний шлюб" - історія про шлюб успішної адвокатки з не дуже успішним чоловіком, який, поки жінка працює, заводить собі коханку. Далі буде вбивство (причому, вбивають, на диво, не чоловіка, а мали би!) 5) "Зуби, зубиська і зубенята" - ціла енциклопедія української авторки про зуби. Дуже актуальна зараз тема для моєї шестирічки. 6) "Крамничка жахів і зниклі зуби" - історія про вампіра, який загубив зуби і тепер відчуває себе не справжнім вампіром. Має бути дуже весело 😄6) Слава Світова "Гусінь, яка хотіла стати письменницею" - дитяча книжка про гусінь, яка захотіла стати письменницею 😄#приїхало Доведеться читати, бо складати все одно вже нікуди 🤷

Ух ти, яку прикольну подію влаштовує "Лабораторія" цієї неділі! Презентація книжки + живий музичний виступ + модерація Саші Кольцової ("Крихітка") 😍Таким чином презентуватимуть книгу «Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського». Це розмова про українську музику 1920–30-х років поза радянською оптикою. У центрі — Борис Лятошинський: композитор, який працював в умовах цензури й постійного вибору між мистецтвом і компромісом. Спікерками будуть авторки цієї книжки: Ірина Тукова — музикознавиця, дослідниця української музики ХХ–ХХІ ст., співзасновниця Фундації ЛятошинськогоОлена Корчова — музикознавиця, дослідниця історії музичного модернізмуМодераторка:Саша Кольцова — фронтвумен гурту «Крихітка», культурна та громадська діячкаПоговорять про: - «нерадянське» прочитання української музики ХХ століття;- Лятошинського як постать вибору, а не лише «класика»;- повернення композитора в український культурний контекст А камерний ансамбль NotaBene Chamber Group виконає Струнний квартет Бориса Лятошинського. Тобто ви не тільки послухаєте про композитора, а й почуєте його музику 😊.book.ua space, ВДНГ Павільйон 6 10 травня13:30приходьте, буде чудово! пост #направахреклами

Чи реально жити лише з книжкового перекладу? 📚💸Коротка відповідь: так.Довга відповідь: усе трохи складніше, ніж здається на перший погляд.У нашій справі дохід тримається на «двох китах»:1️⃣ Ставка/тариф за сторінку.2️⃣ Середня продуктивність (скільки часу ви реально проводите за текстом).Обидва показники мають свою межу. Рано чи пізно кожен перекладач впирається у фінансову стелю, пробити яку вкрай важко.🧮 Трохи математики (ідеальний світ):При помірному темпі реально перекладати 7–10 сторінок на день (близько 18 000 знаків із пробілами). У вакуумі це 300 перекладацьких сторінок на місяць — обсяг середнього роману, як-от «Доторк темряви» або «Зайчик».Рахуємо за тарифами:• 180 грн/ст. = 54 000 грн• 200 грн/ст. = 60 000 грн• 250 грн/ст. = 75 000 грнНа перший погляд, цифри навіть дуже приємні. Однак, це одна з найпоширеніших помилок початківців: вважати, що все складеться ідеально і вони зможуть видавати щодня однакову кількість сторінок, забуваючи, що переклад лише перший етап підготовки тексту.️📉 Чому ці цифри варто ділити на 1,5 або 2?Більшість розрахунків не враховують час на саморедагування, вичитку та роботу з правками редактора. Це величезний шмат роботи, за який не платять окремо, а часу нерідко потребує стільки ж, скільки і власне переклад.⏳ Гонорарний «касовий розрив»Гроші не приходять на картку щомісяця. Стандартна практика (і в нас, і за кордоном) — виплата протягом 20–45 днів після здачі проєкту або підписання акту.Що це означає на практиці?Ви працюєте над книжкою 2–3 місяці + 1 місяць чекаєте на оплату. Весь цей час (від 3 до 4 місяців) вам потрібно за щось жити, платити за оренду та комуналку, купувати каву, а також корм для улюбленця. Без додаткового джерела доходу або гарної фінансової подушки це зробити можливо, але вкрай складно. Хоча іноді з видавництвом можна домовитися про здачу тексту і виплату гонорару частинами.#що_де_як_куди_і_звідки #оплата

Якщо підете на постановку Малого театру по "Доктору Серафікусу" Домонтовича, закладайте 3+ годин (з невеличким антрактом). Я не дуже була до цього готова 😄 Але вистава сподобалася.Жива музика на сцені (причому, музиканти кілька разів "розбивають четверту стіну" та їдять пиріжки і співчувають герою). Прикольна гра зі світлом. Актори емітують звуки, трохи залучають публіку, Ірця рахує від 1 до 100 (і це не нудно слухати!). А в якийсь момент актор, що грає Корвина, каже "Я актор, що грає Корвина, але зараз я вас перенесу в інший час..." і вводить в контекст, що між частинами сюжету пройшло 10 років ) Ще був гумор (якого в книжці наче нема), але якщо я правильно зрозуміла задумку, йдеться про те, що глядачі, піддаючись цим жартам і кумедній грі, невільно стають трохи булерами асоціального героя. Ти розумієш, що йому гірко від оцієї незграбності та невміння комунікувати, але водночас чуєш сміх (та й сама смієшся, що вже там). І ще сильніше розумієш, як його (не)сприймає суспільство. Бо роль суспільства тут граєш сама. І це створює дивні відчуття - я б сказала, навіть трохи гидкі, але так (напевно) і задумано. Для мене в цьому був особливий прикол цієї вистави.Сподобалося, як актору вдалося зіграти асоціальність Комахи та як показали Вер (та сама акторка періодично ставала п'ятирічною Ірцею). І ще сподобалося, що педофільські нотки, які можна при бажанні відчитати у творі, в спектаклі зовсім відсутні )) Бо я трохи боялася цієї неоднозначності, коли йшла на виставу ) Тут дуже тонка грань, яку легко необережно перейти. Не перейшли ) А ще переконалася, що такі вистави краще дивитися саме після читання книжки. "Доктора Серафікуса" ми навіть розбирали на клубі, тому це був той рідкісний момент, коли я добре пам'ятаю сюжет. І порівнювати, як на сцені втілили цей сюжет, а не просто дивитися виставу по якомусь нечитаному твору, далеко не все розуміючи - це зовсім різні враження.На червень ще є квитки, якщо що ;)Спонсор мого перегляду вистави - чоловік, який цей час героїчно сидів вдома з дитиною, яку ми не придумали, куди діти. А міг би дивитися постановку свого улюбленого Домонтовича, навіть квиток мав! Уявіть цей рівень самопожертви! (типу у нього був вибір 🫢).

Хто тут по мистецтву? У "Стилета і стилоса" вийде книжка про українського художника Всеволода Максимовича, з репродукціями його картин: як найвідоміших, так і ексклюзивних. Частина з цих репродукцій вперше презентована назагал, адже сто років вони не мали встановленого авторства Максимовича і були заховані в музейних фондах. 🤯.Книжка називається "Всеволод Максимович. Вічна молодість мистця". Написала мисткиня, київська художниця-графікеса Надія Харт (вона, до речі, була співавторкою книжки «Столиций Київ»). Як не дивно, це перша книга, написана про цього художника. В ній сплелися його біографія, історичний контекст і мистецтвознавчі пригоди дослідниці.Ким насправді був драматичний і вічно юний художник Всеволод Максимович? Кого з українських аристократів ми легко могли б зустріти в «саду богів» і що ми знаємо про полтавський декаданс? Читайте! (або хоча б купіть і подивіться репродукції, а прочитаєте якось потім 🌚). Ціна за передзамовленням – 550 гривень (потім буде 650). Приїде з друку наприкінці травня.Замовляйте на сайті. пост #направахреклами

Хочете підтягнути англійську в колі книголюбів, обговорюючи "Бріджертонів"? Є пропозиція ;) Оксана Грушевська викладає англійську, серйозно вивчала літературу (так, включно з Шекспіром 😄), а під час повномасштабної війни перевідкрила для себе художні книжки — і зрозуміла, як сильно нам зараз потрібні теплі спільноти і прості радощі. Тому вирішила запустити англомовний книжковий клуб. Перші зустрічі будуть по серії "Бріджертони". Чому вони? Бо це легка романтика, гумор, Regency era і несподівано глибокі питання про стосунки та суспільство. Ідеально для рівня B1+.У клуба є два формати, для людей з різною кількістю часу: Simple (500 грн). Спільний чат для живого спілкування під час читання + одна зустріч наприкінці місяця. Читаєте у своєму ритмі, але разом.Deep Dive (2000 грн). Для тих, хто хоче справжнього занурення: — 4 зустрічі (книгу ділять на частини) — зустріч-знайомство перед стартом — окрема зустріч «фільм vs книга» — квізлети по словах. Гарно підійде для тих, хто ще не наважується розпочати читати англійською. Повний мовний і психологічний супровід викладачки упродовж всього читання.Групи будуть до 6 людей — щоб кожен міг говорити, а не лише слухати.Клуби стартуватимуть орієнтовно напочатку червня. Пишіть Оксані @the_English_Teacher_108, щоб записатися. пост #направахреклами

У "Лабораторії" приїхали з друку +2 новинки, і обидві про їжу (так співпало), але ця тема тут вплетена з дуже різних сторін ) 1) "Ясминовий пиріг" Вікторії Фещук - сімейна сага, що досліджує історію стосунків 6-х жінок у 4-х поколіннях, їхні мови любові і механізми психологічного захисту, потребу навести всьому лад і багато готувати, а також бути разом. У роман вплетені 23 реальні рецепти: маленькі ритуали, що здатні об’єднати людей, навіть у часи тривоги, сирен і невизначеності. А загалом це про приготування їжі як ритуал висловлення любові, що передається з покоління в покоління. 2) Е. К. Блейкмор "Ненажера"- роман, натхненний життям реального хлопця, який жив під час Французької революції і був відомий своїм безконтрольним апетитом. Франція, 1798 рік. Сестрі Перпетуї доручено сидіти з надзвичайним пацієнтом, який потребує цілодобового нагляду. Цього чоловіка повільно вбиває ізсередини золота виделка, яку він сам і з’їв. Але це ще не все — подейкують, що він робив жахливі речі, намагаючись вгамувати власну ненажерливість... яка, як кажуть, мучить його й досі. Пишуть, що має зайти прихильникам творчості Едварда Кері, Чарльза Дікенса та Бруно Шульца. Купуйте, читайте, а потім мені розкажіть ) пост #направахреклами

Дуууже насичений вийшов тиждень: і на срачі, і на фестивальні події. Раптом ви щось пропустили, то ось підсумки: 1) Видавництво “Артбукс” перехопило права на Харукі Муракамі та підписали контракт на чотири книжки автора; 2) “Книжкова країна” була з дощами, буревієм, градом та снігом (погортайте пости вище). Але фестиваль відбувся і (майже) всі задоволені ) 3) Тут всі показують свої фестивальні покупки;4) Оголосили результати блогерської премії: ось кількість балів за кожну книжку; 5) На зустрічі з Ілларіоном Павлюком ледь не луснув зал від кількості людей; 6) Обговорили на позняківському клубі "Подорож ученого доктора Леонардо..." Майка Йогансена. Отут трохи цитат; 7) Видавництво Анетти Антоненко використало для обкладинки ілюстрацію росіянки, після критики запевняло, що все легально, а потім таки поміняло обкладинку; 8) В Тредс так неслося довкола Емми Антонюк, що вона закрила свій проект, в рамках якого передавала книжки бібліотекам. Але потім передумала; 9) Українські видавництва купують права на перекладні видання по 40 тисяч доларів; 10) Український бренд одягу Ohueno використав російську книжку для своєї реклами. Потім її забрюлили. А потім таки видалили і вибачилися;11) Правонаступниця перекладів Євгена Поповича звинуватила “Ще одну сторінку” у тому, що вони надто сильно поредагували його переклади Макса Фріша та Гайнріха Бьолля. Деталі тут, відповідь видавництва - тут;12) На скільки зросла середня вартість української книжки за 2,5 роки; 13) Виявляється, існує проект, який створює аудіокасети з записами сучасних українських поетів (але замовити касету мені не вдалося); 14) Чому “Віхола” перейшла на тверді обкладинки; 15) Тут обговорюємо, чому в Польші комікси Еліс Осман “Коли завмирає серце” продалися 600-тисячним накладом, а у нас в сотню разів менше; 16) “Агент з ведмедиком” обійшов за продажами на “Книжковій країні” навіть Фріду Мак-Фадден 😄17) Обговорюємо черговий крінжовий переклад книжки 18+ від КСД; 18) Як виглядає новий Сарамагу від “Вавилонської бібліотеки”, в якому лише 21 сторінка тексту; 19) Ілюстраторка Марія Кінович, щоб зробити обкладинку для книжки, сплела килимок: гляньте;20) У "Видавництві 21" вийде "Кайрос" Дженні Ерпенбек, за який авторка в 2024 році отримала Міжнародну Букерівську премію: ось обкладинка; 21) В українському перекладі "Паризької бібліотеки" (Книголав) Достоєвський перетворився на Джейн Остін. Черговий раз обговорюємо, чи це ок таким чином різати русню; Також зверніть увагу: - четвертий том “Мемуарів лісу” вже на передзамовленні; - як виглядає імерсивна виставка Ван Гога на ВДНГ; - подивіться на оцю автобіографічну книжку про Прип’ять від людини, яку евакуювали звідти в 4,5 роки. Вчора якраз було 40-річчя аварії.

Відволічемося від фесту і згадаємо, що у "Стилета і стилоса" можна передзамовити готичних книжок: там буквально останні дні предзамовлень: 1) Лафкадіо Герн — Квайдан: історії та дослідження дивних речей (320 грн за передзамовленням) Красиве ілюстроване видання. Короткі історії про химерний японський фольклор, які автор зібрав під час подорожі по країні. У моторошних оповіданнях Герн знайомить читачів із японською демонологією: з жорстокими безликими істотами, які переслідують мандрівників, із злобною жінкою-зимою, що вбиває всіх навколо, з людожерами і духами самураїв. 2) Річард Марш — Скарабей (370 грн за передзамовленням) Політичний детектив, горор та вікторіанська готика + ще й єгипетські мотиви, і все це в одній книжці, яка певний час випереджала «Дракулу» Брема Стокера за популярністю. 3) Йоганн Музеус — Німецькі готичні легенди (400 грн за передзамовленням)Скарб для поціновувачів “Фауста” та німецької готики. У цих похмурих та часом жорстоких оповідках переплелися сюжети з язичницьких часів і Середньовіччя. Історії про угоду з Дияволом тут сусідять із казаннями про відьом та лицарів, про магічні перстені та зачаровані скарби, про ундин та драконів. 4) Шерідан ле Фаню — Дядько Сайлас (450 грн за передзамовленням) Написаний у 1864 році, та цей твір і зараз сприймається як сучасний психологічний трилер з елементами літератури жахів. Оповідь ведеться від імені 17-річної Мод Рутин, яка намагається розгадати страшну таємницю своєї родини.Передзамовляйте всі чотири, бо чого б і ні? ) пост #направахреклами

В Тредс так неслося довкола Емми Антонюк, що вона закрила свій проект в рамках якого передавала книжки бібліотекам. Передісторія така: 1) Днями в інтерв'ю Маріам Найєм Емма Антонюк необережно висловилася щодо людей зі сходу та ВПО, сказавши, що "вони були зросійщені, у них русскоговорящая челюсть, у них проблеми з ідентичністю, вони перший раз в житті читають "Тигроловів". А, мовляв, коли в бібліотеки приїжджають книжки за цією програмою, все змінюється і вони починають читати українське. Цей шматок відео можна глянути тут (або в коментах).2) Далі у Тредс дуже сильно рознесли цей уривок, людей обурило, що знову людей зі сходу та вимушених переселенців виставляють неосвіченим російськомовним бидлом, а сама Емма - типу несе їм світло знань. Ну і на це наклалася особиста неприязнь частини тредчан до Емми, і їй пригадали усе і більше. 3) Емму обурили ці закиди і вона закрила свій проект з наповнення бібліотек, написавши, що на це йшла купа часу, а ніхто не цінував, робіть тепер самі. 4) На відео - відео в ТікТок, де висміяли цей вислів Емми, взяла тут.