НОВИНИ ПРАВДИ: Мир Олешко

🎬 У НІМЕЧЧИНІ НЕ ДОЗВОЛИЛИ ПОКАЗУВАТИ АНТИМІГРАЦІЙНИЙ ФІЛЬМ «ГРОМАДЯНИН-МЕСНИК»У Німеччині режисеру Уве Боллу відмовили у видачі прокатного посвідчення на фільм «Громадянин-месник», що фактично означає неможливість його показу в кінотеатрах країни.Стрічка розповідає про події у неназваному європейському місті, де колишній американський військовий полює на злочинців-мігрантів. За сюжетом суспільство схвалює його дії, тоді як уряд і поліція переслідують головного героя.У США фільм став популярним на стримінгових платформах. Також його безкоштовно опублікували на 48 годин у X (Twitter), де стрічкою поділився Ілон Маск.За словами Уве Болла, сюжет заснований на випадку групового зґвалтування в Гамбурзі, скоєного бандою мігрантів, більшість із яких отримали умовні терміни покарання.Фільм зазнав жорсткої критики. Видання Variety назвало його «разюче поганим», а головного героя — «ксенофобним і самовпевненим». Hollywood Elsewhere охарактеризувало стрічку як «лютий антимігрантський твір».Сам Уве Болл давно відомий своїм скандальним стилем. Він викликав кінокритиків на боксерські поєдинки, а також знімав екранізації відеоігор, зокрема Postal, яку в багатьох країнах забороняли через високий рівень насильства.Коментуючи дискусію навколо свого фільму, Уве Болл також згадав Україну:«Зараз вам кажуть, що якщо ви консерватор у соціальних, сексуальних чи політичних питаннях — то ви нацист. Якщо ви ставите під сумнів, наприклад, сотні мільярдів, які вливають в Україну, то ви або друг Путіна, або нацист, або і те, і інше».

Зверніть увагу, що Зеленський, який як Верховний Головнокомандувач якраз відповідає за всі злочини, що відбувалися в «Скелі», сьогодні мовчить. Хоча записує відосики щодня. Але те, що сьогодні обговорює вся країна — що Збройні сили України перетворилися на суцільний «Вагнер», де катують, вбивають і знущаються з українців, — він повністю ігнорує. Чому? Тому що він давав на це дозвіл, але не хоче брати відповідальність. Сьогодні всі журналісти, блогери, навіть той самий «Бабель», який проводить це розслідування, знову звертаються до кого завгодно, але тільки не до Зеленського. Стерненко теж обурюється Скелі, але не піднімає питання: хто це дозволив? Чому правоохоронні органи які контролює Зеленський закривали на це очі роками?Бо Стерненко тис руку Зеленському, став членом його команди і несе також персональну відповідальність за всі злочини в Скелі. Так само не коментує й Притула, який нещодавно знову зустрічався з Зеленським, розповідав що той не Вова. Притула несе повну відповідальність - він співучасник. Ви тільки уявіть: якби це відбувалося у 2018 році, і журналісти чи активісти розповіли про такі знущання в армії, невже вони не зверталися б до Порошенка? Звичайно, зверталися б і звинувачували. А сьогодні — ні.Усі бояться, хоча саме Зеленський давав дозвіл Сирському на створення підрозділу, так би мовити, штрафбату, який мав використовувати людей як м’ясо, як ресурс для піхотних штурмів. І саме всі ці життя, вся ця кров — на руках Володимира Зеленського.Але сьогодні ця скотина, замість того щоб відповідати за скоєне, щодня записує потужні відосики про те, як десь у Росії палає НПЗ. І все це створено для того, щоб відвертати увагу. Дехто це хаває — і для них усе нормально.@NovynyPravdy

Жителів села Вербка Волинської області, які з лопатами прогнали бандитів ТЦК з приватної власності - уже доставили до управління поліції та покарали, повідомляє ГУНП режиму партії війни Зеленського-Стерненко-Притули. Повідомляється, що постраждав один бандит ТЦК який незаконно зайшов на приватну ділянку та було пошкоджено автомобіль. Відкрито кримінальне провадження за статтею 350 КК України — погроза або насильство щодо службової особи.Ця недодержава здохла. Невідомі бандити заходять на приватну територію і намагаються викрасти людину. Громадянин в праві захищатись від незаконних дій на своїй приватній ділянці. Держава має захищати громадянина. Але ця недодержава карає громадянина. І справу відкривають не на бандитів ТЦК, а на тих хто захищав своє. Конституція недодержави не працює:Стаття 30 Конституції України прямо говорить:«Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду». Найважливіша тут частина 5 статті 36 КК України:«Не є перевищенням меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від:нападу озброєної особи;нападу групи осіб;протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.Незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної нападнику.»

Кремль ніколи не погодиться ні на іноземний контингент, тому що це те саме НАТО, ні на військові альянси. Логіка Кремля проста й зрозуміла: вони не хочуть бачити на своєму кордоні ворожий блок (не варто вплутувати сюди Фінляндію — вона не є для них загрозою). І якби ми трохи більше думали про те, що існуємо не у вакуумі й що бажання агресивного сусіда також потрібно враховувати, у нас не було б війни.Це те саме, якби ваш сусід почав виробляти вибухівку. Квартира начебто його, і, здавалося б, він може робити в ній що завгодно, але ви б викликали поліцію. Тому що для вас це загроза.Просто за останні роки ми звикли спілкуватися гаслами й відвикли думати. Це болісна, але правдива реальність.Парадокс ситуації, який людям важко зрозуміти: нейтральний статус і відсутність великої армії — це наше спасіння, а не загроза. Якби РФ мала плани захопити всю Україну, вона зробила б це ще у 2014 році. Саме наша нейтральність і лояльність становлять для неї мету та інтерес.І дивно, що Європа не зацікавлена в тому, щоб мати нейтральний буфер між собою та Росією.Крім того, у втечі від Росії ми самоколонізувалися. І тепер політичні трупи Стармер і Макрон диктують нам умови. Вони продовжують підписувати з нами безглузді папірці з гаслами, ховаючись за нашою спиною від Росії. Ціною життя наших людей і знищеної економіки.А Британія та США контролюють усю вертикаль влади через підконтрольні НАБУ та САП і вимагають передачі їм наших ресурсів. Не будувати заводи з переробки, а саме віддавати ресурси, не розвиваючи нашу економіку. Це і є колоніалізм.І що цікаво — причина цього стара добра корупція. Наших «лідерів» просто купили. Вливаннями в бюджет і гарантіями безпеки для їхніх грошей, виведених в офшори, Британію та Європу.Відполіровано все це було повністю підконтрольними ЗМІ, які змінювали порядок денний у головах людей. Від «Росія — друг» до «Росія — ворог». А за законами природи, якщо довго тикати ведмедя палицею, він нападе.І не дивно, що країни-карлики, такі як Угорщина та Болгарія, вже підняли голови, вирішили долучитися до поділу здобичі й вимагають запровадження освіти своїми мовами. Якщо ми не зупинимо війну, нас просто розтягнуть на шматки. - Олена Тищенко @NovynyPravdy

Україна при Зеленському стала диктатурою і знищила памʼятник тому, хто страждав від радянської диктатури. Михайло Булгаков — це справжня глиба світової літератури, автор із неймовірно драматичною долею. Його феномен полягає в тому, що він зміг написати один із найчитаніших романів ХХ століття — «Майстер і Маргарита», працюючи в умовах найжорсткішої радянської цензури, коли його майже не друкували, а п’єси забороняли одну за одною.Булгаков писав «у шухляду», розуміючи, що його головні шедеври не побачать світ за його життя. Його знаменита фраза «Рукописи не горять» стала символом того, що справжнє мистецтво сильніше за час, диктатуру та фізичне знищення.Для Булгакова Київ — це не просто точка на карті, а Місто з великої літери, серце його юності, джерело натхнення і головна гавань. Письменник народився в Києві 1891 року і прожив там майже перші 30 років свого життя — найважливіший і найяскравіший період становлення.Андріївський узвіз, 13 — мабуть, найвідоміша адреса міста. Саме тут, у мальовничому двоповерховому будинку, Булгаков жив зі своєю великою інтелігентною родиною. Сьогодні там розташований відомий Літературно-меморіальний музей письменника (відомий як «Будинок Турбіних»).Роман «Біла гвардія» та п’єса «Дні Турбіних» стали монументальним пам’ятником Києву часів Першої світової та Громадянської війни. У тексті місто називають просто Містом, але кожен киянин одразу впізнає засипаний снігом Андріївський (у романі — Олексіївський) узвіз, Володимирську гірку, Софійську площу та Хрещатик. Булгаков із неймовірною ніжністю й тугою описував затишок київських інтелігентських домівок, який руйнувався під ударами історії.Життя Михайла Булгакова в Радянському Союзі — це класична хроніка повільного задушення митця тоталітарною системою. Його не розстріляли і не заслали до ГУЛАГу, як багатьох його сучасників, але радянська влада влаштувала йому витончене психологічне катування: позбавила можливості друкуватися, ставити свої п’єси та спілкуватися зі своїм читачем.Сам Булгаков у листах до уряду СРСР писав, що бути письменником за таких умов для нього — це все одно, що «бути похованим заживо».У другій половині 1920-х років радянська цензура («Головрепертком») влаштувала Булгакову справжню зачистку.▪️ Усі його книги — повісті «Собаче серце», «Фатальні яйця», роман «Біла гвардія» — були вилучені з друку або заборонені до публікації.▪️ У пресі було розгорнуто безпрецедентну кампанію з цькування письменника. Булгаков ретельно збирав газетні вирізки: із 301 рецензії на його творчість 298 були відверто ворожими й розгромними, і лише 3 — схвальними. Його відкрито називали «буржуазним лакеєм», «контрреволюціонером» і «новобуржуазним виродком».У 1926 році до Булгакова прийшли з обшуком агенти ОДПУ (радянська спецслужба, попередниця КДБ). У нього вилучили рукопис повісті «Собаче серце» та його особисті щоденники, які він вів багато років.Для письменника це стало надзвичайно важким ударом. Щоденники повернули лише через кілька років завдяки заступництву Максима Горького. Отримавши їх назад, Булгаков зі страху та виснаження спалив їх (пізніше КДБ відновить їх за копіями, які встиг зробити). Саме це особисте пекло згодом трансформується у знамениту фразу з «Майстра і Маргарити»: «Рукописи не горять».До 1930 року Булгаков залишився практично без засобів до існування. Його не друкували, п’єси не ставили, на роботу не брали. Доведений до відчаю та думок про самогубство. @NovynyPravdy

Побачив нове відео Ентоні Хопкінса, який танцює під пісню Коена на фоні його зображення на будинку. Та згадав його кліп. Один з кращих музичних кліпів в історії. Кліп ідеально передає другий шар пісні — не тільки Голокост, а й звичайне людське кохання, яке триває крізь роки, старість і до самої смерті. Багато глядачів кажуть, що від нього сльози на очах, особливо ті, хто втратив партнера або давно разом.Коен пояснював, що натхнення прийшло від історій про концтабори Голокосту. У деяких таборах смерті нацисти змушували струнні квартети (часто з в’язнів-музикантів) грати класичну музику біля крематоріїв, поки людей вели на страту чи спалювали. Музиканти самі знали, що їхня черга теж настане. «Dance me to your beauty with a burning violin» — це про красу завершення життя, кінець існування і пристрасний елемент у цьому завершенні. Музика, яка грає під час жаху. Коен підкреслював, що пісня виросла з цього «зерна», але завдяки універсальності мови пристрасті вона стала багатошаровою — про кохання, смерть, танець життя до самого кінця.Пісня поєднує красу і жах — типовий для Коена прийом. Любов тут не рятує від смерті, а дозволяє пройти крізь неї з гідністю. «Кінець любові» може означати і фізичну смерть, і кульмінацію пристрасті, і кінець самого життя. Танцюй мене до своєї краси під палаючу скрипку.Танцюй мене крізь паніку, доки я не знайду безпечний прихисток.Підніми мене, мов оливкову гілку, і будь моїм голубом, що веде додому.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до кінця кохання.О, дозволь мені побачити твою красу, коли свідки вже підуть.Дозволь відчути, як ти рухаєшся, як це робили у Вавилоні.Покажи мені повільно те, межі чого я лише здатен усвідомити.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене тепер до весілля, танцюй далі й далі.Танцюй мене дуже ніжно і дуже довго.Ми обидва під нашим коханням, ми обидва над ним.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до дітей, які просяться народитися.Танцюй мене крізь завіси, які наші поцілунки вже зносили.Постав намет захисту, навіть якщо кожна його нитка розірвана.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до своєї краси під палаючу скрипку.Танцюй мене крізь паніку, доки я не знайду безпечний прихисток.Торкнися мене оголеною рукою або торкнися мене в рукавичці.

Навздогін до вчорашнього посту про цифровий терор. Мені тут написали в коментарях, що криптоекспертка Катя Крипто — інфоциганка. Людоньки, ви, здається, не зрозуміли про що йдеться. Мене ВЗАГАЛІ не цікавить особистість цієї дівчини. Пофіг хто вона. Важливим є тільки те, що у неї вимогали 200 тисяч доларів за припинення медійних атак. І вона, на відміну від багатьох, не промовчала, а записала розмови, де менеджери Лачена обговорюють гроші за «вирішення питання».Це вже не блогерські розбірки. Це не «конфлікт у Telegram». Це чистий, рафінований склад злочину — ст. 189 (Кримінального кодексу України). Обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років. Я сподіваюсь, що Катя вже написала заяву. Але навіть якщо ні, має бути розпочато кримінальне провадження за фактом публікації, слідчий чи прокурор зобов'язані внести дані до ЄРДР протягом 24 годин. Чи причетний Ігор Лаченков до здирництва? Нехай відповідать на це питання дасть слідство. Напевно я знаю тільки те, що 🔹він людина мобілізаційного віку, заброньована через оборонне підприємство. 🔹його мати — одіозна суддя (до речі, про неї сьогодні написав Володимир Арʼєв)🔹його дружбан — видатний фахівець з питань медійного мародерства Роман Кравця, відомий як Джокер. Саме він 8 років тому стояв у витоків українського «інфобандитизму». Зараз він сидить у Дубаї, бо порішав собі липову справку від ТЦК, і спокійно продовжує займатися тим, що вміє найкраще — кошмарити людей та український бізнес. - Альона Яхно. @NovynyPravdy

«Чому в Україні так багато націоналізму - тому що він добре продається.Чому досить не скінчилася війна? Тому що на неї заробляється.Але є речі які у пропаганді війни неприпустимі. Коли юна українська гімнастка затикає вуха навушниками та закриває обличчя під час гімну Білорусі (Білорусі!) - це є втягуванням дітей у політику та війну. І порушенням правил.На відміну до цього псевдопатріотазму хочеться нагадати історію:У 1942 році відбулося кілька матчів між командою "Старт" (зібраною з Динамо та Локомотиву) і «Флакельф», до складу якої входили найкращі німецькі спортсмени — льотчики, техніки зенітники. Вони програли з рахунком 1:5. Згодом відбувся матч-реванш, який німці знову програли — 3:5. Цим двом матчам передувало ще кілька.То про що ж думали тоді "непатріотичні" спортсмени? Країну яких винищував ворог. Про перемогу. Хоча б на футбольному полі. А про що думають функціонери від спорту? Про те, що із зменшенням росіян та білорусів їх спортсмени отримають більше шансів на перемогу. А вони - на премії та винагороди. Це і є підґрунтя такого "патріотизму" та лобіювання виключення росіян та білорусів із змагань. Йдіть і перемагайте. На вашому полі бою. А не у кабінетах. Це не по-спортивному.» - Олена Тищенко @NovynyPravdy

У Кропивницькому окупанти ТЦК Збройних сил викрали чоловіка разом із 8-річною донькою, повідомляє «Суспільне».За словами адвокатки викраденого, злочин стався вчора, коли чоловік їхав автомобілем із дитиною. Його зупинили поліцейські разом із представниками ТЦК та під час перевірки документів повідомили, що доставлять до ТЦК для відправки на мʼясо заради палаців Зеленського. Чоловік пояснив, що з ним перебуває неповнолітня донька, яка перебуває на його утриманні. Матері поруч не було, оскільки подружжя нині перебуває в процесі розлучення.Однак окупанти ТЦК доправили його до центру разом із донькою використовуючи силу, де вона й залишилася. Викраденому відмовили в проханні відкласти проходження ВЛК.«Я викликала поліцію, зафіксувала факт, що мене не допускають до них як захисника для надання юридичної допомоги, а також що там утримується неповнолітня дитина. Поліція приїхала швидко, зайшла до ТЦК. Взяла пояснення у мого клієнта. Поліцейські вийшли й пояснили, що “ми інша структура, ми нічого вдіяти не можемо”. І дитину нікому передати. Мені передати немає законних підстав, тому що я стороння людина. Дитина понад десять годин перебуває в ТЦК», — сказала адвокатка.У присутності військових окупантів ТЦК чоловік зателефонував дружині, яка перебуває у Дніпрі. У неї немає автомобіля, щоб швидко приїхати й забрати дитину. Інших родичів у Кропивницькому в затриманого немає. Учора ввечері дівчинка все ще перебувала в катівні ТЦК.Відстрочки від мобілізації чоловік не має, офіційно він ще не розлучений із дружиною. Адвокатка вважає, що були порушені права її клієнта та дитини. Вона готує скаргу омбудсмену Лубінцю.«Оскільки поруч із неповнолітньою дитиною не було інших близьких родичів або законних представників, чоловік погодився проїхати до ТЦК та СП у супроводі доньки до прибуття матері. Про ситуацію одразу повідомили рідну матір дитини, яка проживає в місті, а також поінформували представників ювенальної поліції», — повідомили в ТЦК.Ви підтримуєте Зеленського та партію війни? Сльози дитини на ваших руках. @NovynyPravdy

Пісня дня - Fallin Rain, від чудового кантрі музиканта зі Штатів. Це дивовижний медитативний, майже 10 хвилинний трек. У центрі — образ дощу, який стає символом: • тривоги й смутку; • занепаду світу; • відчуття безсилля перед війною, смертю, злом.Там є рядки про кров, що змішується з дощем, про смерть, що йде вулицями, про війну, яка торкається всіх. Це не просто ліричний пейзаж, а метафора глобальної катастрофи.Фактично, текст говорить: світ падає у темряву, а людина - лише маленька частинка в цьому безкінечному “дощі”. • Контекст: час війни у В’єтнамі. • Відчувається соціальний протест: він ніби співає від імені покоління, яке втомилося від смерті, обману, насильства. • Звучить трохи жорстко, навіть пророчо. Там є енергія “вигуку”, бунтівний нерв.…Я бачу людину, яка плаче, бо весь світ її зрадив.Діти сміються з клоунів та їхніх смішних облич.Мій розум — мов пружина у годиннику, що не може розкрутитися.Я не бачу, не думаю, не відчуваю,я поза часом…Я вгору, я вниз — скажи, де це закінчиться?А ти кажеш: “Почни з початку кінця, друже”.І немає на цій планеті місця, де можна знайти мир……Я чую людські голоси: “Світ зовсім з’їхав з глузду”.І все, що залишається, — це падаючий дощ. @NovynyPravdy