Telegram statistics channel - @marybezuhla

Війна алгоритмів: як Ізраїль використовує ШІ для ліквідації членів «Хезболли»• Ізраїльська армія застосовує систему цілевказання на основі штучного інтелекту, яка інтегрує дані зі смартфонів, камер, Wi-Fi-сигналів, дронів та соцмереж для відстеження кожного руху оперативників «Хезболли», використовуючи навіть симулятори стільникових веж для перехоплення даних при зміні SIM-карт.• Технологія аналізує поведінкові патерни, банківські виписки та метадані, створюючи точні карти зв'язків між підозрюваними; платформа Maven від Palantir обробляє терабайти інформації за секунди, виявляючи відхилення від звичного розпорядку дня цілей.• Після атак із використанням підривних пейджерів у вересні 2024 року система стала ще ефективнішою, дозволяючи Ізраїлю створити вичерпний «банк цілей» завдяки доступу до ліванської державної інфраструктури, включаючи бази даних абонентів та реєстри авто.https://texty.org.ua/fragments/117420/yak-izrayil-vidstezhuye-chleniv-xezbolly-za-dopomohoyu-instrumentiv-z-shi-ta-znyshchuye-yix

Що можна написати в День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, символом якого стали слова «ніколи знову», коли запобіжники не спрацювали і світ ЗНОВУ?То що, мільйони смертей у Другій світовій були даремними? Однозначної відповіді на це питання немає. Бо немає у світі справедливості.Ми постійно намагаємося пояснити собі ті чи інші явища, структуруючи їх із позицій справедливості, покарання зла і перемоги добра. Але це вигадані людством категорії, які надзвичайно хиткі й тримаються на конкретних домовленостях у конкретний момент часу. Ці домовленості хиткі й постійно змінюються.Якби справедливість і «ніколи знову» існували, то в перші дні повномасштабного вторгнення літаки НАТО закривали б небо над Україною. Ба більше, світ не віддав би Крим росії у 2014-му й не проковтнув би це, з готовністю ковтати далі її газ та нафту. Ба більше, не дав би статися вторгненню росії в Грузію у 2008-му, а ще раніше — взяв би Україну та Грузію до НАТО, закривши будь-які спроби апріорі.Багато «якби», якби «ніколи знову» існувало.А так, мільйони смертей, мільйони після них, десятки воєн попереду і право сильного.Даремно?Ні. Шлях людської еволюції — безкінечна боротьба. Зокрема, за уявні категорії. І якби тоді не було протистояння маргінальним гілкам розвитку людства, світ би скотився дуже сильно. Сильніше, гірше, страшніше.Не дати скотитися йому знову — завдання теперішніх поколінь. Щоб внуки і правнуки мали трохи спокою. Але не забути і розуміти далі «ніколи знову» — це ще одне надскладне завдання.Боротьба триває.Дяка всім причетним.

Рінат Ахметов — український олігарх, мільярдер та один із найвпливовіших бізнесменів України. Став одним із ключових бенефіціарів приватизації великих промислових активів у 90-х роках. Його ім’я пов’язували з донецьким кримінально-бізнесовим середовищем 90-х. Є власником фінансово-промислової групи SCM, до якої входять металургійні, енергетичні, телекомунікаційні та медійні активи. Був головним фінансовим і політичним донором Партії регіонів. Вважався одним із найближчих олігархів до Віктора Януковича. У 2006–2007 роках був народним депутатом від Партії регіонів. Його медіаактиви неодноразово критикували за маніпулятивну інформаційну політику та політичну заангажованість. У різні роки журналісти та активісти звинувачували Ахметова у впливі на суди, парламент, уряд та енергетичну політику держави. Його компанію ДТЕК неодноразово критикували за монополізацію енергетичного ринку України. Формула «Роттердам+», яка діяла в інтересах теплової генерації ДТЕК, стала предметом гучних антикорупційних розслідувань. Ахметова неодноразово використовував політичний вплив для отримання вигідних державних рішень та тарифів. Після початку війни у 2014 році зайняв неоднозначну позицію щодо подій на Донбасі та не мав жорсткої реакції на проросійські рухи в регіоні. У 2014 році бойовики «ДНР» фактично взяли під контроль частину підприємств Ахметова на окупованих територіях. Попри це, він тривалий час зберігав економічний вплив на Донбасі. У різні роки очолював рейтинги найбагатших людей України. Його називають одним із символів української олігархічної системи та надмірного впливу великого бізнесу на політику.

Оновлення про 58 ОМПБр як приклад, що коїться в бригадах:Те, що відбувається прямо зараз — вже не просто «окремі факти».Це чергова спроба системи врятувати саму себе після розголосу.І це про те, як працює система.Командира бригади Івана Шниря таки відсторонено.Але не через побори, побиття людей чи корупційні схеми.А через втрату населеного пункту Ветеринарне.Нагадаю: росіяни прорвали кордон у новому (!) місці Харківської області.Тобто причина — наслідок.Не першопричина.Командир корпусу Житняк відсторонив Шниря без погодження «згори».І тепер його намагаються зробити крайнім.Паралельно відбувається класика:- Комбриг Шнирь забирає «общак» і просто далі відпустка. - Його заступник, якого брали на хабарі, виходить під заставу 1 млн грн. - Начальник автослужби після питань про закупівлі йде в СЗЧ (!). Тікає.- Договори на закупівлю авто за завищеними цінами, які так і не доїхали в бригаду, знищуються і переписуються «заднім числом».- Підробляються підписи. Прямо зараз.Не хаос.Зачистка.- Комбата, який тримав оборону Ветеринарного також відсторонили.- Комбат, у якого фіксували побори, побиття і відправки на нуль неугодних, намагається перевестись у 82 бригаду ДШВ на підвищення, посаду начальника бойової підготовки бригади.- Заступницю з ППП, яку підозрюють у поборах і покриванні, прибрали з пониженням. Більше сотні СЗЧ за місяць.І це переважно ті підрозділи, де був тиск і побори.Перевірка вже фактично озвучила позицію: «фактів корупції не знайдено».Тобто результат написаний ДО перевірки.Зараз у бригаді існують дві реальності:- офіційна, де «все добре»;- справжня, де військові збирають документи, вивозять людей давати покази і співпрацюють з ВКР.Це боротьба людей проти системи.І питання вже не тільки в 58-й бригаді.Питання в тому, чи можна в системі:- бити людей і отримувати підвищення;- красти і просто перевестись;- провалювати фронт і залишатись «своїм»;- а тим, хто говорить, закривати роти перевірками з готовими висновками.Відповідь, яку зараз показує система:МОЖНА.Бо «ручні» зручніші.Скажеш — відправлять людей в один кінець.Скажеш — напишуть потрібні звіти.Скажеш — «не знайдуть» порушень.

Розпочинаємо реформу армії. Протягом квітня були погоджені ключові напрямки реформи: військове командування та уряд визначили формулу змін. Зараз, у травні, відбудеться погодження всіх ключових деталей. У червні реформа стартує, і вже в червні повинні бути перші результати, зокрема у сфері фінансового забезпечення солдатів, сержантів та командирів Сил оборони України.Перше: поставив завдання відчутно збільшити грошове забезпечення з урахуванням принципу справедливості, а саме – бойові завдання на першій лінії, реальний бойовий та управлінський досвід, ефективність військовослужбовця повинні гарантувати збільшення виплат. Мінімальний рівень має бути не менше ніж 30 тисяч гривень для тилових посад. Для бойових позицій – більше в рази. Для українських командирів, бойових сержантів та офіцерів – достойний та відчутно підвищений рівень виплат.Друге: особлива увага – піхотинцям. Український піхотинець, який тримає на собі лінію фронту, має відчувати, що наша держава реально його поважає. Доручив забезпечити впровадження спеціальних контрактів саме для наших піхотинців із виплатами в рамках 250–400 тисяч гривень у залежності від виконання бойових завдань.Третє: будуть змінені підходи до комплектації наших підрозділів особовим складом та управління людьми. Доручив посилити контрактну систему в Силах оборони таким чином, щоб завдяки розширенню контрактної складової забезпечити визначені терміни служби й можливість – починаючи вже з цього року – поетапного звільнення зі служби тих, хто був мобілізований раніше, на основі чітких часових критеріїв. Доручив військовому командуванню та міністру оборони України обговорити реалізацію реформи з нашими бойовими командирами та врахувати їхні пропозиції в роботі над деталями реформи. На наступний тиждень очікую доповідь по конкретних кроках у реалізації реформи, зокрема щодо графіка підвищених виплат, починаючи з червня, та системи оновлених контрактів.Слава Україні!

У Міноборони є Державна спеціальна служба транспорту (ДССТ), а у Сирського — інженерні війська, по суті, шматочки ДССТ, називаються вони Сили підтримки ЗСУ. ДССТ будує фортифікації, хоча спочатку це були невластиві для неї функції, але я і ще деякі небайдужі колеги, фахівці, скандалили, що фортифікації майже не будувалися або завдання спихувалися на керівництво областей, де гроші дерибанилися, а будувалися вже давно неактуальні траншеї та інші витвори запальних вечірок у Генштабі, спущені як затверджені плани.У ході скандалів і після нового прийнятого нами закону функції поступово були перерозподілені, і ДССТ на чолі з генералом Яковцем стали все інтенсивніше будувати рубежі, а Сили підтримки переважно залишилися пасти задніх. Водночас за Силами підтримки із-за наполягань Генштабу залишили рубежі безпосередньо вже в зоні бойових дій, зараз це "кіллзона", і от там досі безлад. Сили підтримки Сирський, звісно, віддавати Міноборони не хоче. Це ж означало б посилити Міноборони! Він так мислить, не категоріями "посилити державу". "Розділяй і володарюй" — цей девіз можна було б написати на його гербі в стародавні часи.Щоб ви розуміли, який досі бедлам із фортифікаціями в зоні бойових дій, ось моє фото Добропілля в березні ЦЬОГО року: в місті немає НІЧОГО. Тобто НІЧОГО не підготовлено до оборони всередині міста, за винятком пари вулиць під обірваними та занехаяними сітками. При цьому Сили підтримки туди вже не доїжджають, там тільки вже Азов та інші підрозділи, позиції. Мар’яна доїжджає, а Сили підтримки НІ.В заплутаних та роздутих штабах-командуваннях-військах Сил підтримки оцей генерал Сиротенко, який пафосно заявляє про «суцільну лінію оборони». Бентежно.Безлад.Безвідповідальність.Злочини.P.S. Це не стосується багатьох окремих інженерів, інших військових, а загалом про систему, керівництво та накази, які вони отримують.

В той же час, військова омбудсмен (-ка, омбудсвумен?) Ольга Решетилова в новому інтервʼю підтверджує: проблема не лише в мобілізації, а в системному виснаженні армії зсередини, від “мертвих норм” ротації до хаосу командування і відсутності відповідальності командирів.Скандал із 14-ю ОМБр на Куп’янському напрямку — не типовий випадок повного провалу логістики, але дуже показовий. За її словами, абсолютна відсутність забезпечення на позиціях за півтора року спостерігала лише вдруге, але бійці типово місяцями сидять без ротації, хоча офіційна норма максимум 15 днів. На практиці ця норма “мертва”, її ніхто не виконує. Після 40 днів на позиції у людини настає апатія, їй стає байдуже, виживе вона чи ні. Це вже не про героїзм, а про втрату боєздатності. Офіс готує зміни до інструкцій щодо перебування піхоти на передовій. Решетилова вважає, що примусовий привід не мав бути функцією ТЦК, що це має робити поліція та інші цивільні інституції. І що держава сама створила токсичну систему, яка тепер б’є по довірі до війська. Решетилова також прямо каже, що в інформаційному полі “перекіс” на користь тих, хто не служить. Вона нагадує про 1,6 млн людей, які потенційно можуть поповнити військо. Її позиція — чесно називати строки служби: умовно 2–3 роки, а не безкінечна невизначеність. Сам Офіс військового омбудсмана працює майже в ручному режимі: 5,5 тисяч звернень за три місяці, лише близько 20 людей на розгляді скарг. Більшість питань вирішуються “дзвінком”, бо інструментів покарання командирів за ігнорування вимог омбудсмана досі бракує. Тобто система часто працює не через закон, а через особистий вплив. Ключова проблема, яку вона бачить: тотальна зневіра солдатів у командирах, політичному керівництві й навіть у суспільстві. Іноді достатньо просто пояснити бійцям, що їх не кинули, і це буквально зупиняє відхід підрозділу. Війна тримається не тільки на снарядах, а й на комунікації. Ось таке інтервʼю, якщо коротко.ПРОБЛЕМИ В ІСНУВАННІ СИРСЬКОГО НА ПОСАДІ РЕШЕТИЛОВА НЕ БАЧИТЬ. Або ж, принаймні, сидить і мовчить. Командири, поліцейські, цивільні — всі винні, але не Сирський.Ну і, звісно, не Президент. Але тут ще можна зрозуміти: він її безпосередній керівник. А от біла пляма щодо Головкома — ганебна слабкість. При всій повазі.https://www.pravda.com.ua/articles/2026/04/27/8031931/

Ексголовнокомандувач ЗСУ Віктор Муженко в своєму новому інтерв'ю попереджає: без системних змін в армії Україна може зіткнутися з ризиком поразки, навіть попри дипломатичну підтримку партнерів. На його думку, результат війни вирішується насамперед на полі бою, а не за столом переговорів.Масштабні наступальні операції зараз малореальні, адже ЗСУ не мають достатнього ресурсу для великих наступів чи контрнаступів оперативного рівня. Акцент має бути на активній обороні, точкових ударах і збереженні стратегічної ініціативи.Критична проблема — не лише нестача людей, а й управління. Часто бракує підготовлених командирів, компетентного оперативного планування та довіри до командної вертикалі. Через це виникає надмірна ручна участь вищого керівництва.Потрібна реформа системи управління: скорочення надмірно роздутих штабів, чітке розмежування відповідальності, менша й професійніша Ставка (5–7 осіб замість понад 20), а також незалежна експертна оцінка військових планів за аналогією з “red teams” у НАТО.Необхідне окреме командування стратегічного стримування для централізованого управління далекобійними ударами, БПЛА, спецопераціями та стратегічною розвідкою. Це має зменшити хаос у DeepStrike-операціях.Питання Нацгвардії також потребує визначеності: якщо її корпуси фактично воюють як армійські, потрібно або змінювати їхній статус, або інтегрувати логіку управління із ЗСУ.Муженко вважає, що ЗСУ — це ключовий дієвий інститут держави. Саме успіхи або невдачі армії прямо впливають на рівень західної допомоги. Якщо не змінити підходи до управління армією, це може привести до стратегічної поразки.Поблема не лише в ресурсах, а в системі.https://today.ua/489169-yaksho-ne-zminimo-pidhodi-do-zbrojnih-sil-ukrayini-j-vseredini-yih-mozhemo-prijti-do-porazki-viktor-muzhenko/

Відео — відверта розмова про ціну війни, реальний стан справ на фронті та величезну прірву між «звітами на папері» та дійсністю в окопах. ​Одна з центральних тем — фальсифікація реальності на рівні вищого військового керівництва.Командири на місцях бояться доповідати про втрати або втрачені позиції, через що «нагору» йде інформація, яка не має нічого спільного з реальністю.​За документами підрозділ може вважатися боєздатним (наприклад, 80% штату), але фактично більшість цих людей — це «мертві душі», відказники, поранені або ті, хто займається забезпеченням, а не штурмовими діями.Накази часто віддаються за картами, які не оновлювалися тижнями, без урахування того, що конкретна посадка чи висота вже давно під контролем ворога.​Відео піднімає болюче питання якості поповнення, яке приходить на зміну досвідченим бійцям.​«Бусифікація» vs Мотивація: Бійці наголошують, що людина, яку пригнали силою, часто стає тягарем у бою, адже вона не має внутрішньої готовності помирати чи вбивати.​Мобілізованих досі вчать марширувати замість того, щоб давати реальні навички виживання, тактичної медицини та роботи з дронами.​Середній вік піхоти далі стрімко зростає. Виконувати надскладні фізичні завдання чоловікам 45-50+ років стає дедалі важче.Підкреслюється, що характер війни змінився, але підходи керівництва — ні!​Зараз неможливо просто «накопичити сили» непомітно. Будь-яка концентрація техніки чи піхоти виявляється та знищується дронами за лічені хвилини.Попри гучні заяви, на багатьох ділянках фронту бійці залишаються беззахисними перед ворожими «пташками» через відсутність системних засобів радіоелектронної боротьби.​Окремий акцент зроблено на тому, як військові сприймають життя в тилових містах.​Поки одні сидять у багнюці під КАБами роками без ротації, інші ведуть звичне життя, ніби війни не існує.Бійці виснажені не лише фізично, а й морально через нерозуміння термінів служби. Відсутність чітких правил демобілізації демотивує навіть найстійкіших.​"На папері ми захоплюємо посадки, а по факту — втрачаємо людей за неіснуючі успіхи."https://youtu.be/POvbU5cFSCw?si=Qmo4hqZGZ4yJ7WjZ

Корупція. Побори. Побиття. «Бойові» травми. Втрачені позиції. І повна тиша зверху. Що відбувається всередині бригад на прикладі 58 ОМПБр.До мене звернулися військовослужбовці та люди зсередини 58 ОМПБр з великим масивом інформації, документів, витягів з ЄРДР, договорами закупівель та свідченнями про те, що відбувається в бригаді.Звісно, все це я направлю до правоохоронних органів та військового омбудсмена, як і інші звернення. Але ситуація настільки типова для нашого закатованого війська, що опишу її нижче на конкретних прикладах.Маленькі ОЗГ у бригадах розростаються до рівня командувань і покриваються ще більшими, у Генштабі та особисто Головкомом.Отже, кілька прикладів із життя 58 ОМПБр.Командир бригади Іван Шнир прийшов на посаду і підтягнув «своїх» за типовою архітектурою:— заступник командира;— начальник логістики;— окремі люди по закупівлях;— окремі особи, відповідальні за регулярні побори з особового складу.Не всі командири бригад такі, але таких чимало.Далі організовуються закупівлі через «своїх». Наприклад, дрони через потрібних постачальників. Мова про FPV, дрони на волокні, Mavic, РЕБ та інше критичне забезпечення. За наданими матеріалами, одним із ключових контрагентів виступає ТОВ «Армада», під яке формуються документи.Поки військові в бойових підрозділах купують вживані авто в неробочому стані за власні кошти через ті самі схеми з «прокладками», керівництво пересувається на новеньких Toyota Hilux. Ну комбриг змінив уже третій Hilux. Але місцевому бригадному феодалу цього недостатньо. Далі більше: примусові збори на іграшки для шефа. На день народження Шниря батальйони, роти та взводи мали «скинутись» по 50 000 грн у примусовому порядку на мотоцикл Suzuki Hayabusa. Далі комбриг на цьому мотоциклі катається, розважається і травмує руку, а травму намагаються провести як бойову, нібито отриману під час несення служби.Побиття. Підвали. Зникнення.Навіть зареєстровані кілька кримінальних проваджень: №62026170040002303, ДБР 23.02.2026 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, №12026221230000452 від 18.04.2026 за ст. 122 КК України. Тут система працює просто:неугодних — на штурми,незручних — у підвали,свідків — на позиції, звідки зазвичай не повертаються.Вже не пишу детально, як 58 ОМПБр втрачає позиції на фронті…Знайомо? Не одна така бригада.Тож можна зробити десятки рекрутингових презентацій, але чому люди мають вірити такій системі та йти у військо?Є нормальні підрозділи, але їх менше, ніж спотворених.Адже коли Головком не сприяє внутрішній справедливості та прозорості системи, а свідомо розводить культуру наближених і лояльних, карає за окрему думку, усе це множиться внизу.І все більше підрозділів перетворюються на криміналізовані угруповання з внутрішньою саморегуляцією.Ситуація в 58 ОМПБр має бути вирішена. Але більше: кожен, хто перебуває на посаді та має відповідні компетенції, міністр оборони, народні депутати, військовий омбудсмен, ОП, громадські організації, радники, речники, журналісти — усі, якщо мовчать, беруть на себе відповідальність за те дійство, за ту бульбашку, яка прикриває гниття українського війська у пітьмі зневаги та брехні. Кожен тоді стає співучасником. І Президент…Президент має всю інформацію.Міністр оборони пройшов свої перші 100 днів і точно розібрався. Комітет ВРУ все ще намагається вважати, що існує, а не розчинився в безвольності. Де ви?Скільки ще буде ілюзія? Скільки ще має бути схованих зловживань і смертей?