Марʼяна Безугла

❗Не голосуватиму нічого у ВРУ, поки не знімуть Єрмака.🫡 У мене більше 6 років у ВРУ, 99% голосувань і 99% відвідувань, завжди в ТОП-10 “слухняних” нардепів, повна вірність Президенту, жодних корупційних скандалів, жодних “зарплат у конвертах”. Постійно відгрібала від мого народу за “зелену кнопочку”, і що натомість?❗Глухота щодо внутрішніх проблем. Бедлам на фронті, тисячі загиблих через дебільні накази, Сирський на посаді, інтриги й подвійні стандарти для “своїх”, Єрмак як віце-президент чи вже реальний керівник держави, тепер не зрозуміло. ❗Це узурпація влади, і в такі моменти в Україні завжди не мовчав та діяв Парламент.ВРУ не має боятися і не має мовчати! Все. Я закликаю УСІХ колег не боятися, не мовчати і не дати перетворити себе остаточно на механічні кнопки без нічого людського, принижені й знецінені. У нас різні відносини, але зараз має стати один ПАРЛАМЕНТ.Я сподіваюсь, все ще сподіваюсь, що Володимир Олександрович опам’ятається. Я дуже довго сподівалась, що у Андрія Борисовича залишилось щось, за що його можна поважати так, як я поважала і сподівалась на нього раніше. На жаль, Зеленський має здатність породжувати навколо себе монстрів...❗Вважаю, ВРУ зараз треба бути на страйку, поки не звільнять Єрмака. Жодного голосування. Жодного рішення.Як людина, яка єдина відкрито задала питання Президенту про його “сірого кардинала”, а раніше відправляла десятки-сотні питань і звітів в ОП, аби добитися змін та вирішення проблем, відкрито пишу про потребу в справжньому, не бутафорському опорі Парламенту. Щиро, з “відкритим забралом”, без інтриг, як завжди.Фото: Одна з поїздок на фронт (це взагалі квітень 2022). Після КОЖНОЇ ОП отримували КОНКРЕТНІ проблеми і ризики від мене, що там відбувається і як можна вирішити. Але дедалі більше їм ставало ВСЕ ОДНО.

Заступниця керівника ОП Ірина Верещук написала великий пост про те, що вона не використовує семаглутид (Ozempic) для схуднення й обізвала всіх, хто таке поширює, ідіотами. Я подивилася і бачу, що зараз в мережі більше згадувань через її атаки на Кирила Буданова як заступниці Андрія Єрмака, який хоче позбутися керівника ГУР МОУ, а не щодо семаглутиду. Краще б щодо цього пояснити позицію...Ірина дуже активна. Чи не щодня вона збирає величезні онлайн-наради, де змушені бути присутніми сотні людей. Урешті буває, що люди з відомств мають по пів робочого дня у формі «нарада Ірини». На цих зібраннях Верещук намагається почути кожного, без стратегії, конкретної цілі, ривково змушує ніяк не підпорядковані їй міністерства ухвалювати хаотичні рішення. Такі наради перетворилися на системні зливи чутливої інформації, майданчики самопіару для Ірини та окремих активістів, політиків, пожирачів часу для чиновників і сплутувачів розвитку для напрямків. А ще на майданчики масового приниження, звинувачень та атак на визначених «незручних». При цьому, як і її начальник, Андрій Борисович, Ірина Андріївна не має ніяких повноважень роздавати завдання Кабміну чи адміністраціям, а має лише організувати належну аналітику в ОП, розбирати документи та здійснювати впорядкований супровід рішень за своїм напрямком.Ірина дуже активна: вона виїжджає в численні піар-поїздки, показує, що вміє тримати автомат, плаче та обіймається з нужденними родинами і проситься чи не в кожну поїздку до топчиновників.За такої гіперактивності абсолютно можна повірити у її природне схуднення, і взагалі то особиста справа кожного. Красива жінка. Питання, що з мораллю і політичною чистоплотністю?Верещук заходила як заступниця Єрмака з соціальної політики, але потім через згадану хаотичну поведінку в неї таки забрали більшість соціального напрямку. Вона спробувала себе позиціонувати як майбутній міністр оборони, врешті й це припинили. Залишилися медицина, в якій вона породжує перманентний хаос, зокрема і у військовій медицині, заплутавши хоч який поступальний розвиток, увагу експертного середовища; наради щодо полонених з атаками на координаційний центр та Буданова; наради щодо внутрішньо переміщених осіб без жодного системного ефекту; питання наших людей за кордоном (замість Чернишова, мабуть:) та ще декілька інших. Усе хаотичне, в конвульсіях окремих заходів і піарних пропозицій.Я пам’ятаю Ірину ще в комітеті нацбезпеки, потім у провальній київській кампанії на мера, далі — віцепрем’єр-міністром та міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.Вона не суто негативний персонаж, здатна на сміливі вчинки, дуже активна. Але з моїх спостережень, рухає нею бажання влади, а не впорядкування держави. В Ірини на всіх її амбітних етапах кар’єри, таких різних за тематикою, таких уривчастих, ніколи не було ідеї, політики напрямку, візії, завжди лише посада і демонстрація з окремими заходами, серед яких могли бути навіть дуже сміливі та різкі. Наведу один приклад. Верещук єдина відгукнулась на моє прохання у 2022 щодо примусової евакуації дітей. Тоді, побувавши в бомбосховищах заводу «Азот» у Сєвєродонецьку вже в період, коли точилися вуличні бої, я була вражена кількістю дітей, яких тримали батьки та не давали евакуюватись. І тоді саме Ірина включилась та провела постанову щодо примусової евакуації дітей в Кабміні. Таких ривків у неї було багато. Але системно питання евакуації не було вирішене, і вона не захотіла ним марудитися. Це ще один приклад, що складні тривалі рішення, як саме мають працювати цілі напрямки, абсолютно чужі Ірині Андріївні, і зараз через її хаотичність та постійну жагу до піару, безпринципні атаки на визначених жертв вона просто шкідлива.Такі справи.

Те, як у Президента працює його головний медійник Дмитро Литвин, писала не раз. Вважаю цього персонажа у його теперішньому стані відверто шкідливим. При цьому знаю Дмитра давно, і спочатку його талант швидко формувати промови для керівника держави, розуміти концепти і показна скромність могли навіть зачарувати, але потім проявилися всі найгірші якості закомплексованої людини, яка дорвалася до вух керівництва і до влади. А Даша Зарівна пішла...Що він зараз радить Зеленському, всі ці поїздки в Херсон з дітками по слідах Анджеліни Джолі в розпал корупційного скандалу і менеджмент телеграм-каналів із штампуванням темників — це відверто жах. На жаль, оточення все більше оточує Президента. Але ж питання прозаїчніше і простіше: таке оточення вибирає сам Зеленський. Не лише Сирського...Без переосмислення Президентом того, хто і як біля нього, нас чекають дуже темні часи, без перебільшення. Все тільки починається. На жаль, маю змогу це бачити як ззовні, так і зсередини. Мікроклімат у «політичній сім’ї» зараз ще той. А війна продовжується, і ризик втратити державу найбільший із 2022 року.Між молотом і наковальнею.

🟡Продовження спроб ворога окупувати Покровськ та Мирноград🏹 Триває інфільтрація противника в Покровськ, де здійснюється як його фіксація практично в усіх точках міста, так і його знищення. Кацапи активно затягують екіпажі своїх пілотів, які допомагають піхоті, а також є великою перешкодою для просувань українських військових та прокладанні в цілому будь-якої логістики. Одночасно з цим, противник намагається затягнути свої міномети, щоб взяти під більш щільний вогонь логістику. 🏚 Окремо варто звернути увагу на Мирноград. Якщо говорити про Покровськ, то він не перебуває в оточенні і ніяк не може перебувати, адже в нього інфільтрується противник і здійснює свою діяльність безпосередньо в місті. А точка просочення одна — південна частина населеного пункту. В цей час Мирноград перебуває під загрозою оперативного оточення зі взяттям під повний вогневий або фізичний контроль всіх шляхів логістики. Так само під загрозою є і вся Мирноградська агломерація, де перебувають позиції бійців СОУ.📍 Наразі противник фіксується і намагається закріпитися на східних околицях міста, здійснюючи штурмові дії по відтинку Новоекономічне-Миколаївка-Миролюбівка-Козацьке. Як зауважують самі бійці — логістики в місті практично немає, рятує моментами погана погода або ж просто кудись доїхати є лотереєю. Піші маршрути здійснити по суті вже нереально, адже в будь-який момент можна наштовхнутися на засідку ДРГ, ураження дроном, мінування тощо. Близький контакт під час переміщення стає звичайною рутиною. Фіксуються випадки, коли кацапській піхоті вдається встановлювати інженерні загородження, у вигляді єгози. Важливою точкою логістики до Мирнограду є населений пункт Рівне, де в його районі на околицях Покровська фіксується ворог, накопичується та влаштовує засідки. 🔴Важливими питаннями, в першу чергу для Мирнограду є — як утримувати позиції без нормальної логістики, як проводити ротації та як здійснювати відхід сил в разі критичності ситуації. Бійці відмічають, що часто від командування можна чути наказ "відновити", зокрема, населені пункти, які перебувають під контролем ворога. Поки угрупуванню в Мирнограді вдається стримувати натиск на місто зі сходу, але в скорому часі це стане неможливим без нормального доступу логістики, яка мала б забезпечувати місто. А ключем до цього великого міста є на сьогодні Покровськ, який щодня поглинається ворогом. Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

Сьогодні — День Десантно-штурмових військ. Рід військ, «завжди перші», яким заздрять Сухопутні (СВ); і замість того, щоб зараз масштабувати досягнення ДШВ, намагаються розчинити ДШВ у СВ.Тільки за останні два роки були невдалі спроби:- інтегрувати ДШВ у СВ;- створити альтернативу в ССО за рахунок «рейнджерських центрів»;- заснувати штурмове командування в СВ, блокуючи ресурси для ДШВ.Не маючи успіху, коли спільними зусиллями всі ці спроби були зупинені, Сирський створив Штурмове управління в Генштабі, призначив туди пройдисвіта Манька і подав Президенту солодку брехливу казочку про створення непереможних окремих штурмових військ (ШВ). Що знову зупинили через суспільний резонанс.Варто згадати розмиття ролі ДШВ у прориві на Курщину і потім звинувачення командувача ДШВ Скибюка в тому, що Курщину втрачено, з подальшим його звільненням. При цьому сама Курська операція керувалася безпосередньо Головкомом без можливості усвідомленого делегування на підрозділи, вручну, що призвело до складнощів із просуванням та закріпленням; а коли стало ясно, що Курщина буде втрачена, Головком врешті самоусунувся і скинув усе на Скибюка та Красильникова. Більше того, ще й не давав наказу на відхід, і людям доводилося виходити, як прийдеться, порушуючи офіцерські розпорядження, в останній момент. Якби були зроблені висновки і Сирський втратив посаду або хоча б був якось покараний... Але ні. Що ж, обнаглівший, він повторює підхід в Покровську зараз.І знову ДШВ. Знову в Покровську (насправді місто вже під росіянами повністю; коректніше говорити в оточеному Мирнограді та навколо агломерації) саме ДШВ виконують найважчі завдання, і саме Братішко, генерал ДШВ, вже визначений "цапом-відбувайлом" за втрату Покровська, Мирнограда та захід росіян у Костянтинівку (а росіяни вже просочуються всередину Костянтинівки прямо зараз, як ви читаєте цей текст). Тобто визначений відповідати за Донецьку область ДШВшник Братішко вже буде винним за все, як Скибюк, а Сирський збирається й розраховує втриматись на посаді й далі, і як сказав Зеленський (що відображає реальне розуміння Президента, як відбувається управління військом) «перебуваючи на полі бою», героїчно захищатиме фортеці Краматорськ, Павлоград і можливо, навіть Запоріжжя. А якщо спаде негативний резонанс щодо «м’ясних» штурмових полків та Манька, спробує ще й підкласти Володимиру Олександровичу папірець на створення ШВ при наявних ДШВ. І знаєте що, не факт, що той не підпише. Бо втомлений і не вникає.❗Пане Президенте, воювати ще дуже довго, вникніть нарешті в безлад у війську, виженіть цих маніпуляторів. Якщо самому Вам важко все осягнути й зрозуміти, не вистачає освіти чи не знаю, чого ще, то додайте радників та хоча б дослухайтесь. Адже все одно вся відповідальність на Вас! І в підручниках історії буде, звісно, що при Сирському втрачено Покровськ, але в першу чергу там стоятиме прізвище Зеленський.Але справа не в підручниках, це про життя людей!!!Ну як до Вас достукатись?💙💛 Вітаю ДШВ, тримайтесь 💙💛

❗Спірне рішення, нижче пояснюю, чому:"Президент України Володимир Зеленський погодив призначення полковника Юрія Черевашенка командувачем безпілотних систем протиповітряної оборони – заступником командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Відповідний наказ підписав міністр оборони України Денис Шмигаль.«Перед новим керівником стоїть багато завдань, які ми затвердили на Ставці. Зокрема, це активне впровадження безпілотників, а саме – дронів-перехоплювачів, посилення нашої системи ППО новітніми зразками озброєння».---❗У нас вже є Сили безпілотних систем (СБС), і от Повітряні сили (ПС) створюють усередині себе ще одні сили безпілотного ППО, ще й перебуваючи в екзистенційному конфлікті з СБС Мадяра.Сумна іронія ще й у тому, що ПС місяцями чинили спротив упровадженню дронів-перехоплювачів, а тепер в дусі кращих традицій штабної культури вирішили приватизувати тему, аби вона не дісталася ніяким дронщикам.А все чому? Бо плану нема.Бо Президент не вникає.Військовий ПОПУЛІЗМ. Штурмові війська, кіберсили, командування безпілотних систем ППО – все це красиві назви, в той же час, бригади пусті, на фронті дірки, а Київ, наприклад, досі не прикритий групами з перехоплювачами, тільки базово, і то прикомандированими від Мадяра. Де тут ПС?Пишу про Роберта (Мадяр), бо, попри наші різкі суперечки в минулому, перш за все виступаю за інституційний розвиток, і зараз бачу, що СБС розвиваються, а ПС створюють командування і "надувають щоки".Такі справи. Слідкую за розвитком подій і загалом сподіваюсь що це "командування" передадуть в СБС.P.S. Можна було б ще зрозуміти концепт "малого ППО" та визначення нарешті місця мобільних вогневих груп в системі... Але...

«Покровськ з Мирноградом уже пройо*аний, якщо коротко», — починає розмову з hromadske пілот БПЛА.Він саме вийшов із позицій у Покровську, де провів 13 днів. За цей час його підрозділу довелося тричі відходити, бо росіяни швидко рухаються містом. Підрозділ БпЛА опинявся за 900 метрів від ворога і був вимушений працювати в місті, у яке дедалі глибше й глибше проникають росіяни. Песимістичні прогнози про майбутнє ключового міста південної Донеччини висловлюють не лише військові, які працюють безпосередньо у місті, а й офіцери. «Усе, що сіре на DeepState по місту Покровськ, треба замалювати червоним. 60% міста приблизно росіяни контролюють. Противник є і в Родинському, і в Мирнограді. Ситуація х*рова», — описує становище високопоставлений офіцер із Покровського напрямку, який погодився поговорити з hromadske на умовах анонімності. «Ті, хто в Покровську на передових позиціях, вже в принципі в оточенні, з якого мало шансів вийти», — попереджає згадуваний пілот.hromadske поспілкувалося, як з десятком військових із Покровська й Мирнограда, так і з командирами, аби зрозуміти, чи можна ще врятувати місто. Детальніше ⬇️https://hromadske.ua/viyna/254005-ti-khto-v-pokrovsku-na-peredovykh-pozytsiiakh-vze-v-pryntsypi-v-otochenni-z-iakoho-malo-shansiv-vyyty

Почти 100 000 украинских мужчин боеспособного возраста (от 18 и до 22 лет) покинули страну за последние два месяца, после того как украинские власти разрешили выезд этой категории людей.Об этом сообщает The Telegraph со ссылкой на данные пограничной службы Польши.В издании подчеркивают, что это число больше, чем некоторые европейские армии, и напоминают, что как американские политики и топ-военные, так и европейские ранее указывали на то, что огорчены тем, что Киев отказывается призывать мужчин боеспособного возраста.По правде говоря, я не знаю, как эту новость комментировать.Есть определенная аксиома военной архитектуры: война всегда была и будет делом молодых — не только по причине того, что молодые мужчины кратно здоровее и могут проще переживать физические нагрузки, — но и по еще уйме причин.Например, по той причине, что обычно им нечего терять, так как они еще не обзавелись ни семьями, ни чем-то, чего успели бы добиться в жизни, а также они в среднем храбрее, чем 40–60-летние, так как с опытом и знаниями растет и уровень осторожности и боязливости.Именно поэтому армии всего мира состоят из 18–30-летних.Когда в Украине власть отказалась призывать на войну молодых, до 25 лет, мужчин, это можно было объяснить катастрофической демографией (Украина буквально вымирает: если не будет кратно повышена рождаемость — не один, а два и три ребенка, — то выхода из этой ситуации нет) и попыткой Киева спасти то немногое молодое поколение.Это казалось разумным в моменте: мол, сегодня воюем — завтра уже не воюем, и вот юнлингов сохранили.Но российско-украинская война — это не про момент, это надолго, и на очень долгое время: даже если будет заморозка, Москва от Украины не отстанет.У Украины нет никакого иного выхода, кроме как стать государством-военным лагерем.Это в том числе привлечение юнлингов к защите государства.И я помню, как еще год назад украинские компетентные спикеры говорили, что, вероятно, все к этому и идет — что молодежь будет в конечном итоге призвана и привлечена к обороне государства.Но нет, власть почему-то решила отказаться от целой категории молодых людей, дав им возможность покинуть страну.Зачем, с какой целью, как государство от этого выиграет — я не понимаю, да и никто не понимает; в том же The Telegraph тоже удивляются.Несомненно, Украине самой решать, кого ей отправлять на войну и как защищать свое государство, но есть в этой войне много моментов, которые в плане решений просто непонятны.И да, повторюсь снова: полная милитаризация всего — от государства и до общества (в чем роль государства, так как общество никогда не милитаризуется само по себе) — это не опция, это единственный способ выжить.Особенно когда против тебя такой враг, как Россия, а шире — азиатские деспотии, которые ее суппортят.Зеленский в одном из интервью как-то ответил на вопрос, готова ли Украина воевать долго, сказав, что да: Украина может стать как Израиль — всегда готовой и всегда воюющей.Ок, только в Израиле есть закон о воинской повинности, который обязывает 18-летних мальчиков и девочек идти на службу и отдать несколько своих лет (а иногда и здоровье, или и вовсе свою жизнь) государству.Не свобода выбора — мол, может, хочу в АОИ, а может, хочу в Европу, — а именно обязательная служба и воинская повинность.Люди никогда и нигде не хотят служить, воевать и тем более умирать — и именно поэтому воинская повинность и называется повинностью.Именно поэтому вопрос о войне — это вопрос о государстве, не об обществе (общество воевать не хочет нигде и никогда).И именно поэтому война — это самый главный краш-тест для государства: насколько государство сможет мобилизовать и заставить своих граждан выполнять свой долг.И меня порой до глубины души пугает, что приходится проговаривать настолько банальные и азбучные вещи…@yigal_levin

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Станіславович Сирський цинічно знущається з наших повідомлень про брехню у війську, адже сам є ідеологом «хороших доповідей» і «контрольованих обстановок». Чи може, це таки просвітління? 🙏 До речі, поруч із ним на останній світлині не військовий, а генерал поліції Олександр Фацевич — заступник Голови Нацполу, керівник патрульної поліції. Патрульних захистили від ротацій, мобілізації, хоча їх могли б цілком замінити ветерани; також захистили від мобілізації пенсіонерів МВС. Крім того, Фацевич сприяв створенню поліцейської бригади «Лють», щоб показати, що поліцейські воюють, хоча насправді в бригаду переважно набирають не кадрових поліцейських, не «своїх». Тим не менше, наявність такої беззмістовної бригади (бо поліція дійсно не має копіювати ЗСУ, крім того є Нацгвардія МВС!) дає змогу наголошувати, що поліція воює, уникати мобілізації та ротацій силовиків. Фацевич перебуває на одній і тій самій посаді вже 10 років, ще з часів Авакова. Неймовірна стабільність.❗Загалом, в Україні понад 140 тисяч (!) пенсіонерів-силовиків, багато з яких працездатного віку, навчені, але не мобілізовані. Приховані. Хіба це справедливо? Раціонально?P.S. Наголошу, що все одно система МВС доволі ефективна структура і міністр Клименко веде міністерство значно краще, ніж могло би бути. ДСНС, Нацгвардія, поліція мають тисячі прекрасних фахівців, швидко реагують, рятують, воюють тощо. Але про такі тенденції, які описала вище, теж не мовчу.

Ще про те, як знищували потенційну заміну Головкому Сирському:Коли Драпатого було призначено керівником східного фронту, росіяни рухались дуже швидко. Це були часи захоплення Курахового, Селидового, Торецька. Содоль узагалі наробив стільки біди, що просунув росіян на рік уперед. Гнатов намагався вирішити, зупинити, але зміг мало.Тоді прийшов Драпатий, дуже швидко управління координація військ у Дніпропетровській, Донецькій і Харківській областях змінилась, а наступ росіян сповільнився. Як вважаєте, Михайлу Васильовичу подякували, дали додаткові можливості? Проаналізували?Ні, його стали ... збивати з посади командувача Сухопутних військ. А далі, під закликами, що він займатиметься всім фронтом, як уже такий молодець у бою, призначили командувачем об’єднаних сил... і не надали ні ресурсів, ні повноважень. Навпаки, Сирський почав системно, день за днем, закручувати гайки, обмежувати, тиснути; розпоряджався, продовжував і збільшував мікроменеджмент, приписував успіхи своїм «ручним» штурмовим полкам, брехав, за кожної зручної можливості розповідав, який Драпатий неспроможний і все втрачає. Президент залишався байдужим, надаючи Головкому право діяти, як він вважає за потрібне та не вникаючи в розбірки.Не скажу, що Михайло Васильович повністю витримав, ні, він став закриватися, обережничати й прогинатися все більше. Йшла психологічна ломка Головкомом своєї потенційної заміни...Нікого не ідеалізую, тут Сирський виявився знову сильнішим. Воля, лідерство, яке «ламає» інших. Але чи потрібно придушувати всіх навколо, залишаючи одного «неповторного»? Чи, можливо, варто вирощувати стратегічний резерв? Учнів, наступників? Без стратегічного кадрового резерву рух війска — у глухий кут...Врешті Драпатого, оклеветаного, тихого медійно, звинуваченого у провалах, перевели на керівництво угрупованням. Ще й завернули все у реформу корпусної системи з ліквідацією оперативно-стратегічного командування. Гнатов допомагав. Ні про яке керівництво всім фронтом мова вже навіть не йшла.І що ми бачимо? Тоді, попри всі обставини, він усе ж координував та керував, і те, що сприймалося як належне, без нього стає гірше. При цьому зараз система управління ще більш фрагментована і ще більше залежить від особистого бажання Головкома, який часто навіть фізично не встигає прослідкувати за всіма своїми «ручними контролями».Ситуація наростає з кожним днем. Ми втрачаємо Донбас. У Покровську й Мирнограді — росіяни. Вони зайшли в агломерацію, і це вже не ситуація минулого року, коли вдалося відкинути їх на околиці. Росіяни прориваються до Краматорської агломерації. Але й на Дніпропетровщині вони просуваються вглиб (!) області.То в мене чергове, вже риторичне питання. Володимире Олександровичу: що має трапитись, щоб Ви відкрили очі? Чи Вас усе влаштовує? Ви ж самі так гарно говорили про Драпатого. Ви хоч із ним спілкувалися за весь цей час? Чи достатньо «локшини» Головкома? То такі «зони комфорту» — це той же глухий кут.Я вже не знаю, що треба зробити, щоб Ви прозріли. Вийти з картонкою під ОП? Так уже виходила. Звертатись до Вас, до ОП непублічно? Вже зверталась не раз. Публікувати проблеми, які набувають суспільного резонансу й потрапляють до Вас на стіл у моніторингу ЗМІ? Постійно так роблю. Говорити з очільниками міністерств, ГШ, із Сирським? Вже не раз, і навіть недавно, і навіть постійно. То що мені зробити?Риторичне питання.Маємо це…