Марʼяна Безугла

Коли «ненормальні» виявляються найздоровішими. Каральна психіатрія: з історії репресій до сьогодення.Історія знає, як влада може «лікувати» тих, хто ставить незручні запитання. Як «турбота про ментальне здоров’я» використовується в якості інструменту дискредитації. В СРСР це набуло форми системної практики — каральної психіатрії.Каральна психіатрія — це коли здорову людину визнають хворою, щоб ізолювати, зламати, усунути з публічного простору. Не табір, а лікарня. Не вирок, а діагноз. Це був не медичний процес, а репресивна технологія. Психіатрія ставала прикриттям катувань, примусового утримання, знищення волі.Один із перших, хто кинув цьому виклик — Семен Глузман, український психіатр, який у 1971-му склав незалежний діагноз щодо генерала Григоренка, вказавши: ніякого психічного захворювання немає, є політична розправа. За це він отримав 7 років таборів і 3 роки заслання.Генерал Петро Григоренко, борець за права кримських татар і правозахисник, отримав діагноз «уповільнена шизофренія». Його не просто ізолювали, його намагалися стерти як авторитет. Це була спроба зробити з інакомислення хворобу.Так само в психлікарнях утримували Ніну Строкату, лікарку і правозахисницю, дружину Світличного. Відмова від співпраці з КДБ? Привід для примусового «лікування».Людей примусово поміщали в спецлікарні із суворим режимом, де застосовували жорсткі методи впливу:• інсулінові коми,• електрошок без анестезії,• нейролептики — галоперидол, аминазин, які викликали біль, неконтрольовані рухи, сплутаність свідомості, агонію.Це була система лікарень-перевертнів, які катували під прикриттям турботи.Примусове лікування використовували не лише як фізичний тиск, а як засіб повної соціальної ізоляції: людину можна було тримати роками, а вийти після цього означало вже мати реальні ускладнення, навіть якщо заходив туди здоровим.Суть каральної психіатрії у тоталітарному перекручуванні правди. Коли ті, хто не мовчить, стають небезпечними через правдивість. І коли зламати не вдається, вигадують «турботу». Але тиск на тих, хто не згоден — це не турбота. Це не психіатрія. Це стара добра репресія в нових шатах.І зараз — ми бачимо нову генерацію цього явища. Не через інсулін, а через Facebook. Не через галоперидол, а через коментарі нібито «друзів» і експертів.Сьогодні метод змінив форму, але не суть. Ті, хто говорить неприємне:• про армію,• про фронт,• про провали,• про маніпуляції в тилу — стають «нестабільними», «на межі», «емоційно дисбалансованими»."Вона надто емоційна.""Йому б варто зробити паузу, поговорити з психологом.""Це вже маніакальний стан."Вітаю, стара добра радянська методичка. Тільки замість КДБ — позитивні блогери. Замість медичного закладу — стрічка новин. Замість інсуліну — атака на репутацію.А мета та сама — ізолювати, дискредитувати, не дати говорити.Але ті, кого вчора таврували як божевільних, сьогодні в історії. А ті, хто «лікував» — стерті або прокляті. Давайте, як є: якщо говорити незручно — це діагноз, то ми всі повинні бути в списках.

Стаття в "Українська правда" від 12 червня 2025 року "Ви наступаєте на Тьоткіно? Ми наступаємо на граблі". Що відбувається на Сумщині, якою рухається російська армія" https://www.pravda.com.ua/articles/2025/06/12/7516728/Російські війська з весни 2025 року поступово просуваються в Сумську область України, захоплюючи прикордонні села. На початок червня вони контролюють щонайменше 13 сіл, зокрема Рижівку, Басівку, Локню, Тур'ю, Попівку, Студенок, Новеньке та Журавку. Загальна площа захоплених територій — приблизно 200 квадратних кілометрів. Перші проникнення відбулися ще в лютому-березні. Станом на 7 червня активність зросла, особливо в напрямку села Локня.Після виходу з Курщини ЗСУ двічі вийшли в наступ — у Бєлгородській та Курщинській напрямках (Тьоткіне, Веселе). Операції мали на меті демонстрацію присутності на території РФ, але виявились «наступами на граблі» — без достатньої здатності закріпитися.Місто Суми зараз не є в оточенні. Влада міста запевняє, що евакуаційні плани готові, але безпосередньої загрози немає. Водночас росіяни 3 червня вперше обстріляли місто реактивними системами залпового вогню «Град». Місцеве населення здебільшого налаштоване спокійно, не вірить у повномасштабний штурм міста, але військові в регіоні описують ситуацію як критичну. За їхніми словами, українське командування не повною мірою реагує на загрози, немає необхідного підкріплення, логістики й координації: «складна», «хаос», «критична», близько до «супер ж*пи» .Ситуація ускладнюється слабкою інженерною підготовкою українських позицій: укріплення на межі області часто неповні або взагалі відсутні. Нестача фортифікацій, FPV-дронів, ППО та розвідки у прикордонній зоні створює умови для безперешкодного просування противника.Росія, вочевидь, реалізує стратегію створення «буферної зони» біля кордону з Україною — це дозволяє їй мінімізувати ризики для своєї території і тиснути на Україну одразу на кількох напрямках.

"Напередодні операції "Павутина" російські пропагандисти оголошували, що РФ збирається провести "Блискавку Зевса" – нібито розгромний удар Путіна по Україні. Вони трубили про десятки літаків стратавіації, переміщені на бази "Оленья" та "Енгельс" для підготовки до удару.(Згодом весь світ з інтересом розглядав супутникові знімки, на яких було видно обгорілі рештки та попіл від цих літаків).Про "Блискавку Зевса" 30 травня написало російське видання "Блокнот". У публікації йшлося про те, що Путін приготував розгромний удар по Україні, якщо вона відмовиться від вимог РФ у Стамбулі.Ось одна з найяскравіших цитат:"На Україну чекає безпрецедентний за нищівністю ракетний удар, якщо на переговорах у Стамбулі вона відхилить вимоги, викладені в російському меморандумі. Для цього на аеродромах "Оленья" і "Енгельс" уже зосереджені десятки стратегічних бомбардувальників. До них регулярно везуть і везуть все нові ракети. Майбутню операцію з примусу до миру вже охрестили "Блискавкою Зевса". Одне із завдань: показати Заходу, чим обернеться для нього потенційний конфлікт із Росією".Цікаво було б подивитися, що стало з обличчям автора цих погроз, коли через день після публікації відбулася українська операція "Павутина".Детальний опис невдалої "Блискавки Зевса": https://texty.org.ua/fragments/115244/

Літній наступ Росії на фронті: де буде просуватися противник, і що послаблює позиції Сил оборониЙмовірні напрямки наступу: Росія, ймовірно, зосередить літній наступ на Донеччині, зокрема на Краматорському та Покровському напрямках. Ці райони включають важливі міста, такі як Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов'янськ, де проживає значна кількість цивільного населення. Поточна ситуація на фронті: Незважаючи на розмови про мирні переговори, Росія продовжує активні бойові дії. Кількість боєзіткнень стабільно висока — близько 200 на добу. Стабілізаційні пункти українських бригад переповнені пораненими. Переваги Росії: Російські війська мають перевагу в кількості дронів, що дозволяє їм ефективно виявляти та уражати українські позиції. Також Росія активно використовує суху літню погоду та "зеленку" (рослинність) для маскування рухів. Виклики для ЗСУ: Українські сили стикаються з нестачею боєприпасів, особливо артилерійських снарядів. Також відзначається мікроменеджмент з боку командування, що може впливати на оперативність прийняття рішень на місцях. Можливі сценарії: Деякі аналітики вважають, що Росія може не розпочати масштабний наступ, а підтримувати поточну інтенсивність бойових дій. Інші вказують на можливість раптових атак, подібних до тих, що відбулися на Харківщині у травні минулого року. https://www.pravda.com.ua/articles/2025/06/2/7515100/

Стаття на TEXTY.org.ua розкриває, як деякі українські телеграм-канали використовують повітряні тривоги та страхи населення для збільшення аудиторії та отримання прибутку. Клікбейтні повідомлення: Під час повітряних тривог канали публікують заголовки на кшталт «Загроза масованого удару!» і закликають підписатися на інші канали для отримання «точнішої» інформації. Мережі каналів: Деякі популярні канали спрямовують користувачів до інших каналів своєї мережі, часто закритих, створюючи ілюзію ексклюзивності. Монетизація: Залучена аудиторія використовується для реклами онлайн-казино, ставок, політичної агітації та інших платних послуг. Використання ботів: Користувачів перенаправляють до ботів, які збирають дані та спрямовують до нових каналів, часто без надання обіцяної інформації. Маскування реклами: Рекламні повідомлення часто не позначаються як реклама, що порушує етичні стандарти. Ризики для користувачів: Підписка на такі канали може призвести до отримання спаму, шахрайських повідомлень та небажаного контенту. Повний текст статті доступний за посиланням: https://texty.org.ua/projects/114977/raketnyj-obstril-pryvid-dlya-zarobitku-telehram-kanaly-vykorystovuyut-brudni-pryjomy-shob-zbilshyty-svoyu-audytoriyu/

Велика Британія представила нову воєнну доктрину «20-40-40», яка відображає уроки війни в Україні та орієнтується на безпілотні та автономні системи. Ключові елементи доктрини:20%: традиційні важкі платформи (танки Challenger 3, САУ, БМП), які використовуватимуться на стабілізованих ділянках фронту. 40%: одноразові ударні системи (БПЛА-камікадзе, баражувальні боєприпаси, ракети з ШІ-наведенням) для насичення поля бою та дестабілізації тилу противника. 40%: багаторазові безпілотні системи (розвідувальні та ударні БПЛА, наземні сенсорні платформи, роботизовані системи) для збору розвідданих і коригування артилерії. Доктрина передбачає створення UK Centre for Robotic and Autonomous Systems Warfare та нової цифрової навчальної платформи для підготовки операторів БПЛА та фахівців з електронної війни. Війна в Україні стала джерелом практичних уроків, зокрема ефективності масового застосування дешевих, мобільних БПЛА, що вплинуло на переосмислення сучасних підходів до ведення бойових дій. Впровадження доктрини «20-40-40» матиме значний вплив на оборонно-промисловий комплекс Великої Британії та систему підготовки військових кадрів, сприяючи переходу до розробки та виробництва безпілотних платформ. https://tyzhden.ua/velyka-brytaniia-onovliuie-voiennu-doktrynu-pid-vplyvom-vijny-v-ukraini/

Один піхотинець надихнув мене писати вірші, потім наші шляхи розійшлися, і він загинув. Поки що бажання немає. Вчора був День піхоти — цей вірш актуальний завжди:Стояти, коли холод сковує думки, терпіти вибухи щомиті;відбили поле рідної землі, а побратима поруч розірвало,на щиті…Прорвалися, прорвали, закріпились. Німіє тіло, чути гомін битви.Застряг у вухах, як відлуння, той дзвін; він тут замість молитви…Духмяна їжа, обережні жарти, хтось плаче у кутку тихенько. Ще мить, і міна здійме чорні грудки, та вкотре ж захистить земля рідненька. Окопи! Коли спиш в могилі;стоїш, стоїш, хоч те й не сила вже терпіти. Знайомий поруч згадує про доньку... І промайне, чи варто так не жити?І думаєш, чого вартує все; що є людське життя за цінність... Що втримає тебе? Чому не повернештуди — в примарну повноцінність?Чому ти тут, не хтось, а саме ти, у смерті на узбіччі?Світанок, селище горить.Стоїш. Земля перед очима, земля — позаду, з кров‘ю побратима, Він вже не тут, а ти живий на відвойованому грунті, де кожен крок, то кров його.Ти — воля і терпіння, ти — лють, ненависть, відомщення, сила.Той дзвін...Ми — пам‘ять і натхнення, й основа війська рідного землі.

Коментарі Посла США в Україні — еталонна ганьба. І не тільки для США, а й особисто для Бріджит Брінк. Адже на цій посаді — не робот, якого можна перепрограмувати, щоб учора називати росію винною, а сьогодні вже ні. На цій посаді — людина. Вихована в дусі "цінностей демократії", які Америка транслювала десятиліттями. А виявляється, можна так трястися за свою кар'єру і не те що не подати у відставку, але й слухняно «перепрошити» свій мозок. Яка ж ганьба, Бріджит. Сподіваюся, ти це прочитаєш.The comments made by the U.S. Ambassador to Ukraine are a textbook disgrace. And not just for the United States, but personally for Bridget Brink. Because this position isn't held by a robot that can be reprogrammed to call russia guilty yesterday and then change the narrative today. This position is held by a human being. Someone raised with the “values of democracy” that America has claimed to uphold for decades. And yet, it turns out you can be so desperate to protect your career that not only do you refuse to resign, but you obediently rewire your own brain. What a disgrace, Bridget. I hope you read this.

Падіння Сайгону: Паризька угода та її наслідки для Південного В'єтнаму• Паризька мирна угода 1973 року, підписана за участю Генрі Кіссінджера, поклала край війні у В'єтнамі, однак її умови не гарантували безпеку Південного В'єтнаму.• Стратегія США полягала у виведенні військ та перекладанні відповідальності за подальший розвиток подій на уряд Південного В'єтнаму, що було відомо з таємних записів розмов Ніксона та Кіссінджера.• Незважаючи на заяви про гарантії безпеки, надані президенту Південного В'єтнаму Нгуєну Ван Тхієу, США поступово скоротили військову та фінансову допомогу після підписання угоди.• Відсутність реальних гарантій безпеки, скорочення допомоги та корупція в уряді Південного В'єтнаму призвели до його швидкого падіння у 1975 році.• Масове виселення в'єтнамців після падіння Сайгону, евакуація американців гелікоптерами з даху посольства США та знищення улюбленого дерева посла США Грем Мартіна, символізують трагічний кінець війни.• Події у В'єтнамі демонструють, що мирні угоди без надійних гарантій безпеки та політичної волі сторін до їхнього виконання можуть призвести до трагічних наслідків.https://www.pravda.com.ua/articles/2025/03/23/7504106/

Продовження: Отже, чотири аспекти в дописах Оксани Рубаняк про Максима Ємця: • Узагальнення про час стосунків, що відбирає в інших людей право на їхні власні спогади.• Публікація особистої переписки з людиною, яка загинула й не може дозволити чи заборонити це. В мене дуже багато особистої переписки з Максимом, але вона стала меморіалом, який не призначений для сторонніх очей. • Недбалість до почуттів іншої жінки, яка була до нас і є матір’ю його дитини;• Ознаки капіталізації горя для створення особистого бренду, сподіваюсь, що ні.Тому я публікую тут свою частину історії, бо маю право.В мене питання до нього, але відповідей вже ніколи не буде.Якби не допомогла тобі перейти в ГУР… Якби ми не розійшлися… Якби я не "відморозилася"… Де б ти був зараз?Навіщо ти промовчав про Оксану, якщо ми й так уже місяцями просто дружили, ти ж збурив наново мої почуття після того обстрілу? Кому буде присвячений кожен вірш? Цих відповідей у мене не буде ніколи. Більшість вже неважливі.Ти став абстракцією. Рядками. Пам’яттю. Все стало історією.Але кожна історія заслуговує бути правдивою.Я щиро співчуваю всім близьким Максима Ємця. Щиро шкодую, що Оксана Рубаняк не стала тією самою рудою на все довге і щасливе життя, яку він шукав; зичу Оксані вдачі на службі та особистого щастя, щоб попереду було довге, сповнене кохання життя попри війну. Оксано, я вже не маю ніяких претензій і сказала все, що хотіла. І тепер просто хочу відійти у тінь. Далі це твоя історія. Щиро бажаю дитині Максима рости, увібравши в себе всі світлі риси батька.Спочивай з миром.Воїне. Поете. Коханцю.Це просто ще одна історія війни.На похорон не піду. І фото не буде, це особисте.